Чому Голанд заслуговував взяти цей «Золотий м'яч»
Така нагорода лише псує спадщину Мессі.
Питання про те, хто має виграти «Золотий м'яч» у 2023 році, почало обговорюватися ще навесні – саме тоді, коли усі побачили, що «Манчестер Сіті» цілком під силу оформити требл за підсумками сезону. Але ще до початку церемонії вручення стало зрозуміло – Ерлінґ Голанд поповнить список футболістів, у яких Ліонель Мессі вкрав нагороду.
Цей текст складатиметься з двох частин: у першій – чому Голанд є найкращим футболістом минулого сезону, у другій – чому Ліонель Мессі не є найкращим футболістом минулого сезону. Акцент – на слові «сезон», адже тепер саме за його підсумками вручається нагорода.
Можна було б зовсім заглибитися – і спробувати пояснити, що й Кевін Де Брюйне взагалі-то теж заслужив на те, аби його ім'я обговорювалося в контексті головних претендентів на нагороду. Але голи завжди більше вражають, ніж асисти, навіть якщо їх аж 31.
***
В історії європейського футболу було не так багато команд, які вигравали требл – домашній чемпіонат, національний кубок та Лігу чемпіонів. Хоча тільки за останнє десятиліття таких випадків було аж чотири, але, на мій погляд, це більше свідчить про те, що футбол прогресує, а не про те, що він стає нуднішим. Ідеальні команди входять в історію за рахунок геніальних тренерів чи чудових гравців (а у випадку з 2023-м – вийшло поєднання).
Пеп збудував команду, яка викликала емоцію – захоплення. Причому не лише у своїх та нейтральних фанатів, а й у історичних ворогів. Навряд чи знайдеться хоча б десяток уболівальників «МЮ» на Tribuna.com, які зможуть аргументовано довести, що «містяни» зразка минулого сезону – погана команда.
А Ерлінґ Голанд – головна зірка цього треблового «Сіті». На цьому місці можна було б витратити пару абзаців на перерахування статистики та всіх рекордів, які встановив норвежець, але ми вже так часто це робили, що вам і не потрібно зайвий раз нагадувати. Голанд – новий «інопланетянин», який уже прийшов (а не прийде) на зміну Лео та Крішу.
Найкращий гравець найкращої команди сезону, який оформив за 53 матчі на клубному рівні 52 голи та 9 асистів, не отримає нагороду найкращому футболісту сезону. Ех, зовсім без згадки статистики все ж таки не обійшлося, але ці цифри просто повинні залишитися в історії.
У мінус норвежцю можна поставити той факт, що ні у півфіналі, ні у фіналі ЛЧ та Кубка Англії йому не вдалося зробити жодної результативної дії. Цілком справедливо. Тут вже статистика грає не на його користь, тож доводиться шукати виправдання.
Одним із таких може бути твердження, що чим ближче до вирішального матчу, тим більше сил суперники кидали на те, щоби нейтралізувати Ерлінґа. І це також дуже допомогло «Сіті» на шляху до требла. Забравши на себе увагу, форвард давав свободу для творчості своїм партнерам. Навряд чи Анчелотті думав, що саме від Бернарду Сілви потрібно чекати найбільшої небезпеки в півфіналі ЛЧ. Навряд чи тен Гаґ наголошував на важливості закрити саме Ілкая Гюндогана перед фіналом Кубка Англії. А португалець та німець оформили вирішальні дублі у тих протистояннях. Це може звучати звичайною відмазкою Голанда, але це частка правди. Як мінімум. Якщо простіше: Ерлінґ статистично не робив різницю у вирішальних кубкових матчах, але робив її на шляху до фіналів.
Невдача зі збірною? Так, Норвегія знову пролетіла повз великий турнір. Але 5 із 12 втрачених збірною очок у відборі були у матчах, у яких форвард не брав участі через травму. Зрештою – норвезька команда хоч і міцна, але далеко не гранд навіть європейського футболу. А якщо подивитися на статистику, то і тут у Голанда все на топ-рівні – 4 забитих у 4 матчах минулого сезону за збірну.
Можна говорити про те, що пристойну частину з 52 голів Голанда складають хет-трики у ворота команд рівня «Вулвергемптона», «Ноттінгема» та «Крістал Пелес». А можна згадати 6+5 у матчах проти трьох команд, які фінішували у четвірці за підсумками минулого сезону АПЛ. Ерлінґ ідеально справлявся із завданнями, які йому ставив Пеп. Він не тягнув ковдру на себе, статистика його дотиків за матч подекуди вражала – настільки мало їх було. Він просто забивав голи та відтягував суперників на себе – а що ще потрібно від форварда?
Перемога на ЧС – така відповідь у нинішніх реаліях.
І тут ми переходимо до Ліонеля Мессі. Аргентинець у Катарі справді створив перфоманс, який увійде до історії. Ліонель став найкращим футболістом найкращої команди турніру. Він вже звично майже не відпрацьовував у захисті, але творив магію на половині поля суперника. Сергій Барановський чудово описав це у своєму тексті.
Цілий місяць аргентинець був незаперечно найкращим у світі футболу.
Але місяць – це лише 1/10 сезону. Якщо брати його виступи за «ПСЖ» до чемпіонату світу і після, то навіть за статистикою різниця впадає у вічі. 12+14 до ЧС, 9+6 після ЧС у всіх клубних турнірах. Але найголовніше – безславний виліт із Кубка Франції та ЛЧ. У протистоянні проти «Баварії» Ліонель кудись пропав – тож не поспішайте критикувати Голанда за фінали. Тут є два варіанти: або Мессі просто не вистачило форми на другу половину сезону, або він свідомо зменшив оберти. І важко сказати, що в цьому випадку більший мінус для футболіста, якому вручать «Золотий м'яч» за підсумками сезону.
Питання плавно перетікає у головну проблему самої нагороди. Є одразу кілька моментів, які викликають негатив.
Чи не логічніше було б трохи перейменувати церемонію? Не «Золотий м'яч-2023», а «Золотий м'яч-2022/23». Дивно виглядає, коли переможець отримує нагороду в основному за досягнення минулого року, а у назві лише чотири цифри поточного року.
Чи не логічніше було б вручати нагороду десь у червні – одразу після завершення сезону? Тому що дивно виглядає, коли в розпал наступного сезону підбивають головний підсумок попереднього.
Чи не час запровадити якісь критерії? Прописали б одразу – у парні роки орієнтуватись треба на досягнення на ЧС чи Євро. У непарні – на клубні звершення або дивовижну статистику.
Такий «Золотий м'яч» більше нашкодить спадщині Ліонеля – найкращого гравця в історії футболу. Через 50 років ніхто не став би говорити «Мессі – не був найкращим, тому що у нього не 8, а лише 7 «Золотих м'ячів». Його хейтерам і раніше було достатньо історій зі Снейдером, ван Дейком, Левандовським. Тепер у їхньому списку буде ще й Голанд.
***
А взагалі – замість цього тексту можна було б просто процитувати коментар нашого користувача з ніком Ti Mobile: «Якщо б гравці помінялися досягненнями, питань до «Золотого м’яча» Мессі майже не було б».
Фото: Daniela Porcelli/Global Look Press, Gary Oakley/Global Look Press, Michael Weber/Global Look Press
