ЧС зі США, 5 років в НХЛ, плей-оф Олімпіади – топ-6 легіонерів в історії чемпіонату України з хокею

Цей текст написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте автора плюсами та коментарями, а також підписуйтесь на «Жосткий Блог».

Клубний хокей України зараз перебуває у страшній кризі. Війна принесла руйнування льодових арен, відхід легіонерів та закриття клубів. Ті, хто залишилися в строю, часто аж надто зайняті внутрішніми розбірками з Федерацією хокею України.

Як наслідок, перспективний легіонерський проєкт «Київ Кепіталз» втік до Балтійської ліги, чемпіонат України скорочено до 5 команд, а чинний чемпіон «Кременчук» нещодавно програв румунському «Георгені» 0:11 у вирішальному матчі Континентального кубка.

Такі обставини викликають хіба бажання трохи розбавити хандру і згадати щось хороше. На відміну від футболу і баскетболу, справді сильного хокейного чемпіонату у нас ніколи не було, тому його не згадаєш.

Але були цілком собі потужні мужики, які колись ставили на місце молодих Маршана чи Кросбі, а потім приїздили покататися до нашої Дружківки. Чому б їх не згадати?

Примітка 1: Хокеїсти з РФ та Білорусі не розглядалися.

Примітка 2: Рейтинг складався на основі двох етапів: виступи поза Україною – рівень самовіддачі в Україні.

Роман Тврдонь (Словаччина), правий нападник

Досягнення: бронза юнацького ЧС, 9 матчів в НХЛ, низка сезонів в АХЛ та Чехії.

В Україні: сезон 2012/13 у складі «Компаньйон-Нафтогаз» (33 матчі, 19 голів, 9 асистів).

Роман Тврдонь був представником дуже крутої генерації словацького хокею кінця 90-х, що ходила по медалі юнацьких/молодіжних ЧС, наче до себе додому. Паралельно талановитий правий нападник розривав молодіжну словацьку лігу, тому як тільки Роману виповнилося 18 років, за ним на драфт НХЛ прийшов «Вашингтон».

Шлях за океаном розпочався з двох сезонів у юніорській лізі WHL, де Тврдонь набирав в середньому 1 очко за гру та двічі доходив до фінальних раундів плей-оф. Не дивно, що у «Вашингтоні» звернули на це увагу – і підняли словака у свій афіліат з АХЛ.

На рівні АХЛ Тврдонь катався за «Портленд Пайретс» 3 сезони, але результативністю не вражав, а до свого єдиного плей-оф прорвався у ролі гравця третьої ланки. Зрештою, сезон 2003/04 став для Романа останнім в Америці – і якраз тоді він несподівано дебютував в НХЛ, вийшовши в 9 поєдинках за «Вашингтон». В одному з них навіть віддав результативну передачу.

Однак такого бекграунду все ж було замало, щоб залишитися у Штатах. Тврдонь повернувся до Європи, де більшу частину кар’єри провів у рідній Словаччині, часом приїздивши до Англії, Чехії, Польщі та Білорусі. І демонстрував середній рівень результативності.

У сезоні 2012/13 Тврдонь приїхав в Україну, де тоді закидали грошима майже у всіх ігрових видах спорту, де можна було зробити політичне ім’я власнику. Деякі легіонери приїздили відверто за грошима, не демонструючи ані дещиці самовіддачі. Тврдонь все-таки був іншим.

У ролі лідера він провів чудовий сезон за «Компаньйон-Нафтогаз», закинувши 19 шайб та віддавши 9 асистів у 33 поєдинках. З командою словак дістався фіналу плей-оф та став срібним призером чемпіонату України.

По завершенню сезону Тврдонь покинув Україну, а через 3 роки закінчив свою доволі насичену кар’єру.

Ріхард Капуш (Словаччина), центральний нападник

Досягнення: учасник двох Олімпіад та призер ЧС у складі збірної Словаччини, багаторічна зірка словацької ліги.

В Україні: сезон 2011/12 у складі «Беркута» (11 матчів, 5 голів, 6 асистів).

Капуш, на відміну від свого вищезгаданого земляка, не має хорошої клубної кар’єри, але у нього є величезний багаж виступів за збірну Словаччини. Одну з топ-збірних у світовому хокеї.

Цілком ймовірно, цьому посприяло рішення Ріхарда, яке він прийняв ще в 90-х. Будучи талантом словацької ліги і лідером збірної Чехословаччини на юнацьких ЧС, Ріхард не пішов підкорювати НХЛ через систему тамтешніх ліг, а залишився виступати за «Слован» Братислава.

Вдома молодий нападник набирав по 50 очок за сезон, тому отримував виклики до збірної Словаччини. З кінця 1990-х і по середину 2000-х Ріхард став доволі важливим гравцем словацької збірної, зазвичай катаючись у другій ланці.

Піком виступів за збірну для Ріхарда став фінал чемпіонату світу 2000 та чвертьфінал Олімпійських ігор 2006. В обох випадках Словаччина поступалася Чехії. Окрім срібла ЧС-2000, у Капуша є ще бронза ЧС-2003.

Клубна кар’єра Капуша була значно скромнішою. Майже цілком вона минула у словацькій лізі, звідки Ріхард часом навідувався до Чехії, Швеції чи КХЛ.

А завершувати кар’єру Ріхард приїхав в Україну, де йому запропонували дуже хороші гроші у київському «Беркуті». Взагалі тут на темі «Беркута» варто зупинитися детальніше, адже надалі всі хокеїсти представлятимуть саме цей колектив.

Як відомо, у 2010 році Віктор Янукович був обраний президентом України. У його новому уряді одним із віцепрем’єрів став Борис Колесніков, який отримав карт-бланш на хокейні справи. Новостворену ним Професійну хокейну лігу (ПХЛ) треба було якось комплектувати клубами, а клубам треба власники.

Шляхом симбіозу з тиску і певних плюшок (переконань у тому, що мати спортивну іграшку – це зараз дуже корисно для політики) до хокею вдалося підключити народного депутата Давида Жванію, який послухався Колеснікова, бо мріяв про місце у списках Партії регіонів.

«Беркут» було створено у 2011 році, а першим сезоном команди повинен був стати якраз чемпіонат ПХЛ 2011/12. І грошей на початках вливалося солідно. Як на українців, так і легіонерів (чим далі, тим більше робилася ставка саме на останніх).

Забігаючи наперед, інтерес Жванії до хокею протримався трохи більше року. Вже на початку 2013-го легіонери «Беркута» роз’їдуться з боргами по зарплаті у 4-5 місяців, а клуб збанкрутує перед самим плей-оф ПХЛ.

Але в сезоні 2011/12 це було важко спрогнозувати, тому Капуш із задоволенням приєднався до киян у другій частині сезону, де пішов по графіку одне очко за матч.

Однак травми і серйозна втрата форми не дозволили 39-річному словацькому нападнику залишитися ще хоча б на сезон. Так цей біст і зіграв свій останній професійний матч в Україні.

Петр Шенкерик (Чехія), захисник

Досягнення: 13 сезонів в чеській Екстралізі – одному з найсильніших чемпіонатів в Європі.

В Україні: сезон 2011/12 у складі «Беркута» (18 матчів, 2 голи, 7 асистів).

Добре проявивши себе в середині нульових у молодіжних лігах Чехії, Петр Шенкерик поїхав до Америки. Виступи за канадські та американські юніорські клуби були доволі непоганими, однак недостатніми, щоб зачепитися хоча б за AХЛ.

Тож в 2010 році Петр повернувся додому, де перспективного захисника взяла до себе «Комета» Брно. Хоча Шенкерик і викликався до збірної Чехії U-20 на чемпіонат світу, рівня для гри в чеській Екстралізі йому все ще не вистачало, тому хлопця віддавали в оренди.

У сезоні 2011/12, наприклад, такими стали оренди в друголіговий «Гавлічкув-Брод» та київський «Беркут», який, як вже згадувалося, не економив на якісних легіонерах і якраз активно співпрацював з агентами Чехії та Словаччини.

На відміну від ряду досвідчених легів, які приїхали заробити перед спортивною пенсією, Шенкерик був дуже вмотивованим хлопцем на старті кар’єри, що і довів у 18 матчах за Беркут. Оформлені 2+7 та якісна оборонна робота. Захисників із такою швидкістю навіть в чемпіонаті того рівня не зустрічалося.

Не дивно, що з України Петр повернувся вже готовим хокеїстом до гри в чеській Екстралізі. Так почалася його довга кар’єра вдома.

Ні, Шенкерик жодного разу не зірка чемпіонату, він не викликається до збірної Чехії (навіть на ЧС без гравців НХЛ). Але він міцний захисник для першої-другої ланки якісних чеських команд.

У 2024-му Шенкерик нарешті виграв Екстралігу з «Оцеларжі» Тржинець, а цього сезону, у свої 34 роки, навіть пішов на підвищення – і катається за «Маунтфілд», один з найбільш фінансово потужних хокейних клубів Чехії.

Даніель Семан (Чехія), захисник

Досягнення: 14 сезонів в чеській Екстралізі. Там виграні і золото, і срібло, і бронза.

В Україні: сезон 2012/13 у складі Беркута (14 матчів, 2 голи, 10 асистів).

Даніель має схожу історію. Він також рано проявив себе у молодіжних лігах та збірних Чехії, але після успішного старту не полетів до Штатів, а продовжив кар’єру вдома.

Кремезна статура (90 кілограм при зрості 182 см) дозволила вже у 19 років грати за остравські «Вітковіце» у плей-оф та здобувати бронзові медалі Екстраліги.

Семан став своїм в Остраві. З 1998 по 2005 рік він плавно затвердився лідером захисту «Вітковіц», де вигравав бронзові та срібні медалі Екстраліги. А з 2006 по 2012 рік грав за «Оцеларжів», де взяв золото.

До 2012 року Семан награв 420 матчів в чемпіонаті Чехії, перериваючись лише на два екзотичні вояжі. У сезоні 2005/06 він поїхав до Азійської ліги, щоб заробити грошей у корейському «Анянг Халла», а в сезоні 2012/13 – покатався за наш «Беркут», куди його запросив чеський тренер Мілош Голань.

В плані перезапуску кар’єри все пішло добре – Семан показав хороший рівень, вписався у доволі зірковий склад і зовсім не виглядав як легіонер, що приїхав завершувати. Навпаки, чех набрав таку форму, що за рік камбекнув до чеської Екстраліги, а за два роки ще й виграв Континентальний Кубок з білоруським «Неманом».

Але от у фінансовому плані все пішло не дуже. Зарплату за 4 місяці чеський дефендер так і не побачив. Хоча Україну все одно згадує з теплом.

Андрей Недорост (Словаччина), центральний нападник

Досягнення: 28 матчів в НХЛ, понад 400 в АХЛ та топових європейських чемпіонатах.

В Україні: Сезон 2011/12 і 2012/13 у складі Беркута (34 матчі, 17 голів, 13 асистів).

Наприкінці 90-х Андрей Недорост був одним з найталановитіших словацьких нападників. Його кар’єра розвивалася так стрімко, що в певний момент до юнака можна була приписати характеристику «світовий топ-проспект». Звісно, не Юрай Слафковський, але десь поруч.

В 17 років Недорост дебютував у чемпіонаті Словаччини, у 18 – здорово грав за збірну на юнацькому ЧС. У 19 років він вже був основним гравцем «Москітос Ессен» в елітній німецькій лізі DEL.

У 20 років Андрей обраний «Коламбусом» на драфті НХЛ, а у 21 рік він дебютував в НХЛ та зіграв за Словаччину на чемпіонаті світу.

Однак фантастичний початок не завжди йде на користь, особливо якщо це стосується молодих європейців в США. От і Недорост хоч і затримався в НХЛ аж на 3 сезони, награв у них лише під 30 матчів з доробком 2+3, будучи глибоким резервістом «Коламбуса».

Більше часу Андрей проводив у фарм-клубі АХЛ «Сірак’юз Кранч», де хорошим по рівню став тільки другий з трьох сезонів.

У 2004 році Недорост повернувся до Європи, але котирувався як дуже солідне поповнення в першу ланку будь-якого клубу з топ-чемпіонату. Німеччина, Чехія, Швеція – всюди Андрей демонстрував, що з флопа НХЛ може бути величезна користь в Європі. Наче з ветерана НБА, що вривається в Євролігу.

Ближче до 30 років Недорост повернувся у чемпіонат Словаччини, де катався за «Дуклу», братиславський «Слован» і «Попрад». Витягти Андрея звідти вдалося завдяки грошам «Беркута», де інтенсивно збирали легіонерів під плей-оф сезону 2011/12.

Той плей-оф був провалений «Беркутом» – чотири катастрофічні поразки від «Донбасу-2», але Недорост (хоча теж здебільшого розкачувався в тих матчах), показав професійне відношення до справи. Тож без вагань отримав пропозицію залишитися на наступний, повноцінний сезон.

У сезоні 2012/23 легіонерський кістяк «Беркута» не помічав особливого спротиву в ПХЛ (завершив регулярку з 30 перемогами і 6 поразками), а безпосередньо Андрей Недорост оформив 13+8 у 26 матчах, ставши ще й лідером роздягальні.

Звісно, борги і банкрутство «Беркута» не дали Недоросту продовжити кар’єру в Україні. Він ще пару років покатався в Казахстані і Австрії, аж поки не завершив ігрову кар’єру у 2016-му.

Напевно, з усієї когорти легів «Беркута» саме цей словак був найкрутішим.

Клей Вілсон (США), захисник

Досягнення: 36 матчів в НХЛ, майже 500 в АХЛ, участь зі збірною США на Чемпіонаті світу.

В Україні: Сезон 2019/20 у складі «Донбасу» (21 матч, 3 голи, 13 асистів).

Клей Вілсон навчався в Мічіганському технологічому університеті, який має одну з найпотужніших студентських хокейних команд. Успішна гра на цьому рівні зробила Клея першим випускником своєї середньої школи, що отримав стипендію гравця топ-дивізіону NCAA .

Топова кар’єра на студентському рівні – незабутні спогади. Але він закінчив університет в 22 роки, а багаж виступів виключно в студентських лігах не давав особливого вибору подальшої кар’єри. Більшість випускників тоді продовжують грати в хокей на вихідних, концентруючись на роботі.

Але Вілсон аж надто любив хокей для такого рішення. Він відклав диплом технологічного університету кудись до шафи та пішов гаситися за «Маскегон Ф’юрі» у дуже брутальну лігу UHL, яка з натяжкою вважається професійною.

Туди йдуть догравати, пити, весело проводити час на вихідних. Але Вілсон звідти якось пішов на підвищення – і в 23 роки добився запрошення з клубу АХЛ «Гранд Рапідс Гріффінс», вперше в житті маючи можливість заробити на життя хокеєм.

Перший же сезон на новому рівні був феєричним. Вілсон набрав 10+27 у 60 матчах регулярки, а в плей-оф прорвався до півфіналу конференції. Не дивно, що на хлопця звернули увагу більш фінансово потужні «Портленд Пайретс».

Тут Вілсон продовжив тащити і через півтора року (в сезоні 2007/08) отримав запрошення з «Сирак’юз Кранч». Особливе воно було тим, що цього разу перемовини проходили з «Коламбусом», де запевнили Клея в можливості іноді заглядати на вогник до НХЛ.

Чекати довго не довелося. У березні 2008 року «Коламбус» страждав від травм захисників – і Клея витягли з АХЛ на матч з «Чикаго». В першій же грі він оформив гол+асист.

На жаль, для стабільної гри на такому рівні Клея все ж таки не вистачило. Протягом наступних 5 років він часом виходив на арени НХЛ у складі «Коламбуса», «Атланти» і «Флориди» (всього 36 матчів за 5 років).

Найкращим став сезон 2010/11 у складі «Флориди». Клей провів 15 матчів та оформив 3+2. Такі здобутки дозволили йому потрапити в заявку збірної США на чемпіонат світу 2011 та провести на форумі 7 матчів, діставшись чвертьфіналу.

НХЛ та чемпіонат світу це, звісно, добре, але справжньою зіркою Вілсон був таки в АХЛ. Триразовий учасник матчу всіх зірок, що награв 487 матчів, закинув 89 шайб та віддав 233 асисти. Що цікаво, за 7 сезонів в АХЛ його найкращим досягненням так і залишився півфінал плей-оф у дебютному сезоні.

Покинути АХЛ Вілсон вирішив у 29 років. Причина доволі поверхнева – в європейському хокеї почали платити більше капусти.

Вибір Клея випав на «Донбас», що якраз збирав команду під дебют в КХЛ. Вілсон став безумовним лідером захисту на два сезони. Він допоміг Донбасу вийти в плей-оф КХЛ, привіз в Україну Континентальний кубок, а паралельно ще й одружився з українкою.

Коли через війну «Донбас» відмовився від участі в КХЛ, Вілсон ще там трохи залишився, а потім заглянув до Швеції. І, як здавалося, завершив кар’єру в 2018 році.

Однак Вілсон жив у Києві, а тому дуже швидко відгукнувся на запрошення знайомого з часів КХЛ словацького тренера Юліуса Шуплера та приєднався до тренерського штабу «Донбаса».

У сезоні 2018/19 американець вирішив ще й відновити кар’єру та показати трохи НХЛ-скілів у Дружківці. Грав добре (21 матч, 3+13), але не зміг виграти ні Континентальний кубок, ні чемпіонат України, де «Донбас» у легендарному фіналі програв «Кременчуку».

Як на мене, Вілсон – найкращий легіонер в історії чемпіонатів України з хокею. Справжній мужик і приклад всім молодим хокеїстам, для яких кар’єра втрачає сенс без потрапляння на драфт НХЛ.