Змінили підбори на берці: як українські дівчата захищають країну

Історії про те, що на війні немає статі.

«Українці, українки. Усі наші захисники та захисниці». Саме такими словами Володимир Зеленський розпочинає ледь не кожне звернення до народу. Для нас уже не дивина, що пліч-о-пліч з чоловіками боронять Україну і жінки. Вони кожного дня доводять, що не заслуговують на статус слабкої частини людства. 

Знайомимося з історіями сміливих жінок, які одного дня змінили підбори на берці та встали на захист України.

«Кіра здорової людини». Парамедик Кіра Нечай, світлини якої розлетілися усіма українськими та світовими пабліками

Кіра Нечай — одна зі співзасновниць проєкту «Реаніметро». У мирному житті — працівник Національного агентства з питань запобігання корупції, а з початком повномасштабного вторгнення — парамедик у «Госпітальєрах». Її головне завдання полягає у наданні допомоги пораненим на етапах евакуації.

Переконані, що ви вже не раз бачили світлини дівчини. Після публікації вони миттєво розлетілися усіма соцмережами. 

«Ми познайомилися з Кірою у 2017 під час стажування в парламенті. У цивільному житті ми ходили на антикорупційні двіжі, зустрічалися на Банковій або під МВС. А ще — разом подорожували, каталися на байдарках, вчилися, ходили на концерти та пили вино. Вона — крутий парамедик з чудовими знаннями й  сильними навичками. Вона завжди точно знає, що робить, а коли вже робить — то найкраще», — написала подруга Кіри Надія у своєму фейсбуці.

Останнім часом дівчину називають «Кіра здорової людини». Усе через порівняння з іншою відомою Кірою з партії «Голос». Друзі дівчини жартують над цією темою у соцмережах:

«Я від цього кайфую». Навідниця САУ Тетяна Чубар, яка стала зіркою TikTok під милим ніком Принцеска

Знайомтеся, це Тетяна, їй 23, вона мама двох синів, а ще — навідниця САУ. Дівчина несе службу на Сумщині в 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Виговського. Зараз вона вправно влучає по російській техніці, а раніше працювала в кондитерській.

З самого дитинства дівчина бачила себе в армії. На службу до Збройних Сил пішла у 2017 році. За цей час встигла попрацювати діловодом, також служила у медроті. Коли вчилася на навідницю САУ, то була єдиною дівчиною у навчальному дивізіоні Немирова. Але вже зараз на її рахунку більше десятка знищених цілей.

Справжню популярність Тетяна отримала завдяки соцмережі TikTok, де вона підписана ніком Принцеска. Дівчина виклала відео з бойового завдання. Воно вже набрало понад 1,5 млн переглядів: 

«Я від цього кайфую. От просто настільки кайфую... Я кажу: сюди з хлопцями приїхала, звідси з хлопцями й поїду. Все», — заявила Тетяна в одному з недавніх інтерв’ю.

«За два тижні я спала 8 годин». Історія Катерини, яка раніше займалася бодибілдингом, а тепер підписала контракт зі ЗСУ

Життя Катерини до війни було пов’язане з професійним спортом. Дівчина займалася бодибілдингом, брала участь у різноманітних змаганнях. У 2021-му здобула перші місця одразу в чотирьох номінаціях на міжнародному чемпіонаті UKRAINIAN GRAND PRIX, який проходив у Києві.

Про неї українці дізналися завдяки спільній світлині з Володимиром Кличком, яку він виклав у день 8 березня. «Катя зігріває моє серце, як сестра зброї, яка стоїть за мир проти російської війни в Україні разом з мільйонами інших співвітчизників», — написав Володимир в інстаграмі.

Сама Катерина поділилася тим, як ухвалила рішення вступити до лав ЗСУ: «У мене був вибір: їхати до мами та сестри в Ірпінь чи йти у військкомат. Я не шкодую, що пішла підписувати контракт зі Збройними Силами України. З 24 лютого я стою на передовій з хлопцями та обороняю нашу неньку Україну».

Каже про те, що перший день був надзвичайно складним для неї, а наступні 5 ніби в тумані: «Копання окопів, наповнення мішків піском, втрата 3 хлопців на другий день, відсутність сну, за два тижні я спала 8 годин. Займалася облаштуванням нашого розташування, пошуком волонтерів, пошуком їжі, води, грошей на форму, бензин, ліки».

Меседж для українців: «Я обіцяю, що стоятиму до кінця за вас. Війна ще не закінчена, не час розслаблятися. Поки ми єдині — ми непереможні». — написала Катерина у своєму інстаграмі.

«Я ніколи не хотіла бути військовою». Парамедик Маргарита Рівчаченко з позивним «Афіна», яка до війни працювала журналісткою та піарницею

Маргариті 25, і вона парамедик. Допомагає в лікуванні хворих, укомплектовує аптечки. Дівчина родом з Харкова, але живе у столиці. За першою освітою — викладачка української мови та літератури, за другою — журналістка. До війни працювала піарницею, журналісткою, а також помічницею народного депутата.

Маргарита записалася до тероборони у перші дні повномасштабного вторгнення, проте зізнається, що ніколи й не мріяла бути причетною до військової справи. 

Швидше за все, ви бачили її фото з квітами у соцмережах. Тоді воно розлетілося Інтернетом. Вона розповіла, від кого ж отримала такий подарунок: «Букет подарували мої побратими. Вони несли службу в той час, як один із власників квіткового магазину запропонував забрати квіти й роздати їх, інакше вони б засохли. У день 8 березня вони подарували велику кількість букетів жінкам, які служать. Величезний дістався мені».

Коли я попросила Маргариту розповісти історію з війни, яку вона запам’ятає на усе життя, та відмовилася говорити про щось жахливе, сказала, що хоче про приємне і пригадала про милу зустріч у Києві:

«Якось йшла містом і побачила дідуся з онуком. Малому було не більше двох років. Ми розговорилися з дідусем. Розповіла, що я медик. А він каже: «От батьки Кості теж медики, вони зараз в госпіталі працюють».

І мені стало так приємно від того, що є такі сім’ї. Дідусь підтримує, сидить з онуком, а мама з татом служать на благо України. У такі моменти розумієш, що українці — неймовірні. Їм всім треба ставити пам’ятники за життя».

«Я повинна була встати на захист свого народу». Історія Олександри, яка мала досвід військової діяльності, а з початком війни вступила на службу до ЗСУ

Олександра останні декілька років вона жила військовою справою. До цього велику частину її життя займали волонтерство і зоозахист. Дівчина опікувалася бездомними тваринами, лікувала їх, знаходила чотирилапим нові сім’ї, завжди мріяла побудувати свій притулок, але поки не склалося.

«Близько п’ятої ранку 24 лютого я почула перший вибух. Усвідомлення того, що відбувається, прийшло одразу. Багато хто, і я в тому числі готувалися до цього. Тому я анітрохи не розгубилася, одразу почала думати, що робити зі своїми тваринами та врешті-решт приєдналася до допомоги своїм побратимам».

Дівчина каже, що рішення підписати контракт із ЗСУ не стало для неї чимось складним: «Назбиравши навички та знання, я повинна була застосувати їх в потрібний момент і встати на захист свого народу, друзів».

Хлопець Саші також стоїть на захисті нашої країни. Коли я попросила розказати про найбільш тривожний момент за час війни, Саша пригадала, як відвідувала коханого з пораненням у госпіталі: «Я була щаслива від думки, що він живий. Але водночас було дуже складно від переживань, коли зайшла в палату і побачила його».

Олександра вже знає, що робитиме одразу після нашої перемоги. Ця мрія така маленька, і така велика водночас: «Хотіла б сісти в машину і поїхати на декілька днів в Одеську область на Санжейські схили. Дуже люблю це місце».

«З того часу ми служимо всім разом». Історія Анастасії, яка пішла на війну з батьком і коханим. А ще встигла одружитися навіть у такий складний час

24-річна Анастасія Мохіна народилася у Маріуполі, проте у 2004 переїхала з батьками до Києва. Освіту журналіста дівчина здобула у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Працювала спершу копірайтером, контент-менеджером, згодом перепрофілювалася в емейл-маркетолога.

«Якраз перед війною отримала дуже вигідну пропозицію від іншої компанії, була в процесі зміни роботи й мала вийти на нову позицію 1 березня. Не встигла», — розповідає Анастасія.

Настя приєдналася до тероборони Києва 24 лютого. У військкоматі на неї вже чекали батько з коханим, з того часу вони служать разом. Спершу дівчина займалася видачею зброї, зізнається, що перші дні були просто божевільними для неї, працювали по 18-20 годин:

«Коханий з татом у перший же день поїхали на позиції, обороняли підходи до Києва. Потім ми перейшли до іншого батальйону. Тут чергували на блокпостах, патрулювали вулиці, тренувалися, слухали лекції з медицини.

Останній місяць я з чоловіком та частиною хлопців знаходжуся на охороні одного зі стратегічних об’єктів Києва. Вже почали називати це місце домом, знаємо тут кожен клаптик території».

На війні Анастасія прожила один з найважливіших днів у житті — власне весілля:

«Одружилися 7 квітня. Просто одного разу лежали й згадували, які дрібниці нас хвилювали у мирному житті й подумали, що нехай все змінилося, але ми все ще разом, війна не змогла розлучити, то чого б не розписатися. Сміялися, що які часи, такі й молодята. Весілля готували фактично за один день. Усі наші побратими — це неймовірні люди, які просто від щирого серця нам допомагали й займалися організацією свята. Без них би нічого не вийшло. 

Мама дуже плакала, що її немає на такій важливій події мого життя. Але я переконана, що ми ще відсвяткуємо після перемоги. Буде грандіозне сімейне свято, з моєю родиною, родиною чоловіка, нашими близькими. А сльози литимуться лише від щастя».

Таких історій — десятки (якщо не сотні). У лавах ЗСУ, у теробороні, у складі добровольчих батальйонів дівчата гідно боронять державу від агресора і допомагають наблизити нашу перемогу.

А все тому, що війна робить усіх рівними. Знімає маски й рожеві окуляри. На війні немає статі. На війні є одна велика мета для всіх — соборна і незалежна Україна. Перемога за нами!

Фото: makeitnasty_a \ naemnicaoligarha \  ritarivchachenko \  myrka.fit \ Кіра Нечай \ __princeska_13_