«У нас багато команд, які не відповідають рівню чемпіонату». Чому вболівальники прийшли на Суперкубок і не ходять на УПЛ
Репортаж Ірини Козюпи з «Олімпійського».
Репортаж Ірини Козюпи з «Олімпійського».
Про те, що сьогодні в Києві топ-матч, стало зрозуміло навіть за кількістю поліції та інших правоохоронців біля «Олімпійського». Їх було дуууже багато. І людей у формі виставили щонайменше у два кордони перед стадіоном. А ще вони постійно кудись поспішали і переміщалися з місця на місце. Один так кудись біг, що ледь з ніг не збив, а в мене на рукаві залишилась його нашивка МВС.
Навіть спочатку подумала, що на Суперкубку чекають Володимира Зеленського, але у нього були важливіші справи – виступ в ООН. Можливо, це така відповідь на побиття вболівальників ультрас «Динамо» в матчі УПЛ з «Олександрією». Або просто перша зустріч киян з «Шахтарем» у сезоні – це червоний рівень тривоги. Гірники все більше пускають корені в столиці, що це не може не злити фанатів «Динамо». Буквально напередодні матчу «Шахтар» відкрив свій фан-шоп на стадіоні – зовсім поряд від такого ж самого магазину свого головного суперника, а тепер і сусіда по арені.
Фан-шопи знаходяться настільки близько, що влізають в один кадр. Правда, в «Шахтаря» поки вивіска не світиться так яскраво, як в «Динамо». Але офіційне відкриття відбудеться тільки 25 вересня. Перед матчем людей в магазині було небагато, а біля входу стояли силовики в повній екіпіровці. Запитала одного: «Охороняєте фан-шоп від можливого нападу?» Він лише коротко махнув головою.
Перед входом у фан-шоп «Динамо» стояла черга на вхід – аж на вулиці. І це у досить прохолодну погоду. Цікаво було б наприкінці сезону порахувати, в кого яка виручка в цих фан-шопах.
«УПЛ розширили до 16 команд, але тільки 8-10 з них хорошого рівня»
Суперкубок – це унікальний матч. Яскрава вивіска приваблює багатьох нових людей на стадіон. І саме від якості його проведення, атмосфери та емоцій залежить наскільки сильно новачки полюблять футбол і захочуть повернутися на матчі типу «Динамо» – «Минай» чи «Шахтар» – «Верес». Наприклад, двоє подруг Ліза та Валерія вперше прийшли на футбол. Одна за «Шахтар», а інша – за «Динамо». Навіть шапки хотіли купити у кольорах своїх клубів.
«Вже давно побачили в інтернеті, що буде такий матч. Ми ж в Україні живемо. І прикольно подивитися на гравців, які грають за збірну України. А таких багато в «Динамо», – у дівчат горять очі і вони в передчутті нових вражень. Сподіваюсь, матч їм сподобався і вони ще повернуться на стадіон.
Якщо часто в театр дівчата тягнуть хлопців, то у футболі все навпаки – чоловіки беруть з собою на матч дружин.
«Чоловік взяв квитки на «Динамо». Місяць тому також були тут і нам дуже сподобалося. Рахунок був 7:0 і було тепло. Тепер хвилюємось, що дуже холодно, але гра має бути цікава», – розповіла Людмила поки її чоловік і двоє діток попрямували в бік фан-шопу «Динамо».
Андрій взагалі приїхав на Суперкубок з Одеси. Дівчина фотографує його біля «Олімпійського».
«Теж щира вболівальниця, яка до того ніколи не дивилася футбол. А мій найулюбленіший клуб – це «Динамо» Київ. Так я живу в Одесі, то приїжджаю сюди тільки на топові матчі. А вас що привело на футбол?»
Робота у мене така – ходити на матчі і діставати людей питаннями.
«Динамо» – «Шахтар» – це класика нашого футбол. Це престижний матч, на який завжди будуть ходити люди. Як в Іспанії «Барселона» – «Реал», а в Англії «Манчестер Сіті» – «Манчестер Юнайтед». На звичайні матчі УПЛ, на жаль, не ходжу, але дивлюся трансляції. Якщо якість футболу буде вищою, то буду ходити», – чітко все пояснив Ярослав.
Валерія взагалі не цікавиться футболом. І це її перший похід на стадіон.
«До нас в університет приходив спортивний маркетолог і я виграла квитки», – ще один доказ того наскільки важливою є робота з уболівальниками.
Нещодавно ми рахували, що у стартових турах середня відвідуваність на матчах «Шахтаря» у Києві навіть трішки більша за «Динамо». На Суперкубок масово йшли вболівальники з динамівською символікою. Фанати з помаранчевими шарфами траплялись не так часто.
«Такі матчі дуже принципові. Краще програти все, але перемогти «Динамо». На звичайні матчі УПЛ я теж приходжу, але там сумно. Одні ставлять автобус, а інші намагаються його зламати», – Ярослав коротко описав всю суть чемпіонату України.
Насамкінець мені пощастило знайти людину, яка дуже любить футбол. Більше того, Дмитро сам займається футболом і має абонемент на «Динамо». Зізнається, що ходить на всі матчі сезону.
«На звичайний матчах УПЛ дуже бракує глядачів на трибунах. «Олімпійський» розрахований на 70 тисяч, а приходять 5-10 чи у кращому випадку 15 тисяч людей. Це дуже погано. Пам’ятаю, що раніше на Суперкубок потрібно було за кілька місяців купувати квитки. А зараз можна спокійно прийти в касу і взяти будь-який квиток – взагалі без проблем. Немає такого ажіотажу, як раніше.
Думаю, має бути вищий рівень футболу, щоб приходило більше людей. Я, все-таки, трохи розбираюсь у футболі. Зараз в УПЛ багато команд, які не відповідають рівню чемпіонату. Його розширили до 16 команд, але в кращому випадку 8-10 з них хорошого рівня. В деяких матчах мало інтриги», – тут і додати нічого. Про те саме говорили і в редакції.
Проводили опитування, кому належить «Олімпійський» – державі, «Динамо» чи «Шахтареві»
Не тільки я діставала людей з питаннями. «Олімпійський» проводив опитування перед матчем щодо якості обслуговування. Запитували, як дізналась про цей матч, як часто ходжу на стадіон, чи помічала якісь передматчеві активності і чи знаю кому він належить – державі, «Динамо» чи «Шахтареві». Шкода, не запитали про якість кейтерінгу на стадіоні. Після матчу в мене було багато думок на цю тему.
Чим нижчою стає температура на вулиці, тим більше хочеться гарячого чаю чи кави. Виходити за межі стадіону вже не було часу, в прес-центрі для журналістів були ланч-бокси та квас від спонсорів (для тих, хто встиг). За це велика подяка. Але чаю та кави все одно бракувало. До точок з кейтерінгом стояли довгі черги.
Вже просто заради експерименту пішла в середині першого тайму за цим бісовим чаєм. Черг вже не було, але поки туди-сюди, то пропустила перший гол у ворота «Динамо».
Привчені до сервісу в кав’ярнях, де завжди є вибір, тут був вибір без вибору – чай в пакетиках і розчинна кава в стікерах. До всього, тобі просто дають кип’яток в паперовому стакані і стікер окремо. Печиво вже закінчилось, залишився тільки поп-корн, а це ще триває перший тайм.
Я тут не нарікаю, просто звертаю увагу на дрібниці, які варто покращити в сервісі стадіону. Щоб ті дівчата і хлопці, які вперше прийшли на матч, повернулися сюди ще не один раз. Я абсолютно спокійно можу прожити 90 хвилин без цих благ цивілізації. Але хочу, щоб коли ви прийдете на матч своєї улюбленої команди, отримали все, щоб вам потрібно. Є стадіони у світі, де сервіс виріс настільки, що їжу і напої вам принесуть на ваше місце. А в нас на Суперкубку поки наливають каву у стікерах.
Знову ж таки, якщо не говорити про проблему, ніхто її не вирішить і нічого не зміниться.
«Шахтар» більше хотів цей трофей і був більше мотивованим
Сама атмосфера на матчі вийшла топова – трибуни були активними (тут тотальна перевага за «Динамо»), моментами голосно звучали дудки, в які хтось дув з усієї сили на верхніх рядах, але, на щастя, цього разу без крові на бійок. На такі ігри ультрас «Динамо» часто готували хореографію, але через свою нелюбов до Луческу, вони не підтримують команду яскравими шоу. А тренер, у свою чергу, заборонив гравцям підходити до фан-сектору.
Гімн України душевно заспівала Христина Соловій. Диктор сказав рівнятися на прапор і всі гравці повернулися обличчям до Христини і великого стягу, а спинами до лавок запасних. Не часто таке побачиш. Перед стартовим свистком ще нагородили найкращих за минулий сезон.
Луческу – найкращий тренер;
Забарний – найкращий молодий гравець;
Буяльський – найкращий гравець сезону;
Монзуль – найкращий арбітр.
А от найкращих воротарів було двоє – Бущан і Трубін. Анатолію нагороду вручав в.о. тренера збірної України Олександр Петраков. Бущана нагороджував легенда киян Олександр Шовковський.
«Шахтар» більше хотів цей трофей і був більше мотивованим. Настільки, що Ісмаїлі зарядив ногою по голові свого ж партнера по команді – Матвієнка. Дісталося також Супрязі, який вийшов у старті в «Динамо». Микола – боєць. Із забинтованою головою та кровотечею дограв до кінця. А після матчу бразилець запостив круте фото з усміхненим Матвієнком, трофеєм і вибаченням: «Пробач, бро». Вийшло дуже мило.
Луческу поводився спокійно, а його молодий колега, для якого це було перше бойове хрещення Класичним – дуже емоційним. Коли Траоре забив вдруге, а згодом Алан Патрік красиво пробив і зробив 3:0, на поле вибігали навіть помічники Де Дзербі. За що й отримали зауваження від арбітра і блискавки з очей від Луческу та лави запасних «Динамо». Але в цій зустрічі обійшлося без вилучень, пенальті та о, диво, суддівських скандалів. І все одно вийшло цікаво.
Під час нагородження гравці «Шахтаря» зробили коридор для суперника. Футболісти «Динамо» пройшли через нього, а Луческу такою опцією не скористався. Просто пішов і взяв свою медаль, не одягаючи на шию. Взагалі чекала, що він може в стилі Жозе Моурінью викинути її на трибуни. Але, схоже, Містер вже був зайнятий думками про наступну зустріч з «Шахтарем». І вона буде раніше, ніж ви думаєте – третє жовтня, місце зустрічі – «Олімпійський».
За що люблю прес-конференції Луческу – він чітко знає, що говорити, і які месиджі треба кинути в інформаційний простір. Він відразу задав тон – вколов суперника за неповагу та надмірну агресію. Тому коли Де Дзербі прийшов на розмову з журналістами, більшість питань були саме про це, а не про тактику чи вибір гравців на матч. Але тут Луческу отримав суперника, який також вміє грати в ці ігри розуму.
«Я ніколи не тисну на арбітрів. Але мені не подобається, коли хтось вважає мене дурнем і дає уроки моралі», – чітко і впевнено сказав італієць.
Ось це те, чого так бракувало УПЛ – нові емоції, іскри, протистояння двох сильних особистостей і сексуальний футбол, який показали команди в Суперкубку. «Динамо» отримало необхідний заряд мотивації, «Шахтар» – впевненість і перший трофей з новим тренером, а ми всі – круте шоу.
***
До речі, про шоу. У перерві матчу увімкнули танцювальну музику і вихоплювали камерою людей на трибуні. Нічого нового, але все одно вийшло яскраво. Стюард з номером 57 на спині, знай, ти крутий.
Якщо в когось є це відео, залийте в соцмережі і воно стане вірусним. Хлопець так запалив, що вразив би суддів «Танців із зірками». І йому аплодував весь «Олімпійський».
І матч врешті решт залишив такий приємний післясмак, що тепер хочеться прийти на стадіон на першу ж наступну гру, яка буде на «Олімпійському». Тільки цього разу візьму каву з собою в термочашці.
Фото: «Шахтар», «Динамо», Vitalii Vitleo/Tribuna.com, Українська правда
