Збірна України ще не зграя «голодних собак», але хоча б повернулась команда Реброва – з валідолом, але результатом
Олександр Сажко стримано радіє перемозі.
Після ганебної поразки від збірної Румунії та з наближенням матчу зі Словаччиною ледь не ключовою лінією в спілкування збірної України з зовнішнім світом стало «ми розуміємо та сприймаємо весь негатив та хейт» та «такого більше не повториться». Збірники багато говорили про те, що вони мають змінитися та зіграти як справжня команда, а тренер воротарів Рустам Худжамов взагалі видав потужну цитату:
🗣 «Я не буду просити вибачення, бо кожна команда може помилитися, кожна людина може помилитися. Думаю, що замість того, щоб вибачатися, краще скажу, що ми, тренерський штаб, будемо налаштовувати так, щоб на поле вийшли 11 голодних собак».
Це було гучно.
Але, навіть попри перемогу у надсладному матчі, рука не повертається написати, що проти Словаччини справді зіграла зграя «голодних собак»: не просто добре навчена та налаштована команда, а саме зграя, яка від першої до останньої хвилини гризла суперника, який давав чимало можливостей, та билася за життя. Але принаймні можна сказати, що повернулася неідеальна, але все ж вже команда Сергія Реброва, а не набір індивідуальностей: яка типово погано входить в матчі з середніми суперниками, влаштовує нам всім валідол, але має характер навіть при проблемній грі дати результат.
Нагадаю, ще у відборі Сергій Ребров установив рекорд за кількістю камбеків зі збірною України. А зараз додав до нього ще один. Тренер вміє працювати з командою по ходу матчу та знаходити рішення, які зрештою спрацьовують.
І це те, чого дуже не вистачило в першому турі з Румунією. Якраз той матч був аномалією, якщо подивитися на всю дистанцію роботи головного тренера. Погодьтеся, навіть після дуже слабкого першого тайму тоді в багатьох була думка, що Україна Реброва зміниться та може закамбечити – але вперше нічого не сталося. І коли звичні сильні якості тренера не спрацювали, стали виднішими проблемні сторони – які раніше прикривали результат та майже бездоганна репутація тренера.
Бо проблем в збірної України вистачає:
Зі Словаччиною ж все просто повернулося до звичної схеми: погана підготовка до суперника та налаштування на матч (навіть жодної жовтої картки (!), хаос та небагато жорсткої боротьби), але магічний пендель та суттєве збільшення агресії по перерві, які добивають суперника.
Навіть рішення не робити заміни в перерві виявилося правильним, хоча, здавалося, Шапаренко взагалі випадав з гри та влаштував декілька абсолютно пожежних обрізок на початку матчу. Але саме Микола став головним героєм другого тайму, зробивши гол+пас.
Спрацювала і звична ротація Довбика та Яремчука. Можливо, Ребров і іноді занадто довіряє Роману, особливо з огляду на різницю виступів форвардів в клубах. Але ж це знову спрацювало!
Звичайно, Ребров за один матч не перетворився знову магічно з фізрука на топ-тренера. Він ніколи не був фізруком, як і не є елітним тренером рівня Гвардіоли. Але він точно має свої сильні сторони. І зараз команда стала краще та зберігла шанси на вихід в плей-оф – і це найважливіше.
Хоча, треба сказати, що останні заміни, спрямовані на захист, дещо розчарували. Якщо врахувати результат з Румунією, нам треба було забивати ще, і словаки були у достатньому розпачі, щоб їх дотиснути. Але Маліновський, Сидорчук та Таловєров замість Мудрика, Бражка та Шапаренка – явні заміни на утримання.
Після Румунії Україна зобов'язана бути сміливіше, ще зліше та ще агресивніше. Тому і радість поки лише стримана.
Тому збірна України поки все ж не зграя «голодних псів», але принаймні команда, а не набір індивідуальностей – зі своїми недоліками, але й промінцями надії. І зараз її хочеться підтримати та побажати стати вже справжньою зграєю проти Бельгії, де Україні в теорії при певних розкладах може не вистачити навіть нічиї, щоб потрапити в плей-оф.
