«Радіорозвідка – максимально шахова робота в ЗСУ»: гросмейстер Ігор «Халев» Коваленко – про війну, ФІДЕ та мотивацію
«Шахи – це минуле, ЗСУ – теперішнє».
Ігор Коваленко (позивний «Халев») – міжнародний гросмейстер, один із найсильніших шахістів України, навіть зараз він йде 46-м у світовому рейтингу ФІДЕ, що є найвищим місцем серед українців.
Також Ігор – військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, радіорозвідник.
«Я там, де 53-тя бригада – дуже складні ділянки. 13 місяців тільки Авдіївки, а ще Нью-Йорк, Торецьк, Серебрянський ліс, скільки було... Але і наша бригада матьора. Дивлюсь і бачу еволюцію бригади в ліпшу сторону – я пишаюся тим, що я був ці три роки разом з такими хлопцями», – ділиться Ігор.
«Зараз трохи легше, тому що в мене командирування в Київ», – говоримо з гросмейстером липневим вечором в холі залізничного вокзалу. Це було у Міжнародний день шахів після того, як Коваленко зіграв понад сотню партій під час сеансів одночасної гри у трьох локаціях Києва.
«Коли був на сході країни, то такі речі були один раз на три роки. Тобто навіть не кожен рік. Це дуже така важка праця загалом – вибратися кудись, а ще і свій вихідний витратити на такі речі. Для військовослужбовця це досить складний марафон – зіграти після довгої паузи в шахах. Це важко. Я спочатку навіть не розумів, наскільки складно буде. Подивлюся, чи зможу сьогодні спати», – з втомою (уявіть, сотня партій за день!), але в досить піднесеному настрої говорить Коваленко.
Серед учасників марафону партій з Ігорем – багато дітей. Хтось записаний лише у третій розряд, але грає на рівні кандидата в майстри спорту. Один із шахістів навіть переміг Коваленка – рідкісний випадок для сеансу одночасної гри проти гросмейстера.
«Для дітей це така класна можливість, свято. Де вони ще можуть зіграти з гросмейстром, ще й з топ-100? Я в їхньому віці про це тільки мріяти міг. Такі речі в моєму дитинстві – це щось казкове.
Були діти, які грали досить серйозно, я бачу, що є перспективи. Деякі реально нав’язали мені гру, було дуже важко грати. І я навіть одну партію програв. Зіграв ще декілька нічиїх. Є діти, які записуються в третій розряд, а виявляється, що грають набагато сильніше.
Це проблема, що діти не можуть офіційно підтвердити свій рівень, який вже набагато вищий, ніж по документу. Тому було набагато важче. Бо на папері все легко, а в реальності – складно», – каже Коваленко.
«У Торецьку я робив роботу за чотирьох, у Авдіївці десь за трьох – і нормально»
Під час військової служби назовсім Коваленко шахи не покидав. Але, звичайно, це зовсім інший рівень, ніж професійні ігри: «Форму підтримував, але загалом це так – трохи пограти. Це ніби колишній футболіст виходить в подвір’я побуцати мʼяча. Це просто, щоби ноги знали, куди бити. Все.
З побратимами я не грав, тому що у нас зовсім різний рівень. Але граю в онлайні і досить таки успішно для своїх вмінь. І якщо б не інтернет, то я не знаю, що б це було. Через онлайн можу написати своїм друзям-гросмейстерам, які із задоволенням зі мною пограють, потренуються. І їм цікаво, і мені, тому що я залишаюся у формі.
А для них цікаво те, що є такий бар’єр: «Що ж це я за професіонал, що не можу виграти у колишнього профі?» Тобто я ніби лакмусовий папірець. Якщо гросмейстер в мене не виграє, то значить щось тут не так».
Інтелектуальна витривалість, звичка до напруження, вміння думати кілька ходів наперед – усе це Коваленко виніс зі своєї шахової кар’єри. Але війна змінила пріоритети: «Для мене шахи – це минуле. А ЗСУ – теперішнє».
Коваленко працює в радіорозвідці, складному, аналітичному напрямку, де кожне рішення – результат швидкого мислення і точного аналізу.
«Радіорозвідка – це максимально шахова робота в ЗСУ, – веде Коваленко, – це робота з великими даними, пам’яттю, постійним оновленням. Це робота, де багато треба думати – це інтелектуальний стрес, де твоя компетентність зростає з рівнем твого вміння швидко реагувати. Тобто це такий постійний цейтнот.
А я звик до цього в шахах, і переніс ці навички в процес виконання поставлених переді мною задач. Під Авдіївкою десь за трьох, а вже на Торецкому напрямку робив роботу за чотирьох – і це нормально. Коли протягом року так робиш, робиш, то вже сниться ця робота. Я втомився, виснажений, але продовжував працювати на високому рівні. І це саме через шахи».
«ФІДЕ як інституція неспроможна до демократичних змін»
У 2013 році Коваленко вирішив змінити спортивне громадянство і переїхав до Латвії. Але за рік до повномасштабного вторгнення Росії він повернувся до України. Від початку великої війни шахіст два місяці волонтерив та збирав кошти. Тоді його підтримали міжнародні друзі-гросмейстери: «Найбільше це робили польські гросмейстери. Я робив волонтерський збір, їздив в Бучу, коли її звільнили. Ми купляли медикаменти. І було багато гросмейстерів, які підтримали ініціативу».
Втім, світ шахів є досить цинічним у ставленні до війни в Україні. «І досі є особиста підтримка, але в наших реаліях це не має значення для якихось змін. На людському рівні, так – підтримка на нашому боці. Всі розуміють, що ми праві. Але є люди, які знають, що ми праві, але їм пропонують гроші, і вони їдуть до Москви. Ви розумієте? Тобто інфантильність шахової спільноти така, що я з цим змирився. Тому на це дивлюсь, якщо чесно, без будь-яких надій», – каже Ігор в контексті російських впливів на Міжнародну федерацію шахів (ФІДЕ).
Коваленко різко говорить про стан системи ФІДЕ, зокрема про постать президента федерації – росіянина Аркадія Дворковича: «Я вважаю, що шансів на зміну нема. ФІДЕ – це дуже бюрократична структура, яка залежить від чиновників. Тобто відомі зірки, навіть такі, як Магнус Карлсен, нічого не вирішують. А вирішують якісь невідомі люди, які ставлять підписи і часто навіть в шахи не вміють грати. Це проблема багаторічної деградації структурної складової організації. Тобто ФІДЕ як інституція неспроможна до демократичних змін.
Дворкович, з того, що я знаю і розумію, – людина без власної волі. Тобто він робить те, що йому кажуть. І тут мені важко щось про нього казати, тому що він не вільний в своїх вчинках. Він вимушений це робити. Якщо навіть його б не було, мало що змінилося б. ФІДЕ є настільки проросійською вже давно».
На фото – Аркадій Дворкович в оточенні російських чиновників, зокрема прессекретаря Путіна Дмітрія Пєскова.
Обурює Ігора й інформація з розслідування «Трибуни» про те, що Федерація шахів Росії визнає окуповані території України, а для участі у змаганнях треба документи РФ: «Так, і це було ще в 2014-15 роках. А зараз [росіяни] теж дуже активно залучають дітей в окупації до своїх федерацій. І я розумію, чому ФІДЕ на це не реагує. Тому що ФІДЕ – це «окуповані регіони» російськими шахами».
«У дітей, які живуть у війну і кохають шахи, немає перешкод, якщо у них є реальна мотивація»
Із певним захопленням Коваленко говорить про нещодавні круті виступи легенди українських шахів Василя Іванчука. 56-річний гросмейстер виграв турнір Menorca Open (його перша перемога з 2023 року), став найкращим серед шахістів старше 50 років на ЧЄ, другим на Reykjavik Open, третім на International Chess Open Easter.
«Це була хороша серія. Це на кшталт бабиного літа чи лебединої пісні. Тобто це остання або передостання серйозна серія, яку Василь Михайлович зробив. Тому що на такому рівні в такому віці грати – нереально, я б сказав, навіть небезпечно для здоров’я. Це він зробив через свою дуже велику любов до шахів. Я б таке не зробив», – каже Ігор.
Коваленко також вірить, що дитячі шахи в Україні живі. Сам Ігор у 6 років захопився грою та брав участь у юнацьких турнірах. Але заробляти гроші доводилось і фізичною працею – Коваленко навіть працював вантажником на заводі. Тому майбутнє залежить не від обставин, а від мотивації: «Я в шахах був одинаком. Головне – читати книжки і аналізувати свої партії. Навіть такі погані ситуації в шахах, які є для дитини зараз, це краще, ніж у мене в дитинстві. Але з мене щось вийшло. Головне – це самостійна робота, аналіз книжок та своїх партій. І це 90% вашого прогресу.
І я вважаю, що у дітей, які живуть у війну і кохають шахи, немає перешкод, якщо у них є реальна мотивація. Тому що, справді, після відчуття війни всі інші перешкоди – це маячня».
Саме таку мотивацію Ігор вважає рушієм справжнього прогресу. І радить молодим шахістам концентруватися на головному: «Читайте книжки. Аналізуйте свої партії. Моя мотивація була проста. Я хотів виграти, а потім знищити суперника. Це те, що кажуть про Гаррі Каспарова, мене порівнювали з ним. Тобто я не просто хотів перемогти, показати, що я сильніший, ні. Я хотів знищити суперника. Хотів його так виграти, щоб на наступну партію він боявся зі мною виходити. І такий напор показує, що щось буде з шахіста».
«Азов» та RIOTDIVISION презентували короткометражку з метафорою про війну як шахову гру
Фото: федерація шахів Києва, фейсбук Ігора Коваленка
Інші пости користувача
