Як проходив другий чемпіонат світу з футболу, який став найшвидшим в історії. Напередодні 22 чемпіонату світу з футболу.

Tribuna/Футбол/Блоги/Як проходив другий чемпіонат світу з футболу, який став найшвидшим в історії. Напередодні 22 чемпіонату світу з футболу.

Автор — Дмитрий 77

3 ноября 2022, 14:19

Як проходив другий чемпіонат світу з футболу, який став найшвидшим в історії. Напередодні 22 чемпіонату світу з футболу.

🏆🏅

Хто прийме у себе другий чемпіонат світу, було зрозуміло заздалегідь. Беніто Муссоліні, який прийшов у 1922 році до влади в Італії, ніколи не втрачав нагоди довести всьому світу перевагу і могутність свого режиму. Ну, хіба міг він упустити шанс провести у своїй країні чемпіонат світу з футболу? Звичайно, ні. І не прогав. На конгресі ФІФА у жовтні 1932 року було ухвалено рішення про те, що другий чемпіонат світу з футболу пройде в Італії. В принципі, конкуренцію Італії могла скласти Швеція, але в останній момент скандинави зняли свою кандидатуру і залишили італійців у самоті.

Муссоліні недаремно послав на конгрес до Стокгольма найбільшу делегацію. Очолив її близький друг Муссоліні Джованні Маура, який на той час обіймав посаду віце-президента Федерації футболу Італії. Вага Маури виявилася сильнішою, ніж думка австрійця Хуго Мейзля, який пропонував перенести чемпіонат на 1936 рік, потай сподіваючись, що режиму Муссоліні прийде кінець. Австрієць ще не знав, що чекає людство у найближчому майбутньому, інакше він запропонував би провести турнір у 1932 році. Так чи інакше, але саме Маура і привіз своєму босові рішення про проведення чемпіонату світу в Італії. На що Муссоліні заявив, що його країна проведе такий турнір, який ще довго залишатиметься предметом заздрості для всієї футбольної спільноти.

Чемпіонат міг залишитися без господарів

Перший чемпіонат світу з футболу в Уругваї виявився настільки успішним, що бажання взяти участь у другому розіграші виявило більше команд, ніж планувалося допустити у фінальну стадію (32 замість 16). Тому чемпіонат став першим, який випереджав відбіркові матчі. Чинні чемпіони світу уругвайці не пробачили європейцям відмови взяти участь у першому розіграші та разом із Болівією та Парагваєм не поїхали до Італії. Завдяки цьому Аргентина та Бразилія отримали право зіграти у фінальному турнірі без відбірного раунду. Це був перший і останній наразі випадок, коли попередній володар Кубка світу через особисту відмову не потрапив на наступний чемпіонат.

Цей чемпіонат також став єдиним, коли господарі змушені були брати участь у відбірному турнірі. Італія перемогла Грецію в першому раунді їхнього протистояння на «Сан-Сіро» (4:0), а на поєдинок у відповідь греки, мабуть, вирішивши, що тут і так все зрозуміло, просто не стали виходити. Проте є стійка версія, що за відмову грати збірна Греції отримала від режиму Муссоліні кругленьку суму. Мовляв, усі про це знали та промовчали.

Скандал у кваліфікації

Найсильніші європейські збірні того часу, якими вважалися Австрія і Угорщина, потрапили в одну відбіркову групу, але відмовилися грати між собою, вважаючи за краще розгромити слабших болгар, які також потрапили в їхню компанію. Угорці зіграли дві гри з Болгарією, а австрійці лише одну, але всі матчі болгари програли і вже не могли претендувати на подорож до чемпіонату світу.

За олімпійською системою

Від проведення групового турніру на другому чемпіонаті світу було вирішено відмовитись. Змагання пройшли за добре знайомою нам сьогодні олімпійською системою чи принципом плей-офф: 1/8 фіналу, чвертьфінали, півфінали, матч за третє місце (він був зіграний вперше) та фінал. Перед жеребкуванням першого кола команди розбили на дві групи - "сіяних" та "несіяних".

Не встигли озирнутися, а вже фінал

Чемпіонат світу 1934 року став найбільш швидкоплинним в історії футболу - він тривав лише 15 днів: з 27 травня по 10 червня 1934 року. Можливості подивитися всі ігри, що їх цікавили, у вболівальників не було від слова зовсім, оскільки всі поєдинки плей-офф починалися в один і той же час. Таким чином, максимум, який міг побачити один уболівальник на цьому чемпіонаті світу – шість ігор, включаючи перегравання Італія – Іспанія, за умови переміщення між містами Італії або не більше трьох ігор в одному місті. При цьому чемпіонату світу належить і другий рекорд — ніколи турнір такого рівня не складався всього з 17 ігор.

Два фінали за дві різні команди

Нападник Луїс Монті зіграв у фінальному матчі другого чемпіонату світу поспіль. Що ж тут дивовижного? А він зіграв їх за різні збірні. У 1930 році Монті, що прославився грубою грою, завоював друге місце на турнірі в Уругваї, будучи футболістом збірної Аргентини, а в 1934 році став чемпіоном світу в лавах збірної Італії. Футболістів, які зіграли у фінальних турнірах чемпіонатів світу за різні команди, в історії футболу було не так уже й мало – шестеро людей, але лише Луїс Монті зумів взяти участь у двох фінальних матчах мундіалів.

1:1 при 11 травмованих

Окрасою чемпіонату світу 1934 стали поєдинки 1/4 фіналу, а матч Іспанія - Італія, що тривав два дні, виявився найдраматичнішим матчем чемпіонату. Італія пропустила першою, потім відігралася, але забити переможний м'яч не змогла, оскільки у рамці воріт іспанської команди буквально літав голкіпер Рікардо Самора, який витягував усі пробиті в його бік м'ячі. Зрештою, італійці почали грубити і кілька іспанських футболістів зазнали травм, у тому числі й герой Самора, який зумів із пошкодженням дограти до кінця не лише основного, а й додаткового часу.

Наступного дня, коли відбулося перегравання, на поле через отримані напередодні травми не змогли вийти 11 футболістів – ціла команда! Серед них було 7 іспанців та 4 італійці. Не зміг посісти місце у воротах і 33-річний Рікардо Самора. Італія виграла 1:0 і здобула путівку до півфіналу. Причому єдиний гол переможців був забитий із порушенням правил, а два голи іспанців не зарахував швейцарський рефері Рене Мерсе. Суддівство Мерсе було настільки однобоким, що федерація футболу дискваліфікувала його.

Півфінал на болоті

У півфінальних поєдинках жереб звів Італію з Австрією, а Чехословаччину з Німеччиною. Перша пара півфіналістів виглядала явно сильнішою, оскільки ще до початку чемпіонату поряд з Аргентиною та Бразилією основним суперником Італії вважалися саме австрійці, яких називали тоді не інакше, як «вундер-тім». Півфінальний поєдинок Італія – Австрія став точною копією перегравання чвертьфіналу італійців із іспанцями. На «Сан-Сіро» у Мілані на полі, яке нагадувало болото після страшного урагану та дощу, італієць Джузеппе Меацца забив ще один «золотий» гол і вивів збірну Італії у фінал, де на господарів поля вже чекала команда Чехословаччини.

Грубість знайшла на грубість

Очолювана воротарем Франтішеком Планічкою збірна Чехословаччини у своєму півфіналі впевнено розібралася з німцями 3:1, причому всі три м'ячі забив Олдржих Неедли, що дозволило йому стати найкращим бомбардиром чемпіонату. 10 червня, коли настав день фіналу, ажіотаж навколо цієї події був незвичайним. Вся Італія, затамувавши подих, з трепетом і часткою переляку чекала на вирішальний матч, а стадіон у Римі був переповнений. Обстановка всередині арени виявилася настільки розпеченою, що подіяла на гравців та суддів. Під вплив глядачів потрапив шведський арбітр Іван Еклін, якого після гри почали називати «графом Римським».

Італійці у фіналі, як і у всіх попередніх іграх, не скупилися на грубість, а Еклін, замість того, щоб призначати пенальті та видаляти гравців збірної господарів, ставив штрафні у ворота... збірної Чехословаччини, а замість вилучень по-батьківському говорив із порушниками правил. Втім, бачачи таке ставлення до себе, чехословацькі гравці стали відповідати на грубість грубістю, справедливо вважаючи, що їм теж нічого не буде, і не помилилися в цьому! Еклінн дивився на всі крізь пальці, а травми італійця Меацци та чехословака Пуча ніби не помітив. Але і той, і інший постраждалі відзначитися зуміли.

За двадцять хвилин до кінця матчу збірна Чехословаччини, яка грала строго персонально, змогла провести швидку контратаку, під час якої Пуч забив гол при повній тиші. 1:0 на користь чехословаків. Хвилинна мовчанка була дуже схожа на жалобу, але потім стадіон дружно погнав своїх улюбленців уперед, і через десять хвилин італо-аргентинець Раймондо Орсі з кута штрафного майданчика закрутив м'яч у ворота Планічки. Причому удар по красі вийшов приголомшливим. Порівняти з цим голом можна, мабуть, лише гол Ван Бастена у ворота Дасаєва на Євро-88. Після цього обидві команди заграли більш ніж обережно, і перевели гру в додатковий час.

На заключний відрізок матчу господарі вийшли мобілізованішими і націленими на атаку, тому через шість хвилин штурм воріт Планічки завершився комбінацією Меацца - Скьявіо, після якої останній і забив переможний гол. На те, щоб відігратися, чехословацькі футболісти сили не мали.

На радість глядачів на стадіоні, всіх мешканців Італії та, звичайно ж, Беніто Муссоліні, збірна Італії на рідному стадіоні стала другим чемпіоном світу.