У 90-х в «Челсі» було аж три граючих тренери. Ходдл, Гулліт та Віаллі вивели лондонців на топовий рівень
Джанлука навіть ставив себе у старт на фінал єврокубка.
Зараз посада граючого тренера виглядає чимось із любительського футболу або пережитком минулого, коли одна людина могла бути найкращим бомбардиром, капітаном, тренером і менеджером в одній особі. Тим дивніше, що саме в Англії, яка славиться інтенсивністю гри, у середині 1980-х повернулася мода на граючих тренерів, яка вийшла на піковий рівень у 90-х.
Каталізатором і законодавцем моди став Кенні Далгліш, який обійняв посаду граючого коуча у «Ліверпулі». Це був час, коли ще існувала знаменита «Бут рум» на «Енфілді», а одним із радників «Короля Кенні» був легендарний Боб Пейслі. Далгліш оформив «золотий дубль» у першому ж сезоні, а згодом виграв ще два чемпіонства і один Кубок Англії. «А так можна було?», – подумав колега Кенні по «Ліверпулю» Грем Сунес. І пішов працювати граючим тренером в «Рейнджерс», де запустив один із найуспішніших періодів в історії команди. Також так зробили чимало легенд: Брайян Робсон («Міддлсбро»), Пітер Рід («Манчестер Сіті»), Гарі Маккалістер («Ковентрі») та свіжі приклади – Давідс в «Барнеті», Гіггз в «МЮ» і Руні в «Дербі» (хоча він був помічником).
Треба сказати, що раніше запрошувати легенд прямо з поля було дещо простіше, адже не було настільки високих вимог щодо тренерських ліцензій. А зараз отримувати категорії «А» та «Б», граючи при цьому на високому рівні, майже неможливо.
Але найпомітніший слід такий тип тренерів залишив в історії «Челсі». За шість сезонів три поспіль граючих коучі змогли вивести лондонців на новий рівень і повернути клубу титули.
Ходдл будував у Лондоні «Аякс» на Темзі» та привів у клуб першу суперзірку за багато років
Гленн Ходдл завжди був особливим гравцем в Англії, його розуміння футболу та стиль гри були більше континентальними, ніж британськими. У період відлучення англійських клубів від єврокубків він навіть встиг пограти за «Монако». А коли повернувся на острів, то, потренувавшись із «Челсі», очолив «Суїндон», де став граючим тренером. Ходдл зіграв 63 матчі, вивів команду в АПЛ, але у прем'єр-лізі за них так і не зіграв, прийнявши «Челсі».
Чимало істориків «синіх» називають це рішення переломним моментом в історії клубу. Хоч при ньому клуб не досяг значних успіхів в чемпіонаті, але Гленн приніс у клуб «європейськість», що згодом охопить всю Англію. Ходдл вперто ставив команді гру за схемою 3-5-2, яка не часто давала результат, але тренер продовжував ігнорувати канонічні 4-4-2. Більшість ігрових успіхів команди стосувалися кубкових змагань. «Сині» вперше за декілька десятків років вийшли у фінал Кубка Англії та згадали, що вони взагалі здатні боротися за трофеї, хоч у фіналі без шансів програли «МЮ». Окрім того, команда в наступному сезоні пошуміла в Кубку Кубків, де дійшла аж до півфіналу, але в драматичній боротьбі поступилась «Сарагосі».
Та головний здобуток Ходдла полягає в реформуванні структури клубу. Ми звикли, що команди АПЛ попереду всієї планети у різних інноваційних речах, але саме в той момент у команді з’явилися такі звичні зараз опції, як професійний дієтолог та масажист. Тренер змінив підхід до клубної академії, яка мала давати не стільки результати на полі, скільки виховувати нових талантів та грати за зразком першої команди. «Челсі» почали називати «Аяксом» на Темзі», адже молодіжна система амстердамців саме гриміла на всю Європу. Збіг це чи ні, але в ті роки у академію «Челсі» прийшов здібний чотирнадцятирічний хлопчина на ім'я Джон Террі, який пройде всі щаблі академії та стане іконою клубу.
Ходдл довів президенту Кену Бейтсу, що у «Челсі» можна і навіть треба запрошувати європейських суперзірок. Прихід Руда Гулліта став епохальним для «синіх», хоч багато хто бачив в ньому вічно травмованого ветерана. Нідерландець у першому ж сезоні за «пенсіонерів» посів друге місце в голосуванні за найкращого гравця Англії, поступившись лише Еріку Кантона. Також Ходдл привів у команду румуна Дана Петреску, який теж стане однією з легенд клубу до епохи великих грошей.
За майже три роки в команді він відіграв 39 матчів і забив один гол у ворота «Вест Гема», ще тричі асистував партнерам. Не надто разюча статистика, але Ходдлу цього вистачило, щоб награтися та очолити збірну Англії після Террі Венейблса у 1996 році.
«Сексуальний футбол» і перший в історії Кубок Англії для іноземного тренера
Коли Ходдл пішов тренувати «трьох левів», довго обирати тренера не довелося. 34-річний Руд Гулліт мав величезний авторитет в команді та у керівництва, тому підібрав вакансію граючого тренера. За допомогою зв’язків в Італії та щедрості Бейтса Руд переманив на «Стемфорд Брідж» самого Джанлуку Віаллі з «Юве» та Роберто Ді Маттео з «Лаціо», а із Франції приїхав майбутній чемпіон світу та Європи Франк Лебеф. Взимку тренер провів ще один геніальний трансфер, коли із зіркової «Парми» прийшов мініатюрний геній Джанфранко Дзола. З такими гравцями можна було ставити свій «сексуальний футбол», який не завжди виходив, але таки давав результат. Команда закінчила чемпіонат на шостому місці та святкувала першу з 1970 року перемогу в Кубку Англії.
Фінал проти «Міддлсбро» мав стати протистоянням Раванеллі та Віаллі, але перший травмувався ще на початку матчу, а другий вийшов на заміну аж під кінець поєдинку. Кажуть, що саме із того фіналу між Гуллітом та Джанлукою пробігла чорна кішка. Попри це, Ді Маттео та Ньютон двома голами забезпечили «Челсі» і молодому тренеру історичний титул. Руд відіграв 11 матчів в АПЛ і забив один гол у ворота «Тоттенгема».
У наступному сезоні все складалося ще краще. «Сині» йшли на другому місці в АПЛ і впевнено рухалися по сітці в Кубку Кубків та Кубку Футбольної ліги, але в лютому вся Англія була шокова. Гулліт – на вихід, а новим тренером знову став чинний гравець – Джанлука Віаллі.
Гіпотез про те звільнення було чимало. Бейтс казав про Гулліта: «Мені не подобалася його зарозумілість – насправді він мені ніколи не подобався». Сам нідерландський коуч зізнавався, що три місяці не міг відійти від шоку. Хтось називав причиною давно палаючий конфлікт із Віаллі, хтось – проблеми із дисципліною самого Руда. «Пізніше я зрозумів причину, через яку мене звільнили з «Челсі». Моя мати була хвора, у неї був рак грудей. Я їздив до Нідерландів, щоб бути поруч з нею. У клубі сказали, що мене звільнили, бо я занадто багато гуляв і тусувався в Амстердамі. Я був вражений. Це був удар в спину», – розповідав нещодавно англійській пресі сам Гулліт.
У ролі граючого тренера «Челсі» нідерландець провів 23 матчі, у яких відзначився одним голом.
5 кубків, дебют в ЛЧ і блискучий Джанфранко Дзола
Віаллі підхопив команду і виграв із нею перший за 27 років євротрофей. В АПЛ чемпіонство святкував Венгер з «Арсеналом», а «сині» пропустили вперед «МЮ» з «Ліверпулем» та фінішували четвертими.
В єврокубку італієць впевнено пройшов «Бетіс», а у другому поєдинку проти севільців навіть випустив себе в основі. Проти «Віченци» проблем було більше, але Дзола, Пойет та Х'юз дотиснули італійців у Лондоні. У фіналі Кубка Кубків Джанфранко не з'явився з перших хвилин через травму, натомість грав сам коуч. У Стокгольмі «синім» протистояв «Штуттгарт» із Балаковим, Бобичем та Сольдо, а тренував німців такий собі Йоахім Льов. На 71-й хвилині Віаллі замінив новрежця Туре-Андре Фло на Дзолу, а італійському форварду знадобилося всього 27 секунд, аби забити гол, який став єдиним та переможним. До того клуб піднімав євротрофей аж у 1971 році, коли був обіграний «Реал» у фіналі того ж таки Кубка Кубків.
У півфіналі Кубка ліги «Челсі» поступилися в першому матчі «Арсеналу», але Віаллі вирішив виправити ситуацію дуже екстравагантним чином: перед другим поєдинком із «канонірами» він відкоркував шампанське і дав пригубити гравцям. Результат виявився чудовим – «Челсі» пройшов у фінал, відігравши два голи. На «Вемблі» знову довелося зустрітися із «Боро». Без Віаллі в складі «пенсіонери» перемогли 2:0 у додатковий час – і привезли на «Стемофрд Брідж» другий в сезоні трофей. Годі й говорити, що вболівальники сприймали це як тріумф. Джанлуці було всього 33 роки, він став наймолодшим тренером в історії, який вигравав євротрофей. Влітку італієць продовжив розвивати трансферний вектор, направлений на Серію А, і привіз у Лондон талановитого форварда Казірагі з «Лаціо», зіркового захисника Десайї з «Мілана» та молодо Далла Бону з «Аталанти».
Віаллі розпочав сезон просто феноменально – у матчі за Суперкубок УЄФА був обіграний мадридський «Реал» (завдяки єдиному голу уругвайця Густаво Пойєта). В чемпіонаті «Челсі» зумів втрутитись у чемпіонські перегони, а Дзола все ще запалював полі. Команда вперше змогла кваліфікуватися в ЛЧ (3 місце) та дійшла до півфіналу Кубка Кубків, де поступилася «Мальорці» Ектора Купера.
У травні 1999 року Віаллі вирішив остаточно завершити кар’єру гравця та зосередитися на тренерському ремеслі. В останньому сезоні він забив 10 голів у 20 матчах, а всього за «Челсі» форвард відзначився 40 разів у 87 поєдинках, 35% голів забив, коли був вже тренером.
На місце форварда перейшов Кріс Саттон із «Блекберна», а взимку в оренду приїхав приїхав сам Джордж Веа з «Мілана». Головною ударною силою став Туре Андре Фло, а Дзола все рідше демонстрував свою магію. Попри певні проблеми, команда фінішувала п’ятою в АПЛ, дісталась чвертьфіналу ЛЧ, де в драматичному протистоянні програла «Барселоні» та за традицією виграла виграла кубковий трофей – Кубок Англії. Єдиний гол у фіналі проти «Астон Вілли» забив Ді Маттео.
Італієць вже був найтитулованішим тренером в історії «синіх», а підкреслив це, завоювавши Суперкубок Англії в матчі із «Юнайтед». За 15 млн доларів клуб придбав Хассельбайнка, тож проблемна позиція форварда була закрита. Здавалося, що на Віаллі чекає ще один захоплюючий сезон.
Після невдалого старту його запросили в кабінет до керівництва, Колін Хатчісон говорив з італійцем доволі прямо: «Ти якось сказав мені, що через три роки треба буде змінити або тебе, або усіх гравців. Вибач, Лука, але ми вирішили замінити тебе».
Це було не менш несподівано, ніж відставка Гулліта, тільки цього разу хоровод граючих тренерів вирішили зупинити, тож запросили Клаудіо Раньєрі. Віаллі виграв 5 титулів за три роки, став найуспішнішим тренером «синіх» і остаточно затвердив перехід «Челсі» із статусу середняка у ранг одного з лідерів АПЛ.
***
Хто знає, чи захотів би хтось купувати «Челсі» у 2003-му, якби не ця дивовижна серія граючих тренерів, що змінили історію команди. Символічно, що один із головних футболістів у Гулліта та Віаллі, Роберто Ді Маттео, згодом виграє перший для лондонців титул ЛЧ у якості тренера.
Фото: Pressefoto Rude/Global Look Press
