Фінал під час горя. Як "Динамо" Київ здійснило подвиг, для нашої Батьківщини.

Фінал Кубка володарів кубків 1986 — футбольний матч для визначення володаря Кубка володарів кубків УЄФА сезону 1985/86, 26-й фінал змагання між володарями національних кубків країн Європи.

Матч відбувся 2 травня 1986 року у французькому Ліоні за участю володаря Кубка Іспанії 1984/85 «Атлетіко» (Мадрид) та володаря Кубка СРСР 1984/85 київського «Динамо». Гра завершилася переконливою перемогою (3:0) киян, які здобули свій другий титул володарів Кубка володарів кубків.

Матч проходив через тиждень після Чорнобильської катастрофи, про яку на той час у Радянському Союзі офіційно практично нічого не повідомлялося[1].

"Атлетіко" Мадрид (Іспанія) 0:3 (Україна, СССР) Київ "Динамо"

Дата: 2 травня 1986 року

Стадіон: "Жерлан", Ліон

Арбітр: Франц Вердер

Кількість глядачів: 39 300

Динамо на шляху до вирішального поєдинку зламало опір Утрехта, Універстітаті, віденського Рапіда і празької Дукли. Атлетіко, який очолював Луїс Арагонес, пройшов Селтік, Бангор Сіті (Уельс), Црвену Звезду і Байєр Юрдінген.

Саме "матрацники" мали куди більшу підтримку у Франції. Перед матчем у киян запитували не так про саму гру, як про трагедію Чорнобиля, яка трапилася буквально за тиждень до фіналу. Про вибух на АЕС "гуділа" вся Європа, а от у СРСР традиційно зберігали мовчання. "Ніхто нічого не знав про те, що трапилося, ми навіть не підозрювали про це. Але коли летіли до Ліону на фінальний матч, вже навіть у літаку керівництво нас почало попереджати, щоб ми говорили з журналістами тільки про футбол, але і вони ще не розуміли, про що йдеться і що там насправді сталося.

"Ми ухилялися від цих питань, не розуміючи, що ж там сталося. Вже приїхавши до готелю і ввімкнувши телевізори, на всіх каналах ми побачили новини про аварію на ЧАЕС французькою й англійською мовами. Тільки тоді ми дізналися, що сталася страшна трагедія"

"Валерій Васильович тоді сказав нам, що раз склалася така ситуація, сталася така трагедія, єдине, чим ми могли допомогти – це вийти на фінальний матч і зробити все можливе для перемоги, аби принести нашим людям радість", – пригадує Василь Рац.

Вже на 6-й хвилині Динамо відкрило рахунок – відзначився Олександр Заваров, який вдало зіграв на добиванні. Ще до перерви кияни втратили Сергія Балтачу через пошкодження, яке згодом завадить поїхати йому в Мексику на ЧС-1986. Замість нього на поле вийшов Андрій Баль.

Після пропущеного м'яча Атлетіко, у складі якого на заміну вийшов майбутній тренер Барселони Кіке Сетьєн, перехопив ініціативу, але так і не зумів вразити ворота Віктора Чанова. Натомість кияни ще двічі відправили м'яч у сітку воріт мадридців. Голи Олега Блохіна і Вадима Євтушенка дозволили "біло-синім" виграти другий Кубок Кубків у своїй історії і останній наразі європейський трофей.

Як "Динамо" зустрічали в Києві після перемоги в Кубку кубків 1986.

Українських футболістів зустрічали багато вболівальників та представників ЗМІ.

Відповідаючи на запитання журналіста про настрій після перемоги в Кубку кубків, головний тренер "Динамо" Валерій Васильович Лобановський відповів наступне:

"Настрій як після перемоги. Після перемоги настрій завжди трошки піднесений. Кожна перемога стимулює на те, щоб прагнути до більш високих результатів, тому ми в цьому напрямку загалом і працюємо! Кожного разу ставиться якесь нове завдання, і я думаю, що нецікаво жити та працювати, якщо немає будь-яких перспектив. Ми думаємо лише про перемоги!"

Нагадаю, що 2 травня 1986 року "Динамо" (Київ) виграло Кубок кубків УЄФА, перемігши у фіналі мадридський "Атлетіко" (3:0).