Від «голови-авокадо» до «марокканського Гвардіоли». Тренер Марокко не мав узагалі їхати на ЧС, а тепер боротиметься за «бронзу»
«Я попрошу Інфантіно нараховувати додаткові очки у випадку, якщо команда володіє м'ячем понад 60% часу».
Марокко – головна сенсація цього чемпіонату світу. Вони вже увійшли в історію: стали першою африканською та першою арабською командами, яка дісталася півфіналу ЧС, та лише третьою з команд-півфіналістів в історії не з Європи чи Південної Америки.
На жаль для них, у півфіналі Франція була сильнішою, тож тепер марокканці боротимуться з Хорватією за третє місце. Але це все одно вже успіх.
Цього успіху не було б, якби не перший тренер-африканець у півфіналі ЧС – Валід Реграгі. Тож знайомимося із ним.
Реграгі узагалі не мав везти Марокко на ЧС. Усе змінив Зієш
Збірна Марокко вийшла на ЧС під керівництвом Вахіда Халилходжича – відомого боснійського тренера, який у 2014-му з Алжиром не випустив із групи ЧС Росію, у 2010-му вивів на турнір Кот-дʼІвуар, а у 2018-му – Японію. В останніх двох його звільнили перед самим ЧС, так сталося й у Марокко.
Але у вересні 2021-го боснійцеві здалося, що головна зірка збірної Марокко Хакім Зієш симулював травму у червневому спарингу з Ганою, а коли все ж погодився вийти на заміну, то не розминався. «Медики провели кілька оглядів і сказали, що він може грати. Потім він відмовився від розминки у другому таймі, оскільки був розчарований тим, що вийшов на заміну. Для мене така поведінка є неприйнятною. Зі збірною не можна шахраювати. Ти або там на 100%, або ні. Він запізнився і після цього навіть відмовився працювати. Не було сенсу обговорювати це потім, як тренер, відповідь очевидна», – сказав Халилходжич і просто не викликав свою головну зірку.
Зієш відповів категорично – заявив про закінчення карʼєри у збірній. Вже потому без нього Марокко вилетить у чвертьфіналі Кубка африканських націй від Єгипту, Халилходжич знову скаже, що не планує викликати Зієша «навіть якщо його імʼя Ліонель Мессі», а сам Хакім скаже, що не готовий повертатися у збірну із цим тренером.
Зрештою, коли боснійця 11 серпня цього року звільнили, то вжили формулювання «через незгоду щодо подальшого розвитку команди». Щось підказує, що цим розвитком був Зієш, який зʼявився вже у заявці на вересневі матчі збірної.
Реграгі пройшов шлях від порівнянь з авокадо до порівнянь з Гвардіолою
Валід Реграгі – доволі відоме у самому Марокко імʼя. Ще гравцем він виходив у фінал КАН-2004 у складі збірної, де програв Тунісу. У штабі національної команди й розпочинав тренерську карʼєру – одним з помічників головного тренера. Потому мав пʼятирічний успішний період у місцевому клубі ФЮС, з яким уперше в історії виграв місцевий чемпіонат та доходив до півфіналів континентальних кубків. У 2020-му ненадовго заскочив до катарського «Аль-Духаїля», з яким теж виграв лігу (серед тренерів-суперників був Хаві з «Аль-Саддом»), після чого повернувся на батьківщину, де вже з «Відадом» виграв чемпіонат та Лігу чемпіонів КАФ.
Попри успіхи, тамтешні експерти не зрозуміли його призначення головним тренером збірної. Настільки, що його буквально називали «головою-авокадо» через зачіску (чи її відсутність?). А також через те, що були абсолютно не певні – чи варто змінювати тренера зі серйозним досвідом роботи зі збірними на людину, яка у тому нібито нічого не тямить.
Тепер його офіційний сайт ФІФА називає «марокканським Гвардіолою». Сам Реграгі теж висловився про Пепа – коли йому закидали «надто захисний» футбол без контролю мʼяча на цьому ЧС, він узяв його як приклад: «Безумовно, якщо у вас є Кевін де Брюйне чи Бернарду Сілва, то у вас буде мʼяч. Пеп Гвардіола теж мене зводить з розуму!»
Має звʼязки із суперником: народився у Франції, грав з Жиру
Валід Реграгі – один із тих марокканців, які народилися вже за кордоном. Він родом з передмістя Парижа, Корбей-Ессон, і якщо вірити вкладці «Відомі люди» на сторінці містечка у Вікіпедії, вже може вважатися найвідомішим його представником щонайменше у світі футболу. Бо містечко славиться передовсім складною кримінальною ситуацією.
«Здебільшого це особливе протистояння для моїх близьких, родини та родичів. Воно якось особливе для мене теж, оскільки я також француз і виріс у Франції. Однак я намагаюся уникнути цієї дискусії й думати тільки про футбол», – так він прокоментував факт народження у Франції напередодні матчу.
Повертаючись на секунду до ігрової карʼєри, у контексті матчу з Францією не можна не згадати про період у «Греноблі» ще як гравця у 2007-2009 роках. Там він не просто провів 41 матч та закінчив карʼєру, а ще й грав із нинішньою зіркою збірної Франції Олівʼє Жиру.
Їхнє спільне фото вже встигло стати вірусним в інтернеті напередодні півфіналу.
Про нього Реграгі також запитали. «Олів'є – стійкий гравець. Йому було складно з самого початку, навіть у «Греноблі», але він ніколи не здавався. Я часто стежив за ним здалеку [і], можливо, за цей час лише один раз телефонував йому, щоб привітати. Те, чого він досяг, є видатним, і він цього заслуговує. За той короткий проміжок часу, який я провів з ним, я можу сказати, що він чудовий хлопець з цінностями. Коли у вас є цінності, а також добре серце, як в Олів’є, і коли ви працьовитий – я дуже радий тому, чого він досяг», – відповів тренер Марокко.
Скаржиться на відсутність арабських тренерів в топлігах, не вірить у володіння та xG
На своїх пресконференціях Реграгі зачіпає багато екзистенційних тем. Зокрема, він відкидував принцип «нема чого втрачати, вийшли до півфіналу й досить» перед грою із Францією:
«Гравці покажуть величезне бажання і ми спробуємо вирвати перемогу. Чому б не вийти до фіналу чемпіонату світу? Ми приїхали на ці змагання, щоб змінити мислення всередині нашого континенту. Якщо хтось скаже, що півфіналу достатньо, я не погоджуся.
Ми не задовольняємося півфіналом і тим, що стали першою африканською командою, яка це зробила. Ми хочемо пройти далі. Це гра на виліт, і коли у вас є бажання, відданість справі та підтримка вболівальників, ви можете перемогти.
Якщо ви дійшли до півфіналу і не голодні, то це проблема. Ми хочемо, щоб Африка була на вершині світу. Нам доведеться бути сильними, щоб рухатись далі. Фаворити – суперники, але команда впевнена в собі. Можливо, це робить мене божевільним і навіженим? Трохи божевілля може бути корисним».
Також, відповідаючи на закиди щодо «нудної» гри, він буквально скасував концепцію володіння мʼячем та очікуваних голів: «Ми граємо так, як ми вміємо. Володіння м’ячем надзвичайно оманливе – можна володіти ним 70% часу, але пробити лише двічі. Те саме й з очікуваними голами: «Ми повинні були виграти, за xG мали забити 4 голи!». Я попрошу Інфантіно нараховувати додаткові очки у випадку, якщо команда володіє м'ячем понад 60% часу». Зрештою, Марокко дісталося півфіналу, програвши усі свої матчі за очікуваними голами.
Скасував він і концепцію «досвіду»: «Досвід не має значення. Лише навички. Не має значення ваше походження, релігія, культура, звідки ви. Навички – це єдине мірило».
А ще тренер устиг поскаржитися, що арабських тренерів незаслужено не кличуть працювати у Європу: «Я думаю, що неможливо, щоб «Манчестер Сіті» чи «Барселона» запросили африканського чи арабського тренера, вони навіть не думають про це, ніби ми негідні, ніби ми невігласи у футболі, чи ми не здатні на таке завдання».
Можливо, після цього виступу Марокко у «Ман Сіті» й не змінять Пепа Гвардіолу на його марокканський аналог, але на власний шанс в Європі він точно заслужив.
Фото: EPLWorld, The Indian Express, FIFA, Pulse Ghana, Reuters
