Заліз у сталеву бочку і стрибнув у водоспад. Історія «диявола Ніагари» Боббі Ліча

Цей текст написаний користувачем Tribuna.com на конкурс «Найкращий блогер України». Підтримайте оригінальність автора плюсами та коментарями.

25 липня 1911 року Боббі Ліч заліз у металеву бочку довжиною 2,4 метра на острові Нейві. Саме у цьому місці течія річки Ніагара звертає до канадського берегу. О 14:55 бочку спустили у воду, після чого вона за 18 хвилин подолала відстань до краю водоспаду Хорсшу-Фолз або ж Підкови (51 м). Тисячі глядачів, що зібрались на березі і прагнули побачити широко розрекламований у газетах трюк, кричали і підбадьорювали Ліча. Але в момент падіння всі навколо замовкли у напруженому очікуванні — чути було тільки шалений гуркіт падаючої води.

Кореспондент шотландської газети Daily Record описував цю мить так: «Коли бочка наближалася до краю, гамір сотень голосів раптом урвався, ніби за помахом чарівної палички, і запанувала мертва тиша, поки стався цей страшний стрибок. Не чути було нічого, окрім реву водоспаду, аж поки десятки голосів не закричали: «Он він!», коли бочка знову з’явилася в киплячій піні унизу, трохи осторонь від водоспаду. Наступне природне запитання було: «Чи живий Боббі Ліч?»

*****

Хай-дайвінг, доєднання до цирку, здобуття популярності

Розвиток технологічного процесу на початку XX століття змінив світ, тому існувало відчуття, що можна підкорити все, навіть саму природу. Світ швидко змінювався: міста росли, з’являлися нові технології, а люди прагнули видовищ. До появи телебачення та радіо люди розважались на ярмарках і виступах бродячих цирків, де різноманітні сміливці та диваки захоплювали глядачів подвигами людської витривалості та фізичних можливостей, демонструючи видовищні, але ризиковані номери.

У такому світі судилося народитись Роберту «Боббі» Лічу, уродженцю англійського Корнуелла, у 1858 році. Про його дитинство відомого небагато: з юних років він тяжів до ризикованих трюків і був відмінним плавцем. Особливу втіху йому приносило виконання небезпечних стрибків з висоти перед натовпом зівак, що захоплено йому аплодували.

У дитинстві Ліч відвідав пересувну виставу і захопився побаченим настільки, що у віці 18 років емігрував до Північної Америки і приєднався до циркової трупи Барнума та Бейлі.

Відомий як «Найвеличніше шоу Землі», це був один з перших цирків, заснованих у США. Саме тут вперше представили номер з дикими тваринами, а також славнозвісне «шоу виродків».

Боббі спеціалізувався на «неглибокому пірнанні». Він залазив на платформу, що розміщувалась на висоті 45 метрів над землею, і виконував стрибок «дрібного» хай дайвінгу у мілкий басейн. На відео кадри з трюковим пірнальником, зняті у 1948 році:

Протягом трьох сезонів Боббі гастролював з цирком, а потім знайшов нове ризиковане заняття. В епоху, що передувала польотам з двигунами, Ліч здійснював стрибки з парашутом з повітряних куль. Один з таких стрибків він здійснив з висоти понад 3 км, що принесло йому славу видатного відчайдуха. А коли авіація набула поширення, безстрашний еквілібрист адаптувався, спускаючись з одного літака на інший за допомогою мотузки.

Здобувши визнання і отримавши популярність, на початку 1900-х років Ліч залишив мандрівне життя і оселився поблизу Ніагарського водоспаду в однойменному місті. Він одружився з дівчиною на ім’я Седі, у них народилась донька Перл і вони відкрили сімейний ресторан. Поява залізниці у 1892 році сприяла значному притоку туристів, які хотіли помилуватись величним водоспадом, то ж це було ідеальне місце для ведення бізнесу.

«Потрійний виклик» Ніагарському водоспаду

На цьому історія Боббі Ліча могла благополучно закінчитись, але, думаю, ви вже зрозуміли, яким адреналіновим наркоманом він був. Велич і неприступність Ніагари манили його мов магнітом, адже наш герой був частиною давньої традиції сміливців, які вважали Ніагарський водоспад найвищим випробуванням мужності та винахідливості.

Ліч знову привернув до себе увагу громадськості, оголосивши про «потрійний виклик» Ніагарському водоспаду. Це «потрійний виклик» включав:

• Подорож у діжці крізь пороги — просто до виру.
• Стрибок у безодню водоспаду в тій самій діжці.
• Стрибок із парашутом із верхнього сталевого мосту — прямо в ріку, що кипить перед порогами.

Між 1906 і 1911 роками шоумен виконав низку трюків у водоспаді та навколо нього. 1 липня 1908 року він стрибнув з парашутом у річку з Верхнього сталевого арочного мосту, також відомого як міст Медового місяця. Ліч став лише четвертою людиною, якій вдався цей стрибок.

Після цього Боббі щонайменше чотири рази перетинав пороги водоспаду у діжках. Але попереду залишався найголовніший і найризикованіший пункт «потрійного виклику». Який за десять років до Ліча виконала… шкільна вчителька.

Так, Боббі Ліч був не першим, хто хотів підкорити Ніагарський водоспад у бочці. У 1901 році 63-річна Енні Едсон Тейлор стала першою людиною, яка пережила смертельне падіння і закріпила своє ім’я в історії. Якщо Боббі керувала жага до ризику, то жінка пішла на цей крок з меркантильних причин: у школах платили небагато. Енні вірила, що здійснивши цей трюк, вона здобуде тріумф і забезпечить собі комфортне існування на пенсії. На жаль, зухвалий подвиг не приніс їй фінансового процвітання, тому Енні померла в бідності, а витрати на її похорон взяла на себе громада міста.

«Навіть якби це були мої останні слова перед смертю, я б застерегла кожного від спроби повторити цей подвиг… Я швидше підійшла би до гармати, знаючи, що вона ось-ось рознесе мене на шматки, ніж ще раз вирушила б у подорож через водоспад…»

Перша невдала спроба та модернізація бочки

Але знову до 1910 року. Влітку Боббі Ліч повернувся до Ніагарського водоспаду, щоб випробувати свою бочку на порогах Великої ущелини до виру. Ліч прикріпив якір до своєї бочки, щоб забезпечити стабільність. Однак проблема виникла, коли якір відірвало каміння. Це призвело до нездатності Ліча керувати бочкою, яка почала підстрибувати від каменя до каменя через пороги, поки не застрягла в течії виру.

Ліча врятував Вільям «Ред» Гілл-старший, відомий житель Ніагари та рятівник людей. Гілл ризикував життям, підпливши до бочки у вирі та витягнувши її на берег. Коли Ліча витягли з діжки, той був непритомний.

«...Боббі, як його називають біля Ніагарського водоспаду, кілька разів успішно проходив пороги і сьогодні вирішив спробувати дещо інший маршрут у своїй бочці. У центрі порогів глядачі з жахом побачили, як бочка повністю перекинулася, а отвір для повітря, мабуть, затопило. Протягом двох годин його намагались врятувати, але все було марно. Зрештою, бочку витягли на берег, і Ліча дістали з неї живим, хоча й непритомним. Бочка була наполовину наповнена водою, з очей та вух нещасного чоловіка йшла кров. Надії на його одужання дуже мало».

Незважаючи на трагічний прогноз газет, Боббі Ліч дуже скоро одужав і заявив, що готовий спробувати здійснити свій найбільший подвиг. Реакція була неоднозначною: хтось віддавав шану його наполегливості, а хтось крутив пальцем біля скроні і називав це все рекламним трюком вже 53-річного «Старого Боббі».

Але наш відчайдух був ризикованим, але не безрозсудним. Його так звана бочка виглядала зовсім не так, як ви можете собі уявити, читаючи цю історію. У січні 1911 року газета «Ілюстровані лондонські новини» опублікувала його фотографію поруч із пристроєм, який більше нагадував підводний човен, ніж бочку. На фотографії Боббі стояв поруч із нею, а земля була вкрита товстим шаром снігу.

Щоправда, з якихось причин цей дизайн не було використано. Натомість Боббі сконструював щось віддалено схоже на капсулу. Виготовлена зі сталі, довжиною 2,4 метра, бочка мала оббиті стіни, дерев’яні бортики, що мали амортизувати удари об каміння, невелике оглядове віконце і дивне водійське місце: гамак, щоб не підстрибувати занадто сильно під час спуску.

Закінчивши останні приготування, 25 липня 1911 року Боббі Ліч заліз у бочку довжиною 2,4 метра на острові Нейві, а через 18 хвилин стрибнув у вир Ніагарського водоспаду.

«Досягнення найбільшої амбіції свого життя», світова слава, суперечки з владою США та Канади

Через 22 хвилини після падіння, бочку було знайдено біля підніжжя водоспаду. Фред Бендер, працівник енергетичної компанії, дістався до бочки з мотузкою, закріпив її на корпусі, після чого бочку вдалось витягти на берег. Власник готелю на ім’я Гаррі Вільямс постукав по корпусу капсули. Запала тиша. А потім Боббі постукав у відповідь!

Коли капсулу відкрили, Боббі мав кепський вигляд. У нього була рана на лобі, зламана щелепа і розтрощені колінні чашечки. Але Ліч мав щасливий і самовдоволений вигляд. Закривавлений, він окинув поглядом присутніх і незворушним тоном попросив подати йому сигару. Затягнувшись, він підморгнув глядачам, що захоплено ревіли навколо, повідомив журналістам, що він — найщасливіша людина у світі і досяг найбільшої амбіції свого життя, а потім махнув рукою у бік карети швидкої.

Наступні 23 тижні Боббі Ліч провів у лікарні. На кілька років вони з дружиною вирушили у світове турне з бочкою, виступаючи на публіці і всіляко монетизуючи стрибок. Звістка про подвиг облетіла світові медіа, Ліч став відомий як один з «ніагарських дияволів» — людей, що підкорили водоспад. Виступи Боббі збирали натовпи: глядачі поспішали побачити на власні очі людину, що вижила після Ніагарського водоспаду, та почути з перших вуст розповідь про цей подвиг.

У 1920 році, через 9 років після свого тріумфу, 62-річний екстремал робив ще декілька спроб здійснити стрибки з водоспаду. Він уклав контракт з компанією, що збиралися виготовити для нього велетенську гумову кулю з гамаком всередині, і оголосив про свій намір повторити стрибок. Зробив він це, щоправда, під час похорону Чарльза Стівенса, ще одного відчайдуха, який напередодні намагався подолати водоспад у дерев’яній діжці. Від чоловіка лишилась лише рука. Лічу дорікали, що він використав трагедію, щоб створити інфопривід і потрапити у газети.

Однак оголошеного стрибка не трапилось. Влада Канади та США заборонили смертельні спуски з водоспаду. Боббі намагався обійти заборону, заявивши, що збирається стрибнути у водоспад з літака, а це, мовляв, поза наземною юрисдикцією країн. Проте і цей задум не вдався. Втомившись від паперової тяганини, шоумен повернувся до гастролей з діжкою.

«Парадокс людської відваги та вразливості»

Успіх Ліча у підкоренні Ніагарського водоспаду міг створити ореол непереможності навколо нього. У липні 1920 року він стрибнув з парашутом з літака над Ніагарською ущелиною, а у 1925 році успішно повторив цей трюк. Але смерть має почуття гумору, тож дочекалась на свій виступ.

У 1926 році Боббі був на гастролях у Новій Зеландії. Під час туру в Крайстчерчі він послизнувся на апельсиновій шкірці і зламав ногу. Падіння не здавалося серйозним, однак відсутність антибіотиків, які винайдуть лише у 1928 році, зіграло фатальний жарт з ногою великого шоумена. Почалась гангрена, лікарі ампутували ногу, а за декілька днів Боббі помер.

У свій час Боббі вітали, як героя, захоплювались його силою волі, сміливістю та готовністю глянути в очі смертельній небезпеці. Однак його смерть навпаки виявилась ілюстрацією крихкості життя та іронії долі. Ліча поховали на цвинтарі Гіллсборо в Окленді, Нова Зеландія. Поруч у ті дні була його сім’я — дружина та доросла донька, які супроводжували його у турне та залишилися біля нього до кінця.

Боббі Ліч став другим у світі й першим чоловіком, хто спустився Ніагарським водоспадом у бочці та вижив. Його приклад надихнув багатьох сміливців, але чимало з них загинули. Через це влада згодом заборонила подібні трюки. Сьогодні спуск по Ніагарі — рідкісна подія, а ім’я Ліча залишається символом відваги й безумства.

Побита сталева бочка Боббі стала музейним експонатом і частиною історії водоспаду. Самого Ліча за життя називали людиною-амфібією, королем сміливців та іншими гучними прізвиськами.

Історики кажуть, що життя Ліча – це «парадокс людської відваги та вразливості»: він зумів перехитрити смерть у найнебезпечніших пригодах, але не зміг передбачити, що фатальною для нього стане зовсім прозаїчна випадковість.