Саудівська Аравія масово захоплює футбольний ринок. До яких наслідків це може призвести?
Спробуємо розібратися.
Подальший сценарій розвитку подій всім відомий - Роналду перебрався до «Аль-Насру» і отримав контракт на €200 мільйонів на рік. Як виявилося, це був лише початок. Цього літа саудівці заманили Каріма Бензема, Н’Голо Канте та Хакіма Зієша, Едуарда Менді, на днях мають оголосити підписання Рубена Невеша. Окрім цього, тривають переговори з П'єр-Емеріком Обамеянгом, Едіном Джеко, Маріано Діасом та Мауро Ікарді. Список розширюється з кожним днем і, здається, Саудівська Аравія не збирається зупинятися. Повідомляється, що країна виділила $1 млрд на підписання зірок.
Все це відбувається на тлі подання заявки на проведення ЧС-2030 спільно з Єгиптом та Грецією, плюс ще в жовтні спадкоємець королівства Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман придбав контрольний пакет акцій «Ньюкасла».
І це одні з найбільш популярних подій. СА має потужну програму розвитку країни, футбол - її ключова ціль.
Програма «Бачення-2030»
У 2016 році Саудівська Аравія опублікувала проєкт великої державної програми «Бачення-2030». На початку 2017-го його було переглянуто, деякі моменти підкорегували і затвердили остаточно. Безпосередню участь у цьому приймав Мухаммед ібн Салман, що затвердив стратегічний план для досягнення основних цілей:
- зменшенню нафтозалежності СА (ненафтові доходи повинні бути підвищені вшестеро з $ 43.5 млрд до $ 267 млрд, а ненафтовий експорт - з 16% до 50%. Королівство має увійти в топ-15 світових економік замість нинішнього 20-го місця).
-диверсифікації економіки (розширення діяльності підприємств, вихід на новий ринок)
-розвиток державної охорони здоров'я, освіти, інфраструктури, рекреаційної сфери та туризму
-частка жінок на ринку праці повинна бути підвищена з 22% до 30%, а безробіття серед молоді — впасти з 11,6% до 7%.
«Наша мета – сильна, процвітаюча та стабільна Саудівська Аравія, – заявив принц сім років тому. – Основою успіху Саудівської Аравії стануть поміркованість, стриманість, досконалість, дисципліна, справедливість та прозорість».
До таких рішучих дій владу підштовхувала молодь. У 2010 році в країнах Близького Сходу пройшла хвиля масових мітингів, які були проведені з метою заохотити державу до глобальних змін. Причиною до виникнення протестного руху стало незадоволення політикою диктаторів в Арабських країнах.
«Арабська весна» і досі триває у деяких країнах. Протести остаточно підтвердили той факт, що 10 років тому Саудівська Аравія була закрита від усього світу і жила за суворими канонами, де жінки не могли працювати і керувати автомобілем, а за дотриманням правил стежила релігійна поліція. Людей карали за різні злочини – від наркотиків до тероризму.
Салман вирішив вдатися до радикальних дій - саме так зʼявилася дана програма.
Досить цікавим є те, що до реалізації реформ приступили поступово - принц не ставив собі за мету здійснити якусь неймовірну революцію й за один рік реалізувати усі пункти. Все просто - на його думку, країна не готова до таких різких змін.
Так, крок за кроком, у 2018-му жінки отримали право керувати автомобілем, здобувати освіту, працювати. Це настільки буденні речі для кожного з нас, але для Саудівської Аравії це величезний крок вперед. Вже зараз частка участі жінок у робочій сил перевищила цільові показники 2030-го і за підсумками минулого року досягла позначки 37%. Рівень безробіття знизився до 8%, що лише на 1% більше бажаної мети.
У 2019 країна відкрилася для туристів: розширила туристичні програми та спростила візовий режим. Тепер у кафе та ресторанах можна сидіти хлопцю та дівчині не просто в одному приміщенні, а й за одним столом, навіть якщо вони не одружені. А ще, вперше за 30 років, в СА почали працювати кінотеатри!
Однак залишається дві глобальні невирішені проблеми - в країні досі дозволена смертна кара та утиск прав ЛГБТ.
Дотепер в країнах Сходу дозволена смертна кара. Рік тому королівство засудило 81 людину до страти за різноманітні злочини, пов'язані з тероризмом. Це найбільше масове покарання в сучасній історії ісламського королівства.
З ЛГБТ також все сумно - як і в більшості мусульманських країн, у Саудівській Аравії одностатеві стосунки заборонені законом. Це пов’язано з консервативною культурою і традиційною інтерпретацією ісламського закону – шаріату. Одностатеві стосунки караються тілесними покараннями або навіть смертю.
З одного боку країна розвивається і покращується, а з іншого - зазнає звинувачень з боку порушень прав людини. До чого тут спорт?
Зростання впливу Саудівської Аравії на міжнародній арені викликає неоднозначну реакцію в різних куточках планети. Є ті, хто підтримує те, що світ стає глобальнішим і на карті з'являються нові спортивні місця та конкурентноспроможні ліги. Але вистачає і діаметрально протилежних думок.
Легендарний екс-захисник «Манчестер Юнайтед» Гарі Невілл незадоволений масовим переходом гравців «Челсі» в клуби з Саудівської Аравії:
«Прем'єр-ліга повинна негайно накласти ембарго на трансфери в Саудівську Аравію, щоб гарантувати, що цілісність гри не постраждає. Слід перевіряти доречність здійснюваних транзакцій. Якщо ці суми пройдуть перевірку на доречність, тоді перекази можуть відновитися. Але я справді вважаю, що наразі трансфери потрібно призупинити, щоб вивчити структуру власності «Челсі» і з'ясувати, чи не проводять вони неналежні угоди».
Джеймі Каррагер висловив своє занепокоєння з приводу можливого переходу Бернарду Сілви до СА:
«Бернарду Сілва перебуває на піку свого розвитку та є одним із найкращих гравців Європи протягом останніх п’яти років! Я не надто переймався, коли до Саудівської Аравія переїжджали футболісти, яким вже за 30. Трохи хвилювався з приводу гравців, які не належать до еліти, але якщо трансфер Бернарду справді відбудеться, то ситуація кардинально зміниться. Саудівська Аравія захопила гольф, великі боксерські бої, а тепер вони хочуть захопити футбол! Потрібно покласти край подібним спробам відбілювати репутацію через спорт!» .
До покращення репутації ми ще повернемося, але для початку давайте розглянемо ситуацію з іншого боку.
Спорт саудівці використовують для встановлення дипломатичних відносин та залучення до країни іноземних інвестицій. У тому числі, за рахунок цього країна планує серйозно скоротити залежність від нафтових доходів
Стратегічною опорою проєкту «Бачення-2030» обрано футбол. Міністерство спорту королівства стверджує, що такий курс створений для залучення молоді до спортивних заходів та пропаганди здорового способу життя. Але це все прикриття.
Головний двигуном цього проєкту є Суверенний фонд Саудівської Аравії або простіше, PIF.
PIF контролює 80% акцій «Ньюкаслу», також має свій відсоток у трьох провідних клубах - «Аль-Іттіхаді», «Аль-Гілялі» та «Аль-Насрі». По суті, придбання сорок, Бензема та Роналду було здійснено за рахунок коштів держави.
Якщо раніше всі клуби СА були підконтрольні лише Міністерству спорту, то в 2016 країна ухвалила ряд рішень, які дозволили приватизувати деякі підприємства. Цей процес мав завершитися ще у 2020, але пандемія коронавірусу суттєво повпливала на темпи розвитку. Між іншим, 25% акцій головних клубів Саудівської Аравії належать приватним організаціям та корпораціям, але водночас багато хто з них також контролюється членами королівської родини.
Саудівці вже давно на спортивній арені. «Захоплення» футболу почалося ще в кінці 20 століття
До приходу ФІФА знаменитий Кубок конфедерацій називався Кубком короля Фахда. Це турнір, вперше проведений у Саудівській Аравії у 1992 році та названий на честь тодішнього правителя країни. Саудівці організовували та оплачували всі витрати на проведення турніру, доки він не перейшов під юрисдикцію ФІФА.
У 2008 році державна компанія Saudi Telecom уклала довгострокову партнерську угоду з «Манчестер Юнайтед», яка на той момент перемогла в АПЛ і Лізі чемпіонів. Співпраця тільки зміцнилася у 2017 році, коли клуб оголосив про стратегічне партнерство з Генеральним управлінням спорту Саудівської Аравії (GSA) для розвитку футболу у рамках програми «Бачення-2030».
Далі шейхи почали масову скуповувати клуби англійської премʼєр-ліги та укладати інші угоди.
Так, шейхи на футбольні арені вже давно.
Варто врахувати факт того, що СА має тісні звʼязки з ФІФА.
У травні 2021 року Саудівська Аравія запропонувала ФІФА проводити чемпіонати світу серед чоловіків та жінок раз на два роки. Цей план викликав інтерес у президента організації Джанні Інфантіно, але він зіткнувся з потужним протестом з боку УЄФА та Міжнародного олімпійського комітету. Ідею відклали, але після закінчення чемпіонату світу в Катарі президент ФІФА знову заговорив про можливі реформи, пропонуючи проводити ЧС раз на три роки.
У березні 2022 Інфантіно зустрівся з міністром спорту СА для розгляду областей співробітництва та потенційних можливостей для подальшого розвитку саудівського футболу. У цьому немає нічого незвичайного, це лише підтверджує факт тісних взаємозвʼязків між ФІФА та ісламською країною.
Саудівці серйозно претендують на проведення низки спортивних заходів - країна подала заявку на проведення Кубка Азії серед жінок у 2026 році і є поки єдиним претендентом на Кубок Азії в 2027-му. Але кінцевою ціллю залишається право на проведення Олімпіади.
У чому причина такої раптової зацікавленості у футболі?
Все просто, жоден вид спорту не має стільки вболівальників, скільки їх мають європейські футбольні клуби. Особливо команди АПЛ, де власниками є чималий відсоток шейхів.
Яким чином можна привернути до себе увагу?
Підписати найвідоміших футболістів. Все почалося з Роналду - трансфер Кріша збільшив кількість підписників у Instagram «Аль-Насра» з 860 тисяч до 10 мільйонів осіб.
І це буквально за дві доби. А гроші від продажу футболок, від показу на ТВ, прибутки від інших соцмереж. Все це привертає увагу і пробуджує інтерес до країни.
Тому стратегія з підписання Бензема, претендентства на Мессі чи купівлі частки в АПЛ є дуже ефективною.
Той самий Бензема буде послом заявки на ЧС-2030, а Мессі після перемоги на ЧС-2022 підписав контракт як новий посол туризму Королівства.
Багатьом така політика нагадує спортивні амбіції Китаю у 2016-му. Але не все так однозначно
У 2016-му президент Китаю Сі Цзіньпін заявив про прагнення перетворити країну на «футбольного гіганта». Найкрупнішим корпораціях наказали інвестувати в Суперлігу. Натомість вони б отримали велику впізнаваність своїх брендів у світі і, що важливіше, найвище вподобання лідера Сі — у Китаї до нього прислухається весь великий бізнес.
«Схоже, китайські клуби мають таку фінансову силу, що зможуть переманити будь-якого футболіста з Європи, — попереджав про небезпеку головний тренер «Арсеналу» Арсен Венгер. — У Китаї дуже сильна політична воля стати великим футбольним гравцем і АПЛ має занепокоїтися.
І справді, спочатку все йшло дуже навіть добре - Китай переманював відомих футболістів, пропонував їм хороші грошові контракти, так само як і СА зараз. Але в один момент все пішло не за планом. В Компартії, дізнавшись про заробітні плати гравців, нераціональні інвестиції клубів, високі витрати на трансферні угоди вирішили вдатися до радикальних мір.
Одним із заходів стало посилення ліміту на легіонерів: замість чотирьох іноземців на полі було дозволено одночасно випускати лише трьох.
Всім клубам без винятку заборонили спонсорські назви.
Було також запроваджено ліміт заробітних плат - у 2018 був введений новий «податок», щоб заборонити клубам платити великі гонорари іноземним гравцям - у разі якщо на легіонера витрачалося більше $ 7 млн, команда повинна була заплатити ту ж суму в федерацію. А у 2021 легіонери могли отримувати не більше 3 млн. євро на рік, гравці з Китаю — не більше 630 тисяч євро). Остаточно все зруйнувала пандемія коронавірусу - футболісти та тренери сиділи під замком декілька місяців і «благали своїх агентів зробити хоч що-небудь».
Сі Цзіньпін і сам зрозумів, що для розвитку футболу недостатньо просто запропонувати великі гроші та заманити відомих футболістів: «Залучення гравців елітного рівня із величезними зарплатами не дало результатів. Коли між іноземцями та місцевими створюється такий величезний розрив у технічному рівні, це призводить до проблем. Крім того, створював проблеми і той факт, що іноземці заробляли дуже багато, але не були вмотивовані так само, як китайці».
Сі зрозумів, що з такою політикою країна не процвітатиме і перемикнув свою увагу на інші сфери.
Чи загрожує таке СА?
Насправді там ситуація дещо інша. До прикладу, у саудівських клубах немає жорсткого обмеження на легіонерів (в одній команді може бути до 8 іноземців), ліга має достатньо коштів для утримання різнопланових гравців і навряд цих грошей стане менше.
Шейхам потрібен футбол для іміджу та престижу. Та і є більш простіший аргумент - в Китаї ніколи не було гравців рівня Роналду чи Бензема. Але приводи для занепокоєння лишаються.
У країнах Близького Сходу порушують права людини. Це може зруйнувати всі надії шейхів на світле майбутнє
Все виглядає казково, але величезна проблема, яка може суттєво повпливати на популярність СА - порушення прав людини. Тут в якості покарання відсікають кінцівки, забивають камінням та рубають голови. Тут заборонені політичні партії, відсутні незалежні суди. Тут жінки не можуть звернутися в міліцію, коли їх зґвалтували, бо самі залишаться винними. Тут немає свободи слова. Влада засуджує усі протести, так як це є проявом «порушення лояльності до правителя». Тут дозволена публічна страта. Тут заборонено існування ЛГБТ.
Хіба може йти мова про вихід на світову арену, коли країна буквально купує собі імідж для того, щоб замаскувати усі злочини, що вона робить?
Скільки випадків зґвалтування, знущання, вбивств зʼявиться після розквіту футболу? Чи зможуть жертви звернутися до поліції? Чи зможуть справедливо засудити винних? Чи отримають вони достойне покарання?
Так, королівська сімʼя ніби і працює над помʼякшенням законів. Але є деякі аспекти, що повʼязані з ісламською вірою. Тож якщо влаштовувати лібералізацію, то чи готові шейхи відректися від своїх сповідувань та щось змінити в давно укладених правилах?
Ось це величезна проблема. Занепокоєння мають стосуватися не лише фінансів чи повторення історії з Китаєм. Повинне бути адекватне ставлення до людей. Хороше ставлення до них, а не лише до футбольних зірок. Порушення прав людини у Саудівській Аравії хочуть приховати за престижем. На це мають звернути увагу світові лідери.
Курс шейхів виглядає привабливим. Проєкт, у який хочеться щиро вірити. Але можливо для початку варто звернути увагу на більш глобальні проблеми, які існують в країні? На цьому теж можна зробити непоганий імідж.
А з приводу гравців не варто так сильно перейматися - якщо футболіст зацікавлений у розвитку своє карʼєри, а не у грошах, то він ніколи не обере продовжити свій шлях у СА. Не всіх цікавлять гроші. Гадаю, саудівці багатьом пропонують престижні контракти, але деякі все ще голодні до перемог та хочуть грати.
Бажання та мотивація гравців - те, що врятує футбол від грошей шейхів.
