Владислав Лавський: «Олімпіада – це моя мрія, і вона майже збулася»
Перше велике інтерв'ю віцечемпіона Європи у стрибках у висоту.
На чемпіонаті Європи з легкої атлетики у Римі Україна вдруге в історії завоювала подвійний подіум ЧЄ у стрибках у висоту серед чоловіків.
Владислав Лавський здобув доволі сенсаційне срібло з результатом 2,29 м, а Олег Дорощук виграв дебютну бронзу на другій в кар’єрі європейській першості – 2,26 м.
Поспілкувалися з одним із головних відкриттів української легкої атлетики у цьому сезоні – Лавський розповів про відповідальність після ЧЄ, свої перші кроки у спорті, плани на ОІ та конкуренцію у світових стрибках у висоту.
Лавський – сенсаційний віцечемпіон Європи у стрибках у висоту. Нав'язав боротьбу самому Тамбері
«Є ціль на Олімпіаду – просто потрапити у фінал»
– Що відчули після завоювання срібла чемпіонату Європи?
– В голові у себе тримаю, що це вже відповідальність – от виступив так, і потрібно якось тримати цю планку. Постійно брати висоти за 2,20 м. І взагалі мені тепер хочеться стрибати все вище та вище. Щоб вийти на такий більш професійний рівень – стрибати за 2,30 м. Бо я тренуюсь заради цього, щоб їхати на чемпіонат світу та відбиратися на Олімпійські ігри за нормативом.
Олімпіада – це моя мрія, і вона майже вже збулася! Маю їхати в Париж за кваліфікаційним рейтингом (вже офіційно відомо, що Лавський кваліфікувався на ОІ – прим. Tribuna.com).
– Які цілі ставите на Олімпіаду?
– Є ціль – просто потрапити у фінал. Це було б найкраще, бо буде дуже велика конкуренція. Треба ж буде стрибати навіть за 2,28 м.
– Чи є у вас план підготовки до Олімпіади на останній місяць перед її стартом?
– Просто буду відштовхуватися від свого фізичного та ментального станів. І ми поїдемо десь за два тижні вже у Францію на збори. Там вже проведу останню підготовку.
– Чи плануєте контрольні старти перед цим?
– Ні, не думаю. Буду тренуватися та зберігати спокій й заряджатися на Ігри.
– На ЧЄ в Римі ви вже побачили одного з головних фаворитів ОІ – Джанмарко Тамбері. Чи додав вам його переможний перформанс спортивної злості?
– Та ні. Чесно, я це дуже нормально та спокійно сприйняв. Тамбері нас [з Олегом Дорощуком] привітав теж. Я знав, що він такий емоційний. Дуже любить публіку. І мені навіть в якийсь момент дуже сподобалось.
Він такий веселий, дуже дружній. Я знав, яка він натура, що він підтримує Україну. І були тільки позитивні емоції. Він ж виступав на першому чемпіонаті світу, коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення, з патчами з прапором України та іменами Бондаренка та Проценка.
Олімпійський чемпіон Тамбері підтримав Україну на ЧС-2022 в Сербії. Присвятив медаль нашій державі
– А яка взагалі ситуація в секторі для стрибків: чи дружите ви з міжнародними спортсменами, вони підтримують Україну?
– В українському секторі ми всі дружимо: нормально спілкуємося, разом стрибаємо, на міжнародних змаганнях підтримуємо один одного. Радію, коли наші беруть медалі. Якщо Проценко чи Дорощук стрибають у фіналі, хочу, щоб вони посідали лише найкращі місця.
З міжнародними спортсменами – теж нормально, хороша атмосфера.
– Анна Рижикова розповіла, що в них на 400 м з бар'єрами хороша взаємопідтримка. Бо це певний тренд – всі слідкують один за одним в соцмережах, немає токсичної конкуренції.
– Так, мені теж цікаво подивитися, як там Тамбері показує свої тренування в інстаграмі. От не можна сказати, що він якийсь суперсильний – але дуже швидкий.
І можна з цим порівняти свою техніку, вчитися в нього, як переводити швидкість в горизонталь. Такий головний його козир – вміє володіти своїм тілом та швидкістю і стрибати високо за рахунок цього.
– Чи відчули більший інтерес від іноземних медіа після здобуття медалі на ЧЄ? Що запитували?
– Я зараз ще не дуже добре говорю англійською. Але там спілкувався з медіа. Запитували про війну. Казав, що в нас люди живуть під час постійних повітряних тривог, що нам це все заважає. Ну, не дають нам жити, бомблять нас кожен день.
І водночас, що російські та білоруські спортсмени – це військові, мають звання.
– Президент Світової атлетики Себастьян Коу приїхав на чемпіонат України. Що відчуваєте?
– Це мотивує, бачу підтримку. Він дуже старається допомогти Україні, хоче підтримати наших спортсменів. Думаю, що далі буде тільки краще. Росіян якраз завдяки ньому фактично відсторонили від змагань у легкій атлетиці.
– Також українські атлети активно комунікують на міжнародну аудиторію, чому важливо відсторонювати росіян та білорусів. Але представники країн-агресорок все ж поїдуть на Олімпіаду в нейтральному статусі в інших видах. Як ви ставитесь до цього?
– Негативно, звісно, що вони там будуть. Не хотілося би їх там бачити, бо вони виступають за ці військові організації, багато хто підтримує війну. На змаганнях чіпляють на себе значки ЦСКА. Я вважаю, що це дуже погано.
«Починав за системою багатоборства – стрибав і в довжину, і у висоту, бігав трошки бар'єри»
– Чи є якісь хобі у вас поза спортом?
– Люблю грати в CS:GO, відпочиваю так.
– Ви народилися у містечку Мена на Чернігівщині, як там почали займатися легкою атлетикою?
– Почав з 14 років – просто друг запросив. Ми якось гуляли, а він каже: «Ой, мені йти на тренування, пішли зі мною». Я погодився, щось почав пробувати у легкій атлетиці. І воно ось так пішло.
Почав потихеньку тренуватися, і потім уже настав момент, що треба було шукати перспективніші можливості, аби стрибати вище та професійніше. І я обрав Львів, бо там працювали дуже хороші та перспективні тренери: Мирослава Скалоцька і Валерій Лебедюк. Тоді я переїхав у Львів і почав вчитися у спортивному коледжі.
Тренувався під керівництвом Мирослави Володимирівни – вона була дуже спокійною і приємною. З нею ми багато їздили на юнацькі ЧЄ та ЧС. Вона для мене дуже важлива людина, дуже вдячний їй за все.
На жаль, зараз її вже немає з нами (Мирослава Скалоцька – співзасновниця відомого львівського спортивного клубу «Висота», понад 20 років працювала у Львівському фаховому коледжі. Померла на 51-ому році життя після тривалого лікування – прим.).
Зараз я тренуюся з Валерієм Лебедюком, з ним у Римі здобув срібло ЧЄ. Теж вдячний йому за підтримку, що додав мені сили. У нас доволі дружні стосунки. Мої тренери завжди дуже добрі, сильно допомагають мені. Можуть підказати щось життєве. Або просто підбадьорюють у складний момент, можуть знайти такі слова, що це теж надає нові сили.
– А як ви почали займатися саме стрибками у висоту? Магучіх, наприклад, казала, що розпочинала з бар’єрів.
– У мене так само було – моя перша тренерка на Чернігівщині, Надія Петрівна Таратухіна, готувала мене за системою багатоборства: я стрибав і в довжину, і у висоту, бігав трошки бар'єри. Всі ці всі види я і зараз нормально виконую.
Але все ж таки потім найкраще в мене виходили стрибки у висоту. І у Львові вже почав концентруватися на цьому виді. Але під час підготовки і зараз бігаю бар’єри, стрибаю потрійний.
І бар'єрний біг, насправді, дуже допомагає розвивати техніку. Той же Тамбері бігає теж бар’єри для підготовки. Це це є у базі для стрибків у висоту. І стрибки у довжину також багато хто використовує у тренуваннях.
– Цікавитеся іншими видами спорту, окрім легкої атлетики?
– Баскетболом. Не скажу, що дуже багато дивлюсь, бо матчі просто у незручний час для нас. Але подобається, які грандіозні там роблять данки. Це мене також якось мотивує круто стрибати. Підмічати деталі для своєї висоти. Це реально цікаво, порівнювати техніку з легкою атлетикою.
– За ким з українських легкоатлетів слідкуєте?
– Потрійний стрибок, мені подобаються технічні види у виконанні наших: Магучіх, Бех-Романчук. Вони завжди такі гарні спроби роблять – можна дивитися зі задоволенням.
Також цікаво дивитися, коли світові топи стрибають за 17-18 метрів у потрійному. Дуже гарно, мені таке подобається.
«Можна вже прирівнювати чемпіонат України до європейських змагань»
– Які ваші емоції від виступу на такому масштабному чемпіонаті України під час повномасштабного вторгнення?
– Тільки позитивні, бо все підготували на дуже хорошому рівні, навіть міжнародному. Тому дуже приємно виступити на таких змаганнях та здобувати срібну медаль. Мені все дуже сподобалось, дуже класно.
– Олег Дорощук сказав, що за емоціями можна навіть порівнювати з ЧЄ, бо багато глядачів прийшло. Згодні ним?
– Так, досить багато глядачів. Думаю, що це через склад змагань: Олег, я були після медального ЧЄ. А також дуже відомі стрибуни: Бондаренко та Проценко.
І вболівальники прийшли подивитися на нашу боротьбу. Дуже вдячний всім глядачам, що підтримують нас. І можна вже прирівнювати наш чемпіонат до європейських змагань. Я так теж вважаю.
– Чи мотивують вас виступи з реальними зірками вітчизняних стрибків у висоту: Андрієм Проценком та Богданом Бондаренком?
– Часто на них дивився, спостерігав за виступами, всоцмережах слідкував. Мене це мотивує, бо вони справжні професіонали своєї справи. Така собі вже історія нашого спорту.
– На ЧУ вболіваєте за когось у жіночих стрибках у висоту – хедлайнерки же цього турніру?
– Хочу побажати успіху нашим, по-перше, львівським – це Анастасії Матвійок та Марії Алєйніковій, щоб вони добре виступили на свій рівень, який вони хочуть.
І Геращенко й Левченко, щоб вони показали найкращі свої результати.
– Як оціните свій виступ за 10-бальною шкалою на ЧУ: що вдалося, а що – ні (Лавський став другим із результатом 2,23 м, поступившись Дорощуку – прим. Tribuna.com)?
– На балів 7. Фізично все було добре: трішки на мене погода вплинула, резина була мокруватою. А в мене технічно більш швидкісний стрибок – треба витягати дугу, швидко вставляти ногу. Тому трохи це завадило, думаю, якщо б було сухо, можна було б брати кращу висоту – в районі 2,26 м.
– В Україні, вдома, змагатися більш комфортно? Чи є різниця з міжнародними стартами?
– Немає, але спокійніше та легше. Проте мандраж залишається. Бо, як казала Ярослава Магучіх, якщо немає зовсім мандражу, то навіщо взагалі займатися. Якщо це не приносить емоцій та задоволення.
Олег Дорощук – про Тамбері: «Було б круто, щоб у нас вже влаштовували такі перформанси»
Фото: Ulf Schiller/athletix.ch, Олександр Залевський/ФЛАУ, REUTERS/Kai Pfaffenbach, інстаграм Владислава Лавського
Інші пости користувача
