«Барселона» поставила на карту своє майбутнє. У вболівальників залишилася лише віра
Віра у Хаві, «важелі» Лапорти та інше.
Один з порталів знаменитого храму Святого Сімейства у Барселоні називається порталом Віри. Схоже, усій команді перед сезоном варто сходити саме до нього. Віра – те на чому тримаються вболівальники «Барселони» цього літа.
Клуб потрапив у справжню фінансову халепу, Жоан Лапорта вирішив піти у ва-банк. Зараз абсолютно незрозуміло, чи спрацює план керівництва «Барселони», але, схоже, він у них є – і це вже великий плюс, у порівнянні з періодом хаосу Бартомеу.
У що ж вірять фанати «Барси» і на чому ця віра тримається?
Віра у кройфізм
Мабуть, найбільш метафізичний пункт, але саме з нього варто розпочати. Коли Лапорта вперше очолив клуб, Гаспар залишив після себе руїни великої імперії Нуньєса. Попередник навіть примудрився розсваритися із Йоханом Кройфом і запросив вдруге очолити клуб його запеклого ворога – Луї Ван Гала.
Лапорта почав слухати Йогана. Саме Кройф порадив Жоану не вестися на фінансові вимоги Гуса Хіддінка, а запросити зовсім неочевидного Франка Райкаарда, який щойно з тріском провалися у роттердамській «Спарті». Це Кройф вказав перстом на Гвардіолу, як на готового тренера для топклубу – і не прогадав. Йоган помер, але Лапорта після повернення на пост президента повернув у клуб сина легенди та ексгравця донецького «Металурга» Йорді Кройфа.
Звісно, роль Йорді символічна, адже трансферами більше займається зафрахтований із «Валенсії» Матеу Алемані, але для фанатів повернення прізвища «Кройф» має величезний символізм, а Хаві ідеальна кандидатура, аби втілювати ідеї кройфізму на футбольному полі. Недарма, ще на виборах у 2021-му обидва головних кандидати на пост президента «Барселони» (Лапорта і Віктор Фонт) називали саме ці два прізвища як символ відродження «Барселони».
Віра у «важелі» Лапорти
Після Бартомеу у «Барселони» було два шляхи. Перший сценарій: каталонці затягують паски, тримаються максимально скромно і точково на трансферному ринку, підтягують молодь з Ла Масії, працюють на перспективу, виходять з фінансового піке і не вимагають перемоги в ЛЧ прямо зараз. Другий шлях передбачав нове залучення коштів, агресивну трансферну кампанію і високі цілі: перемога в Ла Лізі та мінімум півфінал ЛЧ.
Лапорта обрав другий варіант, але не тому, що він недалекоглядний президент. Це був вибір без вибору. Нагадаю, що президентів у «Барсі» обирають голосуванням, оголосити, що клуб самоусувається від боротьби за ЛЧ – подібно самовбивству. Одразу налетять стерв’ятники у ЗМІ, які просто знищать президента за малодушність. Тим більше, що конкурент із Мадриду штампує перемоги в ЛЧ, як ЗСУ недопалки в Криму.
Головне слово у Каталонії цього літа – «важелі». Це фінансові інструменти, які, на думку Лапорти, дозволять розв'язати проблеми у короткостроковій перспективі. Перші два – продаж майбутніх телеправ, третім важелем, на який тиснув Лапорта, став продаж 25% Barca Studios, яка створює медійний контент для «Барси», і четвертий важіль – продаж 24,5% Barca Studios. Хтось називає це продажом майбутнього, але керівництво бачить у цьому шанс залишитись серед важковаговиків європейського футболу і не скотитися трясовину Ліги Європи.
Віра у Хаві
Важко одразу згадати, коли востаннє від тренера, який щойно завершив кар’єру і має вкрай малий тренерський досвід, очікують так багато. Можливо, останнім був Зінедін Зідан у «Реалі».
Про Хаві як майбутнього топтренера говорили, ще коли він був чинним гравцем. Вболівальники вже готували йому крісло наступника Гварідоли, чекаючи, коли Ернандес награється на Близькому Сході. І хоч в Катарі іспанець не показав нічого екстраординарного, але на його прихід в «Барселоні» чекали приблизно всі. У перший сезон коуч довів, що може тренувати топклуб, навіть розгромив «Реал» в «Ель-класико». Але він працював в обставинах, коли сезон був по суті провалений до нього і мав розв’язні руки.
Тепер Лапорта пішов в all-in, щоб провести дорогу трансферну кампанію. Майбутні перемоги потрібні не лише зі спортивної точки зору, вони потрібні для того, щоб банально врятувати клуб. Чи справиться Хаві з таким тиском? Залишається лише вірити.
Віра у «більше ніж клуб»
За останні декілька сезонів більшість новин із «Барселони» виглядають, наче типовий клуб УПЛ проживає своє звичайне життя. Когось не випустили з клубу, коли він хотів, когось виперли, наче він і не забивав купу голів за клуб, когось просять знизити зарплатню, називаючи зрадником. Клуб не хоче виконувати свої зобов’язання перед гравцями, шукаючи якісь порушення в контрактах.
Якщо ви не гравець УПЛ, то одного лише цього переліку таких історій буде достатньо, аби відмовитись переходити в таку скандальну організацію. Але в «Барсу» не просто йдуть футболісти, топові гравці обирають «синьо-гранатових» замість стабільних топклубів.
Кунде в останній момент відмовив «Челсі», Рафінья не розглядав жодного варіанту, як тільки на горизонті замайоріла «Барселона». Польський бомбардир посварився чи не з усіма у Мюнхені заради переїзду на «Камп Ноу».
Магія імені все ще працює на клуб, але, як показує приклад того ж «Мілану», якийсь час ти ще можеш запрошувати топгравців на легенді про славне минуле, але якщо не вигравати титули, то велич вже не настільки приваблива, а зірки першої руки обиратимуть інші клуби.
***
Якщо ж віра не допоможе, то поруч із порталом Віри у храмі Святого Сімейства, розташовуються портали Надії і Милосердя.
Фото: Daisuke Nakashima/AFLO, Javier Borrego/Keystone Press Agency
