Спортдир «Баварії» Саліхаміджич також пережив війну у юності: спав із АК під ліжком, біг у Німеччину грати у футбол
Зараз він – топ-менеджер.
Зараз він – топ-менеджер.
Хасан Саліхаміджич – один із найуспішніших футбольних менеджерів сучасності. Звісно, ви можете сказати, що бути спортивним директором «Баварії» зможе і соцредактор Tribuna.com, але це зовсім не так. Неймовірний успіх мюнхенців, далеко не найулюбленішого німецького клубу, будується на сильних духом екс-гравцях команди, які у свій час довели, що у них є «баварське ДНК».
Так, спортдирами «Баварії» раніше були Улі Генесс (згодом став президентом і головою наглядової ради), Крістіан Нерлінгер і Маттіас Заммер (зараз працює радником керівництва у «Дортмунді»).
Нині мюнхенцями керують Олівер Кан (голова правління «Баварії») і спортивний директор Хасан Саліхаміджич. Боснієць привів у Мюнхен Альфонсо Девіса, Леона Горетцку і Лероя Сане, запросив Юліана Нагельсманна і планує надалі надалі робити усе, щоб «Баварія» стала футбольним брендом номер 1 у світі.
Однак, мало хто знає, що у дитинстві Саліхаміджичу було непросто. Він змушений був тікати від війни в Югославії.
Його монолог про той епізод у житті у серіалі «FC Bayern – Behind the legend» від Amazon.
***
«У мене було абсолютно безтурботне дитинство. Тато був поліцейським, мама – вчителькою, а я завжди мріяв стати футболістом. Югославія була чудовою країною – у нас у всіх були дуже хороші стосунки. Ми жили дуже непоганим, але водночас простим життям.
Я почав грати у футбол, коли мені було 8. Тато був моїм першим тренером, адже у той час він грав за команду з другого дивізіону, тож непогано розумів футбол. У кожної республіки – Хорватії, Боснії, Сербії і так далі – були свої юнацькі команди, але збірна Югославії U-16 була першою національною командою, у якій можна було зіграти. Я був її частиною.
Коли мені було 15, «Црвена Звезда» грала проти «Баварії» вдома. Разом зі збірною ми тоді були у Белграді, тож мали змогу подивитися матч прямо зі стадіону. І тоді я вперше побачив усіх зірок «Баварії» – Аугенталер, Лаудруп, молодий Еффенберг. Це було неймовірно круто! З тих пір мюнхенський клуб не виходив з моєї голови.
Тоді я повинен був повернутися додому, але усі прямі літаки з Белграда у Сараєво відмінили, тому я зрозумів, що вдома все неспокійно – вирує війна.
Лінія фронту була лише в 10 км від нашого будинку. У нас вдома були автомат Калашникова і пістолет. Через два місяці до мене підійшов батько і «познайомив» мене зі зброєю. Уявіть: мені 15, а вночі, коли я сплю, під моїм ліжком лежить АК. Це ненормально.
Одного ранку до мене в кімнату увірвалась сестра зі словами: «Швидше одягайся, ти їдеш у Німеччину». Я відповів: «Ні, я нікуди не їду», тому що я був дуже близький з батьками і сестрою, тож можливий від’їзд був для мене справжнім шоком.
Але все ж був змушений їхати. Я прибув у Дортмунд, звідти на поїзді приїхав у Гамбург, де я жив 6 місяців і вступив у школу футбольного клубу «Гамбург».
***
Саліхаміджич завжди був наполегливим футболістом і відразу зрозумів, що може отримати шанс заграти на професійному рівні.
«Повинен сказати, що у Німеччині можливо стати футболістом, навіть будучи молодим гравцем з-за кордону. Якщо ти викладаєшся на повну, ти обов’язково отримаєш свій шанс. І цей шанс я отримав. Мабуть, спочатку я вимагав, щоб його отримати, але коли вхопився за нього, більше не відпускав», – розповів Саліхаміджич.
За півтора року після виступів за дубль «Гамбурга» Фелікс Магат запросив Хасана у основну команду, а той неймовірно вразив – 2+5 за системою гол+пас лише у дев’ятьох матчах сезону від гравця, позиція якого завжди була незрозумілою для тренерів.
Лише уявіть – за свою кар’єру Хасан Саліхаміджич грав на позиціях:
• правого захисника;
• лівого захисника;
• центрального півзахисника;
• правого півзахисника;
• лівого півзахисника;
• атакуючого півзахисника;
• правого вінгера;
• лівого вінгера;
• фальшивої дев’ятки;
• центрфорварда.
Загалом за «Гамбург» Саліхаміджич провів 87 матчів, у яких забив 21 гол і віддав 14 гольових передач. Але набагато важливіше за статистику – це те, що грою за «динозаврів» він звернув на себе увагу мюнхенської «Баварії». Тієї самої, в яку закохався в 1992-му у Белграді.
«Збулась моя мрія. «Баварія» швидко стала моїм домом, тому я завжди віддаватиму усе за цей клуб», – згадав свій переїзд у Мюнхен нині 45-річний спеціаліст.
Фото: DER SPIEGEL, Getty Images
