Україна робить заявку на плей-оф волейбольної Ліги націй: розбір другого ігрового тижня

Цей матеріал написаний користувачем Tribuna.com. Підтримайте Миколу плюсами та коментарями, щоб він продовжував радувати такими розборами.

***

Цей пост планувався за гарячими слідами матчів другого тижня Ліги націй, але топово вмішалися дівчата, перемігши в Золотій Євролізі, тож перші шпальти заслужено пішли їм. А щодо хлопців вже розбираємося спокійно (наскільки це можливо), коли емоції вщухли, коли можна поглянути на ситуацію з холодною головою.

Україна перемогла у жіночій Золотій Євролізі – чи означає це вихід у Лігу націй?

Ліга націй як допінг – щойно Україна вдало відіграла перший тиждень, а фани вже вимагають другого, продовження бенкету. Аж ось і він, тож нумо розбиратися, що ми награли цього разу. А було дуже емоційно.

Що це за турнір і як ми зіграли перші 4 матчі – писав раніше. Хто пропустив, то вам сюди:

Як Україна стартувала у волейбольній Лізі націй

Після Бразилії ми приїхали у болгарську локацію в Бурґас, де мали зіграти чотири матчі: з Францією, Туреччиною, Японією та господарями Болгарією.

Склад української команди майже не змінився, лише точково поміняли декількох гравців. Замість запасного діагонального Данила Уривкіна тренери взяли Володимира Тевкуна. Ротація була і на позиції запасного пасуючого – Сергій Євстратов замість Юрія Синиці. А ще замість догравальника Євгена Кісілюка поїхав другий ліберо Ярослав Пампушко. Решта залишилися на місці, зокрема всі лідери.

Завдання-мінімум від волейбольних фанів на цей тиждень планувалося таке – обіграти Туреччину і вирішити питання збереження прописки на наступний рік. А далі, як піде. А от непрофільні вболівальники-новачки хотіли більшого, що є природнім, якщо не заглиблюєшся у тонкощі якогось виду спорту. Наша ж команда перевершила найсміливіші сподівання, видавши ще потужніший тиждень, ніж стартовий. Хоча здавалося, що це неможливо.

Ігри

25.06.2025

Україна – Франція 0-3 (23:25, 21:25, 17:25)

Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Дмитро Янчук 11 (11-0-0), Тимофій Полуян 11 (7-3-1), Василь Тупчій 6 (6-0-0), Олександр Коваль 5 (4-1-0)

Але почали ми слабенько, без шансів програвши французам, які підсили склад на цей ігровий тиждень. Ну, як без шансів? Перша партія була хорошою, дійшли навіть до більше-менше, але клатч програли. А потім, за перших проблем у другій партії, тренер зняв лідерів, давши відпочити перед ключовою грою з Туреччиною. Висновки після Бразилії були зроблені, і пішла стратегічна гра на результат.

У другій партії також непогано поборолися, а третій сет вже програли в чисту. Французи затовкли нас подачею, прийом був відверто поганим (10% позитивного прийому – це ні про що), тож програли заслужено. Перша гра на турнірі, в якій ми не тільки не здобули очок, але і не виграли жодного сету.

Щодо складу: Рауль Лосано одразу кинув у бій декількох новачків. І якщо вихід Ярослава Пампушка виявився разовою акцією, то блокувальник Олександр Коваль стартував у всіх матчах тижня.

Наступна гра здавалась для нас ключовою у питанні збереження прописки в Лізі націй. І особисто у мене побоювання були. Турки – незручний для нас суперник, якому програли 5 із 6 останніх матчів, зокрема – ті два пам’ятні по 2-3 в 2023-му. Та й три поразки поспіль у ЛН насторожували, в голову лізли думки на зразок «а може нас просто недооцінили на початку, а тепер будуть проблеми?» Відповідь мав дати матч із принциповим суперником.

26.06.2025

Україна – Туреччина 3-0 (25:11, 25:22, 25:21)

Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Дмитро Янчук 19 (18-0-1), Василь Тупчій 16 (13-2-1), Ілля Ковальов 11 (6-4-1), Юрій Семенюк 7 (3-4-0)

Мої побоювання виявилися марними. Наші хлопці досить впевнено обіграли турків і взяли реванш за минулі поразки! Все-таки і турки без Лаґумджії не ті (але болгар несподівано обіграли), і ми вже граємо в більш солідний волейбол.

Перший сет взагалі був ледь не ідеальним. Жодної помилки на подачі, чудовий прийом, блок, постійний тиск на суперника. Було дуже помітно, що ми просто граємо у вищому темпі, а це вимоги сучасного волейболу.

А от в другому і третьому сетах довелося камбечити. Тут вже далась взнаки і тренерська рука (вихід Валерія Тодуа), і хвилеподібне лідерство на майданчику різних гравців. В першій партії атаку тягнув Янчук, в другій – Ковальов, а в третій – більше Тупчій. Для цієї збірної це дуже хороша риса, адже фізично тягнути в соло майже нереально на такому рівні.

Справилися, питання виживання можна було закривати. І подумати про щось більше. На Японію великих сподівань не було (вони паралельно обіграли французів 3-2!), а от матч з болгарами мав показати реальність наших претензій на щось більше (плей-оф). Принаймні, на той момент були такі думки. Та в Лосано вчергове були свої плани.

27.06.2025

Україна – Японія 3-2 (24:26, 25:17, 25:18, 22:25, 15:13)

Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Ілля Ковальов 21 (15-3-3), Василь Тупчій 17 (13-3-1), Дмитро Янчук 16 (15-0-1), Юрій Семенюк 12 (8-3-1)

До цього матчу підходили зі спокійними думками, як аутсайдер до фаворита. Мовляв, у цьому матчі можемо тільки здобути, а поразка 0-3 не буде трагедією. А як же все врешті-решт вийшло валідольно-емоційно!

В першій партії виявилося, що з цим складом Японії можна грати на рівних. Без Ішікави і Нішіди їх можна прихоплювати, хоча гра в захисті у них традиційно крутезна. Програючи 3 очки по ходу партії, зуміли в кінці сету підтягтися і навіть мати сет-бол. Але у Тупчія геть не йшла гра (0/7 в атаці), а на дограванні декілька разів недопрацювали на пасі, тож партію програли на більше-менше. Було прикро, адже згадалася Франція, а також те, що ми в ЛН не вигравали, програючи перший сет (щоправда, таке траплялося аж 1 раз).

Та ця команда показала свій характер. Програючи 3:7 у другій партії, Лосано випустив Євстратова, дав вказівку перейти на планер, і виявилося, що японці можуть помилятися. Крутезний ривок 13:3, і ми «на ізі» забираємо другий сет.

А за ним майже по такому ж сценарію і третій! Дві партії поспіль не випустили японців із 18 очок – це якийсь позитивний сюр!

Могли закривати і в четветому. Вели +4, 20:18 в клатчі, але все ж завалили кінцівку і з 22:21 програли 4 очки. Ковальов, який тягнув всю гру, двічі пробив у блок і раз в аут. Дуже прикро.

Тай-брейк вже чекали приречено, пам’ятаючи про проблему п’ятих сетів (1/5 при Лосано до цього матчу). Ще й розпочали 0:3, довівши лузстрік до 7 очок. Та ми не збиралися здаватися. Рауль міняє Ковальова на Полуяна, Тупчій і Янчук подачею підтисли (у Василя 12/16 після стартових 1/10!), і ми вже повертаємося в гру, а потім і виходимо вперед 9:7. А далі гойдалки. Отримуємо пару ейсів, вже програємо 9:10, потім очко в очко. При 13:13 Янчук б’є міліметровий блок-аут, але японці беруть челендж. О ні, як же прикро... Але челендж невдалий, так! А потім фінальний затяжний розіграш (обов’язково передивіться в хайлайтах), який завершує Семенюк! У мене так і йшло в нотатках «Янчук блок-аут, челендж, НІ, ТАК, Семенюк»))

Є перемога над топовим суперником у матчі, де ми були величезними аутсайдерами. Як же ж приємно! Може тепер вже можна мріяти про плей-оф? Почекаємо матчу з болгарами.

29.06.2025

Україна – Болгарія 3-1 (20:25, 25:19, 26:24, 25:22)

Найрезультативніші наші гравці (очки – в атаці, блоки, ейси): Юрій Семенюк 17 (9-6-2), Дмитро Янчук 15 (13-0-2), Ілля Ковальов 15 (14-1-0), Василь Тупчій 14 (13-0-1)

Матч з господарями мав показати обґрунтованість наших претензій на плей-оф. Болгари ще за два дні до цього матчу були б великими фаворитами, адже обіграли топових Японію та Словенію. Але напередодні сенсаційно програли Туреччині, втративши свого вундеркінда-пасуючого Сімеона Ніколова. І вже букмекери малюють фаворитами нас, що з одного боку приємно (заслужили грою), а з іншого покладає додаткову відповідальність.

Дуже емоційна і складна видалася гра. В першому сеті болгари затовкли нас подачею (Янчук геть випав) хоча під кінець сету ми дещо стабілізували гру. В другому пішли рішення від Лосано. Повернення Янчука і вихід Тодуа напрошувалися, а от заміна Щиткова на Євстратова була дещо несподіваною, адже ми вели на той момент. Але тренер бачить більше за фанів, тому хід спрацював – впевнена перемога в клатчі.

У третій партії було все, такі гойдалки! Мабуть, найемоційніша партія турніру. Два заступи болгар на подачі, причому другий ейсом на нашому сетболі (як же кричали англомовні коментатори, щоб брали челендж), блок головою Олександра Бойка (дивне суддівське рішення віддати очко болгарам), тайм-аутні майнд-геймзи від тренерів. В кінці прикрі помилки, які, здавалося, зіллють сет. Олександр Наложний виходить на планер – і в аут, Щитков влазить в низ сітки. Але ейс Янчука, неоднозначний епізод із збиттям Лосано, і вирішальний блок Семенюка. Є переломна партія!

В четвертій партії вже було трохи легше, хоч і до кінця напружено. Лосано тайм-аутами круто двічі збив із подачі Александара Ніколова, а Семенюк просто затерирозував суперника на блоці (та і в атаці).

Є перемога, так ще й триочкова! Оце видали українці триматчевий вінстрік! Тепер можна і про плей-оф трохи голосніше думати).

Підсумки тижня

Ймовірно, це був найкращий тиждень в історії українського волейболу. Три топові звитяги від чоловіків, а ще дві від жінок у вирішальних матчах Золотої ліги.

Ми перевиконали тижневий план на одну перемогу. Як визначаю план? Та просто – за ставками букмекерів. На їхню думку, на першому тижні ми мали вигравати одну гру (а ми її програли Ірану), а на другому – дві. Обидва рази ми перевиконали план!

Збірна двічі виграла, програючи першу партію. А ще виграла тай-брейк. Це щось приємно новеньке! І цих звитяг могло не бути без топової роботи Лосано. Впевнений, без змін тренера по ходу гри, ми б не обіграли японців та болгар. Як же цей агресивний стиль аргентинця різниться із тим, що бачили раніше.

Ми взяли реванш у Туреччини за Золоту лігу і Челенджер 2023-го, у Болгарії – за ЧЄ-2023. А ще ж згадаємо Кубу і кваліфікацію ОІ-2024. Повертаємо борги.

Волейбол наразі став другим видом спорту на Трибуні. Як вам гілки матчів зі 100+ коментарями? Ха, та на японців перевалили гросмейстерську позначку 200 (216)! Таке, окрім футболу, бувало тільки на деяких матчах НБА та боях Усика.

До того ж, наші хлопці дуже круто продвигають Україну в медійному плані.

Вже всі іноземні коментатори вивчили прізвища наших хлопців. Це дуже помітно, якщо порівнювати із тією ж кваліфікацією ОІ, коли прізвище Синиці стало ледь не мемом («сентсея»).

Фоточки після наших перемог із «будистами» Щитковим і Янчуком – крута фішка, яка привертає увагу.

Ну а Семенюк просто улюбленець публіки. Його уміння працювати на камеру шикарне. Як він полетів за м’ячем з японцями, а потім «загравав» з оператором, лежачи на підлозі. А «сіу» ніхто не робить краще у світовому волейболі. Я навіть називаю їх «халко-сіу», бо Юрій в такі моменти схожий на відомого зеленого персонажа.

А ще в Лізі націй дуже люблять статистику, і ми там часто наверху.

Так, троє українців у топ-10 за очками (Ковальов 124, Тупчій 120, Янчук 117), а Семенюк топ-1 за очками серед центральних блокуючих (94). Янчук і Тупчій в топ-10 за ейсами (по 11), а Бойко топ-5 ліберо за грою в захисті.

А ще Семенюк перший у всій ЛН за блоками (27). І, якщо чесно, наразі він перший претендент на найкращого блокувальника турніру. Що стата топ, що гра, що харизма. Нагадаю, що найкращі гравці турніру отримають і матеріальний приз в 10 тисяч доларів (для волейболу це великі гроші).

Після другого ігрового тижня Україна посідає плей-офне 6 місце. Це дуже гучна заявка.

Рейтингові справи

Дуже вдалий ігровий тиждень і в плані рейтингу. За поразку топовим французам великий мінус не отримали, а от три звитяги дали хороший плюс. Особливо +10,81 за перемогу над японцями.

Ми досягли свого історичного максимуму і за очками в рейтингу (234,65), і за місцем (12). А ще цікаво подивитися на динаміку коливань рейтингу і зрозуміти, наскільки ж вищі ставки в Лізі націй у порівнянні з тими турнірами, в яких ми грали раніше.

Що попереду

А попереду додатковий тиждень відпочинку і останній ігровий тиждень, який пройде 16-20 липня у Словенії. Суперниками будуть Нідерланди, Італія, Сербія та Канада.

З точки зору календаря в нас хороший графік. Якщо пожертвувати матчем з Італією (а це логічно), то матимемо 3 ключові гри через день.

Нідерландці та серби наразі показують найслабші результати, посідаючи останні два місця. Перші грають без свого лідера Німіра (заявлений на ЛН, але навряд чи гратиме і на останньому тижні), другі – без ветеранів (Анатасьєвича, Лісінаца, Подрашчаніна). Можливо, і серби підтягнуть когось на останні ігри, але якщо не зробили це на домашні ігри, які щойно закінчилися, то вже навряд.

Це ті дві гри, які нам треба вигравати, щоб претендувати на плей-оф. Минулоріч для виходу в плей-оф було достатньо і результату 6-6, але цього треба бути вище. Прогнозую, що поріг буде 7-5, але не всі команди з таким результатом пройдуть. А можливо, потрібно буде і 8-4, враховуючи, що треба бути в топ-7 (Китай отримує вайлд-кард на домашній фінал).

Остання гра з Канадою. Це непоганий варіант для остаточного вирішення питань. Можливо, до того часу північноамериканці вже втратять шанси на плей-оф і допоможуть по-діаспорськи. А можливо, це буде і лобова сутичка. В будь-якому випадку, буде цікаво.

Ось як виглядає календар наших конкурентів (зібрав все в одній картинці для зручності)

Тут би я розділив наших конкурентів на три групи.

1. Ймовірно обідуть Україну: Польща, Італія, Франція.

Так, італійців чи французів ще теоретично можна зачепити, але якщо таке трапиться, то ми точно потрапимо в плей-оф. Отже, цих топів ставимо вище нас і додаємо до них Бразилію (лідер з результатом 7-1). Залишається 3 місця.

2. Прямі конкуренти: Японія, Аргентина, Німеччина, Куба.

Японці вище нас, але мають досить складний календар. У німців високі шанси, адже з Бразилією гратимуть вже в останньому турі. В аргентинців складний графік, але і стартова позиція краща.

3. Ймовірно не обійдуть Україну: Іран, Болгарія, Словенія, США, Канада.

Якщо ми здобудемо 2 перемоги, то ці команди не мають нас обходити. Але це не точно =). Словенці гратимуть вдома і здатні здобути 4 перемоги (минулого року виграли групу з результатом 11-1). У болгарів і канадців непоганий календар, але і відставання достатнє.

Як би не було, зараз для збірної України все залежить від неї самої. Це історичний момент, в якому ми живемо!

Тож любіть Україну і вболівайте за нашу збірну! Вона того варта!

Вчився на інженера, виганяв поляків з команди за алкоголізм – хто тренує збірну України з волейболу