Найсоромніше інтерв’ю року від Кадєміна та Ордеця – жодного гострого запитання, 23 хвилини відвертого крінжу

Ви могли вже побачити у стрічці новин, що відбулася непересічна подія – колишній гравець «Шахтаря» та збірної України Іван Ордець дав своє перше інтерв’ю за півтора року.

І дав він його колишньому працівнику телеканалу «Інтер» та медіасервісу MEGOGO Роману Кадєміну.

23 хвилини відвертого сорому та крінжу. Це набагато більш підхожа назва, ніж «Перерване мовчання».

1. Під час самого інтерв’ю у будинку Ордеця вже стало соромно від настільки непрофесійної склейки між запитаннями та відповідями.

Кадємін ставив запитання з одного ракурсу, а потім – це тільки припущення – ставив ту ж камеру перед собою, щоб Ордець при відповіді дивився у об’єктив. Ні про який ритм інтерв’ю і мова не йшла, між запитанням та відповіддю могли хвилини проходити.

Навіщо?! Так притомні інтерв’ю не роблять – але як виявилося, це взагалі на інтерв’ю було мало схоже.

2. Але куди важливіший зміст самої розмови. Точніше навіть заключні чотири хвилини відео, де почалися спроби запитань та відповідей на моменти, які всіх цікавлять.

І почалася вона зі слів Романа Кадєміна: «І все було нормально, поки не розпочалася війна».

Війна почалася 2014 року. І трохи раніше, коли ведучий запитував Ордеця про трансфер з «Шахтаря» у московське «Динамо» немає жодного запитання, чому власне Ордець вирішив під час війни перейти в РФ.

Дійсно, а для чого? «Неважливого» у цьому відрізку було пропущено багато.

3. Пряма цитата Ордеця: «24 числа, коли почалася війна, я одразу вирішив для себе, що я більше не зможу грати.

Ми вирішили всією родиною. Це було дуже тяжко. Щось померло всередині мене, можна сказати. Я зателефонував до клубу, оголосив про свою позицію відразу ж.

Звичайно, я хотів покинути клуб. Але на той момент все, що я міг зробити, зробив. Коли я вирішив не виходити на футбольне поле, ми почали думати про майбутнє, щоб знайти якусь команду.

Це було не легко. Ми чекали від ФІФА, щоб вони випустили якісь документи, щоби футболіст міг призупинити свій контракт або розірвати його. Але розірвати я його не зміг, бо мав 2 роки контракту.

Мій агент зв’язувався з ФІФА і вони йому сказали, що футболіст не має права розривати контракт. Тільки призупиняти. І як тільки ФІФА випустила ці правила, ми наступного дня скористалися цією функцією. І таким чином я опинився в Німеччині».

***

Не треба дуже навіть розбиратися у темі, щоб зрозуміти, як фокус було зміщено з важливого на зовсім несуттєве. Історія про те, як бідний Іван Ордець не міг розірвати контракт, а міг тільки його призупинити не відповідає на одне просте запитання.

Хоча навіть два:

– що Ордець робив у Москві ще майже пів року після того, як контракт було призупинено?

– що Ордець робив на вечірці московського «Динамо» на завершення сезону пізньою весною?

Такі запитання Кадємін поставити свідомо не захотів. Іншого пояснення у нас немає, тому ще це було максимально на поверхні. Ордець же також самостійно перехопити ініціативу і дати хоча б якийсь спіч не захотів.

4. «Я багато читав коментарі фанатів в Україні – і всі вони негативно висловлюються. Але мене зараз цікавить – ось у твоєму оточенні: друзі, знайомі, як вони відреагували на це? Те, що ти не поїхав одразу»

Таке запитання, наче до цього вже була важка розмова на 20 хвилин про війну, про позицію Ордеця, про його відношення до війни, про знищенну рідну Волноваху та загалом про агресію РФ – і наче він вже все розклав по поличках.

Але ні. Нічого з цього насправді не було, Роман Кадємін просто пропустив цей блок. Перемотали тригодинний документальний фільм одразу на титри.

5. «Ти не викликаєшся в збірну України, хоча ти був основним гравцем і в «Динамо», і в «Бохумі». Як ти до цього ставишся?»

«Чисто за спортивними показниками Іван Ордець заслуговує на виклик у збірну. Чи зверне на нього увагу новий тренер збірної?»

А це вже фінал, де, вибачте, Кадємін увімкнув такого дурачка, що хотілося вже навіть плакати. Залишимо це без коментарів, бо далі може бути зовсім нецензурно.

***

Інтерв’ю, після якого виникає ще більше запитань, апріорі погано. А тут подвійне свято – бо тепер хочеться відповідей і від Ордеця, і від Кадєміна.

Іван Ордець пів року не відповідав нічого пресі – не відповів він і у цьому відео. Нам не цікаво, чому він обрав для житла Дюссельдорф, а не Бохум, чому важко було зняти квартиру з меблями чи чому «Бохум» на старті чемпіонату програв 6 матчів поспіль. Якщо вже й виходити у медійний простір, то з зовсім іншим.

Роман Кадємін навмисно пропустив всі гострі запитання. Дуже однобоке інтерв’ю для вибілення гостя, але яке ще й до всього було зроблене максимально непрофесійно. Здавалося, що ми хотіли від автора документального фільму про Петра Кушлика (просто подивіться), але є і інша сторона.

Для чого, власне, це все ж було зроблено. І це органічно накладається на те, які репортажі виходили з Кадєміним під час Євромайдану у 2014 році, як на «Інтері» показували чемпіонат світу в РФ з ним у якості голови спортивної редакції каналу, і на те, як Кадємін у лютому 2022 року покинув країну і не повернувся.

Все дуже погано.

Фото: скріншоти з ютуб-каналу THE GAME / ROMAN KADEMIN