Тренер Сенегалу втратив 11 родичів у страшній морській катастрофі. Але все одно вийшов на матч АПЛ
На тому поромі у 2002-му загинуло більше людей, ніж на «Титаніку».
26 вересня 2002 року тоді ще півзахисник «Бірмінгема» Аліу Сіссе, який зараз очолює збірну Сенегалу і готується зіграти з нею на Кубку Африки-2023, побачив по телевізору новину, що біля берегів Гамбії затонув сенегальський пором Le Joola. Ця назва була добре відома Аліу, оскільки він неодноразово був одним із пасажирів цього судна, коли повертався додому з Європи. Наступного дня він мав вийти в основі на поєдинок проти «Ньюкасла», тому футболіст вирішив зосередитися на майбутньому матчі.
Тоді Сіссе ще не знав, що на тому поромі серед 1863 пасажирів було 11 його родичів.
Судно перекинулося через шторм і великий крен. Це друга за кількістю загиблих невійськова морська катастрофа
Увечері того дня пором Le Joola вийшов із Зігіншора, щоб вирушити до столиці Сенегалу Дакару. Люди, яким вдалося вижити, розповідали, що ще в момент відчалювання від берега судно вже мало крен на лівий борт. Дорогою Le Joola здійснив невелику зупинку на острові Карабан, під час якої кількість пасажирів збільшилася ще на 185 осіб. Так і сформувалося остаточне число у 1863 пасажири.
І тут важлива деталь: спочатку судно було розраховане лише на 580 людей, включаючи екіпаж. У результаті вийшло, що в океан Le Joola вийшов із більш ніж триразовим перенавантаженням тільки за рахунок пасажирів. До цього ще й додалися технічні проблеми – через погане обслуговування пором часто йшов на ремонт, а останній такий був лише за кілька тижнів до катастрофи.
О 10-й годині вечора екіпаж вийшов на зв'язок із центром морської безпеки в Дакарі, щоб повідомити, що судно знаходиться у гарних умовах для плавання. Проте за 30 хвилин почався шторм, а вітер досягав 65 км/год. Ще через кілька хвилин, коли пором був уже біля берегів Гамбії, у нього відмовили двигуни.
Некероване судно розвернуло правим бортом до хвиль, що ще більше збільшило крен на ліву сторону. А тут ще й пасажири, які злякалися, побігли в інший бік судна. Варто відзначити, що більшість людей розташовувалися на верхніх палубах через спеку, що позначилося на стійкості. Дійшло до того, що в ілюмінатори порома почала затікати вода. Ситуація погіршилася, коли на автомобільній палубі зірвалися з кріплення великовантажні автомобілі. Звичайно, всі вони покотилися на той самий лівий борт, що тільки погіршило ситуацію вже за лічені секунди. Не витримавши такого перекосу, о 22:55 пором перекинувся.
Незважаючи на це, остаточно під воду судно пішло лише близько 15:00 наступного дня. Усередині порома, що перекинувся, весь цей час залишалися люди, які знаходилися в повітряних кишенях. Вони загинули, очікуючи на порятунок. Пасажири, які вижили, розповідали, що весь цей час чули крики людей усередині судна, яких так і не вдалося врятувати, на відміну від частини з тих, хто після катастрофи опинився у воді.
А що щодо рятувальних команд? Уряд їх організував, але вони дісталися місця трагедії тільки вранці. Неправдою буде сказати, що швидше зробити це не було можливості, адже місцеві рибалки припливли рятувати ще на кілька годин раніше.
З майже двох тисяч людей у живих залишилося лише 64.
Через погано скоординовану рятувальну операцію було звільнено Прем'єр-міністра Сенегалу Маме Мадіор Бо, а також низку інших чиновників. Однак багатьох потім просто призначили на інші посади, суворо нікого не покарали. Уряд Сенегалу виплатив сім'ям загиблих по 22 тисячі доларів.
Трагедія порома Le Joola є другою за кількістю загиблих серед невійськових морських катастроф (більше життів забрало лише зіткнення філіппінського порома «Донья Пас» з танкером «Вектор» у 1987 році, коли загинуло близько 4000 людей). У цьому сумному рейтингу катастрофа сенегальського судна обійшла навіть легендарний «Титанік», жертвами якого стали 1517 людей.
Батьки приховували від Сіссе новину про загибель родичів. Він все ж таки дізнався, але нікому в клубі не повідомив – і вийшов на матч АПЛ
Аліу Сіссе відіграв усі 90 хвилин проти «Ньюкасла», але його «Бірмінгем» поступився «сорокам» 0:2. Попереду тиждень тренувань – а потім виїзний матч із «Вест Гемом». Але в голові він все ще тримав новину про катастрофу.
«Батьки не хотіли мені говорити, бо я готувався до важливого матчу. Але за таких обставин футбол не має великого значення. Я дізнався про трагедію від друга з Англії.
Перша реакція – здивування, потім була паніка. До Сенегалу дуже складно додзвонитися, але все ж таки вийшло. Друзі повідомили, що на борту були мої рідні», – згадував Сіссе.
Сестра, тітки, дядьки, племінники та двоюрідні брати. Декілька днів усі вони вважалися зниклими безвісти.
«Найважчим було очікування. Спроби знайти когось, хто мав би потрібну інформацію. Якоїсь миті люди почали говорити, що це неправда, що човен прибув у пункт призначення. У такі моменти ти видихаєш, а через 30 хвилин тобі кажуть: «Ні, ні, ні, це неправда, човен все ще не прибув», – ділився спогадами Аліу.
До того дня 2002 рік був для Сіссе багатим на емоції у футбольному плані. У лютому він зі збірною Сенегалу дійшов до фіналу Кубка Африки, де у серії пенальті вони поступилися Камеруну, а Аліу був одним із тих, хто не реалізував свій удар. Більш позитивні емоції він пережив влітку, коли Сенегал сенсаційно дійшов аж до чвертьфіналу ЧС-2002. У завзятій боротьбі вони поступилися збірній Туреччини, але все одно увійшли до історії, а Сіссе був капітаном тієї команди. Своєю грою він привернув увагу «Бірмінгема», який на той момент виступав у Прем'єр-лізі. Англійський клуб заплатив за нього 2,25 млн євро «ПСЖ», а Аліу з перших матчів став гравцем основного складу своєї нової команди.
Весь тиждень після катастрофи Сіссе нікому у команді не казав, що в його сім'ї трапилася трагедія. Він приходив на тренування, посміхався, робив усе, як і у звичайні дні. Аліу був налаштований зіграти проти «Вест Гема», незважаючи ні на що.
«Я тримав усе в собі. Це був дуже складний і важкий день, але моя сім'я потребувала того, щоб я був сильним для них. Їм потрібна була моя присутність. Я не міг бути слабким», – казав Сіссе.
Колишній партнер Аліу у «Бірмінгемі» Майкл Джонсон минулого року прокоментував той епізод із життя Сіссе: «Більшість людей, зокрема я, вирішили б повернутися додому і взяти тайм-аут. Але Аліу хотів грати. Це говорить про силу та характер цієї людини».
У поєдинку з «молотобійцями» Сіссе отримав жовту картку вже на 12-й хвилині, але відіграв повний матч, чим допоміг «Бірмінгему» здобути три важливі очки (2:1). І тільки після гри він все ж таки звернувся до керівництва та тренерського штабу, розповівши про ситуацію та попросивши двотижневу відпустку.
Аліу організував благодійний матч зі збірною Нігерії, виручені кошти пішли сім'ям загиблих. А вболівальники «Бірмінгема» влаштували перформанс, прикрасивши цілу трибуну у кольори прапора Сенегалу, щоб підтримати свого футболіста.
«Ця трагедія не лише особиста, а й колективна. Ви повинні пам'ятати, що на судні були представники всіх соціальних верств сенегальського суспільства. У кожного жителя міста Зігіншора є один, два, десять членів сім'ї, які залишилися на затонулому судні», – казав Сіссе.
Та трагедія справді загартувала Аліу. Наразі він очолює збірну Сенегалу (з 2015 року), його поважають футболісти – саме за характер. Ще б додати поваги з боку місцевої федерації футболу. Перед ЧС у Катарі стало відомо, що зарплата Сіссе в національній команді становить лише 30 тисяч доларів. Незважаючи на це, наприкінці грудня 2023-го з'явилася інформація, що Аліу та його тренерський штаб вже півроку не отримують гроші від керівництва.
«Я не хочу говорити про це, оскільки зосереджений на підготовці до захисту титулу чемпіона Африки», – коментує неприємну ситуацію Сіссе. І якось не виникає сумнівів, що він справді зосереджений саме на успіху збірної Сенегалу, а не на грошових питаннях.
Фото: Daily Sabah, Birmingham Mail, «Бірмінгем», RFI, Naoki Morita/Global Look Press
