Боббі Фішер - один із найкращих шахістів у історії. Він створив новий варіант шахів та пішов зі спорту в 29 років

Історія генія, який досяг вершини, але залишив по собі дуже контроверсійний спадок

До міжнародного аеропорту Наріта, Японія під'їжджає лімузин із ісландськими прапорами на капоті. З нього виходить вже старий білий чоловік з довгою бородою, якого тримає за руку дружина-японка. До них моментально підбігають журналісти з камерами та мікрофонами, сподіваючись отримати бодай-який коментар.

Звичайна людина навряд чи зрозуміє, звідки такий ажіотаж. Але насправді все просто: великий чемпіон Боббі Фішер нарешті вийшов із в'язниці і летить на свою нову Батьківщину, в Ісландію.

Фішер навчився грати в шахи завдяки сестрі і був абсолютно посереднім гравцем до 11 років

Роберт Джеймс Фішер народився у Чікаго в родині єврейської імігрантки з Польщі просто в розпал Другої світової війни, у 1943 році. Життя дуже помотало його матір, Регіну - до війни вона встигла пожити і в Москві, і в Парижі, але через антисемітизм і загрозу німецького вторгення переїхала до Штатів, де самостійно виховувала двох дітей.

Вивчати шахи Боббі почав завдяки старшій сестрі Жоан, яка купила для нього шаховий набір у кондитерському магазині. Жоден з них жодного разу не бачив шахову дошку і не знав правил гри - добре, що у наборі йшла ще й інструкція, яку Жоан ретельно вивчила і пояснила брату. Саме вона стала першим вчителем, а потім і першим опонентом Боббі. Утім, інтерес до шахів Жоан досить швидко втратила, серед знайомих любителів цієї гри теж не було - тож майбутньому гросмейстеру нічого не залишалося, окрім як грати проти самого себе і вивчати старий підручник.

Самотність сина дуже турбувала Регіну - вона навіть дала оголошення в місцеву газету про пошук суперників для Боббі. Оголошення не опублікували, але переадресували організатору турнірів у Нью-Йорку, який запропонував восьмирічному Фішеру взяти участь у сеансі одночасної гри з колишнім чемпіоном Шотландії Максом Пейві. Боббі протримався усього 15 хвилин, але зацікавив своєю грою президента шахового клубу Брукліна Карміна Нігро, який запросив юнака у клуб і став для нього першим справжнім тренером.

Фішеру було важко - він програвав у кожній грі, і Нігро навіть доводилося просити членів клубу піддатися Боббі. Президент бачив у юнаку потенціал, і щотижня запрошував його до себе додому для уроків. Боббі теж не здавався - після кожної поразки він вивчав літературу про шахи і повертався до клубу, щоб програти знову. Серед дітей свого віку він теж особливо не виділявся, аж поки раптово не почав перемагати на вуличних турнірах, до яких його готував Нігро.

Як це сталося? Найкраще на це запитання відповідає цитата самого Фішера: "Коли мені було 11, я просто раптом почав добре грати". Перший офіційний рейтинг Боббі отримав у 12 років - він дорівнював 1726 ело, аж на 900 пунктів нижче найкращого гравця країни Самуеля Решевського. Уже за рік рейтинг Роберта піднявся до 2231, а ще за рік він сенсаційно переміг у чемпіонаті США (обійшовши в тому числі і Решевського) і став наймолодшим гросмейстером в історії шахів.

15 років, 6 місяців, 1 день - таким був рекорд Фішера, який був побитий лише через 33 роки.

Фішер був дуже капризним - вимагав "першу дошку" на Олімпіаді та підштовхув ФІДЕ до зміни формату турніру претендентів

Після перемоги Роберта на чемпіонаті США вийшла назовні не надто приємна риса його характеру - його капризність, яка, схоже, доповнилася зірковою хворобою. Фішера запросили взяти участь у шаховій Олімпіаді 1960 року, але він відмовився, коли його вимогу дати йому "першу дошку" (місце для найкращого гравця команди) замість Решевського було відхилено.

Протистояння з Решевським продовжувалося ще довго. Наступного року Фішер провів із ним окремий матч з 16 партій - але за рівного рахунку після одинадцятої партії Боббі зажадав переносу наступної, на що отримав від організаторів матчу відмову. Як наслідок - Фішер відмовився грати далі, і перемогу разом із призовим фондом віддали Решевському.

А ще за рік Роберт підірвав весь шаховий світ. Після поразки у турнірі кандидатів він опублікував велику статтю, в якій звинуватив радянських шахістів у змові . На думку Фішера, вони домовлялися про нічию ще до гри, аби зберегти сили для гри з іншими суперниками. Через це Боббі вимагав зміни формату турніру на плей-офф, та відмовився від участі в ньому, доки цю вимогу не буде виконано.

ФІДЕ змінили формат змагання у 1967 році, але його Фішер теж пропустив - і знову через свої капризи. У міжзональному турнірі Роберт був явним фаворитом, але виставляв все нові і нові умови до організаторів - спочатку відмовився грати у п'ятницю через релігійні міркування, потім вимагав перенести з п'ятниці і ігри суперників, на що отримав відмову. Через деякий час Фішер вирішив відпочити і пропустив дві партії, а коли отримав за них технічні поразки - розлютився і поїхав. Пізніше Боббі погодився дограти турнір, але лише за умови догравання пропущених партій. Організатори відмовилися від такої пропозиції, і Фішер вибув зі змагання

Зате на наступному турнірі претендентів Боббі домінував. Перемоги у чвертьфіналі та півфіналі із рахунком 6:0, впевнені 6,5:2,5 у фіналі проти Тіграна Петросяна - і Фішер нарешті отримав шанс зіграти за титул чемпіона світу.

Матч за титул чемпіона світу проти Спаського назвали "матчем століття". Він став останнім офіційним у кар'єрі Фішера

Матч за звання чемпіона світу між Боббі Фішером і Борисом Спаським, який відбувся в 1972 році в столиці Ісландії Рейк'явіку, отримав назву "матч століття" не лише через масштаб події, але й через напруженість, яка його супроводжувала. Холодна війна додавала додаткової інтриги, оскільки Фішер представляв США, а Спаський — Радянський Союз.

Фішер неодноразово ставив під загрозу проведення матчу своїми вимогами. Він вимагав збільшення призового фонду та зміни правил, включаючи вимогу обмежити кількість глядачів і заборонити телевізійні камери в залі. Після значного збільшення призового фонду за рахунок додаткових спонсорів Фішер, все ж таки, погодився грати.

Сам матч розпочався драматично — Фішер програв першу партію через дивовижну помилку в нічийній позиції, а другу взагалі пропустив, протестуючи проти наявності телекамер. Цілком можливо, що Боббі й цього разу б відмовився від продовження матчу і вже обирав квитки з Рейк'явіка додому, проте Спаський хотів грати і здобути чесну перемогу. Тому за декілька днів перемовин він погодився на умови Фішера - гра без глядачів і лише з однією камерою.

І здається, що саме це рішення стало для Спаського роковим - після цих драматичних подій Фішер нарешті набрався впевненості і почав демонструвати видатну гру. У підсумку Боббі переміг із рахунком 12,5:8,5, ставши першим американцем, який здобув титул чемпіона світу з шахів.

Цей матч став останнім офіційним у кар'єрі Фішера - після нього він зник з шахової сцени на довгі роки, не захищаючи свій титул. І звісно ж, справа знову була в капризах Боббі.

Після перемоги Фішер виставив безпрецеденті умови для захисту титулу. Він був позбавлений офіційного звання, але все одно вважав себе чемпіоном

Після тріумфу над Спаським Фішер висунув ФІДЕ серію вимог для захисту свого титулу. Він наполягав на новому формату матчів та зміні правил, які, на його думку, робили протистояння справедливим:

- Матч триває до 10 перемог, не рахуючи нічиїх.

- Жодних обмежень на кількість зіграних партій.

- За рахунку 9−9 чемпіон (Фішер) зберігає титул і призовий фонд ділиться порівну

ФІДЕ довго намагалася знайти консенсус, проте це так і не вдалося. Коли Федерація офіційно оголосила, що приймає перші дві вимоги, але не погоджується на третю, Роберт відмовився захищати свій титул. У 1975 році, через відмову Фішера, новим чемпіоном світу став Анатолій Карпов, якому титул дістався без боротьби.

Попри втрату офіційного статусу чемпіона світу, Фішер продовжував вважати справжнім чемпіоном і найкращим шахістом світу саме себе. Хоча, на думку деяких експертів, насправді Боббі після перемоги над Спаським вже просто нічого було доводити світу, а ризикувати програти він не хотів.

Наступні 15 років Фішер жив відлюдником, особливо не з'являючись на публіці - аж допоки йому не запропонували абсолютно баснословні гроші за реванш проти Спаського.

Реванш проти Спаського став найдорожчим матчем в історії. Але він закрив Фішеру шлях на Батьківщину

У 1992 році, через 20 років після знаменитого "матчу століття", Фішер і Спаський зіграли реванш, який було організовано в Югославії. Призовий фонд становив 5 мільйонів доларів, що зробило цей матч найдорожчим в історії шахів - навіть до цього дня жоден шаховий матч не мав такого призового фонду. Більше того - Боббі вимагав від преси називати це протистояння матчем за титул чемпіона світу, хоч офіційно він такого статусу не мав. Однак, як виявилося, він мав серйозні наслідки для Фішера.

На той час Югославія перебувала під санкціями ООН, і уряд США заборонив своїм громадянам проводити будь-які комерційні заходи на її території. Фішер, однак, проігнорував ці заборони. Більше того - перед початком матчу він демонстративно плюнув на офіційний лист від Державного департаменту США, який забороняв йому участь у турнірі.

Той матч Боббі знову впевнено виграв з рахунком 10:5 і продемонстрував, що навіть після 20 років простою досі грав на дуже високому рівні. А після перемоги - ще раз оголосив сам себе непереможеним чемпіоном світу. Хоча загальновизнаний чемпіон того часу Гаррі Каспаров був не надто вражений грою Фішера: "Боббі зіграв нормально, не більше. Думаю, його рівень зараз - близько 2600. Матч між нами не був би близьким."

Після перемоги у матчі Фішер не зміг повернутися до США, оскільки проти нього було порушено кримінальну справу за порушення санкцій і видано ордер на арешт. Фішер залишився жити за кордоном, уникаючи переслідування з боку американських властей - спершу в Угорщині, а потім на Філіппінах.

На пенсії Фішер вигадав новий варіант шахів. Але схвалював теракт 11 вересня та сидів у японській в'язниці

Незважаючи на відхід з офіційних змагань, Фішер не залишав улюблену справу. Класичні шахи йому вже не приносили задоволення, тож Боббі створив так звані шахи-960, або Фішрандом - варіант шахів, у якому фігури кожного з суперників розташовані у випадковому порядку. У такому варіанті існує 960 варіантів розташування фігур, що значно зменшує важливість дебютної підготовки. Шахи-960 і досі актуальні - з них навіть проводять великі турніри, у яких беруть участь гравці рівня Магнуса Карлсена та Гукеша Доммараджу.

Утім, в подальшому Боббі опинявся в центрі уваги не через шахи, а через скандали. Фішер неодноразово висловлював свої антисемітські погляди (що особливо дивно, якщо згадати про його походження) - відкрито заперечував Голокост і називав США «фарсом, який контролюють брудні, горбоносі, обрізані єврейські виродки». Особливо шокуючим стало його схвалення терористичних актів 11 вересня 2001 року, що викликало обурення в багатьох країнах.

"Я вітаю цю дію. Дивлюся, ніхто не бере до уваги, що США та Ізраїль убивають палестинців упродовж багатьох років. Це просто підтверджує, що посієш, те й пожнеш, навіть для Сполучених Штатів"

У 2004 році Фішера заарештували в Японії за спробу виїхати за паспортом, який було аннульовано за півроку до цього через порушену на нього кримінальну справу в США - через той самий матч у Югославії. Упродовж восьми місяців Фішера тримали у в'язниці, де гросмейстер очікував на рішення щодо його екстрадиції до США і намагався отримати німецьке громадянство за походженням батька. А коли Німеччина йому відмовила - написав лист уряду Ісландії. Ісландці були досі вдячні Фішеру за те, що його матч проти Спаського "поставив Ісландію на мапу", і врешті-решт дали Боббі громадянство, завдяки чому той міг залишити Японію.

Фішер помер 17 січня 2008 року в Рейк'явіку, Його історія — це історія генія та великого шахіста, який досяг вершини, але залишив по собі спадок дуже суперечливої особистості.