ЧС - 1970: «Матч століття» - воротар без рукавиць, перелом ключиці, 5 голів за 17 хвилин
Історичне протистояння.
17 червня 1970 року на стадіоні «Ацтека» відбувся один із найбільших півфіналів Кубка світу всіх часів, у якому Італія перемогла Західну Німеччину в трилері з сімома голами. Це протистояння вийшло настільки драматичним, виснажливим і водночас видовищним, що в історії футболу його запам‘ятали як "Матч століття".
Італія легко розібралася з Мексикою, а Німеччина з величезними зусиллями вирвала перемогу у найсильнішої команди світу
На стадії 1/4 збірна Італії зустрілася з Мексикою. Надто сильних труднощів для італійців ця збірна не створила, хоча гра точно не мала закінчитися з рахунком 4:1. Справа в тому, що італійці вийшли з групи з першого місця, забивши всього 1 м'яч за весь груповий етап. Здавалося, що перевага з боку Мексики виглядала досить правдоподібною. Але ситуація склалася діаметрально протилежна. Якщо першими в рахунку повели господарі турніру, тобто мексиканці, які на 13-їй хвилині відкрили рахунок, то далі забивали лише гості. Перевага італійців почалася з автоголу Хав'єра Гусмана на 25 хвилині. Так почався розгром. У середині другого тайму дубль на свій рахунок записав Луїджі Ріва. Четвертим голом відзначився Джанні Рівера.
Збірна Італії, ще відома як Сквадра Адзурра проходить далі, а господарі турніру, як би це смішно не звучало, їдуть додому.
В це не просто повірити, але колись збірна Англії вважалася найсильнішою на планеті. Ця сила не була підкріплена титулами, але до Другої світової війни англійська команда справді була грізною силою, такою, що навіть просто зіграти з нею вважалося великою честю.
Для збірної Німеччини це був вбивчий конкурент, який міг завадити вийти до омріяного півфіналу.
1970-го збірні зустрілися у чвертьфіналі чемпіонату світу. Саме у тій грі німці змусили англійців скласти титул. Причому зробили вони це у своєму стилі, здобувши яскраву вольову перемогу.
До 50-ї хвилини Англія вигравала з рахунком 2:0, але Франц Беккенбауер та Уве Зеелер зрівняли рахунок. Додатково переможний гол записав на свій рахунок легендарний німецький форвард-вбивця Герд Мюллер. Цікаво, що за кілька хвилин до цього аргентинський суддя Анхель Коресса не зарахував гол Джеффа Херста. Англійці скандалили, але у півфінал вийшла Німеччина.
Гру століття приймала легендарна "Ацтека", на якій того дня помістилося 102 444 глядачі. Здавалося, всі трибуни були на боці збірної Німеччини
Особливістю латиноамериканського стадіону «Ацтека» є те, що це один із найвищих гірських стадіонів світу, що розташовується на висоті понад 2200 метрів над рівнем моря. Тож в першу чергу ця гра мала вийти феноменальною через непрості умови, до яких довелося пристосовуватися футболістам. Щоб протистояти гірській хворобі, головний тренер збірної Німеччини Гельмут Шен організував для своєї команди експедицію до Мексики за рік до турніру. Тоді діарея змусила страждати всю німецьку групу, але через рік акліматизація пройшла ідеально. На чемпіонаті світу Шен дозволяв гравцям після матчів випивати по келиху віскі за сніданком та вечерею. Зважаючи на те, що ніхто не скаржився на здоров'я, метод працював. Радянська та болгарська делегації рятувалися кисневими балонами, які спеціально доставили їм у готелі.
Через непрості кліматичні умови на чемпіонаті світу були вперше дозволені заміни. Міняти можна було максимум двох гравців - не тільки через травми, як раніше, але й з тактичних міркувань. Гравець, який виходив на поле, передавав головному арбітру листок з інформацією про заміну.
Перші 90 хвилин команди грали у звичайний футбол. Німеччина пропустила першою, а італійці вже подумки були у фіналі
Італійська збірна з’явилися на стадіоні в Мехіко у традиційних синіх сорочках та білих шортах. Німці були у таких звичних білих сорочках та чорних шортах. Суддею був Артуро Ямасакі Мальдонадо з Мексики.
На перший погляд здавалося, що нічого екстранеординарного ця гра не принесе. Звичайне футбольне протистояння за право виходу у фінал.
Нападник італійців Роберто Бонінсенья відкрив рахунок вже на 8-й хвилині: швидко зреагував на випадковий відскок м'ячу поблизу штрафного майданчика німців і різко пробив у кут воріт. «Сквадру Адзурру» влаштовувала мінімальна перевагу. За потреби вони грамотно створювали супернику проблеми, змушуючи німців фолити. Після пропущеного м’ячу Бундестім (прим. збірна Німеччини) активно пресингувала суперника.
На 24-й хвилині німці спробували пробити з дальнього кута, але м‘яч пролетів повз.
Найкращий нападник планети Мюллер вперше вдарив по воротах на 30-й хвилині. Не влучив.
Статистика першого тайму змушувала хапатися за голову. Німці 17 разів били по воротах! І єдиний момент, який дійсно міг стати успішним стався на 35-й хвилині. Юрген Грабовський залишив Джачінто Факкетті охороняти фланг, сам перемістився до центру і влучив у перекладину. Італійський воротар Енріко Альбертозі врятував свою команду.
Італія дуже добре оборонялася, обдумувала кожен свій наступний крок на футбольному полі і за такої спокійної гри могла готуватися до фіналу, вирішивши всі питання ще у першому таймі. Ще й на останніх хвилинах вона різко активізувалася, натиснула на німців ще більше, заробила кілька штрафних, а відомий нападник збірної Луїджі Ріва встиг п'ять разів пробити по воротах, і все це у різних епізодах. Не пощастило.
Проте хто ж знав, що все найцікавіше попереду.
5 забитих голів у додатковий час - рекорд чемпіонату світу. Італія потрапила у пастку
«Люди забувають, наскільки звичайними були перші 90 хвилин. І наступні 30 хвилин додаткового часу зроблять з цієї гри «матч століття», - зізнається виданню The Times колишній німецький футболіст Франц Бекенбауер.
Накопичена втома, тридцять градусів спеки - все це змусило тактично натреновані команди забути про всі передматчеві установки і заграти в розкутий ризиковий футбол. Хоча як інакше у "Матчі століття"?
У додатковий час було забито п'ять голів! Для цього вистачило якихось 17 хвилин. Погодьтеся, це щось неймовірне, враховуючи той факт, що за 90 хвилин було забито лише один гол. То як це було?
У доданий до другого тайму час, на 92-їй хвилині захисник збірної Німеччини Карл-Хайнц Шнеллінгер зрівнює рахунок і забиває свій єдиний ! м‘яч у 47 зіграних матчах за збірну.
Вже через дві хвилини Німеччина змінює хід гри і Герд Мюллер подвоює перевагу німців. Далі найцікавіше - трибуни завмерли. Кожен був переконаний у тому, що Бундестім гратиме у фіналі. Але італійці роблять камбек і через чотири хвилини забивають другий - гравці розігрують штрафний. Зігфрід Гельд, який вийшов у німців на заміну, помиляється і віддає м‘яч супернику.
Захисник «Сквадро Адзурри» Тарчізіо Бурньїч пробиває в ближній кут - 2:2!
Роберто Бонінсенья, нападник збірної Італії, розмірковув, що сталося протягом цих шалених перших 10 хвилин додаткового часу:
«Їхній другий гол був результатом непорозуміння між нашим воротарем і захисником, і в той момент це було важко, тому що ми перейшли від просування вперед до пропущеного голу під час травми, а потім незабаром опинилися позаду сильного суперника, такого як Західна Німеччина. Але був ще час, і ми не здалися. На щастя, вони також припустилися великої помилки в обороні. Неправильний контроль з боку одного з їхніх захисників став гольовою передачею для Бернича, і це зробило рахунок 2-2».
Обидві команди грали дуже прямо: середня кількість пасів, які призвели до ударів кожної команди, склала всього два, і ця швидка вертикальна гра дала найбільшу кількість голів у додатковий час, забитих в історії чемпіонату світу.
Через 6 хвилини цього божевілля, Ріва (найкращий бомбардир в історії збірної Італії) забиває найкрасивіший гол у цьому матчі. Загалом Луїджі Ріва аж 11 разів пробивав по воротах у тому матчі. Жодному італійському гравцю до цих пір не вдалося побити його рекорд у плей-офф на чемпіонаті світу.
На 110 хвилині Уве Зеелер, капітан збірної Німеччини, із зростом 169 см виграє верхову дуель і пасує на Мюллера. Це 10-й (і останній) гол Герда на турнірі. Він – найкращий бомбардир ЧС-1970 - 3:3.
Остаточно легендарним цей матч зробила остання хвилина.
Італійці вирішили скористатися моментом ейфорії збірної Німеччини і швидко почали контрнаступ. Скориставшись безпорадністю суперника, Бонінсеньї різко побіжить вперед, з флангу дасть пас Ріверу, а той скористається тим, що в радіусі 5 метрів не буде жодного захисника і проб‘є по воротам - 4:3. Цей гол забезпечить Італії путівку у фінал. Пізніше Роберто скаже про це у одному зі своїх інтерв‘ю:
«До кінця цієї гри результат постійно був нестабільним. Ми були як попереду, так і позаду. Кожна гра є непередбачуваною, і цей матч показав це. Ми були вперті і, зазнавши невдачі, повернувшись до 3-3, вирішили скористатися моментом ейфорії західних німців і негайно атакувати, негайно відреагувати. І це спрацювало".
Цікаво, що якби Рівера не забив четвертий гол і матч закінчився нічиєю, переможець визначався б монеткою. Перегравання було передбачено лише у випадку нічиєї у фіналі.
Однак, ймовірніше за все, у обох команд просто зламалася оборона. Все ж таки ці голи - наслідок неймовірної втоми, адже команди грали 90 хвилин за температури +50 градусів, а тут ще 30 хвилин додаткового часу. Як італійці, так і німці хотіли логічного і якнайшвидшого завершення. Про фінал вже й не було і мови, а він то мав відбутися через три дні.
Однак це ще не всі сюрпризи, які були у цьому матчі.
Воротар італійців Енріко Альбертозі у другому таймі грав без рукавиць. Звучить дивно, але причини були цілком виправданими
У правилах ФІФА не сказано, що воротарі обов’язково повинні вдягати рукавички. За бажання будь-який сучасний голкіпер може відбивати м'яч голими руками.
Енріко Альбертозі, враховуючи усі ризики, свідомі відмовився від воротарських рукавиць у другому таймі «матчу століття».
Головна причина - спека. Матчі переважно розпочиналися вдень, для зручності європейських вболівальників, а того дня «Ацтека» була філією пекла на Землі: 50 градусів за Цельсієм – найвища температура, коли-небудь зафіксована у матчах чемпіонату світу. Маріо Бертіні розповідав, що за 2 години гри втратив 4 кілограми.
Голими руками Альбертозі у додатковий час витяг два найскладніші удари від Зеелера та Мюллера.
Була ще одна причина, теж досить вагома: нікчемна користь. Тоді таких зручних рукавичок як зараз просто не було. Примітивні моделі з'явилися ще в середині 40-х років. Їх робили з вовни, і вони мало чим були схожі на спортивний інвентар. Пізніше з'явилися варіанти зі шкіри, але вони теж не рятували в момент сильного удару, навіть навпаки могли призвести до голу, так як м'яч часто вислизав з рук.
До речі, колега Альбертозі Зепп Майєр, незважаючи на спеку, відіграв у рукавичках весь матч. У нього була кастомізована модель збільшеного розміру, з гумовими вставками з тильного боку.
Самовідданість Бекенбауера врятувала Бундестім. Німецький футболіст цілу годину грав з переломом ключиці!
Беккенбауер грав у півзахисті і (до травми) чудово просував м'яч уперед, постійно знаходячи вільні коридори. Після одного з таких епізодів у середині другого тайму його штовхнули за метр від штрафного майданчики. «Після приземлення на газон у мене потемніло в очах. Я відчув біль у правому плечі», – згадував Франц. Німці напали на арбітра та вимагали жовту картку для італійського порушника, але Беккенбауер мовчки підвівся і повернувся на позицію. Заміни на той момент у Шена скінчилися. У додатковий час Беккенбауеру надали допомогу. Він вийшов на поле з перебинтованою рукою.
Зрозуміло, що у такому становищі Франц намагався вступати у верхову боротьбу, рідше просував м‘яч уперед і переважно віддавав пас найближчому партнеру. Пізніше головний арбітр матчу зізнається, що у тому моменті він мав призначити пенальті і публічно вибачиться перед збірною Німеччини за допущену помилку.
Після поразки в такій грі німецькі вболівальники пішли глушити біль алкоголем, та так активно, що наступного дня посольство Німеччини займалося звільненням своїх співвітчизників з місцевих поліцейських дільниць (400 осіб) і витверезників (100 осіб).
Прихильники Бундестім серед італійців зізнавалися, що не могли їсти піцу після тієї гри, адже це нагадувало їм про прикру поразку Німеччини.
Після тієї гри Німеччина поборолася з Уругваєм за третє місце і таки виграла той матч, а Італія феноменально програла Бразилії (1:4).
Цей матч пам‘ятатають через 52 роки і пам’ятатимуть ще дуже довго. Йому навіть присвятили цілу газету. Такої феноменальної розв’язки у півфіналі ЧС-1970 не міг передбачити ніхто, тому ця гра заслуженно носить почесне звання «Матч століття». І не лише через неймовірний перформанс в овертаймі та 5 забитих голів. А ще й через самовідданість Бекенбауера та сміливість італійського воротаря Альбертозі.
Ба більше, на честь цього матчу на головному стадіоні Мексики встановлено пам'ятну табличку з написом:
Стадіон «Ацтека» віддає належне збірним Італії та Німеччини, учасникам матчу століття, 17 червня 1970 року».
Огляд матчу:
