Куди людей футболу закинула війна: перший українець в Індії, будівельник в Канаді, стрілець в ЗСУ
5 історій.
Життя українців після 24 лютого стало непередбачуваним. У багатьох все перевернулося з ніг на голову. Світ футболу – не виняток. Розповідаємо лише кілька показових історій – кожна особлива і не схожа на іншу.
Футболіст виїхав з окупації і пішов служити в ЗСУ. Його кохана – лейтенант-медик у війську
28-річний Віктор Мартян грав за «Чорноморець», «Миколаїв», «Кристал» та інші клуби. Футболіст майже місяць не міг виїхати з тимчасово окупованого Херсону після агресії Росії. Коли вирвався на вільну землю, то поїхав до Миколаєва, де служить його кохана Анна – лейтенант-медик ЗСУ. Вирішив змінити футбольне поле на поле бою і пішов у військкомат.
«Раніше я був зовсім далекий від війська, тому рідні та багато друзів не зрозуміли моє рішення. Казали: «Ну який з тебе солдат?!» Анна, яка тоді вже бачила кров і смерть, теж спочатку відмовляла, – зізнається Віктор. – Але я вирішив: поки окупанти топтатимуть рідну землю – зміню бутси на берці. До самої перемоги!»
Після військового вишколу Мартян хотів потрапити у підрозділ, де служить кохана, аби воювати разом і підтримувати один одного. Але доля і наказ розпорядилися інакше – Віктор став стрільцем 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького.
«Зараз дуже радий, що потрапив у славетну 30-ту. Бригада гарно «робила смерть ворогам на Харківщині», взвод у нас – відмінний, поруч зі мною – суперові хлопці! Коли йшов до військкомату, трохи переживав, чи зможу витримувати армійський режим, чи подружуся зі зброєю. Але довгі роки у футболі, регулярні виснажливі збори, тренування та матчі стали мені в пригоді. І з автоматом я швидко знайшов спільну мову – він мені вже, як друг, як брат, який завжди поруч».
Футболіст не лише виконує свої армійські завдання, але й волонтерить, збираючи гроші для підрозділу Анни – найбільше допомагають друзі та знайомі футболісти. Анна та Віктор нещодавно одружилися – командири відпустили їх на кілька днів до Одеси.
«Після весілля ми роз’їхалися по своїм підрозділам, медовий місяць буде вже після перемоги, – каже Мартян. – Так само як і продовження моєї футбольної кар’єри».
Вихованець «Динамо» грає в бельгійському клубі за допомогу для біженців
19-річний Денис Бунчуков – вихованець футбольної школи «Динамо». Ще до повномасштабного вторгнення Росії півзахисник потрапив на перегляд до бельгійського клубу «Серен Юнайтед».
24 лютого почалася повномасштабна агресія Росії проти України. Керівництво клубу допомогло Денису отримати статус тимчасового біженця на один рік і добилося виплати йому щомісячної допомоги у 1100 євро.
На цей час між клубом і футболістом буде діяти компромісна угода. Денис продовжує повноцінні тренування з командою, може брати участь в її офіційних матчах, користуватися медичними послугами, страховкою та іншими перевагами, як і будь-який інший гравець клубу. Але остаточне рішення щодо його подальшого перебування та підписання професійного контракту у «Серені» буде прийнято лише наприкінці поточного сезону.
«Ця ситуація мене поки що цілком влаштовує, – зізнається Денис в розмові з «Команда №1». – Я хотів би подякувати клубу та бельгійській владі за надану мені можливість тимчасово проживати в цій країні і займатися улюбленою справою.
1100 євро цілком достатньо, щоб наймати прийнятне житло та нормально харчуватися. Це мені дозволяє у фінансовому питанні бути абсолютно незалежним та не просити допомоги у моїх батьків. А решта – дрібниці життя. Головне, що я маю можливість повноцінно тренуватися, грати та планомірно йти до здійснення своєї мрії».
Хлопець звик до самостійного життя, адже у 16 років потрапив до англійського ліцею, де провів два роки.
«Мій нинішній розпорядок дня досить простий: зранку автобусом їду на тренування, потім повертаюся додому і телефоную в Україну, щоб дізнатися про останні новини від своїх близьких та друзів. Потім знову тренування та вечірня пробіжка. Швидкість – це один із моїх козирів».
Денис уже дебютував за основний склад «Серен Юнайтед» у матчі з «Генком» (0:4) та провів на полі 70 хвилин.
«Спочатку я думав, що гратиму тільки з U-23, але мене відразу ж підключили до роботи з основним складом. Ви не уявляєте, як мені все це було важливо, як це надихає і стимулює в роботі! Я готовий з ранку до вечора гори перевертати на тренуваннях, щоб і далі отримувати шанс.
Ці 70 хвилин на полі в основному складі стали своєрідним лакмусовим папірцем і для мене, і для моїх тренерів. Всі мої сильні та слабкі сторони стало видно як на долоні. Але я дуже радий, що навколо мене тут працюють чудові фахівці, щоб день у день наближати мою мрію – стати гравцем професійного клубу».
Перший український легіонер в Індії
Історія ще одного вихованця «Динамо». Півзахисник Іван Калюжний грав за «Металіст-1925», «Рух» та «Олександрію». У квітні цього року, коли УПЛ завершили достроково через вторгнення Росії, футболіст поїхав в оренду.
Спочатку він дограв сезон в Ісландії за «Кефлавік». А тепер продовжить кар'єру в Індії. 24-річний футболіст підписав контракт на один сезон (знову оренда) з командою «Керала Бластерс».
Сайт Dynamo.kiev.ua пише, що Калюжний став першим українським футболістом, який грає в Індії. Команда виступає у місцевій Суперлізі та знаходиться у штаті Керала, що на березі Аравійського моря. За «Керала Бластерс» раніше виступали Девід Джеймс, Вес Браун, Дімітр Бербатов і Карлос Марчена.
Чемпіонат в Індії ще не стартував – поки команда готується до сезону. Нашого футболіста зустріли там, як зірку – квіти в аеропорту за місцевою традицією, персональний ролик-презентація і челлендж серед місцевих жителів, які намагалися вимовити ім’я і прізвище українця. Калюжний вже встиг взяти участь у презентації третього комплекту форми.
«Через війну кілька сотень наших гравців втратили роботу. Приблизно 50 легіонерів залишили Україну, а їхні місця здебільшого зайняли дублери українських команд та гравці зниклих клубів нижчих ліг.
Багато спортсменів залишилися без роботи і погодилися підписувати контракти навіть із командами нижчих дивізіонів сусідніх країн, де вони заробляють приблизно 2000 євро на місяць. Це ті, кого війна застала на тренувальних зборах у Туреччині і в Україну вони не захотіли повертатися.
Для мене залишається загадкою, як наші хлопці потрапили до таких екзотичних футбольних країн, як Ісландія, Індія, Камбоджа, Косово, Сан-Марино. Однак багато хто знайшов комфортні умови для продовження кар'єри. Скажімо, в Індії футболісти заробляють більше, аніж в Україні», – сказав агент ФІФА Ігор Кривенко газеті «Експрес».
Ексгравець «Вереса» поїхав працювати на будівництво в Канаду
Екс-гравця «Вереса» Віталія Тимофієнка 24 лютого застало у Туреччині на зборах команди «Перемоги» (Дніпро). Він вирішив не повертатися в Україну, а подався до Канади.
«Відкрив візу, купив квиток і полетів у Торонто. Тут немає футболу, за який платять гроші. Тому довелося йти на роботу. Варіантів дуже багато. Мені запропонували піти на будівництво – це дуже важка праця.
Можна було піти траву косити, вікна робити, дахи – багато варіантів. Життя так перевернулося. На все божа воля».
29-річний Тимофієнко – уродженець Слов’янська і вихованець донецького «Металурга». Також півзахисник виступав за «Сталь», «Гірник-Спорт», «Авангард», «Черкащину» та «Верес».
«Звісно, дуже хочу залишитися у футболі і ще пограти. Але розумію реалії, що зараз далеко не до футболу.
Коли граєш у футбол, то займаєшся цим 2-3 години. Решта часу належить тобі. Роби, що хочеш. Тут все інакше. Встаєш о 6 ранку, їси, вдягаєшся і їдеш на роботу. Приїжджаєш додому вбитий о 6,7 чи 8 годині вечора. І все, чого хочеш – поїсти та лягти спати», – розповів Тимофеєнко Youtube-каналу «Трендець».
Санжар виїхав в Австралію - вчить англійську і хоче працювати тренером
Екс-тренер «Олімпіка» і «Карпат» Роман Санжар зараз в Австралії. 43-річний фахівець розповів в інтерв’ю «Українському футболу» про життя в новій країні.
«Якщо чесно, то я ще досі не зумів звикнути. Зараз в Австралії, по суті, зима, бо коли в Україні літо, то тут зима. Але зима тут досить тепла: з температурою вдень – 15-20 градусів тепла, вночі вона опускається до 7-10 градусів тепла.
За цих пів року, що я пробув у Австралії, тут було дуже багато дощів. Кажуть, що раніше так не було і у них просто змінився клімат. Також мені до вподоби природа Австралії – тут багато красивих місць і різних тварин.
Тут все трішки інакше. Загалом усе більш суворо, ніж в Україні. Якщо говорити про водіння, то більші штрафи, контроль, камери. А ще тут правосторонній рух. Тому дуже незвично, коли кермо з правого боку та все рухається у протилежному напрямку».
Тренер вчить англійську мову, щоб можна було знайти роботу в новому футбольному середовищі.
«В основному займаюсь навчанням і англійською мовою. Також проводжу час із сином і своєю сім’єю.
Я приїхав сюди та поки буду тут. Навчаюсь англійської мови і планую працювати тут футбольним тренером».
Санжар народився в Донецьку. Зараз там живуть його батьки.
«Там все дуже погано – місто обстрілюють, багато людей загинуло. Нещодавно у мого батька вдома вилетіли вікна. Пощастило, що він був у іншому місці, коли це все відбулося. У нього за весь цей час чотири рази вилітали вікна вдома. Слава Богу, що його пронесло і з ним все гаразд», – розповів Санжар.
Фото: «Керала Бластерс», «Олімпік», «Верес», 30 ОМБр, інстаграм Дениса Бунчукова
