Те, як Андрій Шевченко приходить до влади в УАФ, уже налаштовує проти нього
Колонка Миколи Решнюка.
Очікування очікуваного. Уже кілька місяців український футбол перебуває саме в такому стані, готуючись вітати нового президента УАФ – Андрія Шевченка. Залишилась лише невеличка формальність. Вибори.
Вони пройдуть в четвер на позачерговому конгресі УАФ, а участь в них візьме лише Шевченко. Це означає, що делегати конгресу від обласних федерацій, які й висунули Андрія в президенти, будуть голосувати за чи проти Андрія. Інтрига, як ви розумієте, скажена.
Уже сам по собі цей рафінований факт насторожує і змушує скептично ставитись до зміни влади в УАФ та очікувань покращень після. Але не лише це.
Ця історія про політику. Те, що футбол є найпопулярнішим видом спорту в Україні, робить йому ведмежу послугу. Гру з великою аудиторією хочуть контролювати у найвищих владних кабінетах. Це добре видно з переліку президентів ФФУ/УАФ. Валерій Пустовойтенко, Григорій Суркіс, Анатолій Коньков, Андрій Павелко – усі вони або самі були політиками державного рівня, або такі привели їх на цю посаду. У випадку з Андрієм Шевченком, схоже, тенденція підтверджується.
Про Шевченка як можливого наступника Павелка активні розмови почались ще в кінці 2022 року, коли Андрія Васильовича вперше арештували, але згодом відпустили під заставу. Уже тоді інсайди натякали на тиск обласних держадміністрацій на регіональні осередки асоціації, руками яких взялись проштовхувати Андрія Миколайовича на президентську посаду.
Різкі реакції УЄФА та ФІФА пригальмували ті події, але не зупинили. Через рік Шевченко уже в статусі радника Офісу президента України – тобто, близької до Володимира Зеленського персони – підтвердив участь у виборах президента УАФ, які вирішили провести на вимогу тих же регіональних осередків асоціації. Тих самих, які ще вчора були серцем і душею за Павелка. Як не крути, підозрілий розворот позиції.
Не варто забувати, що серед керівників обласних асоціацій також є політики – чинні або минулі. Також їхнє число у ході цих зміновладних процесів поповнив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов. Тепер він ще й очолює харківський футбол. Чим не політизація спорту, в якій справедливо звинувачували Павелка?
Зрештою, політикою тхне і в кримінальних справах проти чинного президента УАФ. Надто вже підозріло вони зненацька зрушили з мертвої точки після років простою. Хоча до цього складалось враження, що їх спускають на гальмах.
Але чому саме Шевченко? Чому у нього немає конкурентів? Якою логікою керувались ті, хто висунув його кандидатуру на ці вибори? На всі три запитання відповідь можна знайти у коментарях голів обласних федерацій, які й запустили вибори.
Очільник луганського осередку Ігор Шопін сказав: «Шевченко — наш найбільш видатний футболіст після утворення України. Вважаємо, що будуть позитивні зміни».
Подібне сказав і його колега з хмельницького осередку Ігор Хіблін: «Ну людина… Думаю, що в Україні настільки футбольна, яка прославила всю нашу державу. І як футболіст, і як людина, яка стільки допомагає Україні. В нього є бажання, бажання розвивати футбол».
Виборці Шевченка хочуть його бачити президентом УАФ просто тому, що він видатний спортсмен зі світовим імʼям. Чи достатньо цього? Мабуть, так, якщо Андрій приведе з собою фахову команду, а сам виконуватиме представницьку та дипломатичну функцію. Як от в англійській федерації, очільником якої є принц Вільям.
Але ж команда Шевченка досі невідома. Досі невідомо, яку кваліфікацію має майбутнє керівництво УАФ. Якби мова йшла про будь-яку іншу громадську спілку, такі претензії мали б дивний вигляд. Але ж йдеться про організацію, що керує головним спортивним захопленням українців. Суспільний інтерес надто великий, щоб дивитись на поточні події крізь пальці.
Тому надто непокоїть те, що з наближенням конгресу виборці Шевченка навіть не знали ні його команди, ні його програми. Принаймні так вони про це говорили публічно.
Наприклад, голова Івано-Франківської обласної асоціації футболу Тарас Клим після зустрічі з Андрієм минулого тижня сказав: «Було б добре знати, хто буде в його команді, бо це важливе питання. Його було задано, але Андрій Миколайович сказав, що він збирає інформацію, готує це питання, і додатково перед конгресом ми будемо про це поінформовані».
Публічно ж, вочевидь, ця інформація стане уже відома після виборів та перемоги Андрія Шевченка на них.
Всі ці окремо взяти штрихи малюють картину, на якій бракує прозорості та відкритості. А це саме те, чого критично бракувало УАФ в часи Павелка. З цього ж починаються й часи Шевченка в ній. І це не може подобатись. Лише швидкі та рішучі конкретні рішення нового президента УАФ можуть змінити це негативне наразі враження.
