«Лідс» потопили воротарські помилки та дивна відставка наприкінці сезону. А власник не зацікавлений у прогресі
Розбір сезону від блогера.
Від редакції: ви знаходитеся у блозі нашого користувача fishmosphere. Він розпочав серію матеріалів з підсумками сезону для клубів АПЛ. Ви також можете потрапити на головну сторінку Tribuna.com, якщо напишете класний матеріал. Ми завжди раді активним блогерам.
***
«Лідс» у сезоні 2022/23:
19 місце
31 очко
48:78, різниця голів «-30»
Фраза, яка характеризує сезон:
«Якщо навіть Біг Сем не зміг їх врятувати, то я вже не знаю…»
Перед початком сезону було зрозуміло, що попереду «Лідс Юнайтед» очікує важка боротьба за місця в нижній частині турнірної таблиці. Ще в сезоні 2021/22 команда насилу врятувався від вильоту з Прем’єр-ліги, забезпечивши собі місце в еліті тільки в 38-му турі.
Влітку команду покинули два ключових гравця– Рафінья та Калвін Філліпс. Заради справедливості, кошти отримані за цих двох гравців (близько 110 мільйонів євро) були витрачені на придбання молодих та перспективних футболістів, серед яких, Брендан Ааронсон, Луїс Сіністерра, Тайлер Адамс, Расмус Крістенсен та Вілфрід Гнонто. Так ще й взимку до них були докуплені Джорджиньйо Рюттер, Максіміліан Уобер та Вестон Маккіні (оренда).
На бумазі всі новачки виглядали досить якісними підсиленнями для команди, якій необхідно закріпитись в середині чемпіонату. На жаль, непогано заграти вийшло тільки у гравців атакувальної ланки поля, а саме у Сіністерри та Гнонто (які ще занадто молоді, щоб повноцінно вести команду за собою). Решта новачків зіграла або нижче очікувань, або взагалі провалилась, як наприклад Раттер або Маккіні. Крістенсен зіграв менше хвилин, ніж ветеран команди Люк Ейлінг, Брендан Ааронсон був гравцем стартового складу команди весь сезон, але зміг набрати лише 1+3 за системою гол+пас, а організм Тайлера Адамса не витримав навантажень Прем’єр-ліги, тож у підсумку в березні американець вилетів до кінця сезону.
«Лідс Юнайтед» потужно розпочав сезон, не програвши жодного разу в перших трьох турах, а в третьому турі команда взагалі у впевненій манері обіграла «Челсі» (тоді ще Томаса Тухеля) з рахунком 3:0. Але хто ж тоді знав, що рівень будь-якої команди в цьому сезоні не можна вимірювати по матчам з «синіми»? Далі команда в основному програвала, чередуючи поразки з рідкими перемогами, а сезон завершила серією з 9 матчів без перемог (2 нічиї та 7 поразок).
Головну проблему «Лідса» легко побачити, просто подивившись в турнірну таблицю. У команди з відривом найгірший захист в лізі (78 пропущених м’ячів), що обумовлюється декількома причинами. Це й слабка або нестабільна гра тих гравців, яких купляли саме для посилення захисту команди (Маккіні, Крістенсен, Адамс), через що захисну гру команди намагались на собі «тягнути» такі гравці, як Люк Ейлінг або Марк Рока, які вище свого досить посереднього рівня гри стрибнути не можуть. Це й жахлива форма основного воротаря команди Іллана Мельє, про яку ми поговоримо пізніше.
Не дивлячись на це, «Лідс» більшу частину сезону перебував поза зоною вильоту (була там тільки сім турів), але на підсумковий результат вплинуло ще й те, що керівництво клубу теж забагато помилялось протягом сезону. Тут і надмірна віра в Джессі Марша, якого слід було звільняти набагато раніше, і помилка з призначенням Хаві Грасії в якого взагалі нічого не вийшло з командою. А призначення «Біг Сема» на останні 4 матчі сезону виглядало вже, як передсмертна конвульсія клубу, що й підтвердили результати в цих матчах (одна нічия та три поразки).
Трирічне перебування «Лідса» в Прем’єр-лізі завершено. Команда повертається в Чемпіоншип і ризикує залишитись там надовго, адже окрім суто ігрових проблем та елементарної відсутності головного тренера є ще й проблеми з керівництвом команди, яке, судячи з останніх новин, не дуже зацікавлене в розвитку команди.
І це прикро, бо «Лідс» це та команда, яку пам’ятають ще запеклі фанати англійського футболу з «нульових». Проте, команда такими темпами скоро ризикує опинитись десь в середині турнірної таблиці Чемпіоншипу, а не в Прем’єр-лізі.
Головні тренери:
Джессі Марш (20 матчів)
Майкл Скабала (в.о. на 3 матчі)
Хаві Грасія (11 матчів)
Сем Еллардайс (4 матчі)
Казка Джессі Марша в «Лідсі» завершилась. Людина, яка пройшла три команди під тегом «Ред Булл», замінила в лютому 2022 року одіозного Марсело Бьєлсу на посаді головного тренера. У підсумку Маршу вдалось врятувати команду від вильоту до Чемпіоншипу в сезоні 2021/22. Але все ж таки, занадто великий кредит довіри він отримав за це від керівництва команди.
Джессі відверто перетримали в команді. Приблизно в жовтні ще було зрозуміло, що у Марша не виходить побудувати в «Лідсі» більш-менш стабільну гру і двомісячна серія без перемог це підтверджувала. Проте, далі послідували неочікувані перемоги над «Ліверпулем» та «Борнмутом» і прикра поразка на виїзді проти «Тоттенгема». Ці три матчі були останніми для команди перед перервою на Чемпіонат світу, у підсумку саме вони подарували Маршу ще один шанс врятувати своє місце. Але цим шансом він не скористався.
Після закінчення «катарської» перерви та аж до самого звільнення Джессі Марш не переміг в жодному з матчів, у підсумку після поразки 0:1 від прямого конкурента в боротьбі за виживання «Ноттінгема» Марша звільнили.
Для Джессі це друга поспіль невдала тренерська робота (до цього він всього півроку протримався в «РБ Лейпциг») і його перспективи після цього виглядають досить туманно.
Але Джессі приємний хлопець, тож давайте завершимо на позитивній ноті.
Майкл Скабала був тимчасовий рішенням, поки керівництво шукало нового тренера на повноцінних умовах, тож не будемо на ньому детально зупинятись. За три матчі встиг упустити перевагу 2:0 в матчі з «Манчестер Юнайтед», молодець.
У мене не було завищених очікувань від Хаві Грасії. Так, я розумів, що він досвідчений тренер, який в цілому здатен дати команді певний заряд на фінальний ривок в боротьбі за виживання. І десь у нього навіть виходило. В перших шести матчах під керівництвом Грасії «Лідс» виграв три, два програв та один зіграв внічию. Досить непоганий початок.
Але в наступних п’яти матчах команда програє чотири (причому всі без особливих шансів) та зіграла один раз внічию. І тут Грасію звільнили. Ще раз, керівництво клубу за 4 тури до кінця чемпіоната, під час важкої боротьби за виживання в АПЛ звільняє тренера, за якого в цілому не було відчуття, що все втрачено. Більше того, команда навіть не знаходилась в зоні вильоту на момент звільнення іспанця.
Зрештою, сам Грасія був здивований цим рішенням та наголошував на тому, що команда під його керівництвом за набраними очками посідала 16 місце.
І тут я більше на стороні іспанця, ніж на стороні власників клубу. В принципі, покарання за таке рішення прилетіло менше ніж через місяць.
Всі ж люблять Біг Сема, правда? Йдуть роки, через Прем’єр-лігу проходить величезна кількість тренерів з будь-яких куточків світу. От і останні три тренера «Лідса» були відповідно з Аргентини, США та Іспанії. Але іноземні тренери приходять та уходять, а англійські команди-аутсайдери в один момент все рівно йдуть та наймають Еллардайса. І інколи у нього навіть виходить рятувати такі команди та залишати їх в елітному дивізіоні.
Але серйозно, 4 тури? Які очікування були від цієї авантюри? Сем прийшов, програв три матчі з чотирьох, заробив 500 тисяч фунтів та пішов собі далі. Через рік чергова англійська команда, яка буде боротися за виживання, покличе його рятувати ситуацію.
Напевно в цьому і є весь феномен Сема Еллардайса. В світі тисячі тренерів, але коли наприкінці сезону аутсайдер АПЛ звільняє свого головного тренера та швидко шукає йому заміну, всі ми розуміємо, що ця команда хоча б зателефонує «Біг Сему».
MVP сезону:
Родріго
Колись молодому та талановитому іспанцю вже 32 роки. Не дивлячись на це, Родріго тільки що завершив свій індивідуально найкращий сезон в англійській кар’єрі. За весь сезон він забив 13 голів та додав до них одну результативну передачу. І цей результат виглядає дуже солідно, враховуючи, що все це забито в складі команди, яка посіла 19 місце.
Десь можна сказати, що Родріго «оверперфомить», адже його хG за сезон всього 8.1 і за співвідношенням забитих до очікуваних голів він зайняв 7 місце в лізі. Але з іншого боку, кому ще забивати в цій команді? Може Патріку Бемфорду, який за сезон примудряється з двох пенальті не реалізувати жодного. Або Брендану Ааронсону, якого купляють за 32 мільйони євро і він за це відплачує одним голом за сезон? Враховуючи це, Родріго довелось забрати на себе звання головного бомбардира команди.
Але які подальші перспективи у іспанця? Йому 32 роки, він досить травматичний і не витримує навантаження у вигляді 38+ матчів за сезон. І у нього контракт з «Лідсом» закінчується рівно через рік. Його люблять вболівальники, тому цілком можливо він вирішить залишитись та спробувати повернутись разом з командою в АПЛ.
Мені, в свою чергу, все ж таки хотілося б бачити Родріго не в футболі «другого ешелону», а в Прем’єр-лізі. І може якийсь клуб еліти все ж таки зацікавиться іспанцем, який в цьому сезоні довів, що при обмеженому навантаженні він все ще може приносити користь будь-якій команді у вигляді забитих м’ячів.
Прорив сезону:
Крісенсіо Саммервіль
Вихованець «Феєнорду» в 2018 році підписав свій перший професійний контракт з роттердамським клубом, а два наступні роки провів по орендах в інших клубах з Нідерландів («Дордрехт» та «Адо Ден Хааг»). Влітку 2020 року він повернувся до «Фейєнорду» після чергової оренди, відмовився від нової угоди і вже у вересні 2020 року перейшов до «Лідса».
Крісенсіо почали залучати до матчів першої команди в минулому сезоні, випустивши його на заміну в 6 матчах Прем’єр-ліги. А цей сезон 20-річний нідерландець вже закінчив, зігравши в 28 матчах в АПЛ, 12 з них в стартовому складі.
Це перший повноцінний сезон на дорослому рівні для Саммервіля в якому він одразу забив 4 голи та віддав дві результативні передачі. Дуже солідні цифри для зовсім молодого хлопця без досвіду гри на дорослому рівні.
Сильними сторонами Саммервіля, як майже будь-якого молодого вінгера, є швидкість та дріблинг. Але Крісенсіо показує також непогані задатки і в плані реалізації своїх моментів, і в плані передач. Що цікаво, всі свої чотири м’ячі він забив в чотирьох матчах поспіль («Фулгем», «Ліверпуль», «Борнмут», «Тоттенгем»).
Протягом сезону було зрозуміло, що тренерський штаб намагається сильно не навантажувати молодого гравця, аби запобігти можливим травмам, які легко отримати в такому юному віці через надмірне навантаження.
Напочатку сезону Крісенсіо підписав новий контракт з «Лідсом» на 4 роки, отже, скоріш за все, наступний сезон він почне гравцем цієї ж команди. Це з одного боку погано, адже привернути до себе увагу, граючи в Чемпіоншипі важче, ніж граючи в Прем’єр-лізі. З іншого боку, у Саммервіля є всі шанси стати повноцінним гравцем основи «Лідса» на наступний сезон і по-справжньому запалити в Чемпіоншипі, а потім вже дочекатись пропозицій від більш великих клубів.
Провал сезону:
Іллан Мельє
Знаєте, що спільного між «Саутгемптоном» та «Лідсом»? Абсолютно жахлива гра їхніх молодих воротарів.
Іллан Мельє був жахливим в цьому сезоні. По всім основним показниками гірше нього тільки воротар «Саутгемптона» Базуну. І турнірна таблиця АПЛ стала відображенням жахливої гри.
У Мельє в цьому сезоні лише 59,5% відсотків відбитих ударів, жахливий показник PSxG-GA -12.4. І як у випадку з Базуну, Мельє настільки всім набрид, що останні 4 матчі сезону в старті розпочинав запасний голкіпер команди Джоель Роблес.
Але добре, хтось скаже, що Іллану всього лише 22 роки, провальні сезони бувають у всіх, не треба драматизувати. Проте, проблема в тому, що Мельє третій рік поспіль грає усе гірше.
Вже в минулому сезоні його гра викликала питання, проте хоча б процент сейвів був 64,4%, що теж не дуже високо, але хоча б не жахливі 58,4% цього сезону. Таке враження, що на Іллана погано вплинув чудовий початок його кар’єри в «Лідсі», коли за сезон 2020/21 він зібрав купу хорошої преси, а після цього трохи втратив відчуття реальності та перестав розвиватись. Так, в минулому сезоні були круті показники кількості сейвів, але в цьому році і вони дуже сильно просіли.
Мельє все ще молодий, він ще може стати краще, але у мене викликає велику тривогу голкіпер, який в такому молодому віці регресує майже по всіх показниках вже декілька сезонів поспіль.
Найкращий матч сезону:
21 серпня 2022 року, «Лідс» – «Челсі» (3:0)
Ах цей безтурботний серпень, коли здавалось, що «Лідс» зараз всім ще покаже.
В третьому турі на команду чекала перша серйозна перевірка матчем проти «Челсі». До цього матчу команда підходила з однією перемогою та однією нічиєю.
Сам матч на Еллан Роуд розвивався за очікуваним сценарієм. «Челсі» більше володів м’ячем і територіальною перевагою, «Лідс» намагався знайти свої моменти на контратаках та в рідкісних моментах пресингу.
Перші 30 хвилин пройшли під контролем команди Томаса Тухеля та з декількома непоганими моментами біля воріт Мельє. Але вже на 33-й хвилині, Едуар Менді допускає жахливу помилку, даруючи м’яч Ааронсону, і останній буквально з лінії воріт забиває м’яч в порожні ворота. Майже одразу після цього, Рахім Стерлінг фолить біля свого штрафного майданчику. Джек Харрісон підходить до м’яча, подача прям на голову Родріго, 2:0.
Після такого удару важко було оправитись і далі «Челсі» якось по інерції намагався відігратись, але без якихось дуже небезпечних моментів. А на 69-й хвилині, «Лідс» в п’ять передач дійшов від центра поля до воріт Менді, Родріго скинув м’яча на Харрісона і Джек підсумував розгром «пенсіонерів», 3:0.
Цей матч запам’ятався як чудовий контратакувальний перфоманс «Лідса», а третій гол так взагалі було забито після чудової та швидкої комбінації. Хто б на той момент взагалі міг подумати, що міг собою грали 19 та 12 команди за підсумками сезону.
Найгірший матч сезону:
30 квітня 2023 року, «Борнмут» – «Лідс» (4:1)
Про цей матч мало що можна сказати. «Борнмут» спокійно реалізовував те, що йому дарували захисники та воротар «Лідса».
Іллан Мельє привіз два голи, спочатку невпевнено зігравши на виході при подачі з кута поля, а потім пропустивши під рукою досить легкий удар Антоні Семеньйо. З позитиву був тільки чудовий навіс Гнонто після якого Бемфорд зробив рахунок 1:2.
Після цього матчу, керівництво команди не витримало, звільнило Гарсію і фактично поховало шанси «Лідса» на те, щоб поборотись наприкінці сезону за збереження місця в Прем’єр-лізі.
Головне питання, яке стоїть перед командою на наступний сезон:
«Як повертатись в АПЛ, коли твій власник закладає стадіон, щоб придбати інший клуб?»
На фото італійський бізнесмен Андреа Радріццані, який з 2017 року є повноцінним власником «Лідса».
За всі ці роки у вболівальників з ним були певні розбіжності у баченні того, як повинен розвиватись клуб. Так, коли в 2018 році «Лідс» продав талановитого півзахисника Роналдо Віейру до «Сампдорії», фанати підняли шум, а Радріццані довелось виправдовуватись, що клуб не може купляти нових гравців, не продаючи діючих. Тоді конфлікт зійшов.
Але буквально декілька днів тому з’явились новини, що Андреа готовий «закласти» стадіон «Юнайтед» заради отримання коштів на придбання «Сампдорії». І ось тут фанати команди можуть знову напрягтись.
Давайте подивимось разом: ваш улюблений клуб вилітає у другий дивізіон, а власник команди замість демонстрації своїх планів по поверненню в АПЛ закладає один з активів клубу задля купівлі команди з Серії А. Звучить, чесно кажучи, не дуже.
Італієць вже не один рік намагався придбати клуб зі своєї рідної країни. В 2018 році були спроби придбати «Барі», але досягти згоди не вдалось. І от тепер з’являється можливість з «Сампдорією». Думаю, цей факт повинен дуже сильно непокоїти фанатів «Лідса».
Чи буде в подальшому Радрізані достатньо інвестувати в «Лідс» і взагалі наскільки він буде зацікавлений в розвитку клубу, коли у нього з’явиться нова іграшка в обличчі «Сампдорії»? Від відповіді на це питання буде залежити, чи надовго «Лідс» опинився в Чемпіоншипі.
Фото: Paul Terry/Global Look Press
