Це було класне полювання. Дякуємо, збірна! Дякуємо, ЗСУ!
Прощаємося з командою до нового вікна.
Прощаємося з командою до нового вікна.
Радість. Гордість. Нормальність.
А якби ви трьома словами описали збірну України?
Наша команда видала шалений відрізок у 5 матчів – ціле маленьке життя, ковток повітря і острівок щастя.
Це було класне полювання.
Ми плакали разом із Зінченком перед Шотландією. А потім дуже сильно пишалися перемогою на «Гемпден-Парк». Які це були шалені емоції – перший офіційний матч з початку війни, радість голів Ярмоленка, Яремчука та Довбика. І лише один крок до мрії – чемпіонат світу в Катарі.
Сумували після такої гіркої та несправедливої поразки від Вельсу. Сварили іспанського арбітра за пенальті, якого він не побачив, і підтримували Ярмоленка після нещасного випадку з автоголом. Життя триває, але як же шкода було залишитися без такого потрібного нам ЧС.
Починали нову сторінку в Лізі Націй з Ірландією. Чесно кажучи, зіграли так собі, але виграли. А одне з ірландських ЗМІ придумало топовий заголовок – United Nations. Може на цей сезон варто так весь турнір назвати?
Співали гімн України разом з 7-річною Амелією. Душевно прощалися з Андрієм Пятовим в матчі з Вірменією. Дякували полякам за гостинність. І почувалися в Лодзі, як вдома.
Встигли розчаруватися у збірній і знову закохатися у команду після голу Довбика. А потім знову посварили за нічию, в якій команда вже ледве ходила. Жахлива гра, але розбір польотів буде потім.
Бракуватиме матчів збірної, але прийшов час прощатися з хлопцями та Петраковим до нового вікна. І хай команда не вийшла на чемпіонат світу, але футболісти своєю грою заслужили повагу всього світу.
У нас далеко не завжди все ідеально виходило на полі, але ця команда точно грала серцем і має характер. По-іншому і не могло бути. Ми – українці. Ми – нація, яка зараз грає свій головний матч життя. А наша найголовніша команда тримає зараз всю країну на своїх плечах.
У вболівальників з’явилася нова улюблена кричалка – «ЗСУ!». Вона звучала на всіх полях – від Шотландії до Лодзя. І це наша подяка героям за можливість грати у футбол, дивитися футбол і писати про футбол.
І дуже хочеться, щоб наступні свої домашні матчі збірна грала в себе вдома – у вільній і мирній Україні.
Фото: Оксана Васильєва/Tribuna.com
