А ви знали, що Шевченко має досвід у спортивній асоціації? Він давно є віцепрезидентом федерації гольфу
Спитали у федерації, як Андрій проявив себе.
Український футбол отримав нового очільника. 25 січня на конгресі УАФ Андрій Шевченко отримав посаду президента.
Багатьом такий карʼєрний поворот Шевченка міг видатись несподіваним. Ще вчора найвидатніший український футболіст будував карʼєру тренера, і ось він уже хоче спробувати себе у ролі спортивного функціонера, ще й на керівній посаді.
Втім, кабінетна робота у спорті для Андрія теж не чужа. Хоча б тому, що з 2019 року Шевченко входить в структуру правління Всеукраїнської федерації гольфу, а сьогодні є також її віцепрезидентом.
Якщо у вас виникло запитання «Звідки взявся гольф?», то відповідь проста – Шевченко більшу частину свого життя захоплюється цим видом спорту. Це велика його пристрасть, а Tribuna.com навіть писала окремий текст про це захоплення Андрія.
В цьому ж пості фокус на іншому – як саме проявив себе Шевченко як функціонер у федерації гольфу. Про це ми запитали у тамтешніх його колег.
Шевченко прийшов у федерацію разом з новим президентом – інвестором та ексрегіоналом Хомутинніком
Всеукраїнську федерацію гольфу заснували у 1997 році. Відтоді організація тричі змінювала президента, яким зазвичай були впливові на державному рівні люди. Наприклад, перший очільник ВФГ Юрій Спіженко – український онколог, перший міністр охорони здоровʼя України, а потім народний депутат двох скликань.
Сьогодні федерацію гольфу очолює Віталій Хомутиннік – інвестор з топ-15 рейтингу найбагатших українців від Forbes, який в минулому також був політиком. Насамперед нардепом від «Партії регіонів», з якої вийшов у лютому 2014 року, хоча за місяць до того голосував за так звані «диктаторські закони».
Хомутинніка обрали президентом ВФГ у 2019 році, тоді ж разом з ним у правління федерації прийшло декілька нових облич. Наприклад, сьогоднішній власник житомирського «Полісся» Геннадій Буткевич та, власне, герой цього матеріалу Андрій Шевченко.
Віталій Хомутиннік (крайній зліва) та Андрій Шевченко
«Гра є дуже великою частинкою його [Андрій Шевченка] життя. Він фанатично до цього ставиться, завжди намагається себе розвивати як спортсмена у гольфі.
І він був зацікавленою особою, щоб стати одним з функціонерів цього виду спорту. Також він в близьких стосунках з президентом Всеукраїнської федерації гольфу Віталієм Хомутинніком. Це не є секретом», – розповів у коментарі Tribuna.com про передумови появи Шевченка в правлінні ВФГ інший його член Руслан Гаркавенко, який також є головним тренером збірної України з гольфу.
Спочатку Шевченка обрали в члени правління федерації гольфу, а вже через рік, у 2020-му, підвищили до віцепрезидента організації. Правда з точки зору статуту ВФГ різниця між посадами несуттєва, а в плані посадових обовʼязків й зовсім незрозуміла.
Хоча у випадку Шевченка та його статусу в міжнародній спортивній спільноті не важко здогадатись, чим саме він цінний для української федерації.
Шевченко – один із семи віцепрезидентів ВФГ. Допомагає досвідом у спорті та міжнародним статусом
На сьогодні у Всеукраїнській федерації гольфу є семеро віцепрезидентів. Окрім Шевченка, це, наприклад, Юрій Сапронов, харківський меценат, знаний в українському спорті за співпрацею зі збірною України з футболу та першою ракеткою країни Еліною Світоліною.
Віцепрезидентів обирають з-поміж членів її правління терміном на 10 років. Відповідно, Шевченко, у випадку перемоги на виборах в УАФ, може ще пʼять років поєднувати посади у двох федераціях.
Які у віцепрезидентів ВФГ обовʼязки? Прямо про це в статуті не написано – лише те, що їх розподіляє президент федерації. При цьому вказано, що усі члени правління ВФГ займаються її діяльністю на громадських засадах.
«Розумієте, віцепрезидентство федерації – це ж не постійне робоче місце. Це те, що роблять для душі, за своїм покликанням», – пояснила у коментарі Tribuna.com віцепрезидентка ВФГ та колега Шевченка Олена Рудік.
Олена Рудік разом з Віталієм Хомутинніком та Андрієм Шевченком
«У федерації є своя структура. Є секретаріат, який займається поточними питаннями. Андрій сюди не входить. Він входить до складу віцепрезидентів, які збираються декілька разів на рік, проводять наради та глобально вирішують плани розвитку гольфу в Україні. В таких зустрічах Андрій у разі можливості бере участь», – доповнив слова Рудік Руслан Гаркавенко.
І все ж присутність Шевченка у правлінні ВФГ не номінальна. Принаймні його колеги називають конкретні речі, за які вдячні йому.
«Як віцепрезидент, Андрій завжди намагався працювати по принципу, як своїм ім'ям він може допомогти цьому виду спорту. Аби той став демократичнішим і популярнішим, доступнішим [в Україні]. Бо це не дешевий вид спорту. У нас його вважають елітарним, хоча у багатьох країнах світу вам не потрібно бути мільйонером, щоб дозволити собі грати у гольф.
Він намагався привернути увагу до гольфу в Україні своїм статусом. Простий приклад, коли він грав на змаганнях в Україні, які проходили в наших клубах. Це одразу привертає увагу і засобів масової інформації, і спонсорів, і вболівальників, і нових гравців. Особливо молодих. Коли вони просто на картинці бачать, що він грає у гольф, це вже дає імпульс приходу нових гравців», – розповів Гаркавенко.
Руслан Гаркавенко (крайній зліва)
«Можу дати йому [Шевченку] лише найвищу оцінку, – додала Олена Рудік. – Розумієте, гольф не розвинений в Україні так, як футбол. Тому нам були потрібні його досвід не як гольфіста, а як людини, яка досягла великих успіхів у футболі. Тому що тренування спортсменів, зокрема, юніорів, їхній дух – це питання не техніки, а того, як досягати результату.
Тому в нього [Шевченка] консультативна функція, ділитись досвідом. А також представляти федерацію гольфу на міжнародному рівні.
Наприклад, оскільки зараз війна, то ми всі [в ВФГ] займаємось більше не спортивною діяльністю, а благодійною. Ми переорієнтувались, більше позиціюємо гольф як вид спорту для реабілітації, зокрема ментальної. Займаємось підтримкою людей з інвалідністю, воєнних, які постраждали. Було багато програм відповідних. А ще діток багато виїхало за кордон.
І оскільки у нього [Шевченка] багато зв'язків за кордоном, то він допомагає у співпраці з міжнародними організаціями. Він ніколи не відмовляє в тих питаннях, з якими до нього звертаємось ми з федерації чи спортсмени. Допомагав, коли ми проводили за кордоном багато благодійних турнірів. Допомагає там нашим діткам-гольфістам – з тренерами та локаціями. Щоб вони могли там тренуватись. І для ветеранів. Дуже багато робиться за цей час».
Схвально про Шевченка у федерації гольфу відгукнувся й згаданий вище Сапронов. Втім, давати розлогу оцінку діяльності Андрія в ВФГ Юрій не став, посилаючись на давню дружбу з ним та обмежившись словами: «Те, що він робив у федерації гольфу, було суперефективним».
Виходячи зі сказаного, ключовими скілами Шевченка-спортивного функціонера очікувано є його великий досвід як спортсмена та міжнародна впізнаваність. Саме на це вказують сьогодні також ті, хто хоче бачити Андрія президентом УАФ.
Та чи достатньо цього для нового, значно відповідальнішого карʼєрного виклику Шевченка, який готується обійняти одну з найкритичніших в усіх сенсах посад українського спорту? Як мінімум робота у федерації гольфу не дає відповіді на це запитання.
Мені шкода, що Шевченко йде у президенти УАФ. Якщо не вийде, то не відмиється – як Кличко з мерством
Фото: ВФГ
