Український хокейний пазл: Ілля Собченко
«Український хокейний пазл» продовжує ділитися історіями гравців з різних куточків світу та розповідати, якими особистостями є сучасні українські хокеїсти.
Сьогодні розповідаємо шлях Іллі Собченка, який після гри в декількох країнах Європи прийняв рішення повернутися на Батьківщину та продовжити займатися улюбленою справою вдома. Що спонукнуло юного гравця змінити команду та які враження залишилися від виступів закордоном? Про це піде розмова в цьому матеріалі.
– Коли ми спілкувались з тобою минулого разу, ти був у Швейцарії, де тренувався разом зі столичною командою «Лайонс». Розкажи, чому не вийшло розпочати з ними сезон?
– В Швейцарії все платно: я мав сплачувати клубу внесок за гру в сезоні, точної суми не пам‘ятаю, але це десь 500-600 євро, мав сам купувати форму і оплачувати житло та харчування. Такі умови мені не підходили, і як раз в той момент мені зателефонував Хапков Андрій Володимирович з пропозицією спробувати свої сили в дорослій команді в Чехії, де пропонували зарплатню, оплачуване житло та харчування. Цей варіант мені підходив, тому без вагань змінив команду.
– Як надалі влаштовувався в Чехії? Ти грав в «Гронові» разом з українським нападником Олексадром Яйловим, а потім ви обидва покинули команду, в чому була причина?
– Я їхав з певною метою в Чехію, а саме до певного тренера – Сергія Сошникова, який, на той момент, очолював «Гронов». Коли він був на посту головного тренера, я мав ігровий досвід, але пізніше його замінив новий тренер, котрий одразу ж відправив мене у запас, а потім взагалі планував перевести до іншої команди – «Нову Паку». Цей клуб грає в третій лізі Чехії, де команд більше ніж, наприклад, в українському чемпіонаті, але по рівню вона не надто важка та і є прогалини в організації.
– Це був твій перший досвід виступів в європейському чемпіонаті, які спогади залишились? Що взяв з чеського хокею?
– Чеський хокей більш технічний. В Україні, наприклад, хокей більш силовий, а там гравці в першу чергу звертають увагу на свою техніку.
В чеському хокеї жахлива ситуація у зв‘язку з великою кількістю російських гравців, які втікли зі своєї країни, аби не потрапити під хвилю мобілізації і, на жаль, я був з ними в одній команді. Через це, ситуація в команді була не з найкращих: в деяких організаційних питаннях нас намагалась обвести навколо пальця.
До того ж, в «Гронові» я жив в кімнаті з Сашою Яйловим, де в мене висів український прапор на вікні, а новий головний тренер вимагав зняти його і погрожував. Загалом, в чеських командах, в яких я грав («Нова Пака», «Гронов», - прим.), ставлення до українців не найліпше. І це не лише моя думка, багато моїх товаришів-українців стикались з тією ж проблемою. Часто можна почути від чехів жарти про війну в свій бік, тренери погано ставляться до хокеїстів. Я б повернувся до України раніше, але в мене вкрали паспорт, як тільки отримав новий – вирушив у дорогу. Вдома я граю на хороших умовах і чемпіонат нічим не поступається чеському.
Фото: ФХУ
– Ти прийняв рішення повернутися на Батьківщину в такий непростий час. Чи розглядав альтернативні варіанти в інших лігах Європи?
– Розглядав, але мене цікавили самі дорослі команди, а вони всі були вже укомплектовані та неохоче звертали увагу на молодих гравців.
– Проте потрібно було зібрати свої сили і прийняти це рішення, тому що зараз в країні війна: повітряні тривоги, ракетні загрози, відключення електропостачання. Як вдається створювати робочу атмосферу за таких умов?
– Мені пощастило: за весь час поки я перебуваю в Україні, повітряна тривога не стала перепоною під час тренувань або матчу. Ми не боїмося, ми граємо.
– Якими були перші емоції, коли повернувся до України не на декілька днів, а повноцінно?
– Коли повернувся – був дуже щасливим, адже занурився в рідну атмосферу, до своїх хлопців.
– Як тебе зустріла команда? Який колектив зібрався в «Легіоні»? Якою є «внутрішня начинка» новачка чемпіонату?
– Атмосфера в команді файна. Всім все подобається. Старші гравці завжди допоможуть, підкажуть, де потрібно. Зібрався дуже хороший колектив. Нападник та капітан нашої команди, Віктор Захаров, дуже досвідчений гравець та найбільш шанований в нашій команді.
Фото: ФХУ
– Як тобі Калуш? Після перемоги на Євробаченні місто отримало популярність, до того ж, тепер тутешня команда грає в чемпіонаті України. Чи впізнають вас містяни на вулицях і чи відвідують ваші домашні матчі?
– Ми часто з одноклубниками їздимо на таксі по Калушу і трапляємо на одних і тих самих водіїв (посміхається). Постійно нас розпитують, цікавляться, як ми зіграли, як іде чемпіонат, коли наступний матч та о котрій годині розпочинається і іноді приходять на трибуни. Місто маленьке, всі одне одного знають (посміхається).
– Цей рік – це новітність в усьому, в тому числі і в хокеї: нові клуби з новим складом команд. Як тобі грається цього року? Що змінилось? Як змінився ти та інші?
– У зв‘язку з тим, що в цьому сезоні в чемпіонаті грають тільки українські хокеїсти, він став трохи слабкішим, але не менш яскравим.
Особисто я став сильнішим, завдяки минулому сезону, протягом якого я багато чому навчився і зараз показую все, що опанував.
– Під час перебування в Європі, розвинув свої якості ще більше, чи ключову роль все-таки зіграв накопичений досвід в Україні і став фундаментом твоєї подальшої гри?
– Досвід в Україні заклав більш грунтовний фундамент, чим гра в Європі в молодіжній команді, в якій не було такої кількості досдвічених гравців.
– Коли чекати від тебе першої закинутої шайби в ЧУ 2022/23?
– В найближчих іграх.
– Що б хотів сказати вболівальникам, які підтримують український хокей та дивляться матчі, чекаючи разом закінчення повітряної тривоги?
– Велике дякую за підтримку при, на жаль, таких складних сьогоднішніх обставинах. Ми відчуваємо підтримку наших вболівальників і щиро дякуємо їм за це.
Окрема подяка ЗСУ та низький уклін їм за все, що вони роблять!
Від авторки: Продовжуємо вірити та робити все від нас залежне заради перемоги. Підтримуємо і вболіваємо за український хокей, на льоду якої б країну світу не грали наші представники, показуючи свій професійний рівень.