Баджо, Гвардіола, Луческу, Хаджі – як «Брешія» змогла закохати в себе усю Італію
Історія «ластівок» з Ломбардії.
На початку 2000-х Серія А була чемпіонатом «семи сестер»: «Мілана», «Ювентуса», «Інтера», «Роми», «Лаціо», «Парми» та «Фіорентини». Вони задавали футбольну моду, як в Італії, так і у Європі. За ними стояли великі фінансові корпорації та одіозні президенти. Тоді ще не встигли збанкрутувати молочні гіганти «Пармалат» та «Чіріо», на яких тримались «Парма» і «Лаціо». Ще не розвалилась імперія одіозного кінопродюсера Вітторіо Чеккі Горі, що потягнула за собою «Фіорентину», а Сільвіо Берлусконі вважався справді всемогутнім.
Але навіть у набагато скромніших клубах були свої герої. Одним із них став Луіджі Коріоні – президент «Брешії», яку через фірмову білу смугу на формі називають «ластівками».
За його президентства було декілька періодів, що дуже запам'яталися. Сергій Барановський розповідає про них.
Меблевий бізнес, дружба з Луческу, трансфер Хаджі
Коріоні ніколи не був серед найбагатших президентів клубів, свої статки він заробив у 1960-х, коли заснував фірму Saniplast. Вона займалась виробництвом меблів для ванних кімнат. Але у чоловіка була велика пристрасть до футболу, тому він взяв під своє крило скромну команду з міста Оспіталетто у провінції Брешія, де непогано проявив здібності функціонера. На початку Джино 80-х навіть встиг попрацювати радником президента «Мілану», аж поки не взявся за власний великий проект. Ним стала «Болонья», яку Коріоні вивів у Серію А. Але мрія створити потужний клуб у рідній Ломбардії була сильнішою.
У 1992-му Луіджі став президентом «Брешії» із Серії Б. Тренером команди Джино одразу призначив колишнього коуча «Пізи» Мірчу Луческу. Із Луческу Коріоні познайомився ще в середині 1980-х. Збірна Румунії під керівництвом Мірчі не пустила італійців на Євро-1984. Такий перформанс проти чемпіонів світу викликав серйозний інтерес на Апеннінах. Коріоні почав наводити контакти з тренером румунів.
Диктатура Чаушеску не дозволяла тренерам та гравцям просто так виїхати у Європу, але їхнє знайомство дало свої неочікувані плоди. «Динамо» Бухарест одними з перших із країн соціалістичного табору почали грати із західноєвропейським титульним спонсором на грудях в єврокубках. Це була компанія Saniplast Джино Коріоні.
За словами Луческу, перед переходом у «Брешію», на нього претендували «Порту» та бельгійський «Стандарт» (з обома клубами вже були підписані контракти), але він вибрав команду старого знайомого. Мірча вже одного разу підвів Коріоні, обравши «Пізу» замість «Болоньї», вдруге підставляти товариша не хотілось. Луческу виграв Серію Б у першому ж сезоні. У цьому йому допоміг майбутній форвард «Інтера» та «Мілана» Мауріціо Ганц, який став найкращим бомбардиром ліги. Але далі треба було шукати підсилення. Мауріціо поїхав до Бергамо грати за головного ворога «ластівок» – «Аталанту».
У Серії А початку 90-х ще діяв доволі жорсткий ліміт на легіонерів, тому в грандах формувалися своєрідні земляцтва. «Мілан» був голландським, «Інтер» німецьким, а «Рома» бразильською. «Брешія» очікувано стала румунською. Луческу зумів зібрати лідерів збірної під своє крило: Йоан Сабеу, Дорін Матеуц, Флорін Редучую посилили команду, а з «Реалу» приїхав сам Георге Хаджі.
Найзірковіший футболіст в історії румунського футболу у свої золоті 27 років поїхав з Мадриду в клуб, який тільки-но виліз із Серії Б – що тут відбувається? На це було пару причин: італійський чемпіонат був значно конкурентнішим за Прімеру; добрий знайомий Мірча Луческу, який свого часу привів юного Хаджі у збірну і домовився із Коріоні платити йому таку ж зарплату, як у «Реалі».
Залишитись в еліті «ластівкам» не допоміг навіть «карпатський Марадона». Команда вилетіла, а Луческу жалівся, що у них в кожному матчі вилучали гравця. Наступний сезон Хаджі витягував «Брешію» із Серії Б, щоб після неймовірного ЧС-1994 в США переїхати назад в Іспанію до «Барселони». Сюрреалістичний виток кар’єри на нинішній час.
Мірча Луческу з року в рік будував нову команду, у процесі відкриваючи нових зірок. Саме він привів в до основного складу 15-річного Андреа Пірло та 17-річного Роберто Бароніо. Але сезон 1994/95 обернувся для румунського тренера гучним провалом. Його звільнили після 20-го туру, коли команда йшла на останньому місці. Чемпіонат «Брешія» закінчила, маючи 12 очок і лише дві перемоги, що стало антирекордом Серії А з моменту, коли за перемогу почали нараховувати 3 очки.
Новий сезон Луческу знову розпочав у «Брешії», але після 24-го туру Коріоні все ж розпрощався зі старим другом. «Ластівики» фінішували за крок до зони вильоту у Серію C.
Початок епохи Маццоне, реінкарнація Баджо, дует з Убнером
У 1999-му Коріоні прийняв на роботу нового спортивного директора. Ним став Джанлука Нані, який до того мав лише досвід організації товариських матчів в Іспанії. Але це був щасливий білет, після якого життя команди змінилося кардинально. Нарешті вдалося навести порядок із тренерами, які після Луческу змінювалися частіше, ніж італійські клуби встигали брати єврокубки. В 2000-му команда провернулася в Серію А, а на тренерський місток прийшов легендарний Карло Маццоне.
Карлетто на прізвисько «Il Professore» ніколи не був революціонером у футболі, як Арріго Саккі, не перетворював на золото усе до чого торкався, як Фабіо Капелло, в нього не було епатажності Марчелло Ліппі та одержимості Джованні Трапаттоні, але він був справжнім учителем. Саме Мацонне належить рекорд за матчами в Серії А серед тренерів (792), а єдиний раз коли Карло випало тренувати топ-клуб, над Римом засяяла зірка Франческо Тотті, якому він почав довіряти місце в основі «Роми».
Карло зумів вмовити перейти у «Брешію» Роберто Баджо. Той вже збирався приєднатися до «Реджини» або взагалі поїхати в Японію. Футболіст перебував у депресії після провалу в «Інтері», але дзвінок від Маццоне все змінив. Окрім того, Роберто надіявся поїхати на ЧС, йому була потрібна постійна ігрова практика. Вболівальники все ще обожнювали свого кумира і скандували матчах збірної: «No Roby, no party». Трап пообіцяв «хвостику», що в нього буде шанс поїхати в Японію та Корею, якщо він буде у формі. Для Баджо розпочався зворотний відлік до літа 2002-го.
У новому сезоні в «Брешії» запалював дует форвардів Баджо – Убнер, які забили на двох 27 голів у чемпіонаті. «Магічний хвостик» Роберто і грубуватий п’яниця Даріо чудово доповнювали один одного.
Обоє перебували у віці Христа, але якщо для Баджо це були завершальні акорди великої кар’єри, то Даріо Убнер проводив лише другий сезон в еліті. Він був яскравим прикладом сплячого таланту, що розкрився лише після 30, але скурюючи по пачці цигарок і випиваючи склянку граппи кожного дня, не особливо з цього приводу переживав.
А ще в команді був молодий Андреа Пірло, який повернувся у «Брешію» в оренду з «Інтера». Андреа зіграв небагато, але коли виходив, то творив із Баджо справжню магію, як у матчі з «Юве».
Допінг Гвардіоли, трагедія Вітторіо Меро і невблаганний Трапаттоні
У сезоні 2000/01 «Брешія» зайняла рекордне 8-ме місце в чемпіонаті, яке дозволяло грати в Кубку Інтертото. У фіналі турніру «ластівки» поступилися зірковому «ПСЖ» із Анелька, Поччетіно та Артетою у складі. Все вирішило правило виїзного голу. Маццоне після поразки на емоціях вирішив піти з клубу, проте Нані та Коріоні зуміли вмовити його залишитись. Кубок Інтертото розігрувався влітку, тому шукати нового тренера перед самим початком сезону не хотів ніхто.
Джанлука Нані провів блискучу трансферну кампанію. Замість ветерана Убнера з’явився 24-літній бомбардир Лука Тоні, із «Мілана» приїхав Федеріко Джунті, а в литовському «Екранасі» зуміли віднайти Марюса Станкявічуса, який за декілька сезонів став лідером команди. Але найнеочікуванішим став прихід Пепа Гвардіоли із «Барселони».
У «Барсі» Гвардіола, якому було лише 30 років, вже не почувався щасливим. Журналісти та керівництво клубу звинувачувало капітана у невдачах, підростав юний конкурент Хаві, а найкращий товариш Луіш Фігу перейшов у Мадрид. Пеп оголосив про своє рішення у кінці сезону і все літо чекав на запрошення топ-клубів. Їх було чимало: «Арсенал», «Мілан», «Юве» бачили у своєму складі каталонця. Ходили плітки навіть про «Реал». Пеп сподівався перейти саме в «Ювентус», але Ліппі в останній момент заблокував трансфер, вирішивши зробити ставку в центрі поля на Недведа. Тут і з’явився Джанлука Нані, який назвав лише два прізвища: Баджо та Маццоне. Пепу цього вистачило, аби обрати клуб із Ломбардії.
В кінці вересня «Брешія» приймала на своєму стадіоні «Аталанту» у дербі Ломбардії. Після першого тайму господарі програвали 1:3, єдиний гол на рахунку Роберто Баджо. Вболівальники бергамасків кричали образи на адресу покійної матері Мацонне, а тренер погрожував кулаком і обіцяв прийти до них по закінченню поєдинку. В другому таймі Баджо забив ще два, зрівнявши рахунок на 90-й хвилині. Переповнений «Маріо Рігамонті» зійшов з розуму, а сивий «Il Professore» після фінального свистка видав такий спринт до трибуни вболівальників «Аталанти», що йому б міг позаздрити навіть Піппо Індзагі. Колліна і не думав видаляти ветерана. Тоді Пеп Гвардіола справді зрозумів, куди потрапив.
Баджо проживав своє найкраще життя, насолоджуючись свободою, яку давав йому тренер, і платив результатом. 8 голів у 9 матчах – такого із Робі не було дуже давно. Але сезон, який мав стати проривом «ластівок», пішов геть не так, як гадалося. В жовтні Баджо отримав чергову травму і капітанська пов’язка тимчасово перейшла Пепу. За декілька тижнів самого Гвардіолу звинуватили у прийомі забороненого препарату нандролону та відсторонили від футболу на чотири місяці. Пеп звинувачень не визнав, а до самої установи, яка робила аналізи в Римі, виникло безліч питань. На лікарських столах знайшли залишки кокаїну. Своє чесне ім’я каталонець зумів відстояти у суді лише у 2009-му, коли з нього зняли всі звинувачення.
Справжня біда сталася із командою у січні. «Брешія» у Кубку Італії зустрічалася із «Пармою». Півзахисник команди Вітторіо Меро не міг грати через дискваліфікацію, тому поїхав дивитися матч вдома. У день поєдинку його автівка потрапила в смертельне ДТП. Про це стало відомо вболівальникам, але гравцям вирішили не говорити про трагедію. Лише перед початком матчу, почувши скандування стадіону, футболісти зрозуміли – щось трапилось. Після того, як новину все ж повідомили, Баджо, який тільки оправився від травми, кинув рукавиці на землю і пішов геть. Грати відмовилися обидві команди.
Через тиждень матч все ж відбувся, а Баджо отримав нову травму. Виявилося, що це розрив хрестоподібних зв'язок та рецидив травми меніска. Робі було 35, який тут ЧС?
Під кінець сезону «Брешія» знаходилася за крок від вильоту, але в кінці березня повернувся Пеп Гвардіола і налагодив гру в центрі поля. 21 квітня відбулося повернення й Роберто Баджо, який завдяки пекельній роботі зумів відновитися за неймовірний термін – 77 днів. У матчі проти «Фіорентини» «ластівки» вигравали завдяки голу Луки Тоні з подачі Пепа, але цього було замало, щоб почуватися в безпеці. На 70-й хвилині на бровці з’явився «магічний хвостик». І хоч на табло резервного арбітра було чітко видно, що змінюють 8-го номера, під яким грав Федеріко Джунті, але через усе поле побіг чомусь номер 28. Він нічого не наплутав, просто це був Пеп Гвардіола, який ніс свою капітанську пов’язку для Роберто Баджо. Робі відзначився дублем. Карло Маццоне розхвалив у роздягальні каталонця за хороший вчинок, але щиро не розумів, чи дозволено таке правилами.
Рятуватися від вильоту довелося в останньому турі. Завдяки голам Тоні та Баджо «ластівки» обіграли «Болонью». А що ж Трапаттоні? Роберто написав йому листа перед тим, як алленаторе мав оголосити свій вердикт. «Два роки тому я обрав залишитися в Італії. Я обрав «Брешію» і Маццоне, щоб поїхати на чемпіонат світу і здійснити свою заповітну мрію – виграти його. Останні 90 днів я працював, як проклятий, не бачив свою сім'ю, але я б ніколи не вибачив собі, якби не зробив все, щоб повернутися. Тепер м'яч на вашій стороні», – писав футболіст.
Але Трап так і не взяв на ЧС Баджо, якого буквально благала викликати вся Італія, не поїхав туди й найкращий бомбардир Серії А сезону Даріо Убнер, який забивав вже за «П’яченцу».
«Брешія» розкрила Матузалема, Аппію, Гамшика, Караччоло
Наступний сезон став фінальною кодою Карло Маццоне в «Брешії». Джанлука Нані привіз у Ломбардію Матузалема із «П’яченци» та Стефана Аппію із «Парми», які одразу стали лідерами команди. Після піврічного вояжу у «Рому» повернувся Гвардіола. Баджо забив свої 12 голів у сезоні, а команда піднялася на пристойне 9-те місце.
Новий сезон Маццоне розпочав у «Болоньї». Роберто Баджо звершив кар’єру через рік, хоча в його контракті був пункт, за яким він міг розірвати угоду, коли команду покине Карло. У кожному зі своїх сезонів у «Брешії» Роберто забивав понад десять голів, а «ластівки» навічно закріпили за ним десятий номер.
Спортивний директор Джанлука Нані ще встиг привезти у «Брешію» Марека Гамшика, а також розкрити найкращого форварда в історії клубу – Андреа Караччоло. В 2008-му Джанлука перебрався у «Вест Гем» і зробив непогану кар’єру в Англії. У 2015-му команду покинув майже вічний президент Луіджі Коріоні. Він більше не міг утримувати клуб, яким керував 27 років, а через 8 місяців після відставки його не стало.
Одно разу Пеп Гвардіола сказав, що у 72 роки очолить італійський клуб, але за умови, що його асистентом стане Роберто Баджо. Схоже, головним претендентом цілком може стати «Брешія». Звісно, фанатам доведеться трохи почекати на повернення легенд, а поки команда розпочинатиме новий знову сезон у Серії Б.
