Парамедикиня Тайра: «Йде війна. У всіх на підсвідомості ідея, що ми мусимо діяти, а не сидіти вдома»

Юлія «Тайра» Паєвська – українська військова парамедикиня, командирка підрозділу «Янголи Тайри». Під час боїв за український Маріуполь у 2022-му військова потрапила у російський полон.

Три місяці Тайра перебувала у в’язниці – і цей досвід був для неї дуже важким. І десь їй допоміг саме спорт.

Паєвська виступила на цьогорічному національному відборі Ігор нескорених, що проходив з 29 до 30 квітня у Львові. Ставши однією з його найпомітніших учасниць.

«Мене тримали в Донецькому СІЗО. Там залишилося дуже багато наших полонених»

«Взагалі полон і обмеження свободи змінюють свідомість кожної людини і коригують його ставлення до суспільства й до себе. Що стосується мене, то, звичайно, це новий етап життя.

Я більше ніколи не потраплю в полон, це сто відсотків, і нікому не раджу туди потрапляти. Винести все це фізично й морально дуже важко.

Я була в класній фізичній формі, я змогла зберегти свідомість і більш-менш залишитися в непоганій формі. Але все одно стан на момент повернення був дуже важким. Краще в цьому житті обійтися без такого випробування.

Останнім часом мене тримали в Донецькому СІЗО. Там залишилося дуже багато наших полонених. Ставлення жахливе. Годують більш-менш, померти від голоду не вийде.

Але в останній тиждень нам навіть мила не дали. У камері 22 жінки, камера три на шість метрів, десять ліжок. Інші також не мали жодної інформації про сім'ї та дітей. Їх психологічний стан був просто жахливим. Але більшість з них трималися дуже гідно», – розповідала Паєвська після повернення додому.

Окрім своєї військової та громадської діяльності, Юлія все життя активно займалася спортом. У 2018-му Тайра брала участь у міжнародних спортивних змаганнях серед ветеранів у Сіднеї.

Там, на Іграх нескорених-2018, українка виборола золоту медаль у змаганнях із плавання і бронзу зі стрільби з лука. А у 2020-му була єдиною жінкою в національній збірній України на Іграх у Гаазі.

Саме підтримка світової спільноти Invictus Games і стала однією із вирішальних причин звільнення Тайри із російського полону. Хоча ймовірність свого звільнення військова оцінювала у всього один відсоток.

Про це, про важливість спорту в інтеграції військових після поранень та про ветеранське ком'юніті розповіла Юлія Паєвська в розмові зі Станіславом Орошкевичем.

«Мене спорт витаскував завжди. Для мене це найкращі ліки»

– Розкажіть як емоційно відчуваєте єднання ком’юніті військових на Іграх нескорених? Наскільки це важливо для вас і загалом для всіх, хто присутній на змаганнях? 

– Як на мене, це найкращий відпочинок і відновлення. Я пам’ятаю першого разу, як я попала на відбір, я така ходила, думала: о, щось тут не так, є якась жаба підкладена.

Але тепер це просто моя сім'я. Це дійсно всесвітня родина, бо мене підтримала спільнота Invictus Games, коли я була в полоні. І завдяки ним, великою мірою, вдалося добитися мого звільнення. Повірте, це дійсно сила, ви навіть не уявляєте!

– Зараз ви спілкуєтесь з воїнами, що вперше потрапили на Ігри. Що вони вам розповідають з точки зору інтеграції в цивільне життя завдяки спорту? 

– Зараз цей процес виходить таким трохи зім’ятим через те, що йде війна. У всіх на підсвідомості ідея, що ми мусимо діяти, а не сидіти вдома.

І навіть ті, хто не може повернутися на фронт, відчувають потребу і необхідність продовжувати боротьбу і шукають свій шлях в цьому. 

– Наскільки спорт допомагає самоінтеграції після поранень, після війни ментальної і фізичної?

– Мене спорт витаскував завжди. Я все життя займаюся спортом, більше-менше, але постійно і дуже серйозно. Якщо в мене щось не добре по здоров’ю або психологічна якась травма, я йду в зал або в басейн. 

– Розрядка? 

– Так, я просто переключаюся і фізична активність знімає цей стрес або перенапруження. Для мене це найкращі ліки. Це моя особиста думка, бо я все життя в спорті. Звичайно, люди, які ніколи не займалися, не можуть уявити силу оцієї фізичної активності. І я би радила просто спробувати. 

– Будете брати участь у цьогорічних змаганнях?

– У відборі я буду брати участь. І я маю від організаторів Invictus Games спеціальне особисте запрошення. Минулого року я була в донецькому підвалі, коли відбувалися змагання. І моє місце вони перенесли на наступний рік.

Це організатори самі, я не очікувала. Я реально дуже зворушена, розчулена, мені дуже приємно. Від світової підтримки. Тобто це не українські організатори придумали, це світовий Invictus! 

– А як загалом оціните українську команду? Наскільки вона сильна?

– Дуже сильна. І фізично, і ментально. Я не була на Invictus, але у Warrior Games минулого року я брала участь. І можу сказати, що у нас була дуже потужна команда. І американці не очікували таких результатів від України.

Але ми отримали від них таку потужну підтримку: психологічно, морально. І взагалі навіть не було видно, що ми розмовляємо різними мовами. Бо вони такі самі, як ми. Це теж воїни, вони теж поранені.

І ми розмовляємо… Не дивлячись на те, що у декого були там мовні проблеми, але відчуття було дуже тонке. З пів погляду розуміло одного одного. Це було до мурах.

***

Tribuna.com, як інформаційний партнер національного відбору Ігор нескорених-2023, зібрала серію історій українських ветеранів із івенту, що пройшов у Львові. Цей матеріал – перший із них.

Слідкуйте за оновленнями на головній сторінці нашого сайту та по тегу Ігор нескорених.

Фото: Соломія Пайтак/Tribuna.com, Warrior Games, особистий архів Тайри