«Є толковий президент, який хоче щось зробити для Львова». Маркевич – про камбек, «Карпати», роботу в УАФ і Павелка
Поговорили з тренером «левів» перед стартом першої ліги.
Мирон Маркевич повертається у гру. Після семирічної паузи тренер відновив кар’єру і очолив «Карпати». Цей сезон 72-річний фахівець проведе у першій лізі.
Маркевич – легенда українського футболу. З «Карпатами» брав бронзові медалі ще наприкінці 90-х. «Металіст» виводив у чвертьфінал Ліги Європи, 6 разів ставав третім у чемпіонаті і одного разу здобув срібні медалі. А з «Дніпром» грав у фіналі Ліги Європи. Ще був нетривалий період роботи у збірній України, де тренер не програв жодного матчу.
Ірина Козюпа зустрілася з Мироном Богдановичем у Львові, щоб поговорити про камбек, «Карпати», роботу в УАФ та багато іншого.
«Зараз виходимо на більш професійний рівень. Думаю, у нас щось вийде»
Місце зустрічі – «верхні поля» біля стадіону «Україна». Саме там свій спаринг проводить друга команда «Карпат» проти «Вереса» U-19. Говоримо з Маркевичем під час другого тайму. Тренер поглядає на поле. Час від часу біля нас проходять молоді гравці львів’ян і вітаються з тренером за руку.
– Нещодавно племінниця запитала, чи подобається мені моя робота. Тепер хочу поцікавитися те саме у вас.
– Звичайно, я зараз з задоволенням працюю. Я в футболі як тренер з 1984 року. Це, як то кажуть, як повітря. Ну і плюс пауза така тривала була в роботі.
– Моя найдовша перерва в роботі тривала чотири місяці. Після такого перші тексти йшли дуже важко. Як вам після семи років паузи повертатись до тренерства?
– Звичайно, то трошки довго. Хоча я сильно не відходив від футболу. Я був головою комітету збірних, постійно їздив з національною збірною, з молодіжною та з юнацькими командами. Я в темі. Так, я не брав свисток в руки, але я орієнтувався.
Плюс я дивився матчі. Наш чемпіонат, англійський – він зараз найцікавіший. Так що я сильно не відстав.
– За цей час чия робота чи проєкт вас вразили?
– Звичайно, футбол змінився. Можу відзначити роботу Гвардіоли, Клоппа. Вони принесли в футбол багато нового, і це мені імпонує.
– За цей час отримували пропозиції, які могли вас зацікавити, як тренера?
– Ні, мені то було нецікаво, тому я не погоджувався. «Карпати» – це інша справа.
– Чому погодилися на пропозицію «Карпат»?
– Відповідь дуже проста – тому що це «Карпати». У 1963 році створили клуб, і я жодної гри не пропускав. Тоді у Львові всі ходили на футбол – і я не був винятком. Я старий вболівальник «Карпат».
Пізніше мене взяли в дубль «Карпат» – в ту легендарну команду, яка виграла Кубок СРСР. А ще пізніше я став головним тренером «Карпат» і 7 років відпрацював з командою. Ми виграли бронзові нагороди у 1998 році.
Це дійсно була хороша команда. Мені було приємно з ними працювати.
– Зараз ви прийшли у команду першої ліги. Наскільки вам цікавий цей виклик?
– По-перше, це «Карпати». Як я вже казав, я старий вболівальник, і мені хотілося б вивести команду у вищий дивізіон. І не просто вивести, а щоб вона там не загубилась. Зараз це виклик для мене. Я прекрасно розумію, що вболівальники сподіваються, і я не можу їх підвести.
– Як у «Карпат» зараз з інфраструктурою?
– «Карпати» починались з нуля. Тлумак взявся за це і проробив досить велику роботу – не тільки в плані самої команди, а й в плані організації. База зараз вже є.
Основне, що є толковий президент, який хоче щось зробити для Львова. Після розмови з ним я дав згоду. Ясно, що ми зараз виходимо на більш професійний рівень. Думаю, у нас щось вийде.
Все дуже просто: треба, щоб у Львові була вища ліга. От і все. А далі вже будемо дивитись. Це зараз основний аргумент і завдання, яке вийшло на перше місце.
– Як вам працювати з сином в одному тренерському штабі?
– По-перше, коли я працював у «Металісті» і «Дніпрі», то Остап постійно був зі мною на зборах, дивився, що і як. Пізніше він поїхав в Іспанію. Там він вивчив мову, стажувався у найкращих тренерів. Ясно, що і я десь руку доклав, щоб він побував у топтренерів. Остап працював чотири роки у «Вільярреалі».
У нас одне бачення футболу. З ним простіше. Він бере завдання і втілює його в життя. Так що з цим все нормально. Плюс інші помічники, які у мене грали, Стронцицький та Сапуга. Мені з ними легко, немає ніяких проблем.
– В серіалі «Тед Лассо» є момент, коли головний тренер прислухається до думки помічників і змінює своє рішення. Чи можуть ваші асистенти переконати вас у чомусь?
– Ясно, що я з ними раджусь, і ми приймаємо якийсь консенсус. Але, звичайно, останнє слово за мною.
«У мене необмежені повноваження, але у мене є помічники в тренувальному процесі»
– Президент Володимир Матківський – доволі непублічна людина. Як вам з ним працюється?
– Дійсно, він старається менше світитись і просто робить свою справу. Мені комфортно з ним працювати. Немає такого, що пообіцяли, а потім не зробили. Це найгірше у футболі. Зараз так. Вийдемо у вищу лігу – буде по-іншому. Так воно повинно бути.
Зараз ми в першій лізі. Є такі умови, і вони, в принципі, підходять. А далі будемо дивитись.
– Наскільки президент залучений у вашу роботу?
– Я не лізу в його роботу, а він в мою. Не всім тренерам так щастить, відверто скажу.
– Який бюджет зараз у «Карпат»?
– Для першої ліги.
– Чи достатньо цього для боротьби за вихід в УПЛ?
– Подивимось. У нас попереду цілий сезон. Вже в кінці ми будемо знати, скільки ми витратили. Поки що цього достатньо.
– Які у вас повноваження в «Карпатах»?
– У мене необмежені повноваження, але у мене є помічники в тренувальному процесі. Я їм сказав, що мені потрібно, вони стараються це зробити. Побачимо, які будуть результати. Поки що все більш-менш складається.
Якщо говорити про мої повноваження, то ясно, що це комплектація складу. У нас зараз буде серйозний селекційний відділ. Будемо відслідковувати всіх футболістів.
Але самі розумієте, що у нас війна, і не все так просто. Це заважає – і не тільки у футболі, а й взагалі у нашому житті. Футбол тут не виняток.
– Багато гравців прийшли до вас з «Металіста» після їхнього вильоту з УПЛ. Чому саме з цієї команди?
– По-перше, не всі підуть у першу лігу. Нам було не так просто запрошувати футболістів, бо вони опускаються у нижчий дивізіон. Чому «Металіст»? Команда у непоганій формі, вони більш-менш зіграні. Їм банально не платили пів року. Поки їм платили, вони були на третьому місці. Це для мене теж був стимул, що вони повинні бути в «Карпатах».
Ну і, по-друге, я стежив за цими футболістами. «Металіст» для мене не остання команда. Я слідкував за «Металістом», за тим, як він відроджувався. Це основне. Вони нам повірили і прийшли, опустились трошки нижче. Але «Карпати» є «Карпати». Це брендова команда, тому десь нам в цьому плані було легше запрошувати людей.
– Чи спілкувались ви з Олександром Ярославським останнім часом?
– Іноді ми, звичайно, спілкуємось. Він для мене людина знакова. Ми з ним і з Красніковим багато зробили. Ми втрьох робили той «Металіст». Я до сьогоднішнього дня вдячний йому за все. Не може бути ніяких: «А шо там, а як там?» У мене тільки приємні спогади.
– Після «Металіста» ви тренували «Дніпро». Як вам було працювати з Ігорем Коломойським?
– Це різні люди. Там (з Ярославським, – прим.), якщо було сказано слово, воно було твердим. А там (з Коломойським, – прим.) сказав, а потім каже, що борги віддають слабаки. Це його коронна фраза. Не хочу це згадувати.
– Добре пам'ятаю фінал Ліги Європи «Дніпра» у Варшаві, адже пощастило побувати на тому матчі. З якими емоціями ви його згадуєте?
– Згадую, тому що ми не виграли. То така казка. Ніхто не вірив, що ми можемо дійти до фіналу. Нам не давали шансів, навіть процента. Хлопці повірили, я їм доніс, що це все реально, і так воно сталось.
«Я вже їхав на призначення тренером збірної України, але щось за ніч змінилось»
– Ви довго працювали в УАФ. Чи спілкуєтесь ви зараз з Андрієм Павелком?
– Ні-ні. Я вже не раз говорив: у нас просто була домовленість, чого я й сидів у тій федерації. Щось сталось в останній момент – я не знаю що. Я вже їхав на призначення (тренером збірної України, - прим.), але щось за ніч змінилось.
Він зателефонував, щоб я приїхав, але за ніч щось змінилось. Звідки ноги ростуть? Мені це вже нецікаво. Я вже відпустив це. Може, це і на краще, чесно. Я у своїх мріях думав, що добре було б закінчити там, де я починав. Так воно і сталось.
– Думаєте, «Карпати» – це ваш фінальний проєкт?
– Так. Для мене зараз основне – виконати перше завдання. Побачимо, як воно далі буде. Так що дуже добре, що воно так сталось.
Я не просто так сказав, що з дитинства був з «Карпатами». Тим більше, Львів – це моє рідне місто. Однозначно, що це моя головна команда в житті. Хоча у мене були приємні роки у Харкові та Дніпрі.
– Для розуміння, коли вас мали призначити у збірну?
– Була домовленість, що Шевченко йде, і я його міняю. Я й був головою комітету збірних, і все йшло до того. Але це вже треба забути і побажати, щоб теперішній склад чогось досягнув.
– У Павелка є репутація людини, яка кидає людей. Шевченка він, по суті, теж кинув.
– Я не знаю, як до цього ставитись. Вони куми, це більше запитання до них. Мене це в принципі не цікавить, що там і як. Я не знаю.
– Ви стежите за судовими справами Павелка?
– Ні, я не знаю. Чесно кажучи, не знаю, що там і як. Мені це нецікаво. Я зараз думаю тільки про футбол і тільки про «Карпати». Плюс я давно займаюсь волонтерством – ще з 2014 року.
– Не шкодуєте, що пішли працювати в УАФ?
– Тепер-то я шкодую. Давно міг знайти собі роботу. Але я просто взяв паузу, чекав. Це ж було його прохання, щоб я підстрахував Шевченка, якщо у нього не вийде. У Шевченка пішло, він нормально відпрацював.
– Вам подобалось там працювати?
– Ні. То не моє! Я просто їздив зі збірною. Ясно, що за великим рахунком я там нічого не вирішував. Там був тренерський штаб. Але коли Шевченко програв хорватам, і команда не поїхала на чемпіонат світу, він попросив мене його підтримати, що він хоче ще один термін.
Я сказав: «Та раді бога!» Я написав статтю, що нехай Шевченко продовжує роботу. Ну і, в принципі, ми вгадали. На чемпіонаті Європи збірна досить непогано виступила.
– Блохін, Протасов, Бєланов зараз вписуються за Павелка в судах. Чи доводилось вам вписуватись за нього в якихось ситуаціях, про які ви, можливо, шкодуєте зараз.
– Такого не було. Мене сильно й не змусиш. Та й не було ніякої потреби в цьому. Єдиний раз я за Шевченка виступив, щоб він продовжував роботу. Зараз, що стосується цих судових справ, я нічого поганого не хочу говорити і нічого доброго. Я зайняв нейтральну позицію.
«Йде війна, і дуже великі гроші не треба витрачати, але щось треба»
– Як ви особисто переживаєте повномасштабну війну?
– Все почалось у 2014 році. У 2015-му я працював у «Дніпрі», ми з футболістами часто їздили на передову. Нічого не було – військові були голі-босі. Ми возили, що могли. На форму збирали, футболки, кросівки. Привезли пару приладів нічного бачення, то це було щось таке незвичне.
Поки ми працювали в Дніпрі, то ми там часто бували. Зозуля, Федецький… Та всі хлопці збирались. Військову частину відремонтувати, бо хлопці просто на дірявій підлозі спали. До сьогоднішнього дня дзвонять, дякують.
А зараз переживаю повномасштабне вторгнення так, як і всі. Потрапили на варварів, які на біле говорять чорне. І нічого з цим не зробиш.
– Чи було правильним рішення відновити чемпіонат України під час війни?
– Звичайно, це було правильно. Однозначно. Ми провели чемпіонат. Так, були проблеми з тривогами, але ми його провели. І це добре.
– Які враження залишилися від минулого сезону в УПЛ?
– Була інтрига – це вже добре. Зараз наша молодіжка вийшла на Олімпіаду. Вперше в історії України наша команда їде на Олімпійські ігри. Наша національна збірна програла Англії, але Англія є Англія. Потім два матчі виграла. Так що ми не стоїмо на місці. Вже заради цього можна було проводити чемпіонат, витрачати фінанси.
І добре, що Мудрика за такі гроші продали. Це все у нашу скарбничку. Так що це все нормально. Ну й чемпіонат був цікавий, інтрига до останнього туру. І стикові матчі були цікаві. ЛНЗ пробився в УПЛ. Давно в Черкасах не було футболу.
– Президент ЛНЗ в інтерв'ю Tribuna.com казав, що це не їхній клуб піднявся в УПЛ, а УПЛ опустилась до їхнього рівня. Як ви зараз оціните різницю між УПЛ та першою лігою?
– Ясно, що у нас зараз не той чемпіонат, який був 5-6 років тому. Але добре, що він є. Це саме основне. Будемо надіятись, що цей чемпіонат буде ще кращим.
– Але чи коректно витрачати великі гроші на футбол, коли йде війна?
– Футбол мусить бути. Все одно люди переживають, хоч і не ходять на стадіон, але дивляться матчі, дивляться Ютуб.
Цікаво, що навіть спаринг другої команди «Карпат» дивилися вболівальники через паркан.
Футбол є футбол, куди від цього дінешся. Ясно, що йде війна і дуже великі гроші не треба витрачати, але щось треба.
– Питання не зовсім стосується футболу, але це дуже обговорювана тема. Чи варто українським спортсменам їхати виступати на змагання, де є росіяни і білоруси?
– Якщо вони поїдуть на Олімпіаду під якимось прапором, то ми що, повинні страждати від цього? Треба їхати і їх там перемагати. От зараз Світоліна перемогла Азаренко, руки не подала. Це ще гірше для них, ніж поразка. Так їх і треба карати. Треба їхати і вигравати. Тим більше, їх гімн не звучатиме навіть, якщо їх ще допустять.
«Відкривали стадіон у 35-градусну спеку. Відіграв півтора тайми»
– Що ви останнє читали?
– Колись я багато читав, а зараз – ні. Подивився бібліотеку – майже все перечитав. Зараз онуків змушую читати. Онук читає і досить серйозно ставиться до читання, я вже радий. Внучка ще маленька, але теж підчитує казочки.
– Самі ще граєте в футбол?
– Так. Грав у прощальному матчі Селезньова. Також грав за збірну України у благодійних матчах, коли у Яворові відкривали стадіон у 35-градусну спеку. Відіграв півтора тайми на позиції правого півзахисника.
– Часто 30-річні вже скаржаться, що їм важко і є проблеми зі здоров'ям. Як зберігати таку форму, як у вас?
– Кожен день рухатись, менше їсти. І в голові повинно бути, що це треба. Мені було приємно з молодими грати у футбол. Почуваю себе нормально.
Залишається додати, що сезон «Карпати» відкриють домашнім матчем проти «Хуста» у цю п'ятницю, 28 липня, на стадіоні «Україна».
Фото: «Карпати»
