Найепічніша бійка в історії АПЛ: гравці «Ньюкасла» лупцювали один одного прямо на полі, а тренер хотів побити обох у роздягальні
Але вони швидко помирилися, зараз навіть дружать.
На календарі квітень, до кінця сезону АПЛ приблизно десять матчів, а «Ньюкасл» йде третім, маючи реальні шанси на місце в зоні ЛЧ. Хто б міг подумати про таке ще півтора роки тому, коли команда йшла останньою. Едді Хау зробив так, що «сороки» впевненно переграють навіть «МЮ» (2:0) та забивають 5 голів на виїзді «Вест Гему». Фани «Ньюкасла» зараз у дуже гарному настрої.
А 18 років тому, 2 квітня 2005-го, вони залишали рідний стадіон з почуттям відрази до власних гравців. Адже того дня вони стали свідками найепічнішої бійки в історії АПЛ – між товаришами по команді.
І найсмішнішої симуляції.
Даєр не пасував Боєру, а у відповідь на претензії обізвав його «й*****м лайном». Рознімали гравці обох команд
Сезон 2004/05 складно було назвати гарним для «сорок»: команда стала лише 14-ю у чемпіонаті (після трьох років у топ-5 та двох сезонів у ЛЧ), вилетіла з Кубка ліги ще восени, а у Кубку Англії та Кубку УЄФА була зупинена розгромами від «Манчестер Юнайтед» та «Спортінга» (обидва рази по 1:4) за кілька кроків до фіналів. Здається, все могло б бути не так сумно, якби не та сама подія, що сталася наприкінці матчу з «Астон Віллою». Після неї команда виграла лише один матч у тому сезоні АПЛ.
До матчу з бірмінгемцями «Ньюкасл» підходив на 10-му місці, але на серії з 12 матчів без поразок – завдяки успіхам у єврокубку та внутрішньому кубку, де вдалося вийти до чвертьфіналу та півфіналу. Однак самі гравці зізнавалися – якраз перед грою проти «Вілли» сильно відчувалося, що довго так тривати не може.
Атмосфера у команді вже давно була напруженою. Після кількох невдач на старті сезону керівництво звільнило легендарного Боббі Робсона, замість нього поставили суворого Грема Сунесса, але навіть він не зміг вдало справлятися з витівками футболістів: аж декілька сварок з Крейгом Белламі, виїзд у поліцейську дільницю через звинувачення на адресу Кірона Даєра (помочився у недозволеному місці, сам гравець заперечував), відрахування зі складу Лорана Робера (хоча це було вже після матчу з «вілланами») – це лише з найпам'ятніших і найпомітніших історій.
Поєдинок із «Астон Віллою» пішов не за планом із самого початку. Вже на 5-й хвилині «Ньюкасл» пропустив від Хуана Пабло Анхеля, але намагався володіти ініціативою, яка, щоправда, ні до чого не призводила. У середині другого тайму «сороки» пропустили контратаку на свої ворота, в результаті якої захисник Стівен Тейлор отримав червону (про неї згадаємо ще пізніше), а воротар Шей Гівен – пенальті у свої ворота. Гарет Баррі реалізував стандарт, а за декілька хвилин і другий одинадцятиметровий.
На старті останньої десятихвилинки на табло горіли 0:3. Між другим і третім голом гостей півзахисник «Ньюкасла» Кірон Даєр, кар'єру якого в майбутньому зламають травми, проігнорував партнера по команді Лі Боєра, не віддавши йому пас в одній із ситуацій. Це викликало бурхливу реакцію з боку Боєра – той висловив Даєру претензії. Проте раніше в матчі було кілька епізодів, коли сам Лі вважав за краще віддавати пас іншому партнеру або пробивати по воротах, ніж шукати передачею Кірона. Вони до цього ще й були конкурентами за позицією. Даєр хоч і міг грати на фланзі, але зізнавався, що завжди хотів виходити саме в центрі – там, де найчастіше грав Боєр.
Градус підвищувався. «Я впевнений, що якби ми вигравали з рахунком 3:0, цього ніколи б не сталося. Ми програвали, а я ненавиджу програвати», – зізнавався пізніше Боєр. «Ми обидва виступали на одній позиції, ми були схожими гравцями, хотіли йти вперед і забивати голи».
Все сталося на 81-й хвилині. «Ньюкасл» щойно розвів м'яч із центру поля. Даєр володів ним на правому фланзі, Лі відкривався і просив передачу, але Кірон обрав інший варіант – віддав Бумсонгу. Цікавий факт: у тому поєдинку Даєр зробив 36 пасів, але лише один з них Боєру, партнеру по півзахисту. Однак Кірон зізнавався, що в тому епізоді він хоч і бачив, що партнер відкритий, але вирішив знайти варіант краще.
Далі відбувся вибуховий діалог:
Боєр: «Чорт забирай, ти, б***ь, ніколи не даєш мені пас»
Даєр: «Відвали!»
Боєр: «Що?!»
Даєр: «Причина, через яку я не віддаю тобі м'яч, полягає в тому, що ти й****е лайно!»
Пізніше Даєр у своїй автобіографії Old Too Soon Smart Too Late згадував: «Як тільки я це сказав, щось змінилося. Його очі були витрішені». Те саме побачив і тренер «сорок» Грем Сунесс. Він кричав Боєру, щоб той не надумав робити те, що задумав, але було вже пізно.
Аарон Х'юз, лівий захисник «Ньюкасла»: «Я спостерігав за польотом м'яча, а потім краєм ока побачив, як вони зближуються. Мозку знадобилася секунда, щоб усвідомити, що насправді б'ються два наші гравці».
Лоран Робер, лівий півзахисник «Ньюкасла»: «Я пам'ятаю, як озирнувся і подумав: Що, чорт забирай, відбувається?»
Стів Харпер, запасний воротар «Ньюкасла»: «Тоді в голові крутилося лише одне питання: «Це справді відбувається?»
Джеймс Мілнер, тоді ще молодий півзахисник «Ньюкасла»: «Я подумав: «Що, чорт забирай, відбувається?»
І лише Шола Амеобі ні про що подібне не думав – він весь у грі, прийняв м'яч, біжить далі, але суддя зупиняє гру. Коли Шола обернувся, щоб дізнатися причину свистка, напевно, у нього в голові було те саме питання, що й у перерахованих вище партнерів по команді.
Ось що відбувалося:
Боєр йшов прямо на Даєра, вже замахнувся правою рукою, щоб вмастити тому по голові. Кірон намагався схопити Лі за плечі, щоб мінімізувати кількість можливих ударів від одноклубника, але не допомогло – Боєр запустив серію ударів.
«Коли я отримував удари по голові, то думав: «Не можу повірити, що він б'є мене на очах 52 000 людей. Якого х** ти робиш, Боу?». Можливо, це був адреналін або ще щось, але я навіть не відчував ці удари», – писав Даєр в автобіографії.
Перечекавши серію ударів, Кірон приготувався йти в свою атаку, але спочатку промахується повз голову Боєра, а потім підбігли інші гравці, щоб рознімати порушників. Серед рознімачів був навіть Гарет Баррі, суперник, який хвилиною раніше оформив дубль.
Все це тривало лише 5 секунд. Потім капітан «Астон Вілли» відтягнув Боєра в один бік, щоб передати своєму колезі Алану Ширеру. А Даєра узяв на себе Стівен Карр.
Коли пристрасті трохи вщухли, суддя матчу Баррі Найт прийняв суворе, але справедливе рішення – червоні картки обом. Ширер намагався протестувати, мовляв, не можна їх видаляти, вони ж побилися між собою, а чи не з суперниками. Але рефері нагадав легенді правила.
Кірон хотів продовжити бійку і в роздягальні, але незабаром йому стало шкода Боєра. Сунесс узяв обох на післяматчеву прес-конференцію
На цьому завершилася публічна частина конфлікту, яка була помітна у трансляції. Але у своїй автобіографії Кірон присвятив тій історії аж десять сторінок, адже не менш цікаве почалося поза камерами.
Даєр все ще був налаштований відповісти Боєру. Він чекав на партнера по команді в підтрибунному приміщенні. Побачивши, як Лі наближається, Кірон запропонував йому продовжити бійку.
Даєр: «Думаєш, ти такий жорсткий? Ну давай»
Боєр: «Відвали»
Даєр: «Ні, якщо ти хочеш цього, то давай зробимо зараз»
І бійка продовжилася б, якби не двоє величезних масажистів, які встигли зупинити обох.
Під крики взаємних образ гравці зайшли у роздягальню, але усе ще не могли накинутися один на одного, адже масажисти розвели їх по різні боки кімнати. Ще кілька хвилин вони продовжували ображати один одного, а потім почули, як у коридорі застукали бутси – матч закінчено, зараз урок від своїх.
Боялися вони лише двох людей – тренера та капітана. Спочатку зайшов Ширер: «Я ніколи не бачив Алана таким злим. Він називав нас обох «егоїстичними придурками», він просто божеволів». Можна було зрозуміти – Ширер анонсував завершення кар'єри після сезону 2004/05 (в результаті переніс на рік), тому мріяв виграти хоч один трофей з «Ньюкаслом» – а на носі був півфінал Кубка проти «МЮ». Капітан хоч і сердився, але розумів, що без Даєра та Боєра їм буде дуже важко, адже очевидна дискваліфікація поширювалася і на кубкові турніри.
Ще страшніше стало, коли до кімнати увірвався Грем Сунесс. «Зараз я йду до медіазону, щоб подивитися повтор інциденту. Думаю, я знаю, що там побачу, і якщо мої побоювання підтвердяться, я повернуся і битимуся з вами двома», – передає слова тренера Кірон.
Минуло кілька хвилин, Грем знову зайшов у роздягальню, сказав, що знімає провину з Даєра. А потім повернувся до Боєра і почав кричати на Лі. Пізніше Кірон зізнавався, що в цей момент йому стало шкода партнера, якого ще кілька хвилин тому він готовий був розірвати.
Потім до роздягальні зайшов президент «Ньюкасла» Фредді Шепард. Навряд чи Даєр міг очікувати, що головна людина в клубі скаже йому, що він мав ударити Боєра головою, а не почне вичитувати двох дурнів за ганебну поведінку перед рідними трибунами. А потім Шепард та Сунесс заявили, що подадуть апеляцію на червону Даєра. Спойлер – не допомогло.
Щоб порушникам дисципліни не здавалося, що їхні муки на цьому закінчені, Грем Сунесс заявив їм, що чекає на них після душа – підуть з ним на післяматчеву прес-конференцію. У результаті по обидва боки від тренера та під об'єктивами фотокамер сиділо два кислих обличчя. «Ось вони», – сказав Сунесс і попросив гравців дати пояснення пресі та вболівальникам. Футболісти пробурмотіли банальні вибачення, після чого покинули приміщення. Даєр описав ті кілька хвилин коротко: «Відчували себе, як парочка неслухняних школярів».
Боєр незабаром зателефонував Даєру з вибаченнями, потім вони з усмішкою згадували інцидент
Кірону було ніяково не тільки через те, що він став прямим учасником бійки з одноклубником перед домашніми фанатами. Справа в тому, що на трибунах у той день сиділа його мати. Саме вона зустріла його на виході зі стадіону, а потім вони мовчки пішли до машини та поїхали додому. Щоб порушити тишу, Даєр вирішив увімкнути радіо, але стало лише гірше – темою дня був інцидент на «Сент-Джеймс Парк».
Уболівальники, які додзвонювалися на радіостанції Radio Five, вимагали, щоб клуб викинув обох. Боєра вони не дуже прийняли ще влітку 2003-го, коли той тільки-но прийшов у команду (були схожі історії та звинувачення у зґвалтуванні – хоч і зняті, але всі пам'ятають лише гучні заголовки). А з Даєром не склалося з початку поточного сезону – на нього повісили всіх собак за звільнення Боббі Робсона. Мовляв, він не захотів грати на правому фланзі, коли тренер попросив його про це, потім таки вийшов на поле, але відіграв дуже слабко – команда втратила очки проти «Мідлсбро», а Робсона незабаром звільнили. Та й скандальних історій поза полем у Кірона вистачало.
А за кілька хвилин зателефонував і Боєр. Щоправда, не на радіо, а Даєру. Кірон узяв слухавку і почув: «Мені дуже шкода. Я втратив голову, я не мав цього робити. Це моя провина».
Щоб усі остаточно переконалися, що конфлікт позаду, наступного дня на базу «Ньюкасла» прибули репортери, які сфотографували, як Даєр та Боєр тиснуть один одному руки. Щоправда, факт примирення ніяк не вплинув на дискваліфікацію гравців. Спочатку обидва отримали по три матчі дискваліфікації, але ФА збільшила термін покарання для Лі аж до шести поєдинків. А клуб ще й оштрафував півзахисника на шість тижневих зарплат, вважаючи, що саме він був головним винуватцем. В автобіографії Даєр написав, що його партнеру могло бути ще гірше, адже поліція вмовляла Кірона написати заяву. Але той відмовився.
Грем Сунесс був тренером зі своєрідним почуттям гумору. Інакше ніяк не пояснити той факт, що в найближчому матчі, в якому обидва гравці були доступні (перша зустріч чвертьфіналу проти «Спортінга») він вирішив зробити заміну, випустивши на 63-й хвилині Боєра замість Даєра, а ті знову потиснули один одному руки.
Між собою гравці дійсно швидко залагодили конфлікт. Пізніше разом сміялися з тієї ситуації, грали в карти, проводили разом час, а зараз Кірон називає його своїм добрим другом. А ще – разом вони грали вже у новому клубі. Влітку 2007-го Даєр перейшов у «Вест Гем». Він з іронією згадував, що освоїтись у новій команді допомогли колишні партнери Паркер, Солано, Белламі, а також «спаринг-партнер Лі Боєр».
Саме Лі був першим, хто підбіг до Кірона, коли той отримав перелом ноги у матчі Кубка ліги проти «Брістоля». «О, Боже, ти чув, як тріснули твої щитки?», – наївно запитав Боєр у товариша, який корчився від болю. Після тієї травми Даєр зіграв лише 50 матчів за 6 років кар'єри.
«Він упав, ніби хтось вистрілив у нього з трибун». А ще у тому матчі була епічна симуляція
За всією цією історією мало не пройшов повз епізод із найсмішнішою і безглуздішою симуляцією в історії АПЛ. Пам'ятаєте, ми обіцяли, що ще повернемось до червоної Стівена Тейлора у тому матчі? Так ось.
Після обрізки в центрі поля форвард «Астон Вілли» Даріус Вассел стрімко помчав до воріт Шея Гівена. Обігравши воротаря, екс-форварду збірної Англії залишалося лише потрапити до тієї частини воріт, які не захищав молодий захисник Тейлор. Вассел так і зробив, проте не очікував, що Стівен вирішив відбити м'яч рукою. Таких випадків у футболі було чимало, але те, що трапилося далі – комедія.
М'яч летів у зону, куди Стівен не встигав дістати ні головою, ні ногою, ні будь-якою іншою частиною тіла, якою можна безкарно відбивати м'ячі, тому він вирішив підключити руку. А потім схопився за груди і почав театрально корчитися.
«Я ухилився в один бік, але він вдарив надто високо. М'яч потрапив мені в руку, я думав: «О, ні!», благаю Бога, щоб мене не вилучили. Я мало не зламав собі спину, роблячи це», – сміявся пізніше Тейлор. Але його таки вилучили, суддя не купився на таку гру.
«Якби вручали Оскар за перегравання, він би його отримав», – сміявся пізніше одноклубник Харпер. «Тейлор упав, наче хтось вистрілив у нього з трибун. Схоже, хтось мав снайперську гвинтівку, і він потрапив йому прямо в груди. Це було весело», – піджартовував і Нолберто Солано, ще один колишній партнер.
Ну і вдвічі смішно, що почувши звуки сварки Даєра і Боєра в підтрибунному приміщенні, Стівен вирішив, що це партнери йдуть розбиратися з ним за червону: «Я думав, що вони збираються побити мене. Думав, хто з гравців дістанеться до мене першим?»
***
Нинішній «Ньюкасл» дуже крутий, але, здається, їм не вистачає таких персонажів, як Даєр, Боєр та Тейлор. Хоча можливо, що це і на краще.
Photo credit: Sky Sports; The Sun; Shropshire Star; North News; Daily Star
