«Ньюкасл» витратив 150 млн – але цього може бути замало, щоб повторити успіх в АПЛ і вистрілити в ЛЧ
Дмитро Клименко – про трансферну кампанію та підготовку «сорок» до сезону.
Успіх «Ньюкасла» у минулому сезоні змусив замислитися – чи актуальний ще термін «топ-6 АПЛ»? Можливо, цифру вже настав час замінити на «7», а якщо подивитися на «Астон Віллу», то й зовсім «8». Команді Едді Хау, яка півтора роки тому борсалася в зоні вильоту, тепер належить не лише закріпитися у верхній половині таблиці, а й проявити себе на євроарені. І мова не про ЛК чи ЛЕ, а про головний клубний турнір Європи, на матчі якого точно виходитиме найсильніший склад «сорок».
Наприкінці минулого сезону Едді Хау заявив, що трансферне вікно літа-2023 буде найважчим для нього в «Ньюкаслі» – тренер хотів два рівноцінні склади, де гравець кожної позиції мав би сильну заміну. Якби зараз на дворі був 2008-й, то з багатствами власників «сорок» це питання вирішилося б ще до середини липня, але наразі доводиться враховувати правила фінансового фейр-плей.
Розповідаємо, ким посилився «Ньюкасл», кого відпустили, до гравців яких позицій варто ще придивитися і хто з молодих футболістів проявив себе у передсезонних матчах.
Також хочемо відзначити роботу нашого блогера, яку ми обов'язково винесли б на головну сторінку, якби не було заплановано редакційний матеріал по цій темі. Підтримайте автора плюсами та коментарями.
Витратили 150 млн євро на трьох гравців – кожен точно додасть команді варіативності та класу
Про те, що «Ньюкасл» потребує посилення центру поля, говорили ще перед минулим сезоном, а після відходу Джонджо Шелві у січні питання стало ще гострішим (хоч він і лікувався майже всю осінь), адже тепер навіть найменше пошкодження Жоелінтона, Бруно Гімараеса, Віллока або Лонгстаффа серйозно ускладнювало життя команді Хау в умовах боротьби за місце в четвірці. А під сезон у ЛЧ точно потрібен був ще мінімум один центральний півзахисник, причому не просто якісний, а топовий.
Навесні ходили чутки про інтерес «сорок» до Тілеманса та Собослаї – обох перехопили конкуренти з «Астон Вілли» та «Ліверпуля», давно представляли у чорно-білій футболці Джеймса Меддісона (хоч той у грає вище), але він став гравцем «Тоттенгема». Однак «Ньюкаслу» вдалося підписати не менш крутого півзахисника.
За Сандро Тоналі заплатили чимало – аж 70 млн євро. Екс-півзахисник «Мілана» став другим найдорожчим італійцем в історії. Це той випадок, коли сума не видається переплатою, адже Сандро виглядає ідеальним посиленням для центру поля «сорок». Футболіст може зіграти як на позиції шістки, так і на позиції вісімки, має відмінний пас і бачення поля. З Андреа Пірло його порівнюють не лише через те, що обидва грали за «Брешію» та «Мілан» і мають схожі зачіски.
Тоналі вже акліматизується в команді, все сміливіше шукає простір для пасів та подач. Едді Хау взагалі намагається не поспішати із задіянням новачків – тренер зізнавався, що не часто зустрічав гравців, які могли б одразу робити різницю. Можна згадати, як Бруно Гімараес починав у «Ньюкаслі» – спочатку грав не більше 5 хвилин, виходив лише на заміни. Але бразилець був зимовим придбанням, а італійця придбали ще до старту передсезонних матчів, тому Хау і вирішив використати цей час, щоб дати Сандро влитися в гру команди до першого туру АПЛ. І італійцю це вдалося – саме він відкрив рахунок у дебютному матчі сезону, забивши «Астон Віллі».
Головне питання полягає в тому, де використовуватиметься Тоналі. Спочатку здавалося, що Сандро придбали для того, щоб розв'язати руки Бруно Гімараесу, відпустивши бразильця на позицію вісімки. Проте минулий сезон показав, що від Бруно більше користі, коли він опускається нижче – тоді він значно краще бачить поле і має більше часу на прийняття рішень. Загалом – приємний головний біль для Хау. У тому ж матчі проти «Астон Вілли» Сандро грав на позиції вісімки, але протягом сезону можливі експерименти.
Другий за значимістю та ім'ям новачок – Гарві Барнс, за якого заплатили «Лестеру» 44 млн євро. Лівий вінгер, який має навіть один матч за збірну Англії, вже закохав у себе вболівальників «Ньюкасла». Справа не лише у гол+пас в першому турі АПЛ на «Сент-Джеймс Парк». Барнс із великим прагненням намагався викладатися у кожному матчі міжсезонки, а вперше з'явився у футболці «сорок» на полі менш ніж за добу після підписання контракту – так хотів грати.
Барнс – пряма заміна Аллану Сен-Максімену. Так, він і близько не такий трюкач, як француз, проте нинішньому «Ньюкаслу» це і не потрібно. Вміння високо пресингувати, знаходити і вриватися у вільні зони стане в нагоді команді Хау куди більше в новому сезоні. Варто відзначити і результативність Гарві – 13 голів у минулому сезоні за «Лестер», який вилетів до Чемпіоншипу, виглядають дуже пристойним показником. Щоправда, всього три асисти, проте це мало про що говорить – адже, наприклад, у позаминулому сезоні їх на рахунку 25-річного вінгера було аж 14.
Трансфер Тіно Лівраменто із «Саутгемптона» за 37 млн євро здається дивним, враховуючи, що 20-річний правий захисник пропустив практично весь минулий сезон. Але ті, хто бачив Тіно на брівці «святих» у сезоні 2021/22, розуміють, за що заплачені такі гроші. У своїй найкращій формі Лівраменто здатний випалювати правий фланг, використовуючи свою швидкість, техніку та дриблінг. При цьому – Тіно добре зарекомендував себе і в захисних діях, грамотно обираючи позиції для відборів та перехоплень.
Звичайно, важко уявити, що з перших турів Лівраменто посадить на лаву капітана Тріпп'єра, проте не варто дивуватися, якщо до кінця сезону вже Тіно вважатиметься основним. Хоча все залежатиме і від суперників. Кіран – дуже корисний у матчах, коли потрібно розрізати оборону суперника далекими пасами чи навісами, а Лівраменто – ідеальний інструмент для швидких контратак та забігань у простір за високою лінією оборони суперника.
Четверте літнє підписання – вінгер Янкуба Мінте, за якого віддали 8 млн євро датському «Оденсе». Гамбійця одразу ж відіслали в оренду у «Феєнорд», тому немає сенсу тут детально розписувати. Але якщо коротко: талановитий 19-річний футболіст зі складним характером (бився з партнером на тренуванні та отримував дискваліфікацію у минулому сезоні). Підписання – ініціатива скаутського відділу, а не Хау, тож хлопцеві точно доведеться переглянути свою поведінку, якщо хоче закріпитися у «Ньюкаслі».
Резюмуючи: відчуття надпереплат немає, можливо, десь накинули по 3-5 млн – але це так званий податок на багатих власників. Якщо 70 млн за Тоналі здаються вам завищеними, то згадайте про те, як рік тому ставилися до такої ж суми за Олександра Ісака. Зараз ні в кого не з'являється й думки назвати це переплатою.
Відпустили головного шоумена команди – вимушений крок, але не критично
З вихідними трансферами все набагато коротше. У пошуках нових команд знаходяться Меттью Лонгстафф та Кіран Кларк. В оренду пішли Гаррісон Ешбі («Суонсі»), Джамал Льюїс («Уотфорд»), Янкуба Мінте («Феєнорд»), Ґаранґ Куол («Волендам») та Келл Воттс («Віган»). Вони справді сирі для матчів за першу команду (крім 25-річного Льюїса – він просто не входить у плани Хау, хоч і награвався у передсезонці), тож ці оренди будуть корисні всім сторонам.
Головна втрата – трансфер Аллана Сен-Максімена до саудівського «Аль-Ахлі» за 27 млн євро. Хоча частково це був і вимушений крок. Керівництво «Ньюкасла» та Едді Хау багато разів заявляли про те, що мають намір дотримуватись ФФП, але при цьому необхідно й посилювати команду. Сен-Максимен був найменш важливим для системи Хау гравцем серед тих, за кого можна було просити восьмизначну суму. Були, наприклад, чутки про інтерес до Бруно Гімараес з боку іспанських грандів і цінника в 100 млн, але бразилець входить до списку недоторканних, а про важливість продовження його контракту в клубі говорять уже зараз, хоча угода аж до 2026-го.
З Алланом інша ситуація. Він крутий, він дріблер, він показував шоу. Він той, хто дарував промінь надії в похмурі часи «Ньюкасла» під керівництвом Стіва Брюса. Француз завжди був у топі за успішними спробами дриблінгу, але нинішнім «сорокам» потрібно трохи інше. Тепер від гравців атаки потрібна не тільки креативність, а й високий пресинг, участь практично у всіх епізодах гри. Вболівальники «Ньюкасла» сумуватимуть за ним, але це був ідеальний час для розставання.
Навіть Хау зізнався, що йому не вистачатиме Сен-Максімена: «Вчора я розмовляв зі співробітниками, сказав їм, що сумую за Алланом, сумую за тим, як ми працювали разом, за нашим з ним взаєморозумінням. Думаю, що команда відчуває те саме».
Також «сороки» отримали 17 млн євро за форварда Кріса Вуда. Про те, що «Ноттінгем» викладе за Кріса таку суму, було відомо ще в січні, коли вони брали його в оренду із зобов'язанням викупу влітку. Воротар Карл Дарлоу, який зіграв сотню матчів за «Ньюкасл» з 2014-го, вирушив до «Лідса» за 400 тисяч євро.
Крім того, варто очікувати розставання із Райаном Фрейзером, який посварився з Хау ще протягом минулого сезону і вже кілька місяців грає за молодіжну команду, правим захисником Хав'єром Манкільо (так буде краще для нього), центральними півзахисниками Айзеком Гейденом та Джеффом Гендріком, які минулого сезону грали в орендах у Чемпіоншипі.
Очікується ще не більше двох трансферів – точно потрібно посилити захист
Трансферна кампанія «Ньюкасла» все ще не виглядає завершеною, оскільки є кілька позицій, які потребують посилення для глибини складу.
Найголовніше – захист. Просто кричить про необхідність посилення його центр, оскільки Ботман і Шер хоч і стали стіною у минулому сезоні, але навіть вони в якийсь момент почали втомлюватися. І це ми ще не говоримо про травми, яких у «Ньюкасла» завжди вистачало (Шер, наприклад, нещодавно отримав пошкодження). З реальних кандидатів на заміну є лише Джамал Лассельс, у якого зовсім мало ігрової практики, Ден Берн, якого, щоправда, вже більше сезону використовують у ролі лівого захисника. Занадто ризиковано не мати ще мінімум одного міцного та досвідченого центрдефа на заміні перед сезоном, у якому точно буде близько 50 матчів.
Крім того, проситься посилення на лівий фланг. Так, 201-сантиметровий Берн непогано справлявся зі своїми завданнями і почне на цій самій позиції новий сезон, але є великі сумніви, що він довго витримає в тому ж ритмі. Йому 31 рік, а суперники вже почали читати атаки «Ньюкасла» через правий фланг, тож непогано було б додати більше різноманітності на лівому, але Ден обмежений у своїх атакуючих здібностях. На заміні є Метт Таргетт, але Хау все ще не наважується довіритись йому на постійній основі. Пол Дамметт – це більше людина роздягальні, єдиний, хто грав ще в попередньому єврокубковому сезоні «сорок».
Є інформація, що клуб близький до вирішення цього питання – «Ньюкасл» орендує Льюїса Голла із «Челсі» з обов'язковим викупом на загальну суму 35 млн фунтів
Було непогано мати і третього центрфорварда, який міг би замінити Ісака та Вілсона у разі травм чи просто напруженого графіка. Нападник типажу Кріса Вуда непогано підходив на цю роль – типовий завершувач атак із гольовим чуттям. Когось на суму до 10 млн євро точно варто пошукати до кінця серпня.
Едді Хау каже, що від «Ньюкасла» очікується ще не більше двох підписань. Отже, для якоїсь із цих позицій він уже вигадав рішення. Скоріше за все, просто Ентоні Гордон використовуватиметься не лише на флангах, а й у центрі нападу за необхідності.
Вілсон і Шер битимуться за нові контракти
Також під час нового сезону керівництву необхідно буде вирішити питання з продовженням або непродовженням угод деяких гравців, які близькі до основи.
Влітку 2024-го контракти закінчуються у 10 футболістів, лише двоє з яких були гравцями основи у минулому сезоні – Каллум Вілсон та Фабіан Шер. Обом 31 рік, обидва є важливою частиною команди, але це не гарантує їм успіху в переговорах з клубом. «Ньюкасл» прогресує. Ще півтора роки тому складно було уявити команду без Шелві та Сен-Максімена, але у 2023-му клуб спокійно та легко відпустив обох. Вілсону та Шеру доведеться показати, що вони встигають прогресувати з командою. Каллум вже почав – забив у стартовому турі АПЛ, вийшовши на заміну.
Крім того, через рік закінчуються контракти у ветеранів Лассельса та Дамметта, які майже не грають, але важливі для внутрішньої атмосфери. Варто мати на увазі і Еміля Крафта, який лише відновився від тяжкої травми і має намір проявити себе так, щоби отримати пропозицію про подовження.
Передсезонка показала, що «Ньюкасл» має непогану молодь на підхваті – Андерсон нарешті отримає більше часу
«Ньюкасл» показав чудові результати в передсезонних матчах – 5 перемог, 2 нічиїх, 0 поразок (у суперниках були «Челсі», «Брайтон», «Астон Вілла», «Фіорентина», «Вільярреал», «Рейнджерс»). Навіть виграли трофей – Sela Cup (організований новим титульним спонсором команди), проте Хау відразу сказав, що вони мріють про інші кубки.
Здобувати їх, можливо, допоможуть молоді таланти «Ньюкасла», які дуже непогано проявили себе влітку. Насамперед – Еліот Андерсон. 20-річний футболіст може зіграти майже на всіх позиціях у півзахисті та атаці, що вже робив у минулому сезоні, взявши участь у 27 матчах. Щоправда, сумарно вийшло лише 600+ хвилин (22 в середньому), але з упевненістю можна сказати, що у новому розіграші Андерсон отримає більше ігрового часу. У передсезонні на його рахунку було аж 4 голи, та й загалом хлопець став набагато більш впевненим і підтягнув фізичні дані.
Також порадував 17-річний центральний півзахисник Льюїс Майлі, який взяв участь у 5 передсезонних матчах. Він дебютував за основу «Ньюкасла» в останньому турі минулого сезону, вийшовши наприкінці зустрічі проти «Челсі». Звичайно, Льюїс ще занадто сирий для того, щоб щотижня виходити хоча б на заміну в АПЛ, але тепер ми точно частіше його бачитимемо – як мінімум у внутрішньокубкових турнірах.
Ентоні Гордон вже гравець з ім'ям, але його також варто відзначити, тим більше, що сам Хау похвалив Ентоні за плідну роботу влітку. Навесні Гордон зовсім не вразив, але вже готовий повернутись на рівень гри, який демонстрував в «Евертоні».
***
У «Ньюкаслі» й самі навряд чи очікували, що так швидко увірвуться у топ-4 і гратимуть у Лізі чемпіонів – про це прямо говорять усередині клубу. «Сороки» радіють такому досягненню, але розуміють, що це може зіграти і злий жарт із командою. Ліга чемпіонів – не Ліга Європи або Ліга Конференцій, де як мінімум груповий етап можна пройти напіврезервним складом, а виліт не є великою невдачею. Зібрати два рівноцінні склади, про які говорив Едді Хау, все ж таки не вийшло, так що тренеру часом доведеться робити складний вибір.
Не варто дивуватися, якщо «сороки» не просто не потраплять у топ-4 за підсумками сезону 2023/24, а й зовсім пролетять повз єврокубки. Такий відкат точно не стане сюрпризом, враховуючи дуже складний календар, команда більше десяти років не грала по 2 матчі на тиждень, а глибина складу (особливо у захисті) поки що недостатня, щоб з упевненістю говорити про успіх в обох великих турнірах сезоні.
А якщо вдасться і з групи ЛЧ вийти, і знову потрапити до цього турніру через АПЛ (навіть у конкуренції з оновленими «Ліверпулем» та «Челсі»), то це ще сильніше наблизить «Ньюкасл» до звання топ-клубу – можна буде вкотре поаплодувати Хау.
Фото: «Ньюкасл»
