Топові історії від Маріуша Левандовського: Ахметов, Луческу і перехід в «Севастополь»
Екс-гравець «Шахтаря» згадав минуле.
Екс-гравець «Шахтаря» згадав минуле.
Колишній футболіст «Шахтаря» і «Севастополя» Маріуш Левандовський прийшов на Ютуб-канал «Foot Truck» і згадав свій період кар’єри в Україні.
«Севастополь»
«Після перемоги в Кубку УЄФА «Фенербахче» запропонував мені трирічний контракт. Ми вже практично про все домовилися, але тоді в Луческу виникли проблеми з серцем. Він перебував в лікарні, а без нього ніхто не міг прийняти рішення. Всі чекали поки він одужає. Коли повернувся до тренувань, то запитав мене, що я тут роблю.
А через півроку до мене підійшов президент «Шахтаря». Сказав, що його хороший друг купив клуб у Севастополі і було б добре, якби я допоміг йому у розвитку команди. Мовляв, він ще зелений у футболі і потрібні досвідчені люди. Тоді в «Севастополь» перейшли я та Ігор Дуляй.
Це було наче нам викопали яму, кинули туди і потрібно було звідти вибратися. Було дуже багато роботи. Ми переходили, як гравці, але наші функції були набагато ширші. Після місяця спостережень я зателефонував власнику «Севастополя» і сказав, що так професійний клуб функціонувати не може.
Я розповів своє бачення і ми почали працювати над вирішенням проблем разом з генеральним директором. У клубі наче числилося багато людей, але на практиці було важко зрозуміти, хто чим займався і що робив. І за два роки нашого перебування у «Севастополі» клуб почав функціонувати, як міцний середняк чемпіонату України. Була справді міцна ліга – «Шахтар», «Динамо», «Металіст», «Дніпро».
А тоді сталося те, що сталося. Революція почала розвалювати країну на дві сторони, а може навіть і більше. Рівень футболу дуже впав. Невідомо, як все могло б статися. Можливо, я б досі працював у «Севастополі».
Була ще така ситуація. Перед моїм переходом у клуб до мене зателефонував президент і сказав, що є одна проблема: «Ти за місяць заробляєш стільки, скільки вся команда за рік». Було навіть таке, що я платив гравцям, коли затримували виплати. Мені не давало спокою те, що власник клубу багатий, а гравцям не виплачують все вчасно».
Рінат Ахметов
«Я не знаю, який він у бізнесі, бо у цій сфері ми не перетиналися. Було кілька разів, коли мені телефонували і просили звести їх разом з Ахметовим, бо мають до нього якісь бізнесові справи. Люди не зовсім розуміли про що просять.
А для футболістів він робив все. Ми відчували, що він у нас вірить. Зрозуміло, що тиск результатів також був присутній. Якщо взяти той сезон, коли ми виграли Кубок УЄФА, то це був божевільний рік. Після семи стартових турів ми були на передостанньому місці в чемпіонаті України. Тоді президент приїхав до нас на тренування і сказав одну дуже хорошу річ. Показав свою розкриту долоню, а потім стиснув її в кулак: «Так і ви маєте бути разом, як одна команда, а не кожен індивідуально сам за себе». Не було такого, що він нас якось карав чи розривав контракти.
Після цього ми почали вигравати і в кінцевому підсумку здобули Кубок УЄФА. Святкування було таке, що потім ми не змогли взяти Кубок України. Тоді трофей виграла полтавська «Ворскла».
Дмитро Чигринський
«Ми з ним в контакті, але не скажу, що ми кожного дня говоримо по телефону. Пам’ятаю, ми грали Суперкубок УЄФА проти «Барселони». Після матчу він відразу сів в авто і поїхав на «Камп Ноу». Він грав у старих бутсах і збирався вийти в них на презентацію. Але керівники «Барси» сказали взяти нову модель, бо ця вже застара.
Його трансфер мене не здивував. Два роки поспіль ми грали з «Барселоною» і добре себе показали. «Шахтар» демонстрував цікавий футбол, а Гвардіола на прес-конференціях хвалив Чигринського. Йому подобався цей захисник. Було лише питанням часу, коли його підпишуть як наступника Пуйоля. Вони навіть зачісками подібні.
У Діми був свій водій, адже він не мав водійських прав. Але найсмішніше, що футболіст жив на тренувальній базі. І той водій зранку до вечора чекав чи захоче Діма сьогодні поїхати в місто в ресторан чи на шопінг. А Чигринський цілими днями працював – зал, тренування, басейн, сон.
Коли Чигринський перейшов до «Барселони», то забрав водія з собою. Він радів, що тепер потрібно більше їздити, а не чекати весь час на базі».
Фернандіньо
«Він завжди був спокійним і дисциплінованим, як на бразильця. На виїздах і зборах вони влаштовували фестиваль – музика, співи, самба. Скайп до 3-4 години ранку зі своїми рідними та друзями. А він був бразильцем з німецькою дисципліною.
«Манчестер Сіті» два роки стежив за Ферною. Зрештою, «Шахтар» продав його за 40 мільйонів євро».
Елано
«Він також перейшов у «Манчестер Сіті», але там була інша історія. Після одного матчу він відразу на стадіоні посварився з Луческу. Тренер відправив його грати за дубль. Елано показав характер. Сказав, що не буде там виступати. Мовляв, у моєму контракті не прописано, що я маю грати за дубль.
Наступного дня бразилець не прийшов на тренування другої команди. Конфлікт триває один, другий, третій день, а тоді читаємо, що Елано переходить в «Манчестер Сіті». Почали між собою жартувати – може також піти на конфлікт, щоб оформити трансфер».
Матузалем
«Для мене він був одним з найкращих бразильський футболістів, але мав проблеми з дисципліною. Ніколи не знали чого від нього очікувати. Міг кудись піти, що потім потрібно було на нього чекати».
Крістіано Лукареллі
«Йому важко було в Україні і в місцевому чемпіонаті. В тих апартаментах, де ми мешкали, спеціально для нього зробили кухню. Він любив куховарити – пік тістечка, готував пасту. А потім другий тренер вибігав: «Що ви тут кухню зробили біля моєї кватири? Всі запахи йдуть до мене».
Дуглас Коста і Алекс Тейшейра
«Вони прийшли разом. Алекс був більш командним гравцем – працював на команду, не шкодував віддати пас. А Коста віддав тобі м’яч, коли ти найменше цього очікував. Але його ліва нога, дриблінг і швидкість були неймовірними».
Мірча Луческу
«Він – один з тих тренерів, чиєю роботою я захоплююся. Але не хочу сліпо копіювати його стиль чи повторювати тренувальний процес. Це ніби вирвати дві сторінки з цілого підручника. Потрібно мати своє бачення.
Луческу – великий тренер, психолог і батько. Він показав зовсім інший підхід до футболу, ніж тренери з якими я працював раніше. Наприклад, ми грали з «Барселоною» у Лізі чемпіонів. Наступного дня після жеребкування групового етапу він каже, що вдома маємо перемогли каталонців, адже ми краща від них команда. Всі на нього дивляться шоковано і думають: «Певно, не переглядає їхніх матчів».
Але він так вмів тебе порівняти з твоїм опонентом в «Барселоні», що ти не виглядав гіршим. А це все засідало в голову. Вони приїхали і програли «Шахтареві» 0:2. Після матчу ми всі стояли і думали: «А Луческу таки був правий».
В чемпіонаті України в нас не було опору. Ми забивали скільки хотіли. Якщо хотіли когось прикласти, то грали далі, а як ні – то спускали все на гальма. Нам бракувало матчів, де потрібно було боротися до кінця, щоб розуміти свою силу. Тому Луческу організовував товариські матчі. Ми літали грати в Туреччину проти «Фенербахче», «Бешикташа», «Галатасарая», в Італії зустрічалися з «Міланом» та «Інтером». Виходить, що у чемпіонаті України по факту ми грали спаринги, а матчі проти сильних команда дали нам впевненість у своїх силах. Після такого ми не боялися жодного суперника.
З Луческу ми і надалі в контакті. Йому 75 років, але він досі говорить, що молодий. Пропонував йому приїхати до Польщі і прочитати тут якусь лекцію. Він сказав: «Маріуше, якщо я почну їздити з виступами, то всі подумають, що я більше не хочу тренувати». Після цього очолив «Динамо». Зателефонував йому і кажу: «Тренере, я б на таке не наважився». А він каже, що вже тренував клуби, які ненавидять одне одного – «Бешикташ» і «Галатасарай».
Пояснив, що історію треба пам’ятати, але разом з тим потрібно бути професіонал незалежно від місця роботи. І це дуже мудрі слова. Ультрас «Динамо» хотіли його вигнати, а він вивів команду в Лігу чемпіонів. За це Луческу вже треба на руках носити, але його все одно критикують.
Не має жодного шансу перемогти Луческу у суперечці. Жодного! Він настільки вміє переконувати, щоб якби говорив з політиком, то той змінив би свою партію».
Паулу Фонсека
«Потрапив у «Шахтар» на стажування, коли Фонсека тренував команду. У нього зовсім інший підхід до тренувального процесу. Він працював над високою лінією захисту, футболісти не боялися пресингувати на половині поля суперника.
У нього було дуже мало тренувань на фізику. Майже весь час команда працювала з м’ячем. Футболісти самі говорили, що не звикли до такого і не знали чи вистачить їм сил на матчі».
Невіо Скала
«Це був перший іноземний тренер в «Шахтарі». Він поставив у команді славнозвісне італійське катеначчо. Ми почали вивчати цю модель гри. Для футболістів він був наче батьком. Міг піти на кухню і приготувати пасту з італійських макаронів. Сам на візочку розвозив і роздавав їжу гравцям.
З ним ми виграли перше чемпіонство для «Шахтаря». Після цього він запросив нас до себе на ранчо в Італію. Приїхали туди, а він нас зустрічає на тракторі, показав свої виноградники, організував святкову вечерю. Ми такого не очікували, але він відкрив нам, що тренер може бути таким».
Бернд Шустер
«Він був типовим іспанцем за характером. В середу вже говорив, що визначився зі складом на суботу. Мав свій підхід до роботи. Вже був тренером, але в ньому ще жив футболіст, який мав велику та успішну кар’єру. Був таким собі нарцисом».
Фото: «Шахтар»
