Команди року за версією Tribuna.com: роботизований «Ман Сіті», українська «Жирона», базований Monte
Наші кандидати у 2023 році.
Tribuna.com запускає серію матеріалів, у яких наші автори підіб’ють підсумки 2023 року у основних моментах та персоналіях, що найбільше запам’яталися.
У першому матеріалі ми обрали команди, які найбільше нас вразили. Не лише у футболі і навіть не тільки команди, які безпосередньо змагаються між собою.
Приєднуйтеся до обговорення!
«Манчестер Сіті» (Сергій Барановський)
Червневий літній вечір у Манчестері, дощ, напівголий та повністю п’яний Джек Ґріліш виконує щось середнє між Ісусом Христом та Міком Джаггером на даху чемпіонського автобуса. «Поставте це фото у Луврі», – скаже протверезілий головний герой.
Якби треба було обирати футбольну обкладинку року, то поруч із цифрою 2023 точно має бути світлина Ґріліша. Команда Пепа Гвардіоли цьогоріч офіційно увійшла до списку великих, навіть якщо з часом «містян» покарають за порушення фінансового фейр-плею, це точно не скасує їхньої величі.
Команда Пепа – це не просто машина зі штампування перемог із роботизованим Ерлінґом Голандом попереду, каталонець залишив нам у спадщину команду, яку будуть згадувати та ставити у приклад. «Сіті»-2023 – це ідеальний зразок того, яким має бути колектив, що претендує на гегемонію. На кожній позиції, у кожній ланці гвардіолівського механізму були яскраві особистості із власним футбольним его, які водночас підкорялися загальній ідеї тренера.
Каталонець нарешті досяг того балансу, коли йому не потрібно в останній момент у вирішальному матчі придумувати геніальні ходи, ця машина чудово їхала і в базовій комплектації. Те, що було зібрано влітку, не довелося перезбирати по ходу сезону. Родрі відмінно цементував систему, Кевін де Брюйне відповідав за магію, а Ерлінґ Голанд робив те, що вміє найкраще у світі – забивав голи.
За декілька років сюди в коментарі прийдуть люди, які скажуть, що виросли на «Сіті» Гвардіоли, полюбили футбол завдяки цій команді. І на них не будуть дивитися, як на неофітів, що нічого не розуміють в грі, бо саме так стають фанатами. Цьогорічне «Сіті» подарувало клубу культову легенду, якої йому так не вистачало (якщо ви, звісно не з Манчестера).
«Жирона» (Костянтин Варварик)
Так, для мене командою року стала та, яка ще досі нічого не виграла – але найбільше у себе закохала. Буду відвертим – не надто стежив за успіхами й невдачами новачка Ла Ліги минулого сезону: знав, що в групі «Ман Сіті», що часткою володіє брат Пепа Гвардіоли – та й усе. І, відверто кажучи, ще взимку здавалося, що поїздка Віктора Циганкова туди – чисто історія, коли агент (все той же Пере Гвардіола) не зміг прилаштувати українця в нормальний клуб, того просто «врятував» його з «Динамо» у свій.
Однак через роботу черговим автором ще навесні довелося доволі часто дивитися матчі «Жирони» – і вже тоді команда захоплювала тим, що прагнула йти якомога вище. Згадайте – вони майже до останнього боролися за єврокубки. А потім прийшов Артем Довбик, ще кілька змін в команді – і вона стала головною сенсацією осені в усій Європі, якщо не світі. Понад те, за цією командою хочеться стежити не просто тому, що там грають українці, як це відбувається зазвичай (скільки матчів «Борнмута» ви дивилися до переїзду Забарного? Отож бо). Вона просто класна – захоплює і результатами, і в дечому грою. Порівняння з «Лестером» вже не те що неминучі – «Жирона» вже робить свою історію.
А особливо приємно те, що наші Циганков і Довбик у цій команді лідери – і, зокрема, через них за «Жироною» стежать далеко за межами Каталонії та України.
«Шахтар» (Ірина Козюпа)
Моя команда року – це «Шахтар». Ви вже всі ці факти знаєте, але давайте коротко фіналізуємо, як гірники провели 2023-й і що крутого зробили.
«Шахтар», попри важке завершення сезону, зміг виграли УПЛ з Ігорем Йовичевичем. На фініші гірники випередили «Дніпро-1» на 5 очок, відсвяткували чемпіонство і майже одразу змінили тренера. Патрік ван Леувен намагався поставити команді шахтарівський футбол, але мотивувати гравців у стилі хорвата – це не його.
Марино Пушич якось одразу став своїм у команді. Поки виходить далеко не все – особливо у чемпіонаті, але в Лізі чемпіонів «Шахтар» так само куражний, як і минулого сезону. Вийшли в євровесну, до останнього туру боролися за плей-оф ЛЧ, перемогли «Барселону» і збирали повні стадіони в Гамбургу, де проводили свої домашні матчі. І знову основа цього успіху – українські футболісти. Вже без Трубіна та Мудрика, але з Судаковим та Сіканом.
«Шахтар» продовжує через футбол нагадувати світу про війну. Гірники провели два благодійні матчі на підтримку України – гру в Лондоні проти «Тоттенгема» та турне в Японію, де українців дуже тепло приймали. Що казати, коли навіть японський прем’єр-міністр записав своє звернення перед грою в Токіо, а на стадіон прийшло майже 40 тисяч глядачів. Важливо, що клуб мислить такими проєктами і може їх класно реалізувати.
Збірна Німеччини з баскетболу (Андрій Білик)
Найбільш неймовірна і водночас заслужена перемога року (принаймні, у світі ігрових видів спорту) – золото німців на вересневому чемпіонаті світу з баскетболу. Після бронзового Євробаскету-2022 до команди Горді Херберта ставились с повагою, віддаючи належне шаленому прогресу збірної вже після завершення епохи Дірка Новіцкі, але не більше – бо в інших були маститі зірки НБА, молоді суперталанти та переможний досвід на цьому рівні.
Але на азійських майданчиках Німеччина пройшла настільки фантастичний шлях, що жодна людина на планеті не змогла б назвати її тріумф випадковим чи несправедливим. Потужні австралійці з легендарним Петті Міллзом та юним митцем Джошем Гідді? Розберемось. Словенці з Лукою Дончичем? Це, вибачте, хто взагалі такі, і навіщо вони сюди приїхали? Головна сенсація чемпіонату світу Латвія у найгірший кидковий день в житті безумовного лідера? Не страшно, у нас ще є кому потягнути команду за собою. Американці до фіналу? Розвалимо їх у божевільному атакувальному стилі у найвидовищнішому (224 очки за 40 хвилин!) і, можливо, взагалі найкращому матчі національних збірних у 21 сторіччі.
Поклавши на лопатки фінального боса Сербію – з людиною, яка якщо не створила німецький баскетбол у сучасному вигляді, то принаймні зіграла у цьому не менш визначну роль, аніж той-таки Новіцкі, на тренерському містку, – німці написали історію. Денніс Шрьодер, якого поціновувачі НБА вже давно перестали сприймати серйозно, отримав власну баскетбольну спадщину. Франц Вагнер зробив новий крок до того, щоб стати великою зіркою принаймні по цей бік Атлантики (проте зовсім скоро він буде й на олстарі НБА, от побачите).
Але максимально епічною перемогу німецької баскетбольної збірної зробив контраст зі збірною футбольною. У день фіналу чемпіонату світу Ганзі Флік був звільнений з посади її головного тренера – йому не пробачили 1:4 від Японії у товариській зустрічі і виставили за двері менш ніж за рік до початку домашнього Євро. На цьому фоні навіть самі німці були шоковані, наскільки крутезна у них баскетбольна команда – що ж тоді казати про весь інший світ?
Команда Олександра Усика (Андрій Розанов)
Команда боксера – це про всіх, хто працює на його результат. Від штатного катмена до промоутера. Команда Олександра Усика вправно працює не перший рік, але іноді здавалось, що певні елементи відвалюються від загальної структури.
То Олександр змінював тренерів, шукаючи того самого, з яким буде найкомфортніше та результативніше. То вони заочно конфліктували з Олександром Красюком. Тоді у коментарях Усика відчувалась невпевненість у тому, що промоутерська компанія буде на його боці в абсолютно кожній ситуації.
Проте зараз все працює чітко та на результат. Тренер, підбір персоналу від масажистів до дієтологині та спаринг-партнерів. Промоутер, який кожного разу дипломатично викручує ситуацію на користь свого спортсмена. Це відзначають і ті, кому довелось працювати з командою Олександра. Як от Джошуа:
«Ви настільки хороші, наскільки хороша ваша команда, а в Усика справді хороша команда. Ви, мабуть, вже чули це кілька разів, але я вважаю, що Усик – феноменальний боєць, і навколо нього чудова команда», – заявив Ентоні.
Чи Джон Ф’юрі – батько Тайсона:
«Навколо нього дисципліновані, професійні та чудові люди».
Ця команда привела Усика до чемпіонства у надважкій вазі, зуміла знайти шлях, щоб такий вітряний опонент, як Тайсон Ф’юрі, підписав контракт на перший з 1999-го бій за абсолютне чемпіонство у хевівейті. До повноцінного тріумфу лишився останній крок.
Monte (Олег Щербаков)
Не читайте ці кілька абзаців, якщо ви досі вважаєте кіберспортивні змагання не спортом.
Monte, та й сам CS:GO (а згодом й його оновлена версія CS 2) – ковток свіжого дихання в змагальному русі цього року.
Я активно слідкую за всім світовим спортом вже понад 10 років. І щоразу приходив момент, коли ти дивишся футбольний матч, боксерський поєдинок чи біатлонну гонку вже не як вболівальник, а як журналіст. І, на жаль, це сильно зрізає емоції. Спорт стає не розвагою, а рутиною, перегляд якої балансує між вболівальницькими емоціями та роботою.
Ті, хто дивився кіберспорт, знають, що їхні шоу – це завжди топовий рівень, класна аналітика, цікаві студії, статистика. А 2023-й подарував мені ще й справжнє вболівання – за справжню українську команду Monte.
Цьому підтвердження – шалена аудиторія переглядів, цікаві члени команди, щира комунікація, регулярний тиск на русню, а на додачу ще й сенсаційні результати.
Що не кажи, Monte – справжня сенсація кіберспорту 2023 року. Команда, за яку хочеться вболівати. Команда, яка перетягнула до себе тисячі вболівальників від легендарних, але повільних в рішеннях NaVi.
***
А яка для вас найкраща команда року? Пишіть в коментарях та у наших постах в блогах.
Фото: IMAGO/Mark Cosgrove/News Images
