Такі перемоги теж потрібні. Але Україна має краще використовувати ресурс збірної
Ірина Козюпа – про життя після Вельсу і меседжі для світу.
Ірина Козюпа – про життя після Вельсу і меседжі для світу.
Поплакали після Вельсу, посварили іспанця Лаоса, пожартували про Геннессі і йдемо далі. Немає часу жувати соплі та і не така в нас нація.
Давайте відверто, Ліга Націй – зовсім не так сексуально, як стики на чемпіонат світу. Зате можна зі спокійним серцем подивитися на гру збірної. Хоча стоп – без седативних препаратів дивитися національну команду в будь-якому складі просто нереально. Правда, Андрій Лунін?
Знаєте, коли мені захотілося стати спортивним журналістом? Після ЧС-2006. Я бачила по телевізору, як збірна співала гімн України і для мене це був космос. Спочатку полюбила футболу за його емоції, а вже потім за все решта.
Зараз саме той час, коли нам від збірної та матчів у першу чергу потрібні емоції. Сьогодні вийшло дуже лампово – синьо-жовті прапори, гімн України, який збірна заспівала від душі, оплески від стадіону на знак солідарності Ірландії з Україною, квіти від Шеймуса Коулмена для українських вболівальниць, великий плакат Stop the war від ірландських вболівальників.
Сердечна подяка Ірландії за любов та підтримку.
А тепер про те в чому Україна дуже сильно недопрацювала. Нам треба посилати світу чіткіші меседжі і робити це так, щоб люди у Польщі, США чи Бразилії говорили не про інфляцію і підвищення цін на бензин, а про війну та злочини Росії.
Далеко не всі детально стежать за подіями на нашому фронті. А в нас є такий крутий майданчик, як збірна України і дуже шкода, що ми не витискаємо з цих матчів максимум. Футбол – це величезна аудиторія. Простими і сильними словами та зрозумілими акціями можна навіть дітям пояснити, де добро і зло в цій війні.
Як тільки почався матч, від президента України прилетіло відео, в якому Володимир Зеленський згадує про річницю Євро.
«Рівно 10 років тому в цей день почався Євро-2012. Церемонія відкриття була у Варшаві, фінальна церемонія – в Києві. Матчі проводилися в різних містах наших двох країн, зокрема і в Донецьку, на «Донбас Арені». Всього лише 10 років минуло, а таке враження, що це було в іншому світі. 10 років тому наш Донецьк був сильним, гордим і розвинутим містом. А потім прийшла Росія».
Чому президент пам’ятає про Євро-2012, а Павелко – ні? Чи раз тоді була ФФУ, то це не рахується. Цей матч з Ірландією був чудовою нагодою нагадати світу, що 10 років тому український Донецьк приймав вболівальників з усього світу, там жила збірна Франції, а Росія зробила з цього регіону пустку.
Саша Сажко писав, що ці матчі стануть тестом для Павелка. Я не вірю, що президент УАФ раптом прозріє і почне займатися чимось складнішим за фотосесії та персональні піар-акції. Можливо, наше МЗС візьме ініціативу у свої руки. Кулеба чудово розуміє силу спортивної дипломатії.
Навіть готова підказати варіанти на наші два номінально домашні матчі України в Лодзі. Це чудова нагода подякувати полякам за їхню підтримку – від допомоги мільйонам біженцям до синьо-жовтої стрічки, з якою завжди грає Іга Швьонтек. В Польщі навіть спортивні сайти висловили солідарність з Україною – додали наш прапор або синьо-жовті елементи до своїх назв. Це дуже зворушливо. На Daily Mail ви такого не побачите.
Ще треба скористатися цими матчами, щоб підтримати своїх земляків, які зараз перебувають у Польщі, і поки не можуть повернутися додому.
Сьогодні гравці збірної України з міні-футболу перед матчем з Францією тримали в руках фото з наслідками війни. Теж сильний жест вартий тисячі слів.
Тобто, варіантів багато. Шкода буде не використати такі можливості. Але цим точно мають займатися не футболісти з Петраковим. Свою частину роботи вони виконують чудово.
Щодо гри з Ірладією, то після такої перемоги і голу Циганкова є велика спокуса згадати нефарт з Вельсом, але не хочеться бити по болючому. Просто порадіємо за наших хлопців. Такі перемоги теж потрібні. Бо коли після матчу подруга виставляє фото у футболці збірної України з Америки і з посмішкою на обличчі, то все це було не дарма.
Фото: УАФ
