Історії з футбольного Мадриду: зустріч з Луніним, поранені військові ЗСУ на матчі з «Реалом» та визнання «Шахтаря» на «Бернабеу»
Чотири дні з гірниками.
День перший: довга дорога в Мадрид, жарти від польського прикордонника та спогади Йовичевича про «Реал»
На свій найбільш дальній виїзд у цій Лізі чемпіонів «Шахтар» вирушав з холодного і дощового Львова. Зранку переїзд через кордон до Жешува, а там літак на Мадрид.
«Повертайтеся з перемогою», - побажала дівчина з нашої прикордонної служби після того, як перевірила паспорти. А її польський колега вирішив пожартувати з мене: «Пані теж гра в пілке?» І запитав з ким зіграє «Шахтар». Коли почув про «Реал», то аж головою похитав. Це виглядало наче він хотів сказати, що з таким суперником без шансів.
Матч з «Реалом», навіть третій сезон поспіль, це завжди щось особливе. А для Ігоря Йовичевича - це ще й дуже особиста історія. У 1991-му клуб підписав 17-річного хорватського таланта, але зіграти за першу команду «Реала» в офіційному матчі йому так і не вдалося.
Зараз Йовичевичу 48 років і він повертається в Мадрид тренером, щоб зіграти проти королівського клубу. В аеропорту Жешува Ігор підійшов привітатися і згадав, як грав на «Сантьяго Бернабеу» в товариському матчі за «Реал» в 90-х.
«А тепер команда буде жити в готелі, який побудували на місці старої бази «Реала», - і додає, що команда буде боротися.
Командир літака вітає команду на борту словами «Слава Україні» і за трохи більше, ніж три години здійснить м'яку посадку у вечірньому Мадриді.
День другий: легендарний балкон на базі «Реала», зустріч з Луніним і велике будівництво на «Сантьяго Бернабеу»
Колеги, які раніше бували на базі «Реала», розповідали історії про балкон, з якого журналісти можуть дивитися перші 15 хвилин відкритого тренування команди. Цей день настав, і я теж побувала там.
Тренування команди затрималося на півгодини, у залі для прес-конференцій було дуже шумно через галасливих іспанських журналістів і потрібно було одягнути маску. Я вже думала, що щось пропустила, навіть перепитала кількох місцевих колег, де вихід на тренування «Реала». Всі показували на вікна закриті шторками. А тоді відкрили двері і всі вибігли на той самий легендарний балкон. Загальний вид з нього - просто розкішний. А от роздивитися, що за маленькі люди бігають полем - ну дуже важко.
А далі було цікавіше. Перед виїздом в Мадрид написала в «Реал» про інтерв’ю з Андрієм Луніним. Відповідь прийшла тільки, коли я вже була на кордоні з Польщею. І вона була прекрасна - поговорити з українцем можна після тренування команди.
Харизматичний прес-аташе вершкових підійшов після тренування і провів у корпус, де немає доступу іншим журналістам. По дорозі Хуан запитав, яка зараз ситуація в Україні - сказала, що всі обговорюють можливість ядерного удару. Почула себе наче збоку і подумала, який страшний сенс в цих словах. А ще недавно «Реал» перемагав «Ліверпуль» у фіналі Ліги чемпіонів у Києві на «Олімпійському».
«Яке ж це божевілля! Я до останнього сподівався, що Путін не почне повномасштабну війну», - Хуан здався щирим у своїх словах - говорив це не для галочки. Можливо, тому і узгодив інтерв’ю з Луніним за день до матчу з «Шахтарем». І взагалі був дуже турботливим - посадив у зал для переговорів, приніс води, навіть показав, де тут вбиральня і попросив чекати на Андрія.
А поки його не було, я побачила Азара, Бензема, Рюдігера та інших гравців «Реала», які ходили коридором. Еден навіть заглянув в мою переговорну, але я сказала, що чекаю на Луніна. Карім мав з кимось зустріч у сусідній кімнаті. А решту хлопців йшли коридором на ліфт і всі віталися іспанською Hola. Це було дуже мило.
Інтерв’ю з Луніним скоро буде на Tribuna.com, а поки ще одна цитата від Хуана. «Андрій - фантастичний голкіпер, просто фантастичний. Але в команді є Куртуа». Помітно, що українця тут люблять, а він вільно спілкується з прес-аташе клубу іспанською мовою.
Хуан після інтерв“ю шепнув на вушко, що Лунін зіграє у старті проти «Шахтаря». Це дебют для воротаря в Лізі чемпіонів.
Після сонячної бази «Реала» з ідеальними полями і садами пахучих квітів - дорога на «Сантьяго Бернабеу». Перше враження від стадіону - це велике будівництво. Його реконструкція ще триває - навколо все перекрите, багато техніки і будівельників у білих касках. Але на арені проводять не тільки матчі, але й екскурсії для туристів, працює фан-шоп.
Коли опиняєшся в чаші стадіону, то відчуття наче трибуни тиснуть на тебе з усіх боків. Наш екс-колега, а тепер працівник прес-служби «Шахтаря» Олег Барков сказав, що стадіон нагадує йому «Донбас Арену». Для Олега це був перший виїзд з «Шахтарем» на міжнародний матч. В пам’яті залишаться не тільки емоції від матчу з «Реалом» та «Сантьяго Бернабеу», але й незабутні враження про мадридське метро.
Якщо відверто, то в мене теж спочатку були непрості стосунки з громадським транспортом столиці Іспанії. Стільки шишок наб’єш поки зрозумієш, як тут все функціонує, але це також дарує цікаві сюжети.
Наприклад, пішли з Еллою Іванюкович (Еля - моя sister in crime на цих виїздах «Шахтаря» і автор всіх моїх фото для фейсбука) на автобус. У нас з готівки було півтори євро на двох, а потрібно 4. Картками там не заплатиш. І двоє пасажирів самі скинулися нам до необхідної суми, щоб ми могли купити квитки. Це було так приємно - просто в саме серденько.
Загалом, іспанці залишили дуже тепле враження. Навіть якщо не знають англійської мови, то перекладуть через гугл-транслейт в телефоні, але постараються допомогти. Або будуть пояснювати жестами та іспанською. Мадрид - це великий мегаполіс, і кого тут тільки не зустрінеш. Вперше в житті говорила з венесуельцем. Він якраз допомагав знайти дорогу на «Сантьяго Бернабеу». І теж сказав, що раніше українців не зустрічав.
Повертаючись до стадіону. На трибунах в очі кинулося, що всі сидіння покриті будівельним пилом, а майстри продовжували роботу навіть під час тренування «Шахтаря». Внутрішні приміщення також ще дуже далекі від ідеалу. Словом, поки це не королівський палац, але роботи тривають шаленими темпами.
Конференц-зал виглядає цілком робочим. Йовичевич прийшов до преси з Мудриком, якому минулого року аплодував «Сантьяго Бернабеу». Іспанські журналісти так закидали тренера «Шахтаря» питаннями, що навіть я мовчала і нічого не запитувала. Ігор не тільки чудово говорить українською, але й добре знає іспанську, тому відповідав їм їх рідною мовою. А слова про Україну і ЗСУ були зрозумілі навіть без перекладу.
«Ми уважно стежимо за тим, як просуваються Збройні сили України, та прагнемо відповідати їм. Дивлячись на те, як бореться наша армія, ми теж намагаємось битися на полі й перемагати. Хочемо, щоб наші вболівальники пишалися нами, і намагатимемось подарувати їм ці емоції», - база від Йові.
Далі було тренування - провідати колег прийшов Вінісіус Тобіас, який зараз виступає в оренді за «Реал» з «Шахтаря». Він дуже тепло вітався з гравцями. Сергій Палкін довго про щось говорив з легендарним гравцем бланкос Еміліо Бутрагеньо, який також відвідав тренувальну сесію гірників.
День третій: українські прапори в Мадриді, сльози після слів наших військових, гол Зубкова і аплодисменти «Шахтареві»
Фонтан Сібелес у Мадриді - улюблене місце святкувань фанатів «Реала». Тут вони відзначають тріумфи своєї команди. Зараз на площі разом з прапорами Іспанії висять синьо-жовті стяги. І це не єдина підтримка України. «Реал» недавно пожертвував на допомогу Україні 1 мільйон євро, а Іспанія та Португалія додали нашу країну у свою спільну заявку на ЧС-2030.
Місцеві спортивні журналісти теж були заскочені таким сюрпризом, але позитивно сприймають таке рішення: «Іспанія підтримує Україну - ми з вами», - сказав журналіст Marca.
Команда «Шахтаря» U-19 свій матч програла одноліткам з «Реала» - 1:6. На матч-відповідь у Варшаві хочеться піти і підтримати хлопців. Вони - класні. То місцем поступляться в автобусі до літака, то валізу допоможуть зняти чи, навпаки, поставити її. Всім складом команда U-19 дивилася матч основи на «Бернабеу». Зайняли весь ряд і помаранчева форма яскраво виділялася на трибунах.
Передматчева атмосфера біля стадіону - це фанати у футболках Бензема і Вінісіуса, це дівчата у коротких топах і з сумками «Луї Віттон», це фестиваль з пивом. Є щось богемне в тому, як вболівальники збираються на матч. Наче в театр чи на якусь потужні світську подію.
Але в морі білих футболок можна побачити фанатів «Шахтаря», як ця пара із Запоріжжя.
З подачі Романа Зозулі «Шахтар» запросив на гру шістьох військових, які проходять тут лікування. Перед матчем американці з SBC, які знімають фільм про гірників, поговорили з одним з наших героїв. У мене сльози текли, коли він говорив. Це такі прості, але такі сильні та щирі слова. Трішки зацитую.
«Мене звати Юрій. Я з Донецька. Фанат «Шахтаря» з 2000 року. Ми хочемо якнайшвидше повернутися до наших побратимів, щоб звільнити Україну, щоб «Шахтар» повернувся додому і грав свої матчі на «Донбас Арені». А там звучав гімн України і тільки українські пісні».
А далі вже я давала інтерв’ю - спочатку грецькому радіо про матч і Лукаса Тейлора. Журналіст дивувався, що в ПАОК бразилець був гравцем запасу, а в «Шахтарі» виходить в Лізі чемпіонів. Колега із The Athletic попросив перевірити чи правильно він вимовляє назви українських міст. Загалом виходить добре - хіба важко дається Херсон і Харків.
А далі гімн Ліги чемпіонів. На «Сантьяго Бернабеу» творилися історичні речі - дебют Луніна в цьому турнірі, 11 українців у складі «Шахтаря», крутий гол Зубкова. Він не приніс очок, але й не дозволив команді посипатися. Фінальний результат 1:2 на користь «Реала».
«Наші хлопці можуть вийти з храму футболу з високо піднятою головою. Ми зробили гордими всіх уболівальників України, які бачили, як ми змагались, як ми намагалися реалізувати наші амбіції», - сказав Йовичевич після матчу.
А ще промовистішою була реакція «Сантьяго Бернабеу» - фанати аплодували українській команді. А гравці у свою чергу підійшли до трибуни підтримати свою команду U-19 і дякували фан-сектору за підтримку. Їх було не багато, але вони були гучними. А сектор ультрас «Реала» вивісив прапор України, показавши свою солідарність.
Після матчу в мікст-зоні Зубков (автор голу) і Трубін (видав шоу - 11 сейвів) скромно коментували свої особисті досягнення. «Більше фокусуюся на тому, що не зловив - на помилках», - зізнався один з героїв матчу. Без його праці рахунок міг би бути ще більш не приємним для «Шахтаря».
Окрім коментарів для української преси, Зубков і Трубін впевненою англійською мовою спілкувалися з іноземними журналістами. Їх у мікст-зоні було з усього світу - від Іспанії і Англії до Аргентини і Канади. Репортер з іспанського радіо згадував, як був в Україні на Євро-2012.
«Був на матчах у Києві та Донецьку. Який чудовий стадіон «Донбас Арена». Він просто неймовірний».
День четвертий: переліт до Варшави, фото з Мудриком і побажання від командира літака
Дорога назад завжди важча. Очікування в чергах на реєстрацію, а потім на посадку тягнуться цілу вічність. З Мадрида команда повернулася у Варшаву, де вже наступного вівторка зіграє знову зіграє з «Реалом».
Команда викликала реакцію в аеропорту - один чоловік побажав залишатися сильними, коли побачив гравців у формі. А Мудрика і Шведа просили про фото. Поки чекали на рейс, то порахували, що газета AS зробила 8 розворотів про гру. Окремо відзначили гру Трубіна.
За три години літак вже сів в аеропорту Шопена. Командир літака красиво попрощався з командою. «Перемоги на футбольних полях і великої перемоги для всіх нас. Слава Україні!»
Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com, “Шахтар”
