Трибуна

Символічна збірна Серії А XXI століття

Лише легенди.

27 липня, 11:15
51
Символічна збірна Серії А XXI століття

Перед стартом сезону у топ-5 чемпіонатах розпочинаємо серію матеріалів про символічні збірні найсильніших європейських ліг у XXI сторіччі. Перша на черзі - Серія А. 

При формуванні подібних символічних збірних неможливо відштовхуватися від єдиного критерію - трофеї, кількість матчів та сезонів, яскравість індивідуального перфомансу і тому подібне. За кожним із цих критеріїв можна скласти окрему 11-ку найкращих. 

Тому вибір виконавців у цій символічній збірній є цілком суб’єктивним, він формувався згідно із яскравістю виступів футболістів саме у італійській першості, при цьому важливо, щоб гравець все ж провів у Серії А відчутний відрізок ігрової кар’єри. Відповідно, тут не знайшлося місця багатьом топовим гравцям і навіть суперзіркам (наприклад, Роналду).

Враховувався саме період виступів у XXI столітті (з 2001 року), не оглядаючись на колишні здобутки, тому, наприклад, у цій збірній не опинився Дель П'єро, який важливий відрізок своєї кар’єри провів у 90-ті. 

Конкуренція дуже серйозна, тому щодо вибору гравців на кожній з позицій може бути обґрунтована дискусія. Запрошуємо до неї у коментарях. 

Джанлуїджі Буффон («Ювентус», 2001-2018, 2019-2021)

По воротарській позиції питань не може бути. Буффон - символ епохи, легенда «Ювентуса» і чемпіонату Італії. За два десятиліття він зібрав неймовірну колекцію трофеїв. І колекцію голкіперів, які в той чи інший період були його дублерами. Він залишився в «Юве» в складні часи в середині нульових і потім піднявся із туринцями на вершину Серії А. Відхід у «ПСЖ», повернення уже як другого голкіпера - це вже дрібні деталі, які жодним чином не піддають сумніву місце Джанлуїджі в цьому списку. 

Хав’єр Дзанетті («Інтер», 2001-2014)

Легендарний капітан «Інтера», залізна людина, що провела незліченну кількість матчів у футболці «нерадзуррі». У 2010-му він став першим легіонером, якому підкорилася позначка в 500 зіграних матчів у Серії А. Він не просто застав, а був одним із лідерів потужного «Інтера» другої половини нульових, який перетворився на найгрізнішу силу в Італії. Дзанетті міг спробувати замахнутися і на рекорд за кількістю матчів у Серії А загалом, але у 2013-му сталася найтяжча травма у його кар’єрі - ахіллове сухожилля. Але на той момент Хав’єру нікому нічого не потрібно було доводити, він вже був живою легендою «Інтера». 

Алессандро Неста («Лаціо», 2001-2002, «Мілан», 2002-2012)

Він був зіркою Серії А ще до переходу в «Мілан», тричі визнавався захисником року у лізі. Причиною цього трансферу стали фінансові проблеми римлян. У новому клубі Неста не загубився, одразу перетворившись на залізного гравця стартового складу і лідера оборони. Цей статус Алессандро стабільно втримував майже десятиліття, регулярно завойовуючи команді трофеї, здобуваючи індивідуальні нагороди. Були і потрапляння в різноманітні символічні збірні. У Нести є й красива історія камбеку після серйозної травми, яка залишила його без футболу на весь сезон 2008/2009. Він зміг повернутися і знову стати основним на ще кілька років.

Джорджо К’єлліні («Фіорентина», 2004-2005, «Ювентус», 2005-2022)

Домінація «Ювентуса» в 10-х була майже безроздільною. При тому у туринців змінювався склад, приходили нові тренери, зірки, але деякі речі залишалися стабільними. К’єлліні, попри те, що починав виступи у Серії А у стані запеклого ворога, тепер нерозривно пов’язаний із туринським клубом. Він був учасником усіх успіхів команди останнього десятиліття, став капітаном команди і до останнього сезону у Серії А тримав високий рівень гри. Не дивно, що Джорджо отримав дуже тепле прощання від трибун після свого завершального матчу у футболці «Юве». З командою він виграв 20 трофеїв - космічна цифра, але важливіше те, в якому статусі він досяг цього. 

Паоло Мальдіні («Мілан», 2001-2009)

Один із головних символів взагалі в історії «Мілана», член династії гравців «россонері», яка продовжується вже третє покоління. Попри те, що Паоло дебютував аж у 1985 році, у XXI столітті він все ще залишався гравцем стартового складу, важливою складовою і капітаном команди, яка все ж більших успіхів змогла досягти на євроарені, ніж у внутрішній першості. Пройшло 13 років після завершення кар’єри, але в чемпіонаті Італії так і не з’явився гравець на його позиції, який міг би на дистанції тягатися із ним за потрапляння в цю символічну збірну. Мальдіні довгий час утримував лідерство за кількістю зіграних матчів, аж поки його рекорд не підкорився Буффону. Після того, як легендарний захисник завершив виступи, «Мілан» вивів з оберту його ігровий номер 3.

Андреа Пірло («Брешія», 2001, «Мілан», 2001-2011, «Ювентус», 2011-2015)

Маестро - один із найкращих креативних півзахисників у футболі, відомий насамперед своїм ігровим інтелектом, баченням поля і видатними передачами. Особливої величі Пірло додав перехід у «Ювентус». Коли його потроху почали вже списувати з «Мілана» після видатного відрізка кар’єри, він у віці за 30 прийняв новий виклик і став одним із лідерів чемпіонського «Юве», ще й повернувся у списки найкращих гравців Європи і претендентів на «Золотий м’яч». Височенний рівень майстерності та досягнення успіхів одразу із двома клубами зробили Пірло одним із ключових півзахисників Серії А у XXI столітті. 

Даніеле Де Россі («Рома», 2002-2019)

Якби не зовсім зрозумілий перехід у «Бока Хуніорс» у 2019-му, вся професійна кар'єра Де Россі була б присвячена єдиному клубу. Даніеле був ніби принцом «Роми» при імператорові Тотті, пліч-о-пліч провівши з ним величезну кількість сезонів у римській команді. Де Россі був на видноті у Серії А впродовж цих двох десятиліть, був одним із уособлень італійської ліги - не завжди витончений, не завжди стриманий, десь занадто агресивний, але максимально налаштований, готовий помирати за команду до останньої хвилини. Він був лідером і капітаном після відходу Тотті і завершив кар'єру із другим показником зіграних матчів за римський клуб. І хоч за плечима Де Россі жодного Скудетто, його вага в італійській лізі та футболі загалом протягом майже двадцяти років дозволяє потрапити у цю добірку.

Деян Станкович («Лаціо», 2001-2004, «Інтер» 2004-2013)

Серб встиг засвітитися ще наприкінці 90-х у складі потужного «Лаціо», але справжніх вершин досяг уже із «Інтером» у другій половині нульових. Він був основним гравцем «нерадзуррі», які 5 разів поспіль вигравали Скудетто (з урахуванням відібраного у «Юве» за сезон 2005/06). Після плідної співпраці Манчіні він зміг адаптуватися і стати важливою частиною «Інтера» Моурінью, а потім і Бенітеса. При цьому Станкович залишався ефективним і результативним як для центрального півзахисника. Він був вірним клубу, попри усі чутки про можливий відхід, запам'ятався стабільним, надійним гравцем, здатним забивати шедеври.

Франческо Тотті («Рома», 2001-2017)

У цьому списку вже є футболіст одного клубу - Паоло Мальдіні. Якщо за цим критерієм хтось і може кинути йому виклик - то саме Франческо Тотті. Людина, яка золотими буквами вписала своє ім’я в історію «Роми». Футболіст, який вмів робити все в атаці, ставав найкращим бомбардиром чемпіонату, вигравав велику кількість індивідуальних нагород, але при цьому лише одного разу став чемпіоном Італії. Тотті 9-разовий віцечемпіон Серії А, просто дика цифра, скільки разів він наближався до трофея, але чогось не вистачало. Франческо був незмінним у команді за різних епох, кар'єру завершив відносно нещодавно. Наразі він другий за кількістю голів у чемпіонаті Італії у XXI столітті. Оцінюючи його внесок, можна сказати, що він став «Імператором» не тільки для «Роми», а й на рівні ліги загалом.

Андрій Шевченко («Мілан», 2001-2006, 2008-2009)

Багато слів не потрібно - на своєму піку у «Мілані» Шевченко декілька років був найкращим форвардом світу. Його потрапляння в символічну збірну може піддаватися сумніву хіба з тієї причини, що в Серії А у XXI столітті він відіграв відносно небагато. Це аргумент, адже дійсно, перехід у «Челсі» влітку 2006-го мав негативний вплив на його кар’єру. Але Шевченко - точно одне з найбільш яскравих явищ Серії А першої половини нульових, видатний бомбардир і лідер команди. Нетривале повернення стало більше розчаруванням, але все одно він устиг ще й зачепити дивовижну за іменами команду із Роналдінью та Бекхемом у складі. Такі собі міланські «галактікос», частиною яких ненадовго став і Шевченко. 

Антоніо Ді Натале («Емполі», 2002-2004, «Удінезе», 2004-2016)

Мабуть, найменш розпіарений та зірковий гравець у цій збірній. Але своїми бомбардирськими здобутками Ді Натале точно заслужив місце у цій когорті, адже він є найкращим голеодором Серії А у XXI столітті - на його рахунку 209 м’ячів. Серед чинних гравців найближчий переслідувач - Чіро Іммобіле із 182. І це при тому, що Ді Натале ніколи не грав за топовий клуб. Після незначного періоду у «Емполі» він решту кар’єри відіграв за «Удінезе», з яким потрапляв у Лігу чемпіонів. Переважно ж фріульці були поза межами топ-10, але це не заважало їх лідеру ставати найкращим бомбардиром Серії А і викликатися в збірну Італії. Дійсно унікальний випадок. 

Головний тренер: Массіміліано Аллегрі («Кальярі», 2008-2010, «Мілан», 2010-2014, «Ювентус», 2014-2019, 2021-...)

Вибір тренера символічної збірної був досить складним. З одного боку - є представники старої школи Марчелло Ліппі та Фабіо Капелло, але їх головні здобутки все ж були у 90-ті. Серйозним кандидатом виглядав Карло Анчелотті, який ефективно працював з «Міланом» у нульових, але здобув лише одне чемпіонство із неймовірним складом. Нарешті Антоніо Конте, який може похвалитися чемпіонствами у Серії А одразу із двома клубами - «Інтером» та «Ювентусом». Але вибір все ж було зроблено на користь Аллегрі - все ж у нього так само є чемпіонства із двома клубами («Міланом» та «Юве»). До того ж Скудетто у нього більше, ніж в Конте, 6 проти 4. Додатковий бал Аллегрі отримав за лояльність до Серії А, адже він ніколи не працював за межами Італії, починав із нижчих ліг і дійшов до самої вершини, на яку тепер прагне повернути «Юве».

***

Символічна збірна:

Ви згодні?

Фото: Ansa/Claudio Peri/Global Look Press/Keystone Press Agency, Maurizio Borsari/AFLO, Giuseppe Maffia/Global Look Press via ZUMA Press, imago sportfotodienst, Alberto Lingria/ZUMAPRESS.com/Global Look Press, Maurizio Borsari/AFLO, p34/ZUMAPRESS.com/Global Look Press, Gilberto Carbonari/ZUMAPRESS.com, LaPresse/Filippo Rubin, Fabio Rossi/As Roma/Lapresse.Lap/ZUMAPRESS.com, se4/ZUMApress.com/Global Look Press; Alberto Lingria/Global Look Press

Замість Станковича доречніше б виглядав Зеедорф чи Амброзіні.
Відповісти
15
відповів на коментар користувача Костянтин Лисенко
ну якщо вже Амброзіні, то чому не умовний Верон?
Відповісти
5
slayer_v
відповів на коментар користувача Костянтин Лисенко
Недвед
Відповісти
21
відповів на коментар користувача Барановський Сергій 🎗️
Малувато зіграв.
Відповісти
2
Показати ще 5
KrytoiBoy88UA
Сумно усвідомлювати, що 10 з 11 цих гравців вже завершили кар'єру. Відчуваю себе дідом.
Відповісти
15
Padre
відповів на коментар користувача KrytoiBoy88UA
Пане, Кьєлліні гратиме за Лос-Анжелес, Буффон за Парму. Тож як мінімум 2. А якщо із запасними брати, то ще й Златан із діючих гравців.
Відповісти
11
KrytoiBoy88UA
відповів на коментар користувача Padre
Я мав на увазі кар'єру на високому рівні. Так то і Іньєста ще грає, але зрозуміло що 99% його фанів не будуть дивитися за чемпіонатом Японії, як і фани Буффона за Серією Б.
Відповісти
8
Leopolis
Я думаю, що Станковіча внесли тупо, щоб було про кого поговорити)) Той же Кака - перший хто спав на думку.
Відповісти
12
відповів на коментар користувача Leopolis
кака не так довго грав у мілані на високому рівні тільки з 05 по 07 рік а станковіч '10 років був в топі
Відповісти
7
відповів на коментар користувача Leopolis
Та ладно, гарно ж грав. Харизматична особа до того ж
Відповісти
1
ay-ay
відповів на коментар користувача Leopolis
Я б замість Деяна додав сюди Зеєдорфа. Ну і Златан, мабуть, не менше Шеви і ді Натале заслужив на основу. Хоча все одно збірна потужна.
Відповісти
2
Показати ще 1
Крутий склад, але по двох кандидатурах "міланезе" є серйозні питання. 1. Мальдіні на позиції лівого оборонця Він там просто не грав у 21 столітті (спочатку Коко, Каладзе, Сержіньйо, згодом Панкваро, Янкуловськи, Фаваллі). Виглядає дуже штучно. Якщо дуже вже хотілося його поставити, то можна було б розглянути схему з 3 центрбеками. Тим більше, що вона була основною у "Ювентуса" 2010-х, котрий був гегемоном більше років, ніж будь хто. У цій збірній він займає чуже місце. Втім, чесно кажучи, саме у збірній 21 століття він займав би його і у випадку схеми з 3 центрбеками. Каннаваро, Бонуччі, Кулібалі, навіть Самуель з Кордобою мали б серйозні аргументи бути в черзі вище. Не кажу вже про тих, хто за профілем є лівими захисниками, насамперед Дзамбротту. 2. Шевченко в атаці Андрію відверто не вдалися два сезони - 2001/02 и 2002/03. 14 та 5 голів відповідно за сезон. Там був і суто ігровий спад, і травми, і у тому сезоні, котрий всі пам'ятають за пенальті у Манчестері він, за великим рахунком, більшу частину не був основним. Може й не був запасним, але 18 виходів у старті - це не вражаючий показник. До цих двох був топ-сезон та після них ще 3 потужних, без питань. Але чи достатньо цього, аби бути у символічній збірній? Ібрагімовіч навіть до першого уходу з "Мілану" забив 102 голи проти 103 Шевченка, при тому, що виграв помітно більше. Ігуаїн за ті ж 7 сезонів, що були у Шеви (згадаймо ще й невдале повернення Андрія у оренду з "Челсі"), забив 125 та повторив сезонний рекорд Серії по голах за сезон (ну, й знову ж, виграв більше). Квальярелла, Трезеге і Тоні теж можуть посперечатися. А головне - Чіро Іммобіле. Людина 4 рази ставала Capocannoniere, повторила те ж досягнення Ігуаїна (і Джино Розетті), стала найкращим голеадором в історії не останнього клубу чемпіонату, прийшовши туди лише в 26. Має всі шанси потрапити принаймні до топ-5 бомбардирів всіх часів у чемпіонаті (зараз 182 голи, до Альтафіні, котрий 5-й, 34 голи, до Нордаля, котрий йде 3-м - 43). Враховуючи темп Іммобіле, його статус в клубі та те, що італійські бомбардири привчили, що багато забивають й у віці за 30 - шанси є. Дуже люблю обох згаданих гравців "Мілана", Шевченка так точно більше за будь-якого зі згаданих конкурентів. Проте об'єктивно дуже важко їх поставити в основу такої команди.
Відповісти
11
відповів на коментар користувача Дмитрий Литвинов
Игуаин и Иммобиле ну несерьезно. Как можно сравнивать их с монстрами вроде Шевы, Виери, Индзаги, Креспо, того же Луки Тони? Ну забил в откровенно просевшем чемпионате кучу голов, ну а толку? В Европе провалился, в сборной откровенный нуль. Тоже самое и толстый Игуаин, который забивал командам, у которых защитники не умеют отбирать мяч, в то время как звезды нулевых играли против Несты, Стама, Каннаваро, Мальдини и других.
Відповісти
10
відповів на коментар користувача Дмитрий Литвинов
От я теж думаю, що Серія А в якій довелося забивати Шеві та Іммобіле - трохи різні світи. Щодо Ібри, то цілком може бути.
Відповісти
11
Сергей Петров
відповів на коментар користувача Капитан Анархист
Це символічна збірна чемпіонату Італії, а не символічна збірна "непросівшого" чемпіонату Італії. Спадок Іммобіле набагато серйозніший, ніж в Луки Тоні чи у Вієрі.
Відповісти
4
Показати ще 3
Ynwa_LB
Ді Натале і Станковіч? Деспект Деяну за 10 років в Інтері, але ж він навіть в тому ж Інтері не був першою скрипкою...На його позицію Кака, а на позицію Ді Натале - Недведа (за декілька сезонів на початку 00ї) або ДельПо за легендарність (навшкталк Тотті для вовків).
Відповісти
8
Sergiy Bondarenko
відповів на коментар користувача Ynwa_LB
Також не розумiю.З Шевою також не згоден,при всiй повазi.Алекс,Недвед та Трезеге мають бути.Розумiю,що одночасно на полi важко розмiстити i Алекса i Франческо,але спробую)))Доречi,на Чемпiонатi Свiту 2002 в матчi проти корейцiв вони були в стартi обидва.Тодi того вимагала вся Iталiя))) Тож погнали Буффон-Занеттi-Неста-К'эллiнi-Мальдiнi-Де Россi-Пiрло-Недвед-Тоттi-Дель П'эро-Трезеге.Вибачте за "Э", не маю украiнськоi на робочому ПК)))
Відповісти
0
Vasya Krycko
відповів на коментар користувача Sergiy Bondarenko
Трезеге ж Француз???
Відповісти
0
Vasya Krycko
відповів на коментар користувача Sergiy Bondarenko
а Недвед чех
Відповісти
0
Показати ще 1
Сергей Онищенко
Шева феєрив тоді в найкращому чемпіонаті світу ,а Ібра та імоьіле в часи спаду чемпіонату
Відповісти
6
Динамо топ
Круто!
Відповісти
5
Leopolis
І ще одне зауваження. Чіро Іммобіле 4 рази ставав найкращим бомбардиром Серії А. Більше (5) - лише Нордаль. Я гадаю, що заслужив.
Відповісти
5
відповів на коментар користувача Leopolis
Становился, когда уровень упал ниже плинтуса. В здравом уме невозможно сравнивать нынешних деревях с легендами нулевых, когда Сериа А была мощью, а форвардов уровня представленных здесь в списке Шевы и Ди Натале было не счесть.
Відповісти
2
Leopolis
відповів на коментар користувача Капитан Анархист
Kwa hivyo unafikiri Serie A iko katika kiwango cha chini kabisa tangu miaka ya 1950?
Відповісти
2
відповів на коментар користувача Капитан Анархист
шева тільки 2 рази ставав кращим бормардиром італії але ж нікому навіть і язик не підніметься сказати що чиро кращий за нього
Відповісти
6
Scouser
Спасибо за такую тему автору. Для меня схема 3-4-2 поэтому минус Шева, Станкович, Ди Натале. плюс Замбротта, Гаттузо и Дель Пьеро. Итого состав выглядит таковым: ----------------------------------Буффон-------------------------------- --------Неста----------Кьеллини---------Мальдини-------- Занетти--Гаттузо--Пирло--Де Росси--Замбротта ------------------Тотти--------------Дель Пьеро------------------
Відповісти
4
Андрей Сиденко
А де Ібра?
Відповісти
3
Uncle Thierry
Недведа вместо Де Росси, Зедорф вместо Станковича, Дель Пьеро вместо Ди Натале. И рокировка Пирло с Недведом по позиции. По Шеве спорно. Фактор ЛЧ и ЗМ наверное решает в его пользу. По статистике и продолжительности игры так-то Иммобиле и Игуаин посильнее выглядят.
Відповісти
2
Yavorivskiy84
Недвед та ДельПьеро
Відповісти
2
elbarto
Після слів " не зовсім зрозумілий перехід у «Бока Хуніорс» у 2019-му " про Де Россі вмить зникло бажання читати всю серію цих " творінь " від " авторів " трибуни . Якби ви хоч трішки цікавилися , а не робили роботу на от'єб"""ісь , то ви б знали , що Де Россі дуже подобалася Бока і це був єдиний клуб , після Роми , в якому він мав бажання зіграти . І цим переходом він здійснив свою мрію
Відповісти
1
Yavorivskiy84
А взагалі тема шикарна, автору і коментаторам респект за думки! Чекаю інших випусків по темі 👍
Відповісти
1
ladoaverin
Де Алекс???
Відповісти
1
Vitaliy Kravets
Згоден з попередніми коментарями, Шева та Мальдіні найбільше питань викликають. Я б все ж поставив Дзамбротту і Ібру. По іншим позиціям і питань не було)
Відповісти
1
Tertyi Plyatsok
Шева? Ну не знаю, краще би підійшов Лука Тоні чи Дель П'єро
Відповісти
1
Та і Мальдіні така собі зірка 21го століття.
Відповісти
1
відповів на коментар користувача Костянтин Лисенко
чому ні? у 21 столітті був третім в голосуванні на ЗМ
Відповісти
8
відповів на коментар користувача Барановський Сергій 🎗️
Я скоріше про те, що в 21 столітті пройшла менша половина його кар'єри, а пік його був в 90ті. Ну і ворлд соккер включив його до списку найкращих гравців саме 20 століття.
Відповісти
7
Yuval________
Ді Натале, Станкович??? Є досить багато гравців відчутно сильніших за Ді Натале, при всій повазі до нього. Те ж саме про Станковича... А де Зідан, Недвед?
Відповісти
0
Не зовсім зрозуміло, по яких критеріях вибирали гравців) Є велика кількість топ гравців, які не потрапили : Дель Пьєро, Недвед, Златан, Кака, Зеєдорф, Яп Стам, Верон, Креспо, Канаваро, Гатузо, Дзанетті, Дзамбротта, Ігуаїн, Імобіле - це перші, хто приходять в голову, а є й інші)
Відповісти
0
Drunken Sailor
Більш за все не згоден з позицією тренера, все таки у папи Карло 3 фінали ЛЧ, 2 з яких виграні.
Відповісти
0
Dimidrollo
Де Росси на позиции Зидана?)))))
Відповісти
-1

Інші пости блогу