Перемога над Шотландією – безцінна. Вона вже зробила Україну легендою
Ще раз дякуємо збірній за Глазго.
Ірина Козюпа ще раз дякує збірній за Глазго.
У понеділок прилетів запит на інтерв’ю від польського журналіста. Такого милого та душевного звертання я ще не бачила.
«Сподіваюся, що у вас і ваших близьких все добре. Тримаю кулаки за вас, за кожного окремого українця і за всю Україну. Я спортивний журналіст найбільшого інтернет-порталу в Польщі.
Ми показуємо полякам і всьому світу, хто є агресором, а хто жертвою. Я хотів би створити статтю, яка не дасть полякам забути, що за кілька сотень кілометрів від нашої країни відбуваються такі неймовірно погані речі», – написав Марек.
Переклад Google translate вийшов трохи кострубатим, але ще ніхто з іноземців не звертався до мене рідною мовою. Це знак величезної поваги та турботи.
Згодом посипалися повідомлення із запитом про включення для BBC та Sky sports news та мексиканської (!) REFORMA. Всіх цікавило одне – що футбол і збірна України означають зараз для країни, яка більше 100 днів бореться проти окупанта.
Саме матч проти Шотландії у стиках за вихід на чемпіонат світу став тригером для іноземців знову зробити Україну топ-темою. Але цього разу показати війну та українців через футбол.
На прес-конференції перед матчем думала питати про підготовку та спаринг, який так і не вдалося зіграти, але навіть язик не повертався говорити на такі звичні для футболу теми. Ці всі банальності прибережемо для мирного часу. А перед такою грою хотілося знати, а що цей матч означає для самих гравців. Чи не занадто багато ми від них вимагаємо?
«У кожного з українців є головна мрія – зупинити війну. Але якщо говорити про футбол, то у нас теж є своя мрія – поїхати на чемпіонат світу та подарувати емоції українцям в цей непростий час. Тому що вони цього заслуговують», – Зінченко говорив прості, але такі сильні слова, а по щоках в нього текли сльози. Я плакала разом з ним біля ноутбука.
Я бачила багато топових матчів збірної. Але емоції після перемоги над Шотландією ні з чим не зрівняєш. Це наче веселка після дощу. Радість, яка наповнює тебе зсередини, і змушує посміхатися. Джерело сил та натхення ніби за спиною виросли крика. Це сила, коли ти відчуваєш, як по венах тече не кров, а залізо.
Ця перемога – безцінна. Вона подарувала трохи щастя, якого так не вистачало за останні місяці війни.
Часто брала в руки телефон і відкладала назад. Хотіла написати друзям, колегам, знайомим на передовій, але все шукала правильних слів і правильного моменту. А збірна знесла всі ці умовності. Ми весь день переписувалися після матчу з Шотландією.
І було так приємно чути їхні голоси, читати їхні щирі і такі душевні слова наче немає відстані і війни. Збірна дала відчуття нормальності і дозволила хоча б ненадовго відволіктися тим, хто зараз у самому пеклі. Наші воїни захищають нас від ворога, а ми маємо давати їм максимально можливу підтримку. Не соромитися говорити, як ми їх любимо і чекаємо. Які вони в нас красиві, мужні і просто найкращі. І тримаємо кулаки, щоб вони змогли побачити матч з Вельсом, а потім ще багато-багато ігор збірної.
Тріумф на «Гемпден Парк» вже зробив Україну легендою на весь світ. Не тільки збірну, а всю нашу країну.
«Немає нічого важчого та страшнішого за війну. Вірю, що такі історії дозволяють підтримувати у світі пам’ять про війну, яка відбувається в нас за рогом. Не можемо забути про неї чи відкласти на бік в рутині щоденних справ. Бо саме цього і хоче Путін», – написав Марек, як прев’ю до нашого тексту.
Він сказав, що його прочитає від 150 до 300 тисяч людей. Це десь, як все населення Тернополя. Після цього багато не знайомих мені поляків писали про свою підтримку України і побажання миру: «Дякуємо, що захищаєте Європу від варварів».
А ще писали: «Я дивився матч з Шотландією. У вас чудові гравці і класна команда. Ви переможете Вельс».
Обійдемося тут без якщо. Незалежно від результату в матчі з Вельсом, ми точно будемо пишатися нашою збірною.
