Мирна реінтеграція. Повернення Ракицького в «Шахтар» може стати гарним кейсом
Репліка Ірина Козюпи.
Репліка Ірина Козюпи.
Трансферний бабах вчорашнього дня – можливе підписання «Шахтарем» контракту з Ярославом Ракицьким. Такий інсайд видав Віктор Вацко: «Контракт не підписаний, але переговорний процес на стадії завершення». Здається, що офіційне підтвердження – питання найближчого часу.
З чисто спортивної точки зору – логічний крок клубу у поточній ситуації воєнного часу. «Шахтар» залишився без легіонерів, а треба виживати в УПЛ та Лізі чемпіонів. Тому трансфер очевидний і навіть очікуваний.
Набагато цікавіше – морально-етичний бік цього повернення блудного сина. Негативна реакція частини суспільства точно буде і навіть не потрібно пояснювати чому.
Якщо скласти портрет Ярослава зі слів людей, які його знають і спілкуються з ним, то виходить, що він нормальний та адекватний хлопець. Олександр Алієв дякував Ракицькому за дрони і говорив, що футболіст хоче йти воювати за Україну. За словами Андрія Пятова він правильно прощався з «Зенітом»: «Щойно я дізнався, як тільки перший приліт, зібрав усіх і сказав: «Пішли на х#р, я їду». Юрій Вернидуб назвав мужиком і сказав, що потисне руку.
Молодець, що розірвав контракт і залишив Росію, але за таке героя України ніхто не дасть. І це рішення точно не змиє перехід в «Зеніт» у 2019 році. Про стосунки Ярослава з гімном України говорити нічого не буду. Це не найбільший його гріх. Тимощук співав його з рукою на серці, а в підсумку виявився цинічним зрадником.
Для початку, Ракицькому варто почати говорити і відповісти на всі незручні питання. Вова Гарець прописав їх у колонці «Ракицький зробив недостастатньо для поверення у збірну України» за 15 квітня. Зараз вже липень, а суспільство ще й досі не почуло позицію Ярослава про 8 років війни і чому він таки поїхав в Росію. Відмовчатись не вдасться.
Це важливо пояснити. Важливо говорити чітко та щиро. Важливо і далі своїми діями та вчинками доводити, що ти визнаєш помилки, любиш цю країну, поважаєш її історію і готовий робити все для перемоги.
Так само як суспільству важливо дати Ракицькому шанс. Показати, що своїх людей ми не кидаємо і готові їх прийняти. Але знову ж таки, за умови, що будуть кроки на зустріч, щире бажання та готовність футболіста змінюватися. Це важливо ще раз прописати. І, будь ласка, більше ніяких картинок в інстаграмі у стилі «Спасибо деду за победу».
Цей кейс може стати гарним прикладом для нашого майбутнього. Повернути Донецьк і Луганськ і знову зіграти матч на «Донбас Арені» – це одна справа. А повернути людей і зробити так, щоб вони співали гімн України на «Донбас Арені» – це вже трохи інша.
Реінтеграція наших окупованих 8 років тому територій не буде легкою. І в України попереду дуже багато роботи в цьому напрямку. Але щиро вірю, що спорт сильно нам в цьому допоможе. Історія Ярослава може стати хорошим тригером для людей. Спробувати варто.
Фото: «Шахтар»
