Дмитро Підручний: «Умови підготовки біатлоністів в Україні далекі навіть від хороших»

Tribuna.com та Дмитро Підручний провели AMA-сесію, де український біатлоніст відповів на запитання комʼюніті.

Зібрали найцікавіші відповіді Дмитра: про стан біатлонної інфраструктури в Україні, тонкощі тренувань і змагань, підтримку України серед біатлоністів за кордоном, ефективність роботи федерації, навіть про «Ліверпуль».

«В нас немає жодного сертифікованого стадіону»

– Як оціните умови для підготовки біатлоністів в Україні? Чому українці в переважній більшості настільки сильно програють лідерам у швидкості на трасі?

– В одному з інтерв’ю цього року я говорив про проблеми українського біатлону, в тому числі, чому ми програємо багато по трасі, хоча це не завжди так. Ми по швидкості тримаємося серед стабільних середняків, які входять в топ-10 Кубка націй. Кому цікаво, може знайти і переглянути це моє інтерв’ю.

Щодо підготовки біатлоністів, саме про умови в Україні, то звісно, що вони далекі навіть від хороших. В нас немає жодного сертифікованого стадіону. І навіть проблема не в цьому, а що у маленьких містах немає просто лижероллерних трас. А ті, які були на півночі України, знищені російською агресією. На заході України в нас один центр в Яворові, в Львівській області (Західний реабілітаційний центр).

У Буковелі стадіон недобудований, на ньому небезпечно ще тренуватися повноцінно, а стадіон у Тисовці наразі в такому стані, що влітку там практично неможливо повноцінно проводити лижероллерні тренування. У Тернополі стрільбище відповідає хорошим нормам для тренувань, але як такої лижероллерної траси немає.

– В чому головна причина важкого переходу молодих українських біатлоністів до дорослого? Чому по юніорах деякі наші змагаються на рівних з топами, а потім на дорослому рівні ті на голову сильніше за наших?

– Основна причина полягає у системному підході до підготовки молоді. Переважна більшість збірних готує молодь до дорослого спорту (спорту вищих досягнень). Тобто у більшості країн молодіжний спорт розглядається як етап підготовки до дорослого рівня, де головна мета – поступовий розвиток спортсмена, формування базової витривалості та техніки, а не миттєвий результат.

А в нас в країні важливо здобувати медалі в юнацькому віці (і мова не лише про біатлон). Тобто ціна досягнення стає набагато вищою в юнацькому віці, ніж подальша доросла професійна кар’єра. Медалі на юнацьких змаганнях важливі для тренерів, федерацій. Всі хочуть показати, що в нас є перспективна молодь.

Через це нерідко форсується підготовка: спортсменів рано підводять до піку форми, замість того, щоб закладати базу й робити об’ємну роботу, необхідну для конкурентоздатності на дорослому рівні. У результаті в 18–20 років із них уже, як кажуть, «вичавлюють усі соки», і далі вони просто не мають ресурсу для зростання.

Тому замість того, щоб закладати фундамент (фізичний, психологічний, технічний) ми часто витрачаємо потенціал спортсменів надто рано. У результаті, коли на дорослому рівні потрібно працювати на іншій інтенсивності й з іншою стабільністю, молоді українські біатлоністи вже не мають резервів для подальшого прогресу.

– Коли очікувати перспективної молоді на етапах КС? І якщо немає такої молоді, то чому?

– Ця молодь вже на Кубку світу виступає. Наприклад, Віталій Мандзин. Маю надію, що в подальші роки молоді хлопці і дівчата ще підтягнуться.

Чому їх немає так багато, як би нам хотілося? Це системні помилки (розповідав про це детальніше в одній із попередніх відповідей). Також потрібно розуміти, що у нас загалом не так багато біатлоністів, тому що мало дітей займаються біатлоном. Це пов’язано з тим, що біатлон упродовж багатьох років не розвивався на рівні дитячо-юнацького спорту.

– Якою, на вашу думку, є причина такого регресу Богдана Цимбала. Чи можливо йому вийти на хороший рівень знову? Раніше здавалось, він буде надійний естафетник на довгі роки.

– Не знаю, важко відповісти на це питання. Багато років я не тренуюся безпосередньо з Богданом і не бачу, що він робить/не робить на тренуваннях, що з ним не так. Але звичайно, що шкода, що будучи таким перспективним спортсменом, щось пішло не так.

Адже у юніорах і після юніорського віку, в перші сезони в дорослому біатлоні, він показував хороші результати, а далі щось пішло не так. У чому причина – я не знаю. Чи зможемо повернутися на хороший рівень? Сподіваюся, що так.

– Чи є в Україні шанс зробити трасу для етапу Кубка світу? І скільки для цього треба грошей?

– Ні, зараз шансів таких немає. Не володію інформацією щодо того, скільки для цього треба грошей.

– Скільки часу потрібно нашому біатлону, щоб повернути наші минулі високі позиції, якщо почати вкладати в нього кошти от просто від сьогодні?

– Це питання, на яке ніхто немає відповіді і незрозуміло, чи це взагалі можливо.

– Як ви ставитеся до Володимира Бринзака? Багато хто вважає, що він фактично закрив дорогу молодим українським біатлоністам, просуваючи натуралізованих спортсменів із Росії. Ви поділяєте думку, що така політика – це зрада українського спорту?

– Як до колишнього функціонера федерації.

Щодо зради українського біатлону, не можу назвати це гучним словом «зрада», але думаю, що це дуже негативно впливало на подальший розвиток українського біатлону в цілому. Це була як одноразова допомога в здобутті десь медалі, але для розвитку біатлону загалом це було шкідливо.

– Прокоментуйте, будь ласка, один з найбільших скандалів в українському біатлоні, коли стався конфлікт і виключення з команди Віталія Кільчицького, який тоді був, можливо ,в своїй найкращій формі в кар’єрі. Чи стикались особисто ви з різним ставленням до українців і росіян від федерації біатлону України в особі Володимира Бринзака, і яка загалом була атмосфера в команді?

– Не вважаю, що його прямо виключили з команди. На це були об’єктивні причини – причини його поведінки і стану здоров’я. Через деякий час він повернувся в команду і він продовжував тренуватися зі всіма.

Звичайно, що було різне ставлення. Росіян запрошували в команду, тому федерація робила все для того, щоб вони ні про що крім спорту не думали.

– Ви готові відкрито критикувати рішення нового керівництва, якщо побачите несправність, чи поки що даєти їм шанс?

– Так, готовий, але поки що ще немає за що [критикувати].

– Будете балотуватися в президенти федерації?

– На сьогоднішній день такого в планах немає, але в майбутньому все можливо.

– Під час обрання очільника ФБУ Крулько та його група підтримки робили акцент на те, що у нього (тоді кандидата на посаду президента ФБУ) більше можливості залучити спонсорів. Дмитро, розкажіть будь ласка, які нові спонсори прийшли? На скільки змінилося фінансування взагалі?

– Щодо нових спонсорів, то я їх не відслідковую. І скільки вони вносять у фінансування федерації грошей, я також не знаю. Не вникаю в цю інформацію. Моє завдання тренуватися.

Щодо фінансування, я також не знаю, чи воно збільшується і куди йдуть витрати. Перша команда забезпечена всіма необхідним, я в тому числі. Тому ці питання краще задавати безпосередньо керівництву федерації. Я думаю, що вони володіють цією інформацією.

– Я давно слідкую за біатлонними та навколобіатлонними подіями і вважаю, що ФБУ точно не допрацьовує в піарі та популяризації біатлону. Є реклама з українськими спортсменами, але не з біатлоністами. Навіть Перша приватна броварня нічого не зняла з біатлоністами (а у них є безалкогольне пиво). Як думаєте, чому так? Я бачу, у вас є колаборації з деякими бізнесами, але це не той масштаб, який міг (мав би) бути.

– Ті колаборації, які є у мене – це моя ініціатива. І я відкритий до пропозицій. Ми співпрацюємо безпосередньо на пряму, без участі федерації.

Чому таких колаборацій більше немає зі спортсменами – складно сказати. Можливо, десь бракує ініціативи. Можливо, не всі сторони зацікавлені. Я не маю повної інформації. Але загалом вважаю, що у цьому напрямку ще є потенціал для розвитку.

«Кожна команда вкладає великі кошти в те, щоб здобути результати не тільки за рахунок фізичних даних і натренованості спортсмена, а також у сервіс»

– Зі сторони здається, що біатлоністи – дуже різнобічно розвинуті спортсмени. Як ви вважаєте, який найважчий компонент біатлону?

– Так, це такий спорт, в якому потрібно не лише враховувати, але й поєднувати два фактори: стрільбу і хід. Виділити якийсь найважчий компонент в біатлоні важко. Є спортсмени, яким легко дається стрільба, а є ті, яким легше на трасі. Треба знайти цю золоту середину, де ти зможеш поєднувати в хорошу форму на трасі із влучною стрільбою.

– П’ятий постріл відрізняється від попередніх чотирьох? Якщо закрили чотири мішені, то перед останньою – мимовільне розслаблення чи навпаки додаткова напруга?

– Кожен постріл по-своєму важкий, тому що складно бути сконцентрованим на всі п’ять пострілів. Але звичайно, що пʼятий важчий психологічно. Тому що якщо ти чотири вже закрив, іноді ти можеш, так би мовити, розслабитися на цьому пʼятому пострілі.

– У Формулі-1 є єдиний постачальник шин, який дає командам три варіанти гуми на кожну гонку. Таким чином всі команди в однакових умовах, і вже серед цих варіантів обирають стратегію використання.

З огляду на те, який вплив на хід біатлоніста має сервіс лиж – хіба немає сенсу в тому, щоби сервіс всіх лиж був стандартний, скажімо, з трьома варіаціями, залежно від погоди/інших умов? Це взагалі реалістично?

IBU регулювати може – фтор-змазки ж заборонили. Чому б не піти далі і зробити спорт більш спортивним?

– Як на мене, це не зовсім обʼєктивно порівнювати шини з лижами і зі змазкою. Якщо ми говорили б про те, що у Формулі-1 всі їздили б на одних машинах, то можливо це було би об’єктивно, можна було порівнювати з нашим видом спорту.

У Формулі-1 також є боротьба конструкторів – вони витрачають дуже багато грошей на те, щоб мати кращі боліди, ніж в інших. Те саме відбувається у нас стосовно лиж і змащування. Кожна команда вкладає великі кошти в те, щоб здобути результати не тільки за рахунок фізичних даних і натренованості спортсмена, а також вкладаються гроші у сервіс, у ту саму боротьбу конструкторів.

І наскільки мені відомо, IBU тестувало на юніорських змаганнях формат, який ви запропонували. Це було зроблено для того, щоб зекономити гроші і вирівняти якось результати юніорів, щоб вони були більш об’єктивними. Це було загальне змащення, але далі юніорського спорту ця практика не пішла.

– Ви неодноразово казали, що не особливо любите індивідуальну гонку. Це через дистанцію у 20 км, чи штрафні хвилини на стрільбі? Як би ви змінили цю дисципліну, чи взагалі вона себе вичерпала?

– Вона мені просто не подобається. Як на мене (на мій характер біатлоніста), індивідуальна гонка для мене трішки нудна. Змінювати її не потрібно, це просто такий вид гонки. Не думаю, що вона себе вичерпала, вона має право на існування. Є біатлоністки, які чудово її бігають. І я думаю, що через те, що вона мені не подобається, їй не потрібно змінювати.

– Яке ваше ставлення до змагань біатлоністів на лижоролерах?

– Не розглядаю ці змагання як серйозні, тому що лижоролери не завжди є об’єктивними і в біатлоні, і в лижних гонках. Основний сезон – це зимовий сезон, тому літні змагання розглядаю лише в якості підготовки до зимового.

– Розкажіть свою думку стосовно Loop One Festival? Чи розділяєте ви скепсис Стурли та інших не дуже вдоволених цією ініціативою в олімпійський сезон людей? Це просто страх відходити від плану чи дійсно може мати якісь наслідки?

– На мою думку, це хороші виставкові змагання для вболівальників, для популяризації біатлону. Я не думаю, що вони якось впливають на форму спортсмена з негативної сторони. Це хороший шанс позмагатися перед сезоном з іменитими суперниками. Але, як на мене, це зроблено дуже близько до сезону. Якщо б це було на місяць раніше, я думаю, це було б трішки краще.

Стосовно, того чи це просто страх відходити від плану, то я думаю, що ці змагання не повинні бути обов’язковими (зараз вони були обов’язковими для федерацій, тобто мали обов’язково бути представники від країни). Як на мене, це повинно бути за бажанням спортсменів.

– Цього року IBU вирішив не проводити чемпіонат світу з літнього біатлону. Як ви ставитеся до такого рішення? Чи подобалися вам ці змагання, і чи не заважали вони повноцінній підготовці до зимового сезону?

– В принципі, в мене немає якоїсь конкретної думки стосовно цього. В певній мірі це, можливо, і погано. Але, з іншої сторони, ці змагання були зовсім не популярні серед топових країн. Також, наскільки я розумію, йшло дуже багато грошей на їх проведення. Тому важко відповісти, чи це хороше рішення, чи ні.

Чи подобалися мені ці змагання? Це була хороша можливість перевірити себе. Так, можливо, не з найсильнішими біатлоністами світу, але туди часто приїжджали збірні нашого рівня.

На мою думку, це не заважало підготовці до сезону. Тому що ці змагання були необов’язковими і на них нікого не заставляли їхати. Тобто, якщо ти хотів їх врахувати в етапі підготовки до сезону – ти їхав на них, якщо ні, то ти просто їх пропускав.

«Я не помічаю якогось негативного ставлення від команд чи спортсменів до України»

– Чому Фуркад несе таку діч про рускіх спортсменів?

– Складно відповісти на це питання об’єктивно. Мені здається, що він не до кінця розуміє, що відбувається в світі і про що російсько-українська війна, а також наскільки спорт росії є пропагандою їхнього режиму.

– Як вам вдалося залучити топових біатлоністів до свого збору? Чи легко вони погоджувалися? Чи були ті, хто відмовлявся? Якщо так, то чи казали, чому? І чи плануєте організовувати збір на олімпійський сезон?

– Через комунікацію.

Підготовка розпочалася задовго до початку сезону. Комусь писав, з кимось особисто спілкувався. Звичайно, що були ті, які відмовлялися, були ті, які просто не відповідали на повідомлення. І зазвичай ті, хто відмовлялися, говорили, що вони не хочуть пов’язувати себе з війною. Таких було дуже мало, їх було одиниці.

Комунікація велася не з усіма біатлоністами з пелотону. Я розумів, до кого можу звернутися, хто може відгукнутися і хто користується популярністю у нас в Україні.

Щодо нового збору, то поки що в планах немає. В першу чергу поки що не планую через те, що на це йде дуже багато ресурсу і в цьому році я не зможу стільки часу приділяти увагу збору, тому що це олімпійський сезон. Але час покаже. Загалом думки про те, що можна було б організувати, є.

– Наскільки змінилося ставлення іноземних біатлоністів до українських з початком повномасштабного вторгнення? Чи зустрічав діючих спортсменів, які вороже ставляться до України та до нашої команди зокрема?

– Вона не змінилося. Як була, підтримка так і залишається. Це можна побачити навіть зараз, по інтерв’ю іноземних спортсменів. Принаймні, я не помічаю якогось негативного ставлення від команд чи спортсменів до України. Переважна більшість з розумінням ставиться до того, що відбувається в нас в країні, і часто висловлюють свою підтримку.

«Я думаю що Віттоцці має всі шанси бути фавориткою в цьому сезоні»

– Скажіть, будь ласка, як досвідчений біатлоніст: чи існує якась внутрякова біатлонна варіація жарту про бібу і бобу?

– Ні, не існує внутрішньої варіації жарту. Ми користуємося загальновідомою 😁.

– На яке місце в уявному світовому рейтингу біатлоністів поставили б себе у праймі та у найкращій формі?

– Складне питання. Тому що якщо враховувати, що всі спортсмени будуть також у своїй найкращий формі, то цей рейтинг не має ніякої логіки. Але якщо брати виключно мене і мою найкращу форму, то думаю, що на стабільне попадання в топ-10 в кожній гонці можна розраховувати. За підсумками сезону в загальному заліку можна боротися за топ-15.

– Якби можна було б зібрати четвірку на змішану естафету зі всіх біатлоністів збірної України в історії у праймі, кого б обрали?

– Цікаве запитання. Але, думаю, що важко чесно відповісти на нього. Тому що свого часу було дуже багато сильних біатлоністок. Але з тих, кого ще застав, це Оксана Хвостенко, Олена Підгрушна, Сергій Семенов, ну і, звичайно, я на останньому етапі 😊.

– Хто є твоїми фаворитками на перемогу в загальному заліку прийдешнього сезону серед жінок?

– Я думаю що Віттоцці має всі шанси бути фавориткою в цьому сезоні. Вона показує це вже зараз. Але зараз є багато інших сильних спортсменок — Жанмонно, Пройсс, інші молоді спортсменки підтягуються, в тому числі норвежка Кіркейде також може показати хороший результат упродовж сезоні.

– Йоганнес Бо чи Бйорндален?

– Важко порівнювати таких легендарних біатлоністів. Вони змагалися у різний час і кожен був по-своєму сильний і має свої здобутки.

Якщо брати по цифрах, то Бйорндален, а якщо брати по стилю гонок і боротьбі, і домінуванню, то, як на мене, Йоганнес.

– На вашу думку, в якій країні біатлоністи є найбільшими зірками?

– В країнах, де їх люблять і цінують. Як на мене, це Норвегія. Для Норвегії лижний спорт і біатлон, на мою думку, як релігія. У них це на дуже високому рівні. І спортсмени в їхніх країнах дуже цінуються, вони є великими зірками у себе вдома.

– Ви почуваєтесь зіркою в Україні?

– Ні, я не почуваюся зіркою в Україні. Але іноді мене впізнають, особливо в Тернополі. Але щоб почувати себе суперзіркою, то звичайно що ні.

«Щодо цілей на сезон, то це, звичайно, подія чотириріччя – Олімпіада»

– Скільки сезонів ще плануєте змагатися та які цілі ставите перед собою на цей період?

– Як мінімум один. На подальші сезони я рішення ще не приймаю і не згадую наперед, але цей сезон як мінімум планую змагатися.

Щодо цілей на сезон, то це, звичайно, подія чотириріччя – Олімпіада. Це головна ціль. Але медальних загадок я не люблю робити і місця у біатлоні також не люблю розподіляти, тому що це неблагородна справа.

– Це буде остання Олімпіада, чи є шанс зайти на ще один цикл?

– Не знаю, я ще не прийняв рішення щодо цього. Час покаже.

– Наскільки складно дається підготовка до Олімпіади, враховуючи, що вона пройде в Антгольці, де в збірної України завжди є проблеми через висоту?

– Підготовка проходить добре, все йде за планом і в принципі все заплановане реалізовується. Я надіюся, що так і далі буде відбуватись. Звичайно, що сезон покаже наскільки добре ми готуємося і фізично, і психологічно.

Щодо Антхольца, я з вами не погоджуюся, що у нас є постійні проблеми через висоту. Антхольц, як і інші стадіони у календарі Кубка світу, є в переліку української збірної, де ми здобували медалі і показували хороші результати.

Я неодноразово там попадав у топ-10. Далеко заглядати не треба, згадайте гонку минулого сезону, коли я навіть з промахом фінішував пʼятим. І на чемпіонаті світу у 2020 році ми там показували хороші результати, як і в естафеті, так і в особистих стартах.

Так, це можливо були не завжди медальні результати, але вони були хорошими. Тому думаю, що все буде добре.

– Не секрет, що український біатлон станом на зараз не переживає свою «золоту епоху» й що нам важко змагатися з найсильнішими збірними через цілу низку факторів. На тлі цього хотілося б запитати таке: чи вважаєте ви, що за кращих умов / кращого менеджменту вітчизняного біатлону в попередні роки ви могли б досягти ще більшого, аніж те, що вдалося за роки кар’єри?

Чи можливо, цей наратив «ми не конкурувати з заможними норвежцями» повністю хибний і ваші топові результати з минулого сезону доводять якраз те, що ці виклики не створюють нездоланних перешкод?

– Складно сказати, чи зміг би я досягнути чогось більшого. Можливо і так. Але я думаю, що багато сукупних факторів впливає на результати спортсмена. Зараз біатлон став більш доступним і молодшим видом спорту. Ти можеш набагато швидше дізнатися багато з того, що я у свої молоді роки не міг знати.

Я вважаю, що ми можемо конкурувати з топовими збірними. Але це питання часу і бажання. Звичайно, що фінансова складова відіграє дуже велику роль, особливо у забезпеченні інвентарем, зброєю, патронами, сервісною бригадою. Це все має великий вплив на результат.

– Який найпам’ятніший момент у кар’єрі Дмитра Підручного, окрім перемоги на ЧС?

– Яскравих моментів багато і не просто виділити один. Але перше, що спадає на думку – це перше потрапляння в очки і в квіти на Кубку світу – шосте місце в Хохфільцені в 2013 році.

– Судячи з призових, не зрозуміло, як фінансово це вигідно тим, хто стабільно не потрапляє до топ-20 [Кубка світу]. Хіба спонсори зацікавлені в тих, хто постійно задніх пасе?

– Спортсмени живуть не тільки на призові. Ще є зарплати. Можливо, в когось є якісь інші доходи, які допомагають їм жити. Стосовно спонсорів, то, можливо, хтось бачить у них перспективу або комусь цікаво вкладати кошти у спортсменів, які займають невисокі місця, але вони є популярними спортсменами у себе в країні. І часто навіть 60-те місце є великим досягненням для якоїсь не зовсім біатлонної країни.

Часто біатлоністів мотивує саме заняття біатлоном – це є вже мотивація, тому що їм це подобається. Для когось це можливість просто увійти в історію. Або стати прикладлм для підростаючого покоління.

І є багато спортсменів, які дуже довго не показували високих результатів, але у них з’являлися проривні роки. Мене, я думаю, можна також десь до цієї когорти віднести. Тому що не одразу я став чемпіоном світу. Так, показував досить непогані результати, але проривів як таких не було. Ще можна навести в приклад з минулого сезону фінку Мінккінен, яка раніше взагалі не показувала високих результатів, а минулий сезон для неї став просто неймовірним.

«Немає якихось конкретних спортсменів, щоб я мріяв з кимось розділити подіум. Головне, щоб не з москалями»

– Коли тільки вийшли на КС, то з ким найбільше хотіли сфотографуватися чи взяти автограф?

– В принципі, не було когось такого, щоб дуже хотілося сфотографуватися. Я був більше зосереджений на тому, як закріпитися на Кубку світу і показувати хороший результат.

– З ким з іноземних спортсменів мрієте розділити подіум?

– Немає якихось конкретних спортсменів, щоб я мріяв з кимось розділити подіум. Головне, щоб не з москалями.

– YouTube чи TikTok?

– YouTube. TikTok взагалі не користуюся.

– Дуже цікава ваша, Дмитро, думка стосовно спортивної журналістики в України та на біатлонну тематику зокрема. Яку б оцінку поставили ви? Чи достатньо професійно висвітлюються спорт? Як вважаєте, спортивний журналіст має бути палким вболівальником, чи це навпаки, часом, може заважати об’єктивно висвітлювати (або не висвітлбвати) події?

– Я б не сказав, що у нас висвітлення біатлонної тематики на дуже високому рівні. Але є окремі коментатори, яких можна відмітити і які досить добре справляються зі своєю роботою. Загалом цей аспект можна і треба ще багато розвивати.

Думаю, що коментаторам слід краще готуватися до гонок і більше спілкуватися на пряму з самими спортсменами і слідкувати за ними, за їхньою підготовкою упродовж всього міжсезоння і минулих років.

Спортивний журналіст може бути звичайним вболівальником. Але під час інтерв’ю чи коментування гонки він має бути нейтральний і просто об’єктивно висвітлювати старт. Він має подавати ту інформацію, яку глядач не бачить/не володіє, а не просто перечитувати siwidata чи те, що доступно на екрані.

– Який етап Кубка світу для вас найулюбленіший і чому?

– Нове Место на Мораве. Тому що там завжди хороша атмосфера, дуже багато вболівальників, зокрема українських. Особливо до повномасштабного вторгнення їх було завжди дуже-дуже багато. Також з цим місцем багато хороших спогадів. Неодноразово там показував високі результати – як командні, так і особисті.

Але в останні роки на цьому етапі не завжди все чудово з трасою, тепла погода заважає проводити ці змагання на високому рівні. Але організатори завжди докладають максимум зусиль.

– Який біатлонний стадіон вам найбільше подобається, і чи є такий з Юніорського кубка IBU чи Кубка IBU, на якому ви б хотіли позмагатися?

– Я вже відповів про Нове Место. Але якщо брати другорядні кубки, то таких стадіонів немає. Подобається лише стадіон в Обертілліаху, як стадіон для тренувань. Як зимових, так і літніх. Дуже чудове місце.

– Дмитре, питання до вас як багаторічного вболівальника «Ліверпуля»: чому, на ваш погляд, команду так сильно штормить на старті сезону? Спочатку купа перемог зі страшним скрипом, з голами на 90+, а зараз взагалі вже 4-та поразка поспіль…

– Я думаю, що причина в тому, що це практично повністю нова команда, в порівнянні з попередніми роками. Те, що в минулому сезоні було, це фактично були залишки команди Клопа. А зараз Арне Слот будує під себе команду.

Як на мене, ця команда просто ще не зіграна. Той же Вірц у Бундеслізі показував надзвичайні результати. Зараз він ще не може себе знайти в цій команді. І він такий не один. Але я думаю, що з часом це все прийде. Потрібен час для того, щоб команда награла свою гру. Футболісти звикли один до одного.

В принципі, Арне Слот перед початком сезону про це і говорив, що цей сезон буде для них нелегкий. Але надіюся, що найближчим часом вони віднайдуть свою гру.

Танці Тіріль Екгофф вірусяться в норвезьких соцмережах – могла б позмагатися з Харлан

Як українські біатлоністи виглядали в шкільні роки

Фото: GASPA/ullstein bild via Getty Images, інстаграм Дмитра Підручного, Vitalii Kliuiev/Tribuna.com, Dmytro Yevenko