Враження від сезону 2022/2023 Англійської Прем'єр-ліги. Борнмут
Борнмут, 15 місце, 39 очок, 37 забитих голів, 71 пропущених голів, різниця голів «-34»
Фраза, яка характеризує сезон: «Against all odds»
Перед початком кожного сезону в Прем’єр-лізі експерти змагаються у вмінні передбачати результати сезону та роблять відповідні таблиці з можливими результатами. Так ось, якщо ви повернетесь трошки назад і подивитесь ці «предікти», то в 9 з 10 таких ви побачите, що «Борнмут» знаходився якщо не на 20 місці, то точно в зоні вильоту.
Справа в тому, що будь-яка команда, яка підіймається в Прем’єр-лігу отримує суттєвий «буст» до свого трансферного бюджету. Зазвичай, мова йде про суми близько 80-100 мільйонів фунтів. Ключове питання яке визначає долю будь-якого новачка в АПЛ в тому, як правильно розпорядитись цими коштами.
Універсальної відповіді на це питання вам ніхто не скаже. І в цьому році всі три команди, які піднялись в елітний дивізіон обрали різні шляхи розпорядження збільшеним трансферним бюджетом. «Ноттінгем Форест» «гуляв на всі кошти» та купляв, купляв, купляв гравців. «Фулгем» робив точкові підсилення свого складу на найбільш проблемних позиціях. Що робив «Борнмут»? Ну, більшу частину літнього трансферного вікна клуб спостерігав, як всі довкола посилюються, поки «черріс» мають в своєму розпорядженні команду, яка не відповідає рівню АПЛ, а наприкінці вікна клуб все ж таки витратив трошки грошей на підписання Маркоса Сенсі, Маркуса Таверньє і декількох вільних агентів (Нету, Джо Ротвелл, Райан Фредерікс). Дивовижно, що всі три шляхи спрацювали і всі перелічені команди залишились в АПЛ на наступний сезон.
Але як взагалі «Борнмут» таки зміг втриматись в АПЛ, не дивлячись на всі передсезонні прогнози? Чесно кажучи, мені важко одразу дати відповідь на це запитання.
Напочатку сезону у «Борнмута» був жахливий розклад, як для новачка ліги («Астон Вілла», «Манчестер Сіті», «Арсенал», «Ліверпуль»). Не дивлячись на це, команда тоді ще Скотта Паркера в першому турі несподівано обігрує «Астон Віллу» з рахунком 2:0. Звичайно, приємно було почати сезон одразу з перемоги, але від наступних трьох матчів нічого хорошого очікувати не можна було. Всі ці побоювання підтвердились і «Борнмут» програє їх з загальним рахунком 0:16. Фінальним ударом для команди став виїзд на Енфілд, де вони отримали цілих дев’ять м’ячів від «Ліверпуля», який напочатку сезону точно не виглядав командою від якої варто стільки пропускати. Після цього матчу Скотта Паркера відправили у відставку.
Чесно вам скажу, я спочатку не дуже зрозумів таке рішення керівництва клубу, враховуючи в’ялу трансферну кампанію і обмеженість складу, яка була у Скотта. Проте, на заміну йому прийшов Гаррі О’Ніл і команда одразу змогла не програти у наступних 6 турах, піднялась на 10 місце і більше майже не поверталась в зону вильоту.
Після цього були ще критичні моменти, коли команда опинялась в зоні вильоту, але «Борнмут» на все це одразу відповідав перемогою в матчах або з прямими конкурентами в боротьбі за виживання, або взагалі як на замовлення перемагав «Ліверпуль» та «Тоттенгем».
Fun fact: «Борнмут» єдина команда в АПЛ, яка за весь сезон не пробила жодного пенальті.
Які причини такого результату, на який відверто ніхто з експертів не розраховував? Не дивлячись на малу кількість трансферів, які «Борнмут» провів влітку, майже всі гравці зіграли якусь важливу роль на певному етапі цього сезону. Маркос Сенсі став одразу став основним захисником команди і грав завжди, коли був здоровим. Маркус Таверньє забив дуже пристойні 5 голів та віддав 4 результативні передачі при досить обмеженій кількості хвилин, проведених на полі. А Нету взагалі став топ-3 голкіпером ліги за відсотком відбитих ударів (74,6%, рівень Ніка Поупа, наприклад). Підписання Ротвелла та Фредерікса такими вдалими не виявились, проте вдалих трансферів виявилось все ще більше, ніж невдалих.
Насправді гра «Борнмута» побудована на досить простих речах. Вони багато обороняються, а при першій ж можливості відправляють м’яч на Біллінга та Соланке і вони щось вже намагаються вигадати попереду. Інколи є цікаві награні речі, як наприклад гол в дебюті матчу з «Арсеналом», але це скоріш приємне виключення, ніж якісь розіграші, поставлені на потік.
У команди другий найгірший захист в лізі (71 пропущений гол). Зате, «Борнмут» забиває на рівні «Челсі» (на один гол менше). Не сказати, що це комплімент в цьому сезоні, але маємо що маємо.
Тобто, так воно і працювало протягом сезону, експерти ставлять «Борнмут» кандидатом на виліт, а тим часом десь Біллінг і Соланке змайстрували гол, десь Нету потащив, десь змогли затерпіти в захисті і ось вже після 36 туру «Борнмут» забезпечує собі участь у наступному сезоні Прем’єр-ліги.
І якщо українському вболівальнику напочатку сезону доля «Борнмута» була байдужа, то тепер там грає наш Ілля Забарний (якому вже записують хвалебні відео), тож в наступному сезоні треба буде уважно стежити за цією командою, тим паче, що Ілля скоріш за все буде починати сезон 2023/2024 в ролі основного центрального захисника команди.
Головний тренер:
Скотт Паркер (4 матчі)
Гаррі О’Ніл (34 матчі)
Тренерська кар’єра Скотта Паркера з 2020 року пройшла і зльоти, і падіння.
В 2020 році, Паркер виводить «Фулгем» в Прем’єр-лігу. По ходу сезону 2020/2021 ходять чутки, що Скотта можуть призначити тренером «Тоттенгема» замість Жозе Моуріньо. Але в кінці сезону «Фулгем» знову вилітає в Чемпіоншип, а Паркера звільняють.
В 2021 році Паркера призначають головним тренером «Борнмута» і він з першої ж спроби займає друге місце в Чемпіоншипі і виводить команду в Прем’єр-лігу. А в Прем’єр-лізі його звільняють після чотирьох турів, хоча важко було очікувати від «Борнмута» кращих результатів в цих матчах.
Після Паркера, керівництво «Борнмута» призначає на посаду в.о. головного тренера Гаррі О’Ніла, який до цього взагалі ніколи не був головним тренером. І це спрацювало. Знову ж таки, незрозуміло як, але спрацювало.
О’Ніл не став нав’язувати гравцям якісь важкі матерії, а поставив досить класичний британський «бій-біжи» зі ставкою на захист та таланти Біллінга-Соланке попереду.
За 11 матчів під керівництвом Гаррі О’Ніла, «Борнмут» набрав 13 очок з 33 можливих, трохи відірвався від зони вильоту, і О’Ніл підписав контракт з клубом на півтора роки.
І тут О’Ніл трошки посипався. До 25 туру «Борнмут» під його керівництвом опиняється на останньому місці і здавалось би його шлях на цьому і закінчиться.
Проте, Гаррі зміг підібрати правильні слова до гравців команди і «Борнмут» в наступних 6 матчах забирає 4 перемоги (в тому числі над «Тоттенгемом» та «Ліверпулем») і фактично рятується від вильоту.
Чи грає в щось красиве і зрозуміле «Борнмут» Гаррі О’Ніла? Ні. Чи вірю я, що він допрацює до кінця наступного сезону? Скоріш за все, ні. Чи впорався він в цьому сезоні? Так, а переможців, як відомо, не судять.
MVP сезону: Філліп Біллінг та Домінік Соланке
Одразу для розуміння важливості цих двох гравців, Філліп Біллінг та Домінік Соланке на двох забили більше третини голів «Борнмута» в цьому сезоні. Вся атака «Борнмута» будувалась в цьому сезоні на вмінні цих хлопців бігти вперед і знаходити один одного. І через те, що вони якимось чином завжди знаходились поруч і разом робили можливим залишення «Борнмута» в елітному дивізіоні, я не зміг обрати з-поміж них когось одного на цю номінацію.
Соланке в цьому сезоні, на диво, розкрився як непоганий ассистент, роздавши 7 гольових передач (стільки ж було в минулому сезоні в Чемпіоншипі, проте не було впевненості, що Домінік зможе перенести ці цифри в АПЛ). А от з реалізацією все ще є проблеми. У Соланке при показнику «xG» 9.1 всього 6 забитих голів і в лізі тільки 11 гравців, які реалізовують свої моменти гірше.
Але там, де Соланке не забивав, компенсував своїми голами вже Біллінг у якого ця різниця між очікуваними голами та забитими становить +2.1 на користь забитих.
Цим і пояснюється неможливість виокремити когось одного з цієї пари, адже за цей сезон виникло відчуття, що без хорошої гри Біллінга, не могло існувати хорошої гри Соланке і навпаки.
Прорив сезону: Кріс Мерфам
Скажу чесно, найважчий розділ в цьому матеріалі. На цю кандидатуру цілком можуть претендувати і Маркус Таверньє, і Маркос Сенесі. Проте я вирішив обрати саме Мерфама і ось чому.
По-перше, захотілось віддати належне людині, яка вже п’ятий рік в клубі і всі ці роки були маленькими кроками до ролі основного захисника команди. Все ж таки, Таверньє та Сенесі прийшли до команди цього літа і від них очікували хорошої гри, тому під визначення саме «прориву» їх важко підігнати.
По-друге, майже по всім основном захисним показникам Мерфам найкращий захисник команди. Тільки за кількістю перехватів він трохи поступається Сенесі, але у аргентинця і зігранних хвилин побільше буде.
Кріс не зірковий гравець, йому в цьому році 26 років, що звичайно не є страшним віком для центрального захисника. Проте, всі розуміють, що у топ-клубів він наврядчи викличе якийсь інтерес. Але чи потрібно це Мерфаму? Я думаю, ні, адже з таким планомірним розвитком саме в Борнмуті у нього є всі шанси стати не тільки «проривом сезону», а й може кращим гравцем наступного сезону або взагалі вписати своє ім’я в історію клубу. Фундамент для цього вже точно закладено.
А ми тим часом будемо чекати після наступного сезону в цій рубриці нашого Іллю Забарного.
Провал сезону: Райан Крісті
Райан Крісті в минулому сезоні був основним гравцем команди, взяв участь у 36 матчах Чемпіоншипу та забив 3 гола і віддав 8 гольових передач. Тут небагато, але це чесна праця (с)
Проте, в цьому сезоні користі від 5-разового чемпіона Шотландії в складі «Селтіка» майже не було. Тренерський штаб «Борнмута» цілком довіряв Райану і дай йому можливість зіграти в 31 матчі чемпіонату (21 з яких починав в стартовому складі). У підсумку, сезон Крісті закінчує сезон з одним голом і однією гольовою передачею, що є жахливими показниками, враховуючи, що він завжди грав на атакувальних позиціях.
У Крісті через рік закінчується контракт і чесно кажучи, я не бачу причин для «Борнмута» укладати з шотландцем нову угоду. Може прийшов час повернутись до «Селтіка» та штампувати далі чемпіонства в Шотландії?
Найкращий матч сезону: 15 квітня 2023 року, «Тоттенгем» - «Борнмут» (2:3)
Матч після якого стало зрозуміло (звісно, математичні шанси вилетіти ще були, але зовсім невеликі), що «Борнмут» залишається в АПЛ. Команда приїхала на Тоттенгем Хотспур Стедіум вигравши до цього три з останніх п’яти матчів. І знаєте, ця гра була типовою грою «Борнмута» під керівництвом Гаррі О’Ніла.
«Тоттенгем» давив, «Тоттенгем» створював моменти, які на 14 хвилині зустрічі конвертувались в гол Сона. «Борнмут» продовжував терпіти і чекати свого моменту, і дочекався. На 38 хвилині Вінья перехопив м’яч біля штрафного майданчика «. шпор», покатив на Біллінга, той на Соланке (вже знайома зв’язка), Соланке викатив на Вінья і той переграв Льоріса.
«Тоттенгем» після цього продовжував атакувати і давити, аж поки на 51 хвилині Соланке в контратаці після помилки Давінсона Санчеза не зробив рахунок 2:1 на користь «Борнмута».
«Борнмут» опиняється в ідеальному для себе сценарії, коли можна сидіти в захисті, поки Соланке та Біллінг будуть пробувати бігти в контратаки. Так було аж до 88 хвилини, поки Данжума ударом з лінії штрафного не зробив рахунок 2:2.
Після цього можна було очікувати, що «Тоттенгем» побіжить забивати третій та виривати перемогу, на яку вони заслуговували, але знову контратака, знову Соланке катить м’яч, але цього разу на Данго Уаттару і нападник з Буркіна-Фасо приносить сенсаційну і надважливу перемогу для «Борнмута».
Звичайно, якщо бути відвертими, «Борнмут» не заслуговував три очки в цьому матчі. «Тоттенгем» був краще і елементарно більше створив біля воріт Нету. Проте, я думаю, ви всі вже зрозуміли, що багато чого в цьому сезоні «Борнмуту» було нелогічним і подекуди навіть абсурдним. Ця перемога, якоюсь мірою, теж була такою.
Найгірший матч сезону: 27 серпня 2022 року, «Ліверпуль» - «Борнмут» (9:0)
«Улюблений» матч для власників Мохамеда Салаха в фентезі Прем’єр-ліги (хто зрозумів, той зрозумів).
Два факти:
- 1. В історії Прем’єр-ліги ніхто не програвав з більшим рахунком, ніж 9:0.
- 2. В історії Прем’єр-ліги до цього матча було тільки три випадки, коли хтось програвав матч з рахунком 9:0. Цей матч «Борнмута» став четвертим таким випадком.
Голи в ворота Нету залітали на будь-який смак. Після подач, дальні удари, після кутових, автоголи, було просто все. І як ми пам’ятаємо, цей матч став роковим для Скотта Паркера. Тоді це звільнення здалось помилкою, але повторюсь, переможців не судять :)
Найбільше питання, яке стоїть перед командою на наступний сезон: «Що буде робити «Борнмут», коли їх наздожене продвинута статистика?»
Часу на святкування у «Борнмута» відверто небагато.
Команда в цьому сезоні, не дивлячись на 15 місце, зайняла останнє місце за очікуваними очками. І це проблема. Це проблема тому що не можуть завжди повторюватись матчі а-ля з «Тоттенгемом» або з тим же «Ліверпулем». В цих матчах «Борнмут» повинен був програвати, але зміг забрати по три очки. Проте, головне питання чи були зроблені правильні висновки з цих перемог? Адже якщо після них спочивати на лаврах, то за результатами наступного сезону великий ризик опинитись знову в Чемпіоншипі.
У «Борнмута» попереду дуже багато роботи саме в плані покращення якості гри і підняття основних показників, які характеризують команду не «тут і зараз», а на дистанції. Тому що неможливо завжди «оверперфомити» і забирати зайві очки там, де ти не повинен був їх брати. Колись твої середні значення тебе наздоженуть і ти опинишся на тому місці, на якому тебе бачить модний статистичний показник xPTS.
Тож через рік зустрінемось на цьому ж місці, знову порівняємо ці показники у «Борнмута» і зробимо відповідні висновки.
