Срна і Шовковський – останні «Добі» олігархічного футболу України. Ахметов та Суркіс мають комфортні «серця»
Архаїка УПЛ.
Ідея цього тексту виникла після того, як «Шахтарю» не вдалося обіграти «Полісся» в крайньому турі УПЛ. Після поєдинку спортивний директор «гірників» Дарійо Срна заявив, що арбітр помилився і що на Бондарі був пенальті. Та додав: «Шахтар купив дві системи VAR, Полісся придбало один VAR – і це не для того, щоб їх судили якось інакше, а щоб в українському футболі були порядок та чесність». Схоже на логіку олігарха – «я ж тобі дав все, чекаю відплати».
Срна працює в структурі «Шахтаря», тобто з Рінатом Ахметовим 20 років, (якщо не рахувати річну перерву на «Кальярі»). Починаючи переходом з хорватського «Хайдука» в 2003-му і до позицій асистента, директора, а сьогодні спортивного директора «кротів». Дарійо як футболіст відбувся за Ахметова і сьогодні зростає «під крилом» олігарха як футбольний функціонер.
В 2017-му Срна не пройшов допінговий контроль в Україні. Позитивною також виявилася повторна перевірка в австрійській лабораторії в Зайберсдорфі. «Шахтар» тоді заявив, що «не існує якої-небудь заборони футболісту, щоб брати участь у змаганнях. Однак після консультацій із клубом з метою концентрації на своєму захисті Дарійо Срна вирішив припинити виступи за команду». Іншими словами «грати може, але краще не треба».
Допінг поставив крапку в кар'єрі хорвата як футболіста. І відкрив дорогу до вершин футбольного менеджменту. Вже в 2019-му Дарійо ввійшов до тренерського штабу Луїша Каштру. Відтоді про допінгову історію жодних згадок, ніби її і не було. Момент багаторічної «служби» олігарху «перекрив» будь-які скандали з допінгом. Схоже, ніби Ахметов взяв Срну назад до структури клубу за відданість. Чому я не пишу «і за професіоналізм»? Напевно в цьому сенсі Дарійо також корисний. Але поки хорват не проявить себе в іншому клубі, крім «Шахтаря», про це не можна сказати напевно. І навряд в будь-якому іншому чемпіонаті він буде розповідати про куплені машини VAR та порядок і чесність.
Інший приклад «вірного Добі» в залишках олігархічного футболу України – це Олександр Шовковський, в.о. головного тренера київського «Динамо». Під його керівництвом команда виграла два матчі проти «Кривбаса» і «Руха». Цього мало, щоб говорити про почерк Сашо як самостійного тренера. Поки що він – один з когорти «динамівських сердець». Junior edition якщо хочете.
В тому, щоб зростати в структурі одного клубу немає нічого поганого. Згадати хоча б приклад Хосепа Гвардіоли, який більшу частину кар'єри грав в «Барселоні», а наприкінці «нульових» здобував з нею славу в якості головного тренера на європейській арені. Але після 4 років у структурі «гранатових» продовжив свій шлях тренера в «Баварії». Натомість Шовковський, який всю свою кар'єру провів у «Динамо» (мав не одну нагоду перейти в інші клуби), з 2018-го по 2023-ій був асистентом головного тренера. Час, за який Гвардіола двічі виграв Лігу чемпіонів, Сашо «маринував тренерську банку». І якось не особливо виявляв бажання йти проявляти себе до іншого клубу.
Звичайно, Олександр поки що не показав себе на повну як тренер. І ті два матчі, що були під його керівництвом, показують, що він вміє адаптовуватися під суперника. Однак 5 років подібної безамбіційності та «гри на других» ролях, видають в Шовковському «комфортну людину» для олігарха Ігоря Суркіса. Сидіти в запасі, щоб за слушної нагоди тебе міг позвати начальник. Цікаво, що сам Суркіс вже заявив, що «дуже задоволений роботою нового тренера».
Проте як Шовковський очолив «Динамо»? Луческу дійшов до тієї низькою точки та незадовільних результатів команди, що «самоліквідувався». І тоді Суркіс обрав того, хто завжди «під рукою». Це логічний крок з одного боку. З іншого – чи зробив би так власник клубу, маючи достатньо коштів для тренера ззовні? Згадка про кошти не випадкова. «Динамо» не потрапило до єврокубків, Суркісу доводиться продавати гравців та економити. Схоже, що Шовковський – це такий собі економ-тренер, який йде в додачу з вірністю клубу. Не піди Луческу з клубу, хто зна, чи взагалі ми побачили б Сашо на тренерському містку.
