Іван Крулько: «Розраховуємо і на Підручного, і на Джиму на Олімпіаді-2026»
Президент федерації біатлону України – про бюджет, призначення Бєлової та проблеми збірної.
Федерація біатлону України провела фінальну пресконференцію, що підсумувала сезон у виконанні збірної України, у якому команда вдруге поспіль не здобула жодної медалі на рівні Кубка світу. Були презентовані важливі кадрові зміни в команді.
📌 Надія Бєлова очолила чоловічу збірну України з біатлону, замінивши Юрая Санітру. Микола Зоц залишився тренером жіночої команди.
📌 Було оголошено склад збірної для підготовки до наступного сезону: Артем Прима, Олена Білосюк та Дар'я Блашко опинилися поза списком.
📌 Дмитро Підручний працюватиме з Санітрою у мінікоманді за індивідуальним планом. А Юлія Джима готуватиметься з Урошем Велепцем, але за загальним графіком жіночої збірної.
📌 Іван Крулько сказав, що втрата чоловічою збірною квоти у 5 спортсменів на Кубку світу є «випадковістю, а не системою».
📌 Також федерація показала ескіз нової змагальної форми збірної.
Tribuna.com поспілкувалася з президентом федерації біатлону України Іваном Крульком про кадровий потенціал збірної, проблеми залучення дітей до спорту, технологічні обмеження та бюджет федерації.
«Розраховуємо і на Підручного, і на Джиму на Олімпіаді-2026»
– Ми говорили з Ніною Лемеш щодо підсумків сезону. Вона сказала, що однією з головних причин провалів результатів в жіночій збірній є запізніла зміна поколінь. Чи спілкуєтеся з біатлонними осередками в Україні, щоб вони допомагали з пошуком молодих спортсменів?
– А як вони можуть допомогти зі спортсменам? Ми всіх спортсменів і так знаємо в обличчя. Вони є всі в переліку за прізвищем та датою народження. Ми знаємо, у яких вікових групах у нас все добре, а де – ні.
У нас є провали у спортсменах з 2004 року. Це ті, хто зараз має показувати найвищі результати. Це люди, яким 20-24 роки. У нас там лише одна топова спортсменка на всі 4 роки. Як це змінити? Ми мусимо брати молодших юнаків і юніорів, які мають перекривати оці роки.
– От, власне, переходимо до виступів Олександри Меркушиної. Як вам її прорив у цьому сезоні на юнацькому чемпіонаті світу? Чи це її стеля на цьому рівні?
– Ну, яка стеля? Це молода дівчина, якій ще треба багато зробити, щоби про себе заявити у світовому біатлоні. Вона талановита, але треба багато працювати над собою. Наша головна задача – її зараз не загнати. Щоб не було, що на юніорському рівні все виграєш, а потім переходиш у дорослий – і вже нічого показати там не можеш.
А нам важливо, щоб вона сильно виступала саме на рівні КС. Всі юніорські та юнацькі змагання – це підготовка до дорослого спортивного життя. Тому ми розраховуємо на Олександру Меркушину, Олену Городну та іншу молодь.
Там є чудове покоління: Поліна Пуцко, Вікторія Хвостенко, сестри Тарасюк з Тернопільщини. Побачимо, як себе реалізують Валерія Шейгас, Ірина Шевченко. Це нове покоління, яке має приходити та наступати на п’яти чинним спортсменкам збірної.
– Є також Анна Кривонос. Вона цей сезон провела на Кубку світу, бачите її розвиток?
– Анна Кривонос залишається в команді. Нехай тренується. Побачимо. Будемо тримати кулаки, щоб в неї вийшло. Бо потенціал є, але стабільності не вистачає.
– Що з Цимбалом? Чому він випав з основи чоловічої збірної, спілкувалися про це з Богданом?
– Ми з усіма спілкуємося. І саме тому деякі зміни в тренерських штабах пов'язані з тим, що ми хочемо дати новий імпульс команді. Богдан Цимбал за своєю антропометрією може змагатися зі скандинавами. Він мав би показувати результати, як норвежці. І в нього є всі можливості для цього. І залежить все від нього.
– Чому Артем Прима не потрапив до складу збірної на підготовку до наступного сезону, що був озвучений на пресконференції?
– Артем Прима є у складі спортсменів. Але я хотів би вам сказати, що Прима звертався до мене з приводу того, що вже вік, який ставить перед ним особисте запитання щодо того, чи продовжувати спортивну кар’єру. Він планує залишатися у біатлоні, він залишиться у біатлоні.
Артем – неймовірно працьовитий та відповідальний спортсмен. Хочу сказати лише добрі слова щодо його ставлення до роботи.
Безумовно, ми нікого ні до чого не можемо змусити, але побачимо. Прима залишається як спортсмен у національній команді з біатлону, але питання щодо його подальших виступів ми вирішимо у найближчі тижні та повідомимо про це.
– Зараз формується кістяк збірної на наступну Олімпіаду. Чи плануєте ви зберегти Джиму і Підручного до цих змагань?
– Так, ми розраховуємо і на Підручного, і на Джиму.
«Іноземні тренери коштують в рази більше, ніж українські. Тому я краще буду працювати з нашими, мотивувати їх»
– Цитую Андрія Дериземлю: «Ніколи ми не будемо на одному рівні з такими збірними, як Норвегія, Швеція, Німеччина за рівнем забезпечення. Ніколи не буде в нас однакових лиж, препаратів для змащення та відновлення». Згодні з ним, чи ні?
– Ні, лижі в нас не гірші, як в інших збірних. Але що стосується структур, засобів для змащення, парафінів, то ми відстаємо. Тому що світові команди мають виробництво в себе, можуть все тестувати і бути на крок попереду. В Україні цього немає, у нас не роблять власні парафіни.
Якщо ми колись прийдемо до того, що у нас будуть їх робити, зможемо виготовляти і краще, ніж у них, бути не менш успішними. А я працюю над тим, щоб знаходити тих, хто здатен це робити.
Тому ми будемо їх шукати, все прекрасно розуміємо. Наша сервісна команда немає тих засобів, які є у світових топкоманд. Ви ж знаєте, що вони всі лижі перевозять у спеціальних великих траках, які є справді лабораторією. У них все робиться на місці змагань.
Може, ми одного дня прийдемо до того, що у нас таке з'явиться. Але треба залучити величезні інвестиції для цього. Такий трак у найсучаснішому виконанні коштує приблизно 600 тисяч євро.
– Яка зараз ситуація зі сервісною бригадою збірної України? Скільки сервісменів їздять на змагання?
– Люди кваліфіковані є. Це повністю українська бригада сервісменів. Сталася зміна, що зараз для підготовки лиж використовуються засоби без фтору. Це торкнулось усіх команд. Хтось пристосовується до цього швидше, хтось довше. Я хочу сказати, що ми думаємо про те, як посилити нашу сервісну команду. Я можу оголосити, що ми долучаємо до роботи сервісної команди Сергія Семенова, ми раді що це так відбувається.
Він сам виявив бажання розвиватись у цьому напрямку. Ми знаємо, що він має добрі контакти з компаніями, які є виробниками засобів для підготовки лиж. Він володіє іноземними мовами і не матиме мовного бар’єру.
Як професійний спортсмен він зможе тестувати лижі, порошки, знаходити щось нове саме у літній період. На жаль, наша сервісна команда, яка знаходиться у Києві, не може виїжджати. Вона долучається лише тоді, коли настає період вкатки і перших етапів. Виконання літньої роботи – це та складова, де ми відстаємо. Тому ми долучаємо Сергія Семенова, сподіваємось що, він зможе все, що є найбільш сучасним у сфері підготовки лиж, залучити до нашої національної команди.
Його завдання – досліджувати ринок засобів змащення лиж, вести постійні переговори.
– Чи можуть українські сервісмени працювати на рівні найкращих світових збірних?
– Ми бачимо, що в них все вдається, хоч є десь проколи, не без цього. Але тут треба розвиватися і працювати. Я вже вам сказав, що ми долучимо Сергія Семенова до цієї роботи. І будемо бачити.
Я працюю над тим, щоб знайти таку інвестицію. Повірте, що мені не вистачить всіх коштів та спонсорів, які в нас є, для того, щоб купити таку дороговартісну річ, як трак. До того ж, наш сервіс каже, що він, можливо, їм не дуже потрібен. Бо потребує обслуговування, а це ще додаткові витрати. Ми маємо обмежений бюджет, стоїть задача, щоб максимально ефективно розподілити витрати.
Те саме стосується й іноземних тренерів. Вони коштують в рази більше заробітної плати, ніж українські. Тому я краще буду працювати з національними тренерами, їх мотивувати, щоб вони працювали.
Але при цьому в мене вивільняться кошти, щоб, наприклад, закупити лижі для дитячих шкіл. Коли маєш конкретний бюджет, мусиш його розумно розподілити. Не вбухати все в одне, а потім все інше залишиться без уваги. Ми мусимо на все звертати увагу. Тому що тут другорядних речей не існує.
Якщо ми не вкладемо сьогодні інвестицію в діток 10-12 років та не надамо їм можливість для тренування, через 10 років у нас не буде кому виступати на міжнародній арені.
Зараз нам треба знайти дітей, надати їм мотивацію, чому саме біатлон. Розповісти, що вони тут можуть досягти, забезпечити їх всіх необхідним. І тоді, через 10 років, з цього молодого хлопчика чи дівчинки може вирости олімпійський чемпіон.
Про рішення замінити Санітру: «Якщо хочемо на Олімпіаді випити разом з вами всіма шампанське – маємо ризикувати»
– Що зараз з дитячими тренерами в українському біатлоні? Чи працює програма їхньої підтримки, про яку ви заявляли?
– Вона працює, приклад – Тетяна Рудь. Вона працювала в Сумах. Ми їй запропонували унікальну можливість стати тренером першого біатлонного клубу в Івано-Франківській області.
На Івано-Франківщині зараз немає жодного спортсмена. Це в Івано-Франківській області – Карпати! А я вважаю, що там можуть бути десятки крутих спортсменів. Їх просто треба знайти. Є ж інфраструктура в Буковелі.
От ми це зараз робимо. Але це не відбувається за одну секунду, помахом чарівної палички. Так воно ж не буває.
Закладаються підвалини системи. Ми починаємо це робити – йде непросто. Має скластися багато зірок в одне сусір'я для того, щоб це вистрілило. Але будемо пробувати. Якщо ми поставимо собі ціль і планомірно будемо йти до неї, то це дасть свій результат.
– Ви казали, що за планом Санітра допрацює цей олімпійський цикл. Що пішло не так?
– Наклалася низка моментів. Буває момент, коли на якійсь роботі ти вже випрацювався, трішечки втрачається мотивація. Моє завдання як менеджера – відчути цей момент та в потрібну мить втрутитися.
Не виключаю, що може бути співпраця з Юраєм в різних форматах. Ми залишаємося друзями. Я йому висловлюю тільки слова вдячності за той час, який він провів з командою. Допоміг багатьом спортсменам проявити себе на світовому рівні.
– Коли ви для себе ухвалили це рішення? Протягом сезону, після?
– Протягом сезону.
– Через результати?
– Через комплекс факторів, які я відчув, що настав час це зробити. Було дуже непросто. Бо лишається до олімпійського циклу по суті менше як половина часу – це складно робити. Але маємо йти на ризик. Бо якщо хочемо на Олімпійських іграх випити разом з вами всіма шампанське – ми маємо ризикувати
– Чому йому на заміну обрали саме Надію Бєлову?
– Надія Бєлова – це людина, яка в світовому біатлоні посідає чинне місце. Тому безумовно, що не було так, що це вона прийшла проситися. Але планомірно і потрошку я підвів якраз до того, що вона дала згоду на цю роботу.
Я вдячний, що вона погодилася працювати з чоловічою командою. Побачите, це дасть дуже добрий результат.
– Це поки контракт на один сезон чи до Олімпіади вона вже буде готувати команду?
– Я сподіваюся, що це буде до Олімпіади. Після Олімпіади ми з усіма сядемо і будемо думати, як ми рухаємось далі. На наступний 4-річний цикл. Це важливо. Надія Бєлова дасть серйозний поштовх для багатьох спортсменів, які трошечки десь опустили руки, знизили мотивацію.
– Ви зазначили, що Тетяна Рудь займається відкриттям першого біатлонного клубу в Україні. Це стратегія федерації? Шлях щодо реформи ДЮСШ?
– Ні, це буде паралельний процес. Ми будемо це поєднувати. Але будемо рухатись у приватні клуби. Я взагалі вважаю, якщо батьки в Україні можуть за своїх дітей платити, коли вони займаються спортом, – це чудова справа.
Є практика тенісних клубів, футбольних, у кінному спорті. В біатлоні такої практики поки що немає. Можливо, вона нам не притаманна, але варто спробувати. Тому будемо працювати.
Взагалі, я вважаю, що зараз нашою стратегією має стати розбудова біатлонної інфраструктури там, де найкращі погодні умови для цього. Це українські Карпати. І я буду працювати над тим, щоб там, де є інфраструктура, з’явилося мінімум чотири відділення біатлону. Зараз є Тисовець, Сянки, Буковель. І розбудовуємо ще нову інфраструктуру.
«Відновлення біатлонної бази в Чернігові іде дуже-дуже складно»
– Один із тейків програми, з якою ви приходили на президентство федерації – це запровадження державної програми «Урок біатлону». Є якісь вже кількісні показники щодо залучення дітей?
– Ми минулий рік витратили на те, щоб це впровадити як модуль в шкільне навчання. Багато бюрократії, тому що потрібні були накази Міністерства. Ми це зробили. Потім передбачили в державному бюджеті кошти, для того, щоб запровадити в п'ятдесяти школах.
Але розуміння є, що ми можемо збільшити до ста, тому що долучаються органи місцевого самоврядування. Потім будемо їх збільшувати, побачимо, як воно піде. І будемо мультиплікувати цей успіх.
– Але де мають бути ці школи?
– У нас є ДЮСШ, наприклад, на Львівщині – в Новояворівську. Значить Новояворівськ має стати центром, де буде кілька шкіл навколо. Є база в Чернігові, хоч вона і була пошкоджена російською агресією, але там, очевидно, теж можуть бути школи.
Тобто це не буде просто рандомно. А там, де є діти, яких можна буде залучати до співпраці з професійними тренерами.
– У 2022 році ви казали: «Біатлонна база в Чернігові має стати народним стадіоном». Яка ситуація з її відновленням?
– Іде все дуже-дуже складно. Бюрократична тяганина з приводу належності майна, поки ми не вирішимо питання з належністю землі, проєктувати там щось неможливо.
Але з іншого боку, ми ж маємо бути свідомими. Зараз нам треба цю роботу зробити. І Ніна Лемеш дуже активна в цьому питанні. Але будувати... Нам, очевидно, треба це починати, коли буде світло в кінці тунеля після закінчення війни.
Тому що почати відбудовувати зараз і вкладати державні кошти або міжнародних партнерів у цей комплекс, в той час, коли туди може будь-якого дня прилетіти, не по-державницьки.
Тому зараз спираємося на те, щоб як тільки у нас з'явиться можливість для відбудови цього комплексу, у нас вже буде готовий проєкт та вся документація. Тобто чернігівська база для мене була і залишається пріоритетом. Традиції підготовки олімпійських чемпіонів на цій базі мають бути продовжені.
– Ви заявляли: «Будемо розвивати кіберспорт. Переконаний, кібербіатлон – майбутнє у світі цифровізації». Як це взагалі виглядає?
– Я до цього спокійно ставлюся. Є такі плани. Наприклад, в Національного університету фізичного виховання і спорту України. У нас з ними дуже теплі відносини. Вони розвивають кіберспорт. І ми можемо це робити. Але це не є основна діяльність – більше додаткова штука.
Вона може бути корисною для масового біатлону, коли дітей через відеогру затягуєш в реальний спорт. Це для цього.
Але не може бути кібербіатлон основою, коли вся федерація буде над цим працювати. Ми не випускаємо таку можливість, якщо з'являться ентузіасти, які будуть вести цей напрямок, тільки будемо їм допомагати. У мене ж є багато інших задач, на яких я можу зосередитися.
«Ми підтримуємо ЧЄ для того, щоб до них був інтерес, коли приїжджає найсильніша команда з України»
– Щодо фінансування біатлону. Ви казали, що повернули деяких спонсорів федерації, які були до повномасштабного вторгнення. Яка зараз частка спонсорського фінансування відносно держбюджету?
– Звісно, держбюджет більший. Це було, є, і буде. Але потреби федерації щодо преміальних перед спортсменами закриваємо за рахунок залучення спонсорів. Я їм вдячний. Це «Перша приватна броварня», «Нафтогаз України», банк «Український Капітал», Apartel (співзасновник компанії – молодший брат Крулька, Василь – прим Tribuna.com).
– Тобто вони покривають зарплати та малі поточні витрати, правильно я розумію?
– Вони покривають витрати на функціонування федерації. Бо ніхто з федерації зарплати з Мінспорту не отримує, а люди працюють. Це ж величезна команда людей, не тільки тренери, а й масажисти, лікарі, сервісмени. На це потрібні немаленькі ресурси.
Форму також плануємо закупляти за спонсорські кошти. Федерація біатлону України співпрацюватиме з фірмою Löffler.
– Щороку серед вболівальників точиться дискусія про чемпіонат Європи, куди не їдуть топові біатлонні збірні, але Україна їде основним складом. Чи не вважаєте ви, що це чітинг для отримання більшого держфінансування, який погіршує результати збірної на КС та ЧС?
– Ні, воно не погіршує результати, тому що ми завжди розглядаємо чемпіонат Європи як підготовку до чемпіонату світу. І тому там спортсмени, так би мовити, роблять генеральну репетицію перед ЧС. Тому я тут проблеми не бачу.
Але давайте подивимося на те, яким чином формується підтримка тих чи інших федерацій. Кубки світу не йдуть в залік?
– Ми якраз робили текст, про фінансування від Міністерства спорту: є певна таблиця розподілу очок за турнірами.
– Так, є таблиця. Так от, для нас участь в чемпіонатах світу і чемпіонатах Європи є важливою основою для того, щоби отримувати належне фінансування. Якщо ми його не отримаємо, не зможемо провести збори там, де хочемо.
Є вибір: робити це або ні. Я вважаю, що ми маємо. І взагалі, навіть в такий спосіб підвищувати престижність для чемпіонатів Європи. Тому що, якщо на чемпіонати Європи не будуть приїжджати команди топового рівня і топові біатлоністи, турнір зникне рано чи пізно. Просто він буде нікому нецікавим.
Тому ми і підтримуємо ЧЄ для того, щоб до них був інтерес, коли приїжджає найсильніша команда з України.
Втрата інтересу, відхід Санітри та знову відсутність стратегії: 6 думок про біатлонний сезон України
Фото: федерація біатлону України, Суспільне, biathlon.com.ua
