Спортсмени 2023 року за версією Tribuna.com
Хто найбільше нас вразив.
Tribuna.com зробила серію матеріалів, у яких наші автори підбили підсумки 2023 року у основних моментах та персоналіях, що найбільше запам’яталися.
У цьому матеріалі ми поговоримо про персоналії, які нас найбільше вразив. Багато українських спортсменок – але не тільки.
Ярослава Магучіх (Олег Щербаков)
Цього року Ярослава Магучіх стала головною спортивною фронтвумен України для мене.
Ярослава закрила всі питання до неї. І показала топові результати - перемогла на чемпіонаті світу. І була публічно активною.
Магучіх - найбільш домінуюча українська спортсменка 2023 року і наша головна надія на Олімпіаді в Парижі.
Магучіх - з нового покоління спортсменів, які не ховаються від медіа, які не бояться говорити відкрито те, що думають. В нашому ще прорадянському спортивному ком’юніті це не так і просто. Але Ярослава легко рознесла Сергія Бубку, спокійно розповіла про свій фейл в Токіо. Вона не змучилась, як дехто з українських спортсменів, і регулярно розповідає світу про війну.
Нове покоління українських спортсменів і приклад для юних поколінь - це всього 22-річна, але вже дуже потужна Ярослава.
У мене до неї є тільки одна претензія: 210 см.
Еліна Світоліна (Ірина Козюпа)
Буквально тільки вчора побачила в супермаркеті журнал Vogue з Еліною Світоліною на обкладинці. Зараз шкодую, що не купила його. Думаю, повернусь туди і виправлю цю помилку. Це дуже стильна та чуттєва фотосесія, де переплітається сила та краса наших неймовірних чемпіонок – крім Елі там також Магучіх та Харлан. Такі фото говорять голосніше за слова.
Скажу відверто, я не великий фанат тенісу, але те, що робить Еліна після народження донечки Скай, виходить далеко за межі її виду спорту. Відчуття, наче це додало їй сил та впевненості, відкрило нові ресурси та лідерські якості. Світоліна вражала, як тенісистка та людина.
На корті вона була нестримною – стала «Поверненням року», нищила росіянок і білорусок на турнірах, вийшла у півфінал «Вімблдону», перемагала першу ракетку світу Ігу Свьонтек. Поза тенісом Світоліна – потужний амбасадор України у світі. Еліна – частина команди UNITED24, активно підтримує добровольчий батальйон «Хартія», розвиває свій фонд, приїжджає в Україну, де встигла навіть дати інтерв’ю нашому Стасу Орошкевичу для «Трибуни».
А поза цим всім встигає підтримувати чоловіка Гаеля на його турнірах та виховувати крихітку донечку, якій показує свинку Пеппу українською мовою. «Її здатність тримати голову чистою у хаосі – неймовірна», - написав про кохану та життєві уроки від неї Монфіс. Великий респект цій диво-жінці.
Ольга Харлан (Володимир Гарець)
Серед усіх інших у Ольги Харлан, мабуть, найменше прямих досягнень у 2023 році. Четверте місце на чемпіонаті світу разом з командою, кілька медалей на міжнародних змаганнях – але без великих перемог, які притаманні її кар’єрі у минулому.
Але це взагалі не важливо, бо Оля однаково зробила ледь не найбільший внесок для українського спорту у році.
Її вчинок після поєдинку проти Анни Смірнової – показовий жест відмови від рукостискання – став культовим. Як і ця фотографія, яка розлетілася у всіх соцмережах.
Істеричність міжнародної федерації, яка за цей жест вирішила дискваліфікувати Харлан, тільки розпалило полум’я – про Харлан, Україну і про допуск росіян до змагань знову говорили всі і повсюду. Інформаційно цей раунд Україна тоді виграла вчисту, включно з вибаченнями Баха та прямою кваліфікацією Ольги на Олімпіаду. Шкода, що не вдалося розвинути той успіх.
Жест Харлан важливий і з огляду на те, що це був буквально перший випадок зустрічі з росіянкою після припинення бойкоту змагань. І її поведінка стала дійсно рольовою моделлю на майбутнє для всіх.
Ну а окреме дякую – за ось цей лот її унікальної ляльки «Барбі», яку вона виставила на аукціон задля допомоги пораненим військовим. На зібрану суму була проведена реабілітація багатьох бійців – і це дійсно цінно.
Макс Ферстаппен (Дмитро Клименко)
Чергове чемпіонство (вже третє поспіль) Ферстаппена викликало одразу дві емоції – розчарування та захоплення. Розчарування – бо сезон-2021, схоже, залишатиметься останнім із чемпіонською інтригою ще мінімум кілька років. Захоплення – бо…
Нідерландець уже увійшов до історії автоспорту, побивши купу рекордів. А більшість із тих, які йому поки що не підкорилися, залишаються за Шумахером і Гемілтоном лише з однієї причини – Максу лише 26 років. Він просто ще не встиг, наприклад, взяти участь у такій кількості кваліфікацій, щоб стати першим за кількістю поулів.
Ферстаппена можна не любити через його складний характер (згадати хоча б історію на гран-прі Бразилії, коли він відмовився повертати позицію своєму напарнику), можна записувати його досягнення на чудовий болід (він і справді з відривом найкращий у «Формулі-1»). Однак це все марно, коли бачиш, які вершини підкорюються нідерландцю. Він справді топ.
Такої домінації одного спортсмена над рештою у 2023-му не було ні в кого. Судіть самі: 19 перемог у 22 гонках, 575 очок, а у Переса, який став другим в індивідуальному заліку, лише 285. Ще раз: його відрив від найкращого з решти дев'ятнадцяти гонщиків становив 290 балів! І все це – завдяки спразі перемагати у кожній гонці, навіть якщо вона вже нічого не вирішує.
Наоя Інуе (Андрій Розанов)
Наоя Інуе – найкраще, що траплялось з японським боксом. У 2023-му він став чемпіоном у четвертій ваговій категорії. Став другим боксером в історії, який завоював звання абсолютного чемпіона двічі. Причому Інуе завоював звання абсолюта два роки поспіль.
Разом з цим, його суперники – не середняки з Азії, які нікого не перемагали. У 2023-му, перейшовши у нову категорію, Наоя одразу вийшов проти лідера дивізіону та найбільш слизького боксера категорії Стівена Фултона – переміг нокаутом. А потім став абсолютом, побивши чемпіона у двох вагових категоріях Марлона Тапалеса.
Наступного року буде рівно 10 років, як Інуе боксує виключно у чемпіонських поєдинках. Ідеальний спортсмен.
Джуд Беллінґем (Сергій Барановський)
Минулої зими у те, що Джуда вважатимуть найкращим футболістом світу в реальному часу вірили хіба фани «Дортмунда» та «Бірмінгема». Звісно, англієць непогано провів ЧС, але це не був перформанс рівня Майкла Оуена на ЧС-1998, та минуло 12 місяців і саме Беллінґем бачиться тим, хто стане першим англійцем від часів Майкла, який отримає «Золотий м’яч».
У рік требла «Сіті» важко відзначати когось із інших команд (навіть якщо це Мессі), але Джуд зробив настільки разючий прогрес та видав найкращий індивідуальний перформанс року. Англієць потрапив до тренера, який вміє найкраще в світі створювати ідеальні екосистеми для своїх лідерів, так було з Кака, Роналду, а тепер Джуд. Не забуваймо, що і в першій частині року Беллінґем із «Боруссією» потрапили у найдраматичнішу розв’язку року, адже і в таких ситуаціях кується чемпіонський дух.
Зараз Беллінґем – це уособлення того, що футбол, попри усю системність сучасних тренерів, ще не втратив індивідуальностей. Хто знає, яким тоном ми б говорили про Джуда, якби він потрапив в АПЛ, до Клоппа чи Пепа, але саме на «Бернабеу» розкривається його велич та зірковість. Номер із відсилання до Зідана, та навіть цілком звичне святкування голів, що під впливом мадридця перетворилося у Белігол – усе це створює образ готового чемпіона.
Фото: Vogue, European Athletics, «Формула-1», «Реал»
