Ниття британських експертів про Зінченка вже набридло – обговорюють окремий момент, а не промах системи
Відповідь Володимира Гарця.
Ви, як і я, мабуть, помітили в останні дні кількість новин, де колишні гравці та експерти британського телебачення фактично відкрили полювання на Олександра Зінченка.
Весь наратив від купи людей про лівого захисника «Арсенала» зараз можна компактно помістити у речення: «Це єдина слабка ланка команди».
Сильні заяви, давайте дивитися.
Хтось, як Майкл Грей, намагався хоча б мінімально конструктивно розібрати гру українця, а хтось, як Гарі Невілл, просто накидує у своєму улюбленому стилі, не слідкуючи за словами і швидкістю своїх думок. Оуен Харгрівз, Пол Мерсон, Майкл Оуен – обирайте свого воїна для боротьби проти Олександра.
Так, в їх словах є трохи правди.
Водночас – вони несуть повну нісенітницю, яка вже відверто втомила.
Можна хоч 250 разів крутити на стопкадрах момент, коли Олександр Зінченко не зміг відібрати м’яч у Мо Салаха. Розмовляти про те, як треба було змусити єгиптянина піти під неробочу ногу, закрити шлях до воріт і відпрацювати надійно. Все правда.
Але у мене одне запитання, на яке чомусь ніхто не відповідає.
Де, до біса, підстраховка «Арсенала»? Що це взагалі за зона відчудження між лівим захисником і опорниками?
Вибачте, але у суперниках гравець, який за свій клуб забив вже 200 голів і є, без перебільшень, футболістом рівня топ-5 в історії АПЛ. Це один з найнебезпечніших і найшвидших вінгерів у світі останні років 7-8 – і ви даєте йому грати один-в-один у його улюбленій зоні?
Так отримуйте.
Я бачив кожен матч «Ліверпуля» у цьому сезоні і, мені здається, ніхто не дав стільки простору Салаху, як «Арсенал» у цьому моменті. Помилка Зінченка – це лише один епізод у ланцюгу невдалих рішень у командному захисті. Найяскравіший – можливо, але його не мало б бути, якби каноніри відіграли якісно до цього.
Тут важливе уточнення: не збираюся казати, що Олександр відіграв ідеально у цьому матчі. Ні, скоріше за все – дійсно погано. Але немало поганих рішень прийшли через те, у який футбол має грати «Арсенал» за думкою тренера – а не через те, який поганий футболіст Зінченко.
Але якщо ці експерти фокусуються саме на окремому моменті, а не на загальній картині і багах системи, то достатньо легко на кожного з них знайти їхні деталі у професійній кар’єрі, де вони відіграли як, вибачте, шляпи.
Що сказав би Гарі Невілл-експерт про Гарі Невілла-гравця у цьому моменті на чемпіонаті світу? Це нормально, що крайній захисник підтюпцем повертається назад, коли опорні півзахисники (які навіть не зовсім опорні – а завжди атакувальні Джеррард та Лемпард) мають ригати у його зоні проти праймового Роналду?
«Потрібно прибрати Невілла, треба подивитись на лаву запасних. Він – це тягар». Я ж нічого не переплутав?
Це навмисне перебільшення. Британським експертам вже давно треба заспокоїтися у своїх спробах сказати якомога яскравішу фразу, щоб потрапити у тік-токи чи у хедлайни преси.
Бо так у них і Трент Александр-Арнольд – гравець з аналогічними функціями, як і Зінченко – ще у вересні був ніяким захисником без перспективи у майбутньому, а у грудні вже мало не найкращий правий вінгбек світу. Ці перебільшення – просто сміх, як і перше, так і друге. Трент як грав, так і грає – просто тоді було трохи більше помилок, а зараз трохи більше крутих моментів попереду. Але ж базово нічого не змінилося, Клопп не зробив з нього машину з відбору м’ячів за 60 днів.
Так і з Зінченком. Давайте хоча б не забувати, що він грає відносно на новій у історичній перспективі позиції, де ще далеко не все вивчено і є простір для помилок. Але тренери грають з нею не тому, що у них немає вибору, а тому що вони дійсно бачать у ній більший зиск для своєї команди.
Перемога у футболі – це коли кількість вдалих рішень перевищує кількість рішень невдалих на всіх ділянках поля. Крайній захисник з функціями центрального півзахисника генерує вдалих рішень більше, ніж невдалих, якщо йому у цьому допомагає загальна командна система.
Це ж не так складно, правда?
І ні Артета, ні Клопп, ні Гвардіола не виглядають людьми, які спеціально приймають рішення, щоб нашкодити собі. Власне, вони тренери, які вже довели свою спроможність на цьому рівні. І тому я слухатиму не валенсійського Невілла, а Артету. Бо це він приймає рішення, а не колишні гравці, які б у такий футбол навряд би заграли у період своєї кар’єри.
«Ти повинен любити їх такими, якими вони є.
Кожен гравець має свої сильні та слабкі сторони. У Алекса сильних сторін набагато більше». Крапка.
Фото: Daily Mail, «Арсенал»
