«Рятувальний гвинтокрил не міг літати»: Лівіньо завалює снігом – змагання з українцями переносять
Як виглядає негода перед важливим стартом наших фристайлістів.
Ковдри (багато ковдр для українських атлетів), я, фотограф Максим, медійниця НОК України Дарія. Таким складом прямуємо у Лівіньо з кластера Кортіни на змагання українських фристайлістів.
Дорогою також підкидаємо до Антгольцу маму Олександри Меркушиної, Ірину. Каже, що не була на арені Антерсельви понад 20 років – саме тут виступала ще у сезоні 2003/04 на Кубку світу. За доньку і себе щаслива – змогла побачити її дебют на ОІ наживо.
«Дуже зраділа своєму номеру спринту Олімпіади, бо моя матуся стартувала під №1 у спринті на ОІ в Нагано», – казала вже донька, Олександра Меркушина. Справді символічний момент.
Між Антгольц-Антерсельвою та Лівіньо – значний погодний контраст. Якщо на біатлонній арені загалом температура була близькою до нуля, то тут – значний мінус та серйозна заметіль.
Лівіньо, де проходять змагання з фристайлу, знаходиться на висоті близько 1800 м та біля кордону зі Швейцарією. Містечко з населенням у шість тисяч мешканців фактично має всього дві великі вулиці – але дуже довгі.
Багато туристів – як олімпійських, так і просто лижників та сноубордистів.
«Я зростала з двома братами, які є справжніми адреналіновими маніяками»
Минаючи різноманітні гірські серпантини, доїжджаємо у Лівіньо вже під вечір – на змагання Катерини Коцар. Спортсменка вперше в історії України кваліфікувалася на ОІ в біг-ейрі – і одразу вийшла до фіналу.
Але змагання все відкладаються і відкладаються – причиною є екстремальні погодні умови: вітер, снігопад.
Ліпило настільки сильно, що були сумніви щодо початку змагань у цей день.
Але погода таки покращилася, фінал стартував пізнього вечора. Біг-ейр – дуже видовищний та емоційний вид наживо. Знизу трампліна (а він дуже високий), не можеш повністю оцінити технічність виконання стрибків.
Ось, як виглядає ця споруда збоку:
Але загалом зрозуміло, який зі стрибків вдався, який ні. Досить боляче виглядають падіння. І круто, коли в спортсменок все вдається, особливо стрибки, на які вони розганяються спиною до трампліна.
В зоні для глядачів було дуже багато китайських фанатів – їхня делегація тут чи не найбільша як серед медіа, так і серед вболівальників. І не дивно – китайські спортсмени є одними з фаворитів у дисциплінах з фристайлу.
В біг-ейрі взагалі виступала 22-річна Айлін Гу – найбагатша спортсменка цієї Олімпіади, яка має понад 2 млн підписників у інстаграмі. У змаганнях біг-ейру вона стала другою – поступилася канадійці Меган Олдем.
Айлін Гу знову взяла медаль: вивчає квантову фізику і є серед найвисокооплачуваніших спортсменок
Олдем хоч і впала під час останнього стрибка, але видала прекрасні перші два. Меган виглядає дуже скромною, але каже, що є справжньою екстремалкою, як і вся її родина: «Я зростала з двома братами, які є справжніми адреналіновими маніяками... Я завжди просто намагалася не відставати від них, і вони розкривають у мені найкраще, до того ж вони обидва теж лижники [...]
Мені здається, хороший приклад – це коли ми були молодшими і тільки-но починали кататися на лижах. Ми з братом залазили на дах нашого гаража і з’їжджали на лижах з даху на землю. І я пам’ятаю, як тато повернувся додому і був просто страшенно лютий, бо думав, що ми зруйнуємо дах. Але так, це все була ідея мого брата, а я просто ув’язалася за ним.
Але це, я маю на увазі, знаєте, точно показує, звідки все це пішло. Так. Відсутність страху походить від нього».
«Я хотіла б там запуститись на якусь шалену вертуху, але був би шанс закінчити цей вечір в госпіталі»
«Дуже вболіваю за Катю Коцар. Емоційно тут, класна атмосфера», – каже Ольга Полюк, колишня українська лижна акробатка, учасниця чотирьох Олімпіад. Вона приїхала наживо підтримати українку в Італії, а також увійшла до суддівської бригади ОІ в акробатиці.
Коцар розпочала змагання на позитиві – перший стрибок став найкращим. Смайлик на рукавичці, пʼятюня всім українцям, яких зустріла шляхом з трампліна.
Далі дещо гірші спроби, але все одно підсумкове 10-те місце – дві швейцарки не вийшли на старт фіналу через травми. Також Коцар знову підтримала Владислава Гераскевича – показала рукавичку з написом «Freedom of memory».
Після закінчення змагань відвертий дубак, але Катерина стійко та довго роздавала інтервʼю іноземним бродкастерам. До українських медіа дійшла чи не останньою: «Вас би ще далі поставили».
На обличчі українки посмішка: «Шалено щаслива. Я щаслива, навіть хоч сьогодні в мене були небездоганні стрибки, але я дуже ним рада, тому що це остання спроба, третя.
Я стрибнула цей трюк, який ще жодного разу не стрибала на сніг. І це супер. Звісно, я хотіла б там запуститись на якусь шалену вертуху, але був би шанс закінчити цей вечір в госпіталі. А так я на ногах, зі мною все добре і я шалена рада».
Також щемко звернулася до українських фанатів:
«Українська мова неймовірно багата, глибока і взагалі найкрутіша мова у світі, але в ній ще не придумали таких слів, щоб описати об’єм моєї вдячності до кожної людини, яка сьогодні дивилась цей фінал, до кожної людини, яка мені написала, щось прокоментувала, подзвонила. Навіть просто подумала сьогодні про мене, навіть щось погане. На здоров’я, думайте.
Люди, які стараються дивитися ці змагання в тих умовах, в яких зараз перебуває Україна, – це мене настільки надихає... Я сама повернусь в ці самі умови через декілька днів, і вони будуть для мене більш-менш окей.
Але коли ти за кордоном і розумієш, в яких умовах живуть зараз люди в Україні, ти кожну дію, спрямовану на тебе, сприймаєш ще в х150 вдячності. Шалено вдячна кожному, і просто дякую. Дякую ЗСУ за те, що я можу тут виступати. Я представляю ЗСУ для себе особисто, тому що я розумію, що якби не ЗСУ, то не майорів би тут синьо-жовтий стяг».
На трибунах за Коцар вболівали батьки. А також наречений Богдан – військовий ЗСУ, який служить у медичних військах з серпня 2024 року. Їхня взаємодія після змагань суцільна милота, повірте.
***
Під приємними враженнями від старту прямую заселятися у своє помешкання – година їзди від Лівіньо. Але автобуса, що розвозить журналістів, працівників та волонтерів Олімпіади все нема і нема (що традиційно для цих Ігор). 23:30, 00:00, 00:20. Жоден з шатлів, що мав прибути за розкладом, за ним не прибув. Таксі не викликаються. Сніжить, власник помешкання пише, чи я взагалі буду. Плюю, беру валізу, йду пішки до іншої зупинки. На диво, на одному з поворотів підбирає (останній?) автобус.
Їду один з двома водіями, які не говорять англійською. По дорозі – ДТП, один з автобусів ледь не випав до нас в обрив, купа поліції. Обʼїжджаємо. Звичайно ж, проїжджаємо мою зупинку, бо слово «стоп», схоже, італійською звучить інакше. Беру валізу і пішки вертаюся до 15 хвилин по серпантинній дорозі назад. 02:00. Доїхав, фух.
«Сьогодні рятувальний гвинтокрил не міг літати, бо було дуже сніжно і вітряно»
На наступний день мали стартувати лижні акробати – кваліфікаційні змагання серед чоловіків та жінок. Важливі змагання для України, бо маємо шанси на високі місця. Але знову те саме – сніг, величезний вітер. Жоден з кваліфікаційних стрибків не відбувся.
Новина – всі змагання переносяться на наступні дні. Виходимо з українськими журналістами на двір – тиша, сонечко, навіть видно небо. Всі спортсмени вже поїхали.
Просимо про коментар Енвера Аблаєва, головного тренера збірної України з лижної акробатики. Помічаю, що він у хорошому настрої, попри скасування змагань. Тренер назвав конкретну причину, чому старти таки не відбулися: «Сьогодні рятувальний гвинтокрил не міг літати, бо було дуже сніжно і вітряно. Тому організатори сказали, що змагання скасовуються».
Та й загалом стрибати в таких умовах досить важко:
– Як психологічно команді даються такі перенесення через погоду? Чи складно налаштуватися в моменті?
— Важко, звичайно. Але важко всім, тому що всі вже були заряджені відзмагатися сьогодні, щоб нарешті видихнути і зрозуміти: хтось потрапив далі, а хтось ні. Проте всі в однакових умовах.
— А суто технічно такі снігові та вітряні умови впливають?
— Так, це погано. Це впливає. Сьогодні вітер дув то в спину, то в обличчя. Якби він дув лише в одному напрямку, можна було б підлаштуватися, це нормально. А от коли він гуляє справа наліво і зліва направо — це погано.
— Тобто це означає, що треба менше ризикувати у стрибках, заявляти меншу складність?
— Звичайно. Тому ми навіть сьогодні декому з дівчат зменшили складність, щоб не ризикувати. Але так чи інакше змагання скасували. Тож будемо завтра дивитися, що і як, – каже Аблаєв.
***
Аблаєв їде, через 10 хвилин до мене підходить чоловік років 40 у шапці з прапором США: «Dobryy denʹ! Are you from Ukraine?». Відповідаю схвально. Питає, чи є тут ще українські атлети – дуже хоче фото з ними. Кажу, що ні, тренер поїхав буквально 15 хвилин тому. «Damn it!» – чую. Чоловік тут у Лівіньо з родиною – дітьми та дружиною-українкою.
Побачити акробатів з України в нього ще буде шанс – змагання перенесено на 18 та 19 лютого.
18 лютого пройдуть жіночі змагання. Перша кваліфікація стартує об 11.00, друга – об 11.45. Фінал пройде о 14.00. Україну представлять Оксана Яцюк, Ангеліна Брикіна, Неллі Попович, Діана Яблонська.
Чоловічі змагання відбудуться 19 лютого. Перша кваліфікація – о 12.00, друга – о 12.45, фінал – о 15.00.
Україну представлять Ян Гаврюк, Олександр Окіпнюк, Максим Кузнецов та Дмитро Котовський.
😱 «Спочатку ми трохи були шоковані»: як виглядає олімпійське селище в Кортіні
Фото: Віталій Клюєв / Tribuna.com, Станіслав Орошкевич / Tribuna.com
Інші пости користувача
