Альтернативний топ найкращих українських футболістів року: Мудрик – не перший, Зінченко та динамівці – поза топ-5
Суб'єктивний рейтинг від Дмитра Ватраса.
Результати опитування «Українського футболу» за найкращого гравця року, у якому брали участь тренери, агенти, функціонери та журналісти країни, викликало немало дискусій щодо остаточних позицій у списку (ознайомитись можна тут).
Дмитро Ватрас також склав альтернативний суб’єктивний рейтинг, але при цьому аргументувавши кожен вибір. У цьому випадку одразу визначені основні критерії, сукупність яких формує остаточну оцінку:
⚫️ Гра за збірну
Цей рік був важливим з точки зору досягнень головної команди країни. Перед збірною постали два великих виклики – вирішальні ігри за історичний вихід на ЧС-2022 та розіграш Ліги націй, який мав прямий вплив на жеребкування кваліфікації Євро-2024.
Окрім цього, свою путівку на чемпіонат Європи виборювала й молодіжка, яка втретє в історії змогла пройти відбір.
⚫️ Кількість ігрового часу
Це стосується перш за все легіонерів та гравців, які пропускали певні періоди через травми. Наприклад, довелося відкинути кандидатуру Георгія Бущана – він нехай і рятував «Динамо» в ЛЧ, однак загалом провів 15 матчів за календарний рік.
⚫️ Рівень турнірів
Важко порівнювати звитяги на рівні в УПЛ з АПЛ та Лігою чемпіонів. А тим паче з благодійними матчами, адже весняна частина нашого чемпіонату не проводилася.
⚫️ Стабільність
Важливо, щоб не завищувати оцінку тим, хто провів пару яскравих відрізків, але впродовж інших 9-10 місяців відверто не вражав. Так, до слова, повз топ-10 пролетів Ілля Забарний, який осінню виглядав блідою версією самого себе.
⚫️ Індивідуальні та командні досягнення
Вплив на результати клубу та збірної – один з ключових факторів, тут і пояснювати додатково нічого не потрібно.
10. Руслан Маліновський
2022-й складно назвати успішним для найяскравішого легіонера минулих років. Фактично, у Руслана було 2 хороших періоди, що для гравця його рівня надто мало. Перший – лютий, коли він забивав «Ювентусу» та феєрив у плей-оф Ліги Європи. Другий – червневий збір національної команди. Попри провальний матч з Уельсом, Маліновський був одним з найкращих проти Шотландії.
В іншому ж все доволі блідо. В останніх 10 турах Серії А 2021/22 українець лише двічі вийшов в основі, а «Аталанта» вперше за довгий час пролетіла повз єврокубки. Поточна кампанія складається для Руслана ще гірше – він остаточно закріпив за собою статус запасного (1+2 за 540 хвилин), а у вирішальних іграх Ліги націй не показав свій максимум.
Щоправда, навіть наявних досягнень Маліновському вистачило, щоб не впустити в топ-10 Олександра Піхальонка. Пояснюємо: в активі хавбека «Дніпра-1» непогані перформанси в УПЛ та Лізі конференцій, що за рівнем поступається декільком яскравим відрізкам Руслана в Серії А, Лізі Європи та збірній.
Піхальонок точно випереджав би багатьох з цього рейтингу, якби враховувався виключно чемпіонат України.
9. Георгій Судаков
Судакова сміливо можна називати відкриттям року. Навряд чи минулої осені хтось міг спрогнозувати, що він стане системоутворюючим гравцем в «Шахтарі». Успішна перебудова гірників – багато у чому заслуга саме Георгія. Ключовою фігурою півзахисник є й у молодіжній збірній, яка разом з донецьким клубом подарувала Україні найпам’ятніші футбольні події 2022-го.
Той факт, що в обох випадках Судаков перебував на передових ролях, говорить сам за себе. Однак можуть виникнути питання, чому він таки знаходиться позаду двох динамівців. Річ у тому, що обоє наступних гравців у рейтингу самотужки намагалися вберегти киян від повного провалу, а у Георгія була підтримка у вигляді Матвієнка, Мудрика та Трубіна.
8. Віктор Циганков
Напевно, тут теж варто сходу пояснити вибір на користь Буяльського у заочній боротьбі. Головний аргумент на користь Віталія – стабільність. Він не пропускав матчі через травми, має кращі показники за системою «гол+пас» та брав на себе лідерство за відсутності Циганкова.
Віктор, натомість, провів не найкращий свій рік, поравшись, здається, з проблемою відсутності мотивації. Проте саме після повернення вінгера «Динамо» почало набирати очки завдяки його результативним діям. І не забуваємо, що у червні Циганков був основним у збірній (непогано зіграв у плей-оф ЧС та забив переможний гол Ірландії), а у кваліфікації ЛЧ його 1+1 допомогли пройти «Штурм».
7. Віталій Буяльський
Основні переваги Буяльського ми вже перерахували, але відповімо ще на очікувані претензії критиків Віталія. Однією з таких є твердження, що він, мовляв, не проявляє себе у вирішальних матчах. Дивимось у статистику – гол «Фенербахче» у кваліфікації ЛЧ, асист з «Штурмом», 1+1 із «Зорею», асисти в ЛЄ проти того ж «Фенербахче» та АЕК, м’ячі «Олександрії» та «Ворсклі».
В УПЛ Віталій третій за кількістю результативних дій, а його важливість для «Динамо» можна порівняти із Судаковим в «Шахтарі» – якщо втрата Циганкова не сильно впливає на загальну структуру гри киян, то замінити Буяльського без помітних втрат у Луческу просто немає ким.
6. Олександр Зінченко
Ні у кого не повинно виникати сумнівів, що Зінченко – найкращий український футболіст за рівнем індивідуальної майстерності. Однак якщо оцінювати його 2022-й, то все не так однозначно.
У Маліновського ми нарахували два хороших періоди впродовж року, а от у Зінченка їх три – останні тури минулого розіграшу АПЛ, де українець взяв безпосередню участь в здобутті чемпіонства «Ман Сіті», матчі плей-оф ЧС, за підсумками яких про Олександра заговорила вся Європа, та дебютні ігри у складі «Арсенала».
А тепер зворотний бік медалі – за «містян» у 2022-му Зінченко зіграв 16 матчів, з яких лише 9 у старті (загалом команда провела 29). В «Арсеналі» справи не кращі – постійні пошкодження та всього 10 офіційних зустрічей, з яких 7 в основі. У збірну на заключний етап Ліги націй Олександр не приїхав з тієї ж причини.
5. Микола Матвієнко
Матвієнко – найстабільніший гравець. Він провів 5 повних матчів за збірну, ставши ледь не єдиним, до кого не було претензій.
В «Шахтарі» центрбек усі ігри проводив від стартового до фінального свистка (окрім одного випадку), а результати гірників закріплюють позицію в рейтингу.
4. Артем Довбик
Можемо сказати, що 4-те місце Матвієнко програв в очній боротьбі :)
Довбик не просто «знищив» захист «Шахтаря» у центральному матчі першого кола УПЛ, а взагалі став найкращим форвардом чемпіонату та очолив бомбардирську гонитву Ліги конференцій.
Чому Артем не вище? По-перше, першість України та ЛК – не топовий рівень, на якому виступали інші претенденти. По-друге, Довбик в «Дніпрі-1» та Довбик у збірній – це дві зовсім різних людини. На похвалу у національній команді нападник заслужив тільки одного разу, коли вийшов на 30 хвилин проти Вірменії та оформив 2+1.
3. Анатолій Трубін
Інша справа – солідні виступи в Лізі чемпіонів. Якщо в УПЛ до Трубіна у деяких матчах могли бути питання, то проти «Реала», «Селтіка» та «Лейпцига» Анатолій дійсно рятував команду та зіграв ключову роль у потраплянні гірників в євровесну. Українець навіть став лідером групового етапу за кількістю сейвів разом із Сімоном Міньйоле (по 31).
І найголовніше – потужна гра Трубіна допомогла збірній U-21 пробитися у фінальну частину Євро-2023. Наприклад, у стиках зі Словаччиною голкіпер здійснив 13 сейвів.
2. Михайло Мудрик
Не перший. Чому? Все просто – гравець з першого місця у неймовірній інтенсивності провів увесь рік, а от Михайло в офіційних турнірах засяяв лише з серпня (хоч це і не його вина, що друга частина УПЛ не відбулася). А ще він, будемо відверті, не виправдав очікування у збірній.
При цьому позитивних моментів назбиралося куди більше. Хто б що не казав, але останні декілька місяців у виконанні Мудрика – унікальні для всього українського футболу. Давно ніхто так не феєрив у Лізі чемпіонів та не привертав до себе увагу. 3+2 у найсильнішому клубному турнірі – неймовірні показники, які тепер чомусь часто недооцінюються в інфопросторі.
Статистика доводить, що Мудрик – найкращий гравець першого кола УПЛ зі своїми 7+7 у 12 турах. Та й чи давно конкретний інтерес до представника чемпіонату України проявляли такі клуби, як «Арсенал»?
1. Віталій Миколенко
Так, у Миколенка були та є деякі проблеми в «Евертоні», але навряд чи в контексті його виступів варто надавати велике значення поодиноким невдалим матчам чи критиці британських фанів щодо залучення до атак. Тим паче, що в команді Лемпарда проблеми з креативом мають геть усі.
Віталій натомість досить швидко адаптувався в Англії та став незамінним – цього сезону українець не пропустив жодного туру.
У збірній Миколенко також демонстрував клас, і хто знає, як уважно ми стежили б за ЧС у Катарі, якби Геннесі не витворив той шалений сейв саме після флангової передачі фулбека на Довбика.
За стабільністю у 2022-му з Віталієм може конкурувати лише вищезгаданий Матвієнко, однак АПЛ та УПЛ – це зовсім різні світи.
***
А що б ви змінили у цьому рейтингу? 🤨
Фото: Getty Images, «Шахтар», «Динамо», Ольга Щербицька/Dynamomania, УАФ, Andrew Milligan/PA, Naomi Baker/Getty Images
