«В поліції завжди є світло». Пенсіонерка шукала, де подивитись фінал Чемпіонату світу, та знайшла – у відділку
Історія дня – як долати труднощі війни.
Навіть в умовах війни та віялових відключень світла винахідливі українці шукали можливості, як подивитися футбол. Все-таки чемпіонат світу подія унікальна. А такий фінал вартував того, щоб його глянути в реальному часі.
У фейсбуці завірусилася історія Людмили Соколенко з Вишгорода Київської області. Син пані Людмили Артем Соколенко розповів, що мама переглянула півфінал Франція – Марокко у поліцейському відділку:
- Привіт, мама, що робиш?
- Йду з поліції?
- Що трапилось?!
- Завтра ж півфінал, а у мене не буде світла. Я пішла у розвідку чи можна у них подивитись футбол. В поліції завжди є світло і інтернет.
Повну історію можна прочитати тут. Сьогодні ми поговорили з Людмилою Олександрівною про її любов до футболу та ЧС-2022.
«Сам чемпіонат світу у мене не виходило подивитися. Думаю, якось так він проходить повз мене, не хочеться, щоб те саме було з півфіналами і фіналом. Почала шукати, де можна подивитися. Спочатку подумала про пункт незламності, пішла туди, а там не було інтернету. Ходила, шукала - і так зайшла до хлопців у відділок.
Сказала: «Робіть, що хочете. Треба, щоб ви мене затримали з 5 години до 8, але з можливістю подивитися футбол». Ми посміялися, а я кажу, що таки прийду з ноутбуком до них. Кажуть: «Та приходьте». Я так і зробила.
Хлопці бігають на виклики, а тоді приходять до мене запитати, який рахунок. В суботу вони так само як я вболівали за Марокко. Дуже хотілося, щоб ця казка не закінчувалася».
У фіналі Людмила Олександрівна вболівала за збірну Аргентини та Мессі. Матч знову прийшла дивитися у поліцейський відділок. На знак подяки Соколенко напекла пиріжків своїм новим друзям.
«Сказала хлопцям: «Якщо буде світло і я встигну, то напечу вам пиріжків. Тому чекайте мене з гостинцями. Встигла – напекла і принесла хлопцям. Вони мені пропонували каву і чай. Сказала їм, щоб пригощалися і не відволікали мене від матчу.
14 січня мені буде 68 років. Жартую, що такої ненормальної, як я, поліцейські ще не бачили. А вони кажуть: «Класно ви вболіваєте».
Запитую, як правильно представити пані Людмилу.
«Пенсіонерка, переселенка, вболівальниця з великим стажем. Я з Луганська, а наша «Зоря» була чемпіоном СРСР 1972 року. Весь Луганськ був спортивним. Ба більше, я вчилася поряд зі стадіоном «Авангард». Бігали тоді на всі матчі. У нас є своє коло вболівальників – ми переписуємось, залишаємо свої коментарі, ділимося враженнями.
Вчора знайомий скинув фото, як він дивиться футбол. Прикріпив до ноутбука всі павербанки, які знайшов. А тоді пише: «О, яке щастя – світло дали. Піду дивитися на великий екран». Для нас свято, коли на полі класні гравці і футбол.
Треба, щоб у людей був якийсь позитив. Чесно кажу, вже не можу постійно про війну новини дивитися. Я сама 15 років була власним кореспондентом УНІАН по Луганській області, тому розумію, що таке інформація і як вона діє».
Людмила Олександрівна просить ще передати подяку хлопцям з відділку.
«Дуже хочу подякувати Вишгородському районному управлінню поліції. За два дні вони мені стільки позитивних емоцій дали».
А як ви дивилися цей історичний фінал ЧС-2022 і турнір загалом? Пишіть свої історії в коментарях.
Фото: з особистого архіву Людмили Соколенко
