Дід Буффона одружився на дівчині свого головного конкурента в кар'єрі. Романтична воротарська історія Італії 1950-х
Обидва були воротарями та грали за «Мілан», «Інтер» і збірну.
У 1950-х роках понівечена війною Італія розпочинала своє економічне диво (або «il boom», як кажуть італійці). Реформи Альчіде де Гаспері та план Маршалла штовхнули в країну в бік небувалого росту економіки. Місто Мілан стало одним з його епіцентрів, поєднуючи промислову потужність та італійський талант до створення всього люксового та прекрасного.
В Ломбардію їхали робочі руки з Півдня, місцевий завод «Альфа Ромео» розвивав машинобудування та намагався конкурувати з «Фіатом», Хуан Мануель Фанхіо з кермом «Альфо Ромео» перемагав на етапах Формули-1. Шинний гігант «Піреллі» вийшов на довоєнну потужність, а вуличками міста вже бігав юний Джорджо Армані, який поки лише прикрашав вітрини дорогих магазинів. Луїза Прада тільки розпочинала перебудову сімейного бізнесу дорожніх сумок. Театр «Ла Скала» аплодував геніальному режисеру Лукіно Вісконті, а в генделиках можна було запросто зустріти заїжджих зірок – Федеріко Фелліні, Марчело Мастрояні або Софі Лорен. Молодий розбишака Адріано Челентано грав рок-н-ролл з друзями на невеликих міланських майданчиках, а амбітний юнак Сільвіо Берлусконі був старанним студентом юридичного факультету, а ще – вони вболівали за різні команди.
Саме на такому тлі відбувалось протистояння «Інтера» та «Мілана» та їх голкіперів – Лоренцо Буффона (двоюрідний дід Джанлуїджі) та Джорджо Гецці. Це протистояння вийшло за межі футбольного поля і досягло апогею навколо жінки, в яку були закохані всі чоловіки країни.
Еді Кампаньйолі: італійська телевізійна мрія та найвідоміша жінка країни
У 1950-х Італію накрила тотальна американізація, молодь слухала рок-н-ролл, обирала віскі замість вина, у двориках частенько грали у бейсбол, а символом крутості ставали цигарки Camel. Про це співав у своєму хіті «Tu vuò fà l’americano» («Ти хочеш бути американцем») неаполітанський співак Ренато Карзоне, трохи висміюючи нові звички італійців.
Американська мода прийшла й на італійське телебачення, де із несамовитим успіхом запустилось шоу «Піти чи подвоїти?». Це одна з найперших передач-вікторин, що повторювали американське шоу The $64,000 Question. Суть доволі проста: на початку учасник відповідає на декілька запитань зі своєї теми, а якщо впорається, то перед кожним наступним завданням ведучий запитує: «Йдете з призом, чи подвоюєте виграш?». Після певної суми запитання ставали складіншими, а гравець кожного тижня приходив на шоу, щоб відповісти лише на одне питання або піти з виграшем.
Ведучим був харизматичний уродженець Нью-Йорка Майк Бонджорно, та на шоу були ще одні дійові особи, окрім ведучого та учасників. Це асистентки, які майже не говорили, але зривали дах усім чоловікам перед екранами телевізорів. Їхнім завданням було виносити квіти гостям і гарно виглядати в кадрі.
Однією з таких жінок стала білявка Еді Кампаньйолі, яку часто називали «мовчазним камердинером».
Дівчина взагалі-то міряла бути стюардесою, але одного разу випадково потрапила в коридори телеканалу «Rai» – і пішло-поїхало. Еді встигла виступити у знаменитому «Ла-Скала» у опері «Весталка», яку ставив Лукіно Вісконті.
Як би там не було, але популярність шоу вражала. У італійців лише починали масово з’являтися телевізори, тому всі ресторани, де можна було глянути передачу, були заповнені глядачами. Це вплинуло на кінематограф, адже глядачів було стільки, що «Піти чи подвоїти?» показували в кіно у найкращий час. Фанатом гри сам був Папа Пій XII, а єгипетський король Фарук, що жив у вигнанні в Італії, подарував 4 тисячі доларів одній з учасниць, яка хотіла найняти медсестру для хворої матері. В якийсь момент власники закладів в Італії домоглися перенесення шоу із суботи на четвер, адже вони втрачали клієнтів через телепередачу.
Еді Кампаньолі стала найвідомішою жінкою Італії, на піку шоу її пізнаваність і народна любов була більшою, ніж у найбільших зірок кіно того часу Софі Лорен та Джини Лолобріджиди. Блондинці приписували інтрижки із ведучим Майком Бонджорно та великим італійським коміком Альберто Сорді, проте справжній фурор викликав роман мовчазної Еді з воротарем «Інтера» Джорджо Гецці.
Гецці (на прізвисько «камікадзе») проти Лоренцо Буффона: найбльіше воротарське протистояння 1950-х
Гецці виріс у мальовничому місті Чезенатіко, що поблизу Ріміні. З дитинства він найбільше любив дві речі: футбол і море. «Цим футболом ти тільки псуєш взуття», – говорила йому мати, що працювала вчителькою. «Я стою на воротах, тут майже не б’ють ногами», – відповідав малий Джорджо.
У 1951 році, коли йому виповнився 21 рік, Гецці перейшов «Інтер» і став основним голкіпером «нерадзуррі». «Інтер» із Гецці у воротах виграв два поспіль чемпіонства, а перший номер команди по праву вважав себе головним голкіпером міста.
Якщо атакою заправляла четвірка Леннарт Скоглунд, Іштван Ньєрш, Беніто Лоренці та Джіно Армано, то неперевершений Гецці відповідав за збереження воріт. Через манеру гри воротар отримав прізвисько «камікадзе», адже чоловік безстрашно кидався в ноги суперників, змушуючи нервувати тренера та вболівальників.
Гецці поїхав основним воротарем на ЧС-1954 у Швейцарію, зіграв там два матчі, але у вирішальному поєдинку угорський тренер Лайош Цейзлер вирішив поставити більш досвідченого Джованні Віолу з «Юве», який пропустив чотири від господарів, а Італія поїхала додому.
На піку слави Джорждо познайомився зі Еді Кампаньойлі, про їхній роман писали і говорили усі газети. На терасах ресторанів залюбки смакували подробиці любовної історії відомого воротаря і телезірки.
Щоправда, справи у самого Гецці йшли вже не так добре: «Інтер» три роки поспіль не міг фінішувати бодай у трійці. В цей час місце найкращого голкіпера міста святого Амвросія зайняв Лоренцо Буффон, який давно чекав на свій зірковий час.
Лоренцо – корінний фріулець, його батьки познайомилися на фабриці у Франції, а коли Буффону було три роки, повернулися в Італію. Хлопчина з дитинства любив малювати, особливо у нього виходило малювати Мадонну. «Одного разу отець Джованні сказав мені, що якщо в мене виходить цими руками так гарно малювати, то чому б не стати у ворота? І я погодився», – згадує своє перші футбольні кроки Лоренцо.
У 1949 році Італія переживала трагедію із літаком команди «Торіно», а юний голкіпер намагався закріпитися у дорослому футболі. В Удіне його не прийняли, зате він підійшов «Мілану», щоправда, лише як четвертий голкіпер. За декілька місяців до нього підійшов сам Нільс Лідхольм – лідер команди, і сказав, що хоче аби він грав. Хоч швед не був тренером, але дуже швидко Буффон став основним в команді «россонері», а клуб виграв перше чемпіонство від 1907 року. Всього з «Міланом» Лоренцо виграв чотири Скудетто та два Латинських Кубка.
Після ЧС-1954 року голкіпер «россонері» почав викликатися у збірну, обійшовши Гецці, став він першим голкіпером «Мілана» із 1913-го року, який стояв у воротах Скуадри. Буффон був всього на півроку старшим за свого суперника, тому обидва були у найкращому футбольному віці.
«Якось після матчу з Іспанією до нас в роздягальню прийшов сам Рікардо Самора. Він сказав мені, що був би гордим мати такого сина, як я. Це був один із найщасливіших днів у моєму житті», – згадує Буффон.
Хоча своєю найкращою грою у складі збірної Лоренцо вважає матч проти Англії у 1961-му, коли йому довелося покинути поле на ношах.
Буффон переміг на особистому фронті, але так і не виграв головний єврокубок
У 1958 році сталася нечувана подія: Буффон одружився з Еді Компаньйолі, яка ще нещодавно була дівчиною його головного конкурента – Джорджо Гецці. Той важко переживав розлучення та, за словами пліткарів, довго не міг оговтатися.
«Вона ще років п’ять-шість до того приходила до нас на «Сан-Сіро», але я вважав її надто молодою, відправляв до школи. Але одного разу на телебаченні вона виносила квіти футболістам – і я запросив її на побачення», – розповідав про свій перший шлюб Лоренцо.
Весілля відбувалося в церкві Сан-Готтардо, на нього зібрався такий натовп, наче це вінчання монарших осіб.
Один з найвідоміших папараці міста Антоніо Мелузо навіть зламав собі камеру, намагаючись сфотографувати наречених. Люди займали чергу з самого ранку, а в газетах написали про десять тисяч осіб біля церкви. Весілля Буффона та Компаньолі стало символом відродження Італії, адже в ньому об’єдналися дві італійські мрії: кальчо і телебачення.
Сірою плямою для голкіпера в тому сезоні стало лише, те, що «Мілан» знову не зумів виграти КЄЧ, програвши у фіналі «Реалу» із рахунком 2:3. Лоренцо був основним впродовж усього турніру, але у фіналі на «Ейзелі» вийшов Нарчізо Сольдан. Команда Лідхольма, Скьяффіно та Чезаре Мальдіні поступилася «Мадриду» в додатковий час. Хто б міг подумати, що всього за пять років «Мілан» тріумфуватиме на цьому турнірі з найнеочікуванішим для цього воротарем – Джорджо Гецці.
Коли Мілан гуляв весілля Буффона та Кампаньйолі, Гецці вже був у іншому місті. Джорджо відправився у «Дженоа», адже в «Інтері» вирішили, що пора оновлювати склад, тож довірились молодшому на три роки Енцо Маттеуччі. У відпустці Гецці дізнався про те, що він більше не потрібен «Інтеру». Довго у Генуї колишній голкіпер збірної не засидівся, «Мілан» в наступному сезоні теж вирішив омолодитись – і раптово відмовився від Буффона на користь 23-річного Альф'єрі, проте для перестраховки покликали досвідченішого Гецці.
Тепер вже Лоренцо поїхав у «Дженоа», але теж на сезон, адже через рік його запросив до себе... «Інтер». Велике протистояння продовжилося, тепер легенди змагалися за місце у збірній на ЧС-1962 року. «Мілан» із Гецці фінішував першим, але саме Буффон пропустив найменше голів, тому Джованні Феррарі обрав його та двох молодих: Альбертозі та Маттреля. Італія той ЧС провалила, але Гецці мав чим відповісти Буффону. В наступному сезоні він разом з «Міланом» таки узяв довгоочікуваний КЄЧ, здолавши у фіналі «Бенфіку» з Ейсебіо.
Лоренцо Буффон – єдиний живий свідок тих подій
Обидва воротарі завершили кар’єру в районі 35-ти років. У Буффона виявилося більше на одне Скудето та більше матчів за збірну, але Гецці здобув Кубок чемпіонів. Статистика матчів між ними: по 6 перемог у кожного та 6 нічиїх, Лоренцо пропустив 21, Джорджо – 24.
За спортивними досягненнями це можна назвати нічиєю. Гецці після завершення кар’єри зайнявся власним готелем у Чезантіко, який носить назву «Інтернаціонале». Джорджо відкрив у закладі концертний майданчик, на якому виступали найкращі артисти і коміки покоління, а іменитий голкіпер після закінчення кар'єри товаришував практично з усіма італійськими селебріті того часу. Помер він в 60 років від серцевого нападу.
А що ж Буффон і Кампаньйолі? Шлюб протримався лише десять років, у 1968-му пара розбіглася. У них народилася донька Патрісія, яка з’являлася разом з матір’ю в кінці 1970-х у перезапуску шоу «Піти чи подвоїти?». Лоренцо після розставання поїхав у холостяцьку подорож в США. Він зняв автомобіль і катався містами, про які міряв: Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Чикаго, Нью-Йорк. «Я справді любив її», – згадував Буффон.
Пізніше він знову одружився із жінкою на ім’я Лоредана, працював скаутом, товаришував з Марчело Мастрояні, пропонував свого двоюрідного онука Джіджі в «Мілан», відкрив для футболу Джанлуку Пессото, який теж не підійшов «Мілану», захоплювався Доннаруммою та багато малював.
Зараз Лоренцо 93 роки, весь його будинок заставлений власними картинами, які він нікому не продає.
Едда після розлучення займалась бізнесом, іноді з’являлась у телевізорі, а телеведучий Майк Бонджорно згадував, що вона все життя була тихою і сором’язливою. Померла найпопулярніша італійка 1950-х у віці 60 років в Мілані від інсульту.
Фото: твіттер «Мілана»
