Геніальне пограбування: як вкрасти мрію в 56 мільйонів англійців? I Євро-марафон. Ігровий день №22

Євро завершено. Дожили, дочекалися. Особисто мої очікування фінал виправдав і навіть перевершив. Тому, можливо, сьогодні буде більше, аніж зазвичай, літер. Але й думок також. Заздалегідь пропоную ділитися враженнями про гру в коментарях. І про весь турнір, авжеж. Незабаром вийде декілька текстів, пов’язаних з Євро, буде й збірна турніру, потім плавно перейдемо до підготовки до сезону УПЛ… А поки «Італія – Англія».

Італія – Англія (1:1, 3:2 після пен.)

Стартові позиції

Стартову одинадцяту збірної Італії протягом турніру було називати чи не найлегше серед усіх 24 команд-учасниць. Манчіні на фінал нічого нового не придумав: все ті ж 4-3-3, все ті ж Емерсон на фланзі оборони та Іммобіле в центрі нападу. Жодних ризиків від тренера. Можна вважати це страхом зломати те, що працює, або простою перестраховкою. Відсутність такого рефлексу інколи може зіграти проти наставника. Гвардьола не дасть збрехати.

Саутгейт вирішив зіграти обережніше: також боявся все зіпсувати. Стандартні стартові 4-3-3 англійців змінилися на 3-5-2 чи то 5-3-2. І це віддзеркалення схеми італійців: на 3 їхніх форварди було 3 центральних захисники, на 2 крайніх оборонця, які підключаються до атаки, – 2 англійських вінгбека, на трійку центральних хавів – своя трійка. Саутгейт зробив ставку на перемогу своїх гравців в дуелях 1-в-1. І вона спрацювала одразу ж.

Фінальна дуель в епізоді з першим забитим голом – Шоу проти Ді Лоренцо. Останній загубив першого. Так само, як губив і Доку декількома матчами раніше. А взагалі, атаку і почав Шоу, спрямувавши м’яч в центр (де були італійські хави?), знаходячись на фланзі своєї половини поля. Там круглий отримав Кейн (той ну дуже глибоко опускався за м’ячем усю гру) і розігнав атаку. Далі м’яч дійшов до Тріпп’є. Той подумав… Дочекався Шоу… І віддав. К’єлліні, який знаходився поруч, мав декілька секунд на те, щоб викинутися вперед та заблокувати подачу – він навіть на спробував. То вік.

Атака канонічна. Так, класична і навіть шаблонна (вінгбек асистує вінгбеку кросом з флангу на дальню стійку – це так буденно), але від того не менш вишукана. У той момент здалося, що цей гол – квінтесенція усієї гри збірної Англії на турнірі. Він був таким же простим, але міг стати чемпіонським. Тоді б можна було сказати, що Саутгейт – геній, а Англія – ледве не ідеальна команда. Але сталося по-іншому.

Хід гри

3:1 за ударами – такі цифри пропонувала статистика станом на 44 хвилину першого тайму. Тобто, моментів не було взагалі. Англійці після забитого очікувано сконцентрувалися на обороні, італійці перші хвилин 20 намагалися відійти від голу, потім шукали варіанти проведення атак – не знаходили. Інсіньє гру, як на мене, провалив. Його паси були неточними, удари – невлучними. А Емерсон – це Емерсон. Він в Челсі є третім вибором на позицію лівого захисника – дарма від нього очікували в атаці ефективності рівня Спінаццоли. Італія робила акцент саме на фланг цієї пари, тому й не досягала успіху.

На іншому крилі грав К’єза. Ідеєю Манчіні протягом турніру було створення на фланзі К’єзи (в перших матчах тут грав Берарді) ситуацій ізоляцій свого нападника з захисником суперника. Більше випадків боротьби 1-в-1 – більше шансів на перемогу К’єзи і створення моменту. Але і цей прийом не працював: Італія повільно переводила м’яч з флангу на фланг, а тому Шоу в боротьбі з К’єзою завжди мав підстраховку. Федеріко з часом почав опускатися нижче за м’ячем – так він створив єдиний момент своєї команди за тайм, обігравши 1-в-1 Райса.

В перерві стало зрозуміло: гра йде до рук Англії. Але Манчіні вкотре на цьому турнірі нічого не придумав підчас антракту. Однак придумав пізніше: Іммобіле (ще одна погана гра нападника на Євро) був замінений на Берарді. Останній пішов на правий фланг, Інсіньє став виконувати функції хибної дев’ятки (ото понабрався Манчіні в Енріке!), К’єза продовжив гру вже зліва. Там він отримував м’яч частіше – частіше генерував небезпеку. В проміжок між 55 та 67 хвилинами (зміна його ролі та гол відповідно) Федеріко завдав 2 удари по воротах суперника та зробив декілька якісних подач в штрафний англійців. Саме активність К’єзи допомогла італійцям переломити гру.

Вони вперше отримали 10-хвилинку домінування та постійних атак. Чергова робота з м’ячем К’єзи завершилася вибиванням круглого Англією на кутовий. А той став результативним. Отже, заміна Манчіні спрацювала, допомогла команді дотиснути суперника. Але важливіше інше: цю заміну фактично проігнорував Саутгейт. Відповів своїми він вже на 70 та 74 хвилинах – після пропущеного. Саме повільність роздумів Саутгейта коштувала Англії втрати переваги в матчі.

Далі команди не забажали ризикувати і дотягнули до овертаймів.

Додатковий час

Позиція перед ОТ для англійців була шикарною. Я вже писав в свої минулих текстах, що італійці виглядали втомленими в додатковий час гри проти іспанців в півфіналі – вчора знову грали з останніх сил. А ще в Манчіні слабка лава запасних, порівняно з англійською. Поки він вимушений кидати на поле Бернардескі та Белотті, його візаві має в рукаві одразу декілька тузів – Санчо, Решфорда та Гріліша. І не лише їх. До того ж, і К’єлліні, і Бонуччі були на жовтих перед ОТ – чудовий шанс заробити другу для когось з них і потім дотиснути опонента. Але ні.

Саутгейт не випускав Гріліша до 99 хвилини. Іншим зовсім шансу зіграти не дав. Англія була в надзвичайно комфортному становищі перед екстра-таймами, але Саутгейт вирівняв шанси колективів, не забажавши атакувати. Англія не була втомленою – просто боялася пропустити. Саме тому не забирала м’яча, саме тому не робила замін. Вона боялася зробити гірше, а тому втратила свій шанс дотиснути втомленого опонента зі слабкою лавою запасних і виграти трофей.

Пенальті

Саутгейт вирішив зібрати флеш-рояль з неприпустимих помилок протягом гри і на 120 хвилині випустив на поле Решфорда та Санчо спеціально під пенальті. Гадаю, саме ці гравці краще за інших виконували 11-метрові удари на тренуваннях – Саутгейт мав право довіритися ним.

Але фінальна гра – не тренування. Тут спокій важливіше за техніку. Магуайр – зовсім не технічний гравець, але він виконав кращий пенальті серії, адже не побоявся пробити сильно в верхній кут. Санчо виконати якісно свій удар був неготовий, а отже його вихід під пенальті – помилка тренера, який не зміг оцінити психологічний стан свого гравця. Решфорд виконав 11-метровий непогано: довго розбігався, виграв дуель нервів в Доннарумми та розвів його й м’яч по різних кутах… Але влучив в стійку. Підвела техніка, не нерви. Так буває.

Цікаво, що навіть з урахуванням цих промахів англійці могли б перемогти: раніше не реалізував свій удар Белотті (було видно його хвилювання ще до спроби), пізніше – Жоржиньо. Вважаю момент порятунку Пікфордом своєї команди від удару опорника Челсі кращим в матчі. Манера пробиття пенальті Жоржиньо відома всій Європі: він вичікує перед ударом, поки воротар зробить рух в напрямку одного з кутів, а потім б’є в протилежний. Такі удари – чиста боротьба нервів. В півфіналі її Жоржиньо програв Сімон, в нашому матчі в аналогічній ситуації був розведений по кутах з м’ячем Доннарумма після удару Решфорда. А Пікфорд був спокійним до кінця. Тому він й парирував удар Жоржиньо у вирішальну мить.

Забігаючи наперед, хочу обуритися вибором кращого гравця турніру від УЄФА. Доннарумма програє конкуренцію навіть Пікфорду: в цьому фіналі вони відбили по 2 пенальті, але один парирував удар Жоржиньо! Протягом турніру не турбували занадто часто жодного з воротарів (завдяки надійним оборонцям), в півфіналі Доннарумма допустив чимало помилок в пасах, в фіналі не зробив жодного сейва… Золота рукавичка Євро, до речі, також дісталася не Доннаруммі – її отримав Пікфорд. За що нагорода для Джиджи?

Вирішальний пенальті пробив Сака. Чому він? Хлопець не увійшов в гру після появи з лави запасних – це достатньо вагомий аргумент для того, щоб не ставити його бити 5-й пенальті (та й не ставити взагалі). Замало? Накину ще. Хлопцю лише 19 років, і він не є основним в збірній і лідером свого клубу – він ще не готовий до такої відповідальності. А ще є Гріліш. Чого бив не він? Міцні нерви також в Філліпса… Але б’є Сака.

З 3 незабитих пенальті я б питав з Саутгейта за 2 – удари Санчо і Сака. Обидва виявилися неготовими. А ще я б питав за відсутність замін в овертаймах, відсутність реакції на перші італійські заміни. Саутгейт програв гру замін Манчіні, маючи кращу лаву запасних на турнірі, – це фантастичне, навіть неповторне досягнення. І приклад катастрофічно неправильного використання наявних ресурсів та жахливого матч-менеджменту. А ще доказ того, що 5 замін (+1 в ОТ) – це дійсно важливе нововведення у футболі. Завдяки ньому можна навіть фінали Євро красиво вигравати. Чи програвати. І не менш красиво.

Підсумки

Ідеї Саутгейта дали можливість Англії дійти до фіналу. Але саме він його для своєї збірної й програв. Його команда робила все, що тільки було можливо: вона 55 хвилин (до замін Італії) контролювала ситуацію на полі, вона не просіла в овертаймах, кожен гравець більш-менш впорався з відведеною роллю. Але Саутгейт кинув свою команду по ходу гри. Він навіть грав проти неї, допомагав супернику. Жахливий матч від наставника. Можливо, це найгірший тренерський перформанс цього Євро. Але залишилося одне питання: то Саутгейт не впорався з тиском та хвилюванням, чи він просто недостатньо якісний тренер? Я відповіді не маю. Але якщо друге, то Англія свій перший за багато-багато років трофей з ним точно не виграє.

Я не вірив в Італію. Це проблемна команда, як не крути. В неї обмежений склад (12-13 основних гравців, слабка лава запасних), вона втратила протягом турніру Спінаццолу та К’єзу, Іммобіле провалив турнір, Бонуччі та К’єлліні мали очевидне слабке місце, команда просіла ближче до фіналу фізично, Манчіні в більшості матчів тягнув з замінами, Ді Лоренцо та Доннарумма в ключових поєдинках помилялися… Італія – найслабший чемпіон Євро за останні багато років, як на мене. Але точно справедливий.

Подолавши проблеми, команда дійшла до фіналу та виграла його за рахунок бажання, наполегливості, використанню помилок суперників та їхнього тренера… Більш стабільної команди на турнірі не було. Ця Італія заслужила виграти Євро в героїчному стилі. Вона не є командою, яка уникає проблем чи зовсім їх не має (Франція-2018, наприклад, така) – вона з тих, хто усуває проблеми, долає перешкоди. Це команда-борець, команда-трудоголік. І це приваблює. Тому за Італію в фіналі вболівав майже кожен футбольний фан: всім подобаються герої. Таке Євро могла виграти тільки така команда.