Запитання «Чи повернеться Коломойський в футбол?» – дно та неповага до всіх навколо
Думка Володимира Гарця.
Давайте на хвилину абстрагуємося від спорту і поговоримо про життя. В Україні воно влаштоване так, що ми всі живемо в реаліях постійного компромісу.
Умовний російськонаправлений політик Віктор М. – відверта нечисть, на якій не було вже де ставити клеймо після розслідувань, але яка донедавна мала цілу телеімперію та успішне життя в країні. Політичний компроміс довго приймав умови навіть настільки масштабної корупції. А що тоді говорити про менші випадки – і скільки їх? Сотні? Тисячі?
Чи стандартна історія зі суспільних подій, коли організатори думають: «Як нам зупинити 5-тисячний натовп, хай йдуть, як є», а людина в 5-тисячному натовпі думає: «Не буду вдягати маску, бо всі навколо без них». За понеділок від ковіду в Україні померло 734 людини, а вакциновано всього 16% населення. І це далеко не остання хвиля, бо населення наполягає саме на таких правилах гри.
Список можна продовжувати в різних напрямках. Керування авто напідпитку, насилля в сім’ях, дискримінація на роботі – компроміс суспільства з негативними явищами зазвичай призводить до наслідків. Він насаджує рожеві окуляри насильно – і з часом реальна картинка вимивається з пам’яті.
І ось ми повертаємося до спорту.
Всі знають про схему з «Дніпром-1» у Ігоря Коломойського. Навколо неї вже виник той самий компроміс – як і серед футбольної тусовки, так і серед вболівальників. Але навіть в цій сірій зоні є тонка грань між тим, щоб просто знати про гру і тим, щоб відверто працювати в інтересах того, хто цю гру затіяв. Коли Ігор Циганик, Олександр Денисов чи ось зовсім в свіжому інтерв’ю Роман Бебех знову та знову ставлять запитання «Чи повернеться Коломойський в український футбол?», то це явний приклад другого варіанту.
П’ять років тому «Дніпро» заборгував усім близько 30+ мільйонів, бо «сплачують рахунки лише боягузи». Паралельно створили новий чистий клуб, який через роки вже веде боротьбу за єврокубки. На папері взагалі не підкопаєшся, юристи провели велику роботу.
Але чий це клуб без рожевих окулярів? Ігоря Коломойського. І ні, будь-який інший варіант відповіді тут не підходить навіть за здоровим глуздом.
Чи ви хочете сказати, що у Юрія Берези (у якого в доходах трохи більше 1 млн гривень в декларації за 2019-й) є 7 мільйонів євро, які закладені в бюджет клубу на цей сезон? Чи якісь невідомі побічні структури групи «Приват» вирішили підставити плече молодому клубу, але тут немає ніякого сліду головного акціонера?
Вибачте, але це смішно і сумно одночасно.
Коломойський нікуди з українського футболу не зникав. Він навіть не перестав впливати на рішення поза «Дніпром-1». Коли Джаба Канкава подав на новостворений клуб в суд, вимагаючи віддати борги, однією зі сторін захисту стала УАФ – яка надала купу документів, які б мали підтверджувати, що між «Дніпром» та «Дніпром-1» немає взагалі зв’язків. Дуже солідна підтримка, не знаходите?
Канкава залишиться без грошей, бо схема достатньо добре продумана. Але навіть при ідеальному схематозі запитання «Чи повернеться Коломойський в український футбол?» залишається дном та неповагою. Бо ті, хто ставлять це запитання, знають правильну відповідь, але не хочуть, щоб її почули ті, заради кого вони начебто працюють – глядачі та читачі.
Хоча це вже давно секрет Полішинеля. Хто-хто, а ті ж робітники медіахолдингу Коломойського це б точно мали знати, правда?
Не хочуть давати реальну відповідь і Суркіс, Ахметов чи Ярославський. Вони в один голос в кожному інтерв’ю на словах сподіваються, що Ігор Валерійович таки повернеться і з ним український футбол піде стройовим кроком до щасливого майбутнього. Як в 2011-му, коли чотири олігарха безтурботно ділили зони впливу на віп-ложах своїх стадіонів. Звучить так солодко, що викликає лише відчуття відрази.
Тому що Коломойський вже тут. І Ярославський, і Ахметов, і Суркіси. А український футбол все не починає розвиватися семимильними темпами.
З такими запитаннями і відповідями і не буде.
Фото: «Київ-Баскет», KP.ua
